Ендрю Томас. Шамбала, оаза св╡тла Уславленому Мор'Ё, мудрецевЁ Шамбали ПЕРЕДН╙ СЛОВО Це художн╨ дослЁдження базу╨ться переважно на тЁбетських буддЁйських текстах -- найбЁльш вЁрогЁдних джерелах щодо Шамбали, хоча для паралелей залучалося й чимало Ёнших книг. Природно, що найперше запитання, яке поста╨, стосу╨ться само© назви Шамбала-- що вона значить Ё коли виникла. Слово шам у санскритЁ означа╨ "спокЁй", "мир", тож цЁлком можливо, що саме вЁд нього й походить назва Шамбала. ЛЁтература пуран згаду╨ острЁв Шамбалу з благословенними гаями, розташований посеред нектарного озера. ╡ндЁйськЁ пурани датуються приблизно тим самим часом, коли складався Ё Новий ЗавЁт. Назва Шамбала часто згаду╨ться на сторЁнках тЁбетських буддЁйських книг. НавЁть до появи буддизму в ТЁбетЁ (VII ст. до н.е.) кра©на Шамбала позначена на географЁчнЁй картЁ в тЁбетськЁй книзЁ релЁгЁ© Бон, що налЁчу╨ понад два тисячолЁття. БагатотомнЁ "Ганжур" Ё "Данжур", "БЁла Вайдур'я", "БлакитнЁ аннали", "Шлях до Шамбали", "Сфера Шамбали" й чимало Ёнших тЁбетських трактатЁв мЁстять достатньо матерЁалу для стисло© характеристики Шамбали. У буддистськЁй системЁ махаяна Шамбала розгляда╨ться як чудесна земля, подЁбна до тЁ╨©, яку ми подибу╨мо в "УтопЁ©" Томаса Мора, "НовЁй АтлантидЁ" ФренсЁса Бекона та "МЁстЁ Сонця" Томмазо Кампанелли, де доброчеснЁсть Ё мудрЁсть творять Ёдеальне суспЁльство. Писати про Шамбалу без вивчення вищезгаданих тЁбетських текстЁв (а це незначна частка тЁбетсько© релЁгЁйно© лЁтератури)-- все одно що множити прикрЁ непорозумЁння й помилки. Тривале життя на Далекому СходЁ дозволило авторовЁ цих рядкЁв уникнути хибних висновкЁв, властивих представникам Заходу, а тому й допомогло вЁдчути суть вчення Шамбали. На ЗаходЁ навряд чи знали щось певне про Шамбалу до публЁкацЁ© О. П. Блаватсько©, яка вЁдкрила стародавню мудрЁсть Сходу не пЁдготовленому належно ╨вропейському та американському читачевЁ у вЁкторЁанську епоху. ВтЁм, першими з ╨вропейцЁв у новЁ часи розповЁли про Шамбалу дво╨ католицьких мЁсЁонерЁв--Стефан Каселла й Джон Кабрал ще триста п'ятдесят рокЁв тому. Можливо, Шамбалу знади в ╙вропЁ й трохи ранЁше, але пЁд Ёншою назвою, оскЁльки ╨ вагомЁ пЁдстави пов'язувати схЁдну традицЁю з середньовЁчними легендами про Святий Грааль Ё пресвЁтера ╡оанна. ЗгЁдно з традицЁ╨ю, встановленою шЁсть сторЁч тому главою тЁбетського буддизму Цзонкабою, з Шамбали на початку останньо© чвертЁ кожного столЁття луна╨ заклик до миру й терпимостЁ. Отож цЁ╨ю книжкою менЁ хотЁлося б зробити свЁй скромний внесок до цього гуманного послання у XX столЁттЁ. ВСТУП Незвичайна тема потребу╨ Ё нетрадицЁйного пЁдходу до не©, тобто, як казав ПЁфагор, "ступити на неходженЁ стежки". Новий задум, хоч вЁн Ё незвичний, мусить усе ж використати всЁ накопиченЁ досЁ знання. ВЁн повинен пЁдтверджуватися фактами, а не витати в царинЁ спекулятивних розмЁрковувань. Та й, крЁм усього, вЁн мусить мати Ё якесь практичне значення, Ёнакше вся праця виявиться марною. За часЁв КрЁшни мудрець Нарада застерЁгав вЁд поквапних висновкЁв щодо свЁжих думок: "НЁколи не кажи "я цього не знаю, а тому це -- неправда". Треба вивчати, щоб знати, знати, щоб розумЁти, розумЁти, щоб судити". НетерпимЁсть у сучаснЁй науцЁ свЁдчить, якими хибними ╨ заперечення нових концепцЁй Ё невипробуваних пЁдходЁв. В атмосферЁ розумово© обмеженостЁ й переслЁдувань за часЁв Кромвеля прогресивнЁ вченЁ АнглЁ© заснували Невидимий Коледж, що вирЁс у найвищу наукову ЁнституцЁю -- КоролЁвське Товариство. Та майже нЁчого невЁдомо про Ёнше "невидиме" наукове та фЁлософське товариство, що провадить дослЁдження у величнЁй самотинЁ ГЁмала©в. А воно отримало вЁдповЁдЁ на найбЁльш складнЁ науковЁ питання. СлЁди цього фЁлантропЁчного й фЁлософського братства знаходимо в Ёсторичних записах вЁд найдавнЁших часЁв Ё дотепер. ЧисленнЁ свЁдчення пЁдтверджують, що справдЁ Ёснували видатнЁ постатЁ як у минулому, так Ё сьогоднЁ, хоч ЁнформацЁя про те, де вони жили, неоднозначна. Скептицизм дЁ╨, як двосЁчний меч. З одного боку, вЁн руйну╨ нЁкчемнЁ теорЁ©, а з Ёншого -- губить розумнЁ, але передчаснЁ гЁпотези. ╡ цей меч слЁд заносити обачно, аби не згубити такого пЁдходу, яким через певний час можна скористатися. ╡сторЁя науки ряснЁ╨ такими трагЁчними прикладами. 1838 року один паризький лЁкар переконував свою пацЁ╨нтку, що хобЁ ©© чоловЁка -- ловити тЁнЁ людей на мЁдну пластинку -- певна ознака божевЁлля. ЛЁкар настЁйливо радив цЁй жЁнцЁ на прЁзвище Дагерр примЁстити мось╨ Дагерра в паризьку божевЁльню. На щастя для Лу© Дагерра, Французька академЁя наук уберегла винахЁдника вЁд цЁ╨© сумно© долЁ, визнавши його вЁдкриття фотографЁ©. Що таке реальнЁсть? СкажЁмо, повЁтря -- воно реальне чи просто нЁщо? Але ж коли цим "нЁщо" напомпувати шину, вона ста╨ твердою, як дерево. У дЁтей, що граються -- одна реальнЁсть, а зовсЁм Ёнша -- в дорослих; одна -- у ядерного фЁзика, що ма╨ справу з безмежно малим свЁтом атома, Ё зовсЁм Ёнша -- у нефахЁвця, що стика╨ться з чималими предметами; одна -- в астронома, що вивча╨ гЁгантськЁ зорянЁ свЁти, а Ёнша -- у звичайно© людини, що спостерЁга╨ "малЁ зЁрочки" на небЁ; одна -- в Ёсторика, що бачить перебЁг подЁй Ё розвиток суспЁльства упродовж столЁть, Ё Ёнша -- у пересЁчно© людини, що живе теперЁшнЁм днем Ё не здатна уявити життя людства загалом. У наш релятивЁстський вЁк реальнЁсть залежить вЁд спостерЁгача. ╡ ця книга ма╨ справу з предметом, який можна означити, як "неординарна реальнЁсть". Що правда для одного, те неправда для Ёншого. А оскЁльки в цьому велетенському свЁтЁ багато правд, нам треба вмЁти слухати один одного, щоб мати користь вЁд обмЁну Ёдеями навЁть тодЁ, коли вони видаються вкрай химерними. Ця книга проводить думку, що на землЁ Ёсну╨ оаза космЁчно© культури, представники яко©, немов провЁдна зЁрка, столЁттями ведуть людство до вищого ступеню розумЁння, вищо© моралЁ Ё повнЁшого втЁлення Ёде© про братерство людей. Майбутн╨ покаже, чи зумЁ╨ сучасне суспЁльство нашо© критично© епохи пЁти за цЁ╨ю провЁдною зЁркою. ╙ два рЁзновиди людей: однЁ розпЁзнають правду вЁдразу, а ЁншЁ лише в останню чергу. Саме першЁ ╨ провЁдниками передово© культури й цивЁлЁзацЁ©, як це нам засвЁдчу╨ ЁсторЁя науки, мистецтва й фЁлософЁ©. Не зажили слави тЁ, хто заперечував кулясту форму ЗемлЁ, вЁдкидав теорЁю вЁдносностЁ, не вЁрив у пароплави, аероплани чи космЁчнЁ кораблЁ, а творцям смЁливих Ёдей стоять пам'ятники. ╡ нехай теза про закрите братство довершених людей, що сприяють розвитковЁ людства, належить поки до сфери припущень -- вона все ж варта уваги. Адже висмЁювала ж, до запуску першого супутника, бЁльшЁсть людей саму Ёдею про пЁдкорення космосу! А вона виявилася правдивою. Отож нехай читач прочита╨ цЁ сторЁнки Ё спробу╨ збагнути те, про що на них мовиться. 1. ДАВН╡ М╡СТЕР╡╞ На Далекому СходЁ Ёсну╨ давня Ё досить поширена вЁра в Ёснування плеяди видатних умЁв, що живуть вЁдлюдно в невЁдомЁй областЁ АзЁ©. Про це писали Ёсторики й фЁлософи Стародавньо© ГрецЁ© та Риму. Вважа╨ться, що великий ПЁфагор вЁдвЁдав ╡ндЁю. ФЁлострат опису╨ подорож АполлонЁя ТЁанського в ТрансгЁмалайський регЁон, що може бути лише ТЁбетом. Добре вЁдомо, що ПЁфагор Ё АполлонЁй були знайомЁ з дуже давньою системою посвячення, вЁдомою як ВеликЁ мЁстерЁ©. В той час, як МалЁ мЁстерЁ© являли здебЁльшого народнЁ культи. ВеликЁ мЁстерЁ© призначалися для обмеженого кола освЁчених людей, здатних пЁднятися над посереднЁстю мас. Цельс у II столЁттЁ писав про допуск до цих мЁстерЁй: "Нехай у них вЁзьме участь той, чи© руки чистЁ, а слова мудрЁ". Запис античного автора про вта╨мничених мовить, що вони були здатнЁ розумЁти значення загадки Ёснування, осягаючи його мету Ё межЁ, як то визначиш Зевс". ЦЁ слова -- хороший ключ до фЁлософсько© сутЁ Великих мЁстерЁй. Дев'ятнадцять вЁкЁв тому ФЁлон АлександрЁйський написав про ВеликЁ мЁстерЁ© такЁ знаменнЁ рядки: "О ви, вта╨мниченЁ, чи© вуха очищенЁ, приймЁть це в сво© душЁ, як та╨мницю, щоб нЁколи ©© не втратити! Не вЁдкривайте ©© профановЁ! ОберЁгайте ©© в собЁ, як нетлЁнний скарб -- не як золото чи срЁбло, а як щось куди цЁннЁше, куди вартЁснЁше вЁд будь-яко© речЁ, бо це -- знання Велико© Причини, Природи Ё того, що вони обо╨ зродили". У ╙гиптЁ, ГрецЁ©, ВавЁлонЁ й ╡ндЁ© вта╨мниченЁ розмЁрковували про безмежне зоряними ночами, чекаючи на одкровення. Так ПЁфагор вЁдкрив сЁм нот у музицЁ Ё "музику сфер", фЁлософський сенс чисел Ё кулясту форму ЗемлЁ. Так само й Платон установив, що абстрактнЁ Ёде© творять свЁй власний невидимий свЁт. ОдвЁчну природу всесвЁту вЁдкрив ГераклЁт ПонтЁйський. БЁльша частина грецько© фЁлософЁ© бере початок з ╙гипетських мЁстерЁй. ПЁфагор Ё Платон навчалися у верховних жерцЁв кра©ни на НЁлЁ. ╡ видатний Ёсторик античностЁ, Геродот, говорив про мЁстерЁ© з видимою повагою: "Я зберЁгаю глибоке мовчання про цЁ мЁстерЁ©, з бЁльшЁстю яких я познайомився". МЁстерЁ© завжди користувалися зашифрованою мовою, щоб зберегти та╨мнЁ знання. Цей дивний звичай пЁдтверджу╨ Платон у листЁ до ДЁонЁсЁя Молодшого: "Я мушу писати тобЁ загадками, щоб, коли мо╨ послання буде перехоплене на землЁ чи на морЁ, його не зрозумЁв той, хто його прочита╨". Потайна символЁка Великих мЁстерЁй робила ©хн╨ вчення "незрозумЁлим для дурнЁв", як казали вта╨мниченЁ. Упродовж ЁсторЁ© цЁ вищЁ люди багато слухали, мало говорили й активно дЁяли. "З найдавнЁших часЁв Ёсну╨ та╨мний мЁжнародний код символЁв, яким користуються вта╨мниченЁ, що мають ключ до цих окультних доктрин. ЦЁ знання досЁ ретельно оберЁгають релЁгЁйнЁ братства в ╡ндЁ©, ТЁбетЁ, Кита©, МонголЁ© та ЯпонЁ©" (В. 1. Еванс-Вентц. ТЁбетська книга смертЁ.--Оксфорд, 1927). Схоже, Ёснував постЁйний обмЁн знаннями мЁж групами вта╨мничених АзЁ© та Середземноморського басейну, попри великЁ вЁдстанЁ, що ©х роздЁляли. Це поясню╨, чому вчення про переродження раптово з'явля╨ться в пЁфагорЁйцЁв Кротони (╡талЁя). Хоча його знали Ё в ╙гиптЁ, не виключено, що його привЁз з ╡ндЁ© саме ПЁфагор. За ЦЁцероном Ё ВергЁлЁ╨м, мЁстерЁ© виходили з доктрини переродження Ё вчили, що нещастя й лиха цього життя ╨ спокутою за вчинки й грЁхи минулого життя. Ця Ёдея могла бути запозичена в ╡ндЁ©, з якою Стародавня ГрецЁя та Рим пЁдтримували культурнЁ й торговельнЁ зв'язки. Допуск до Великих мЁстерЁй вимагав складних процедур, що називалися ЁнЁцЁацЁ©. З праць класичних авторЁв вЁдомо, що пЁд час цих ритуалЁв мали мЁсце незвичайнЁ явища. У "ФедрЁ" Платон так опису╨ сво© враження: "Ми стали свЁдками цЁлЁсних, простих, незмЁнних Ё благословенних видЁнь, що складалися з чистого свЁтла". Прокл (V ст.) дода╨, що "боги прибирали рЁзноманЁтних форм, постаючи в рЁзних подобах, а Ёнколи навЁть у виглядЁ безформного сяйва". Сократ нЁбито мусив визнати, що "тЁ, хто встановив мЁстерЁ©, були людьми винятково генЁальними". НайосвЁченЁшЁ уми давнини -- ПЁндар, Платон, Плутарх, ЕврЁпЁд, АрЁстофан, ЦЁцерон, ЕпЁктет, Марк АврелЁй Ё багато Ёнших -- дали найвищу оцЁнку мЁстерЁям. Твори цих великих мислителЁв засвЁдчують ©хню глибоку повагу до мЁстерЁй. ╡сторична Ёстина поляга╨ в тому, що велика наука, глибокЁ знання Ё висока фЁлософЁя шкЁл ╨гипетських мЁстерЁй надихали найвидатнЁших представникЁв класично© епохи. НайпоширенЁшими з мЁстерЁй були мЁстерЁ© ╡зЁди, Орфея, ДЁонЁса, Елевса, Церери й МЁтри. ╡нЁцЁацЁ© вЁдбувалися вночЁ, переважно в печерах, лабЁринтах чи пЁрамЁдах. Виразно прозира╨ космЁчний характер Ё змЁст Великих мЁстерЁй, що випливають з основно© засади: Земля для людини лише мЁсце вигнання, а справжня ©© оселя -- зоряний простЁр. Цю всесвЁтню асоцЁацЁю мудрецЁв було створено на свЁтанку цивЁлЁзацЁ©, Ё вона успЁшно зберегла давню мудрЁсть упродовж тисячолЁть. ╡снував тЁсний зв'язок мЁж наукою, особливо астрономЁ╨ю, Ё Великими мЁстерЁями -- такий висновок напрошу╨ться з астрономЁчно© символЁки, вживано© в мЁстерЁях. Людство постЁйно стика╨ться з примарою фанатизму й забобонЁв. ЦЁ примари видаються гЁдними уваги лише для тих, чий погляд прикутий до них, Ё для кого вони -- частка психологЁчного багажу. Та для умЁв, що зводяться неад посереднЁстю мас, цЁ страхЁття неспроможнЁ приховати сво╨© справжньо© личини. Так вважають адепти Ё ©хнЁ послЁдовники. Вважалося неможливим допускати навЁть до Малих мЁстерЁй осЁб сумнЁвно© вдачЁ. Так, попри всю свою владу, Ёмператор Нерон не змЁг бути присутнЁм на елевсинських мЁстерЁях пЁсля того, як стратив власну матЁр. ╡мператор Константин мусив вЁдмовитись вЁд участЁ в таких самих мЁстерЁях пЁсля вбивства одного сина КрЁспа, а тодЁ й дружини Фаусти. А проте навЁть грецька церква виявилася менш нетерпимою, канонЁзувавши його пЁсля смертЁ! ЦЁ ЁсторичнЁ факти свЁдчать, що учасник мЁстерЁй мусив мати незаплямовану репутацЁю. Вкрай важливЁ свЁдчення наводять першЁ ВЁтцЁ церкви. Клемент АлександрЁйський (II ст.) писав, що вчення Великих мЁстерЁй стосу╨ться переважно Природи й УсесвЁту. "Тут кЁнчаються всЁлякЁ вказЁвки,-- пояснював вЁн.-- Природа й усЁ явища стають видимими й зрозумЁлими". МЁстерЁ© були ближчими до науки й фЁлософЁ©, анЁж визнана релЁгЁя, яка призначалася для тих, чий Ёнтелект Ё моральнЁсть не досягли достатнього рЁвня. Вта╨мниченому вЁдкривалися знання, часто у виглядЁ символЁв чи криптограм, до яких простЁ смертнЁ не мали ключа. Через секретнЁсть упродовж вЁкЁв годЁ вЁдтворити картину цих давнЁх ЁнЁцЁацЁй. Ось що тЁльки каже ЛуцЁй Апулей (II ст.): "Не сумнЁваюсь, допитливий читачу, що ти хочеш дЁзнатися, що ж сталося, коли я увЁйшов. Якби менЁ було дозволено сказати тобЁ про це, а тобЁ дозволено вислухати, то ти дЁзнався б про все; але тодЁ язик мЁй постраждав би вЁд надмЁрно© балакучостЁ, а тво© вуха -- вЁд надмЁрно© цЁкавостЁ". ЦЁ недомовки Ёнтригують, але не бЁльше. ФЁлон АлександрЁйський (I ст.) усе ж повЁдомля╨ нам, що "мЁстерЁ© розкривали та╨мницЁ Природи". З давнЁх Ёсторичних повЁдомлень виплива╨, що школи мЁстерЁй не лише вЁдкривали очЁ на найвище "Я" Ё пЁдносили людину до рЁвня космЁчно© свЁдомостЁ, а й давали ©й науковЁ вказЁвки й данЁ про невЁдому ЁсторЁю людства. Доказ цього знаходимо в "ТЁме©" Платона, де Солон заявля╨, що ╨гипетськЁ жерцЁ розповЁли йому про хронологЁю, започатковану в дев'ятому тисячолЁттЁ до його епохи. Це дозволя╨ припустити, що в Давньому ╙гиптЁ Ёснували архЁви, що охоплювали значнЁ перЁоди ЁсторЁ©. Так званЁ маги, або МудрецЁ Сходу, поза сумнЁвом, входили до всесвЁтньо© школи мЁстерЁй. Святий Жером (IV ст.) визнача╨ ©х як "УчителЁв, що розмЁрковують про ВсесвЁт" Ё припису╨ ©м глибоке знання астрологЁ©. Питання про магЁв було в теологЁ© досить лоскЁтливим Ё суперечливим. Найпершими знали про пришестя Христа ангельськЁ вЁсники, якЁ з'явилися перед Йосифом Ё ДЁвою МарЁ╨ю. Цих трьох (чи й бЁльше) МудрецЁв хтось попередив про майбутн╨ народження ╡суса, Ёнакше вони б не залишили сво╨© далеко© кра©ни за кЁлька мЁсяцЁв до очЁкувано© подЁ©. НавЁть кращЁ тогочаснЁ астрологи не могли передбачити точно, де й коли у свЁт прийде месЁя. Лише дар передбачення мЁг привести магЁв до Палестини. Теологи вважають спекуляцЁями всЁлякЁ розумування про природу ЗорЁ ВЁфле╨мсько©. Якщо вважати вЁрогЁдним розповЁдь про святого МатвЁя, то зоря та не могла бути планетою, зЁркою чи кометою, бо вона надто швидко рухалася по небу. З Ёншого боку, той рух був надто повЁльним як для метеорита. То чи не був то апарат, створений давньою наукою, якою володЁли маги? Цю та╨мницю може прояснити давня легенда, що вочевидь Ёде вЁд магЁв: "Що ж то за зЁрка вела магЁв? Безумовно, то було велЁння Братства: привЁтати ╡суса, вберегти нужденну сЁм'ю Ё принести ©й якийсь прожиток. Ми йшли по ЗемлЁ, не знаючи достеменного мЁсця. ВказЁвки ТерафЁма направляли Ё вели нас день у день. Коли ми чули: "Вже близько", ми не бачили жодного слЁду житла. Чи мЁг хто-небудь отримати чудо такого небаченого попередження серед послЁду верблюдЁв Ё ревЁння вЁслюкЁв?" МудрецЁ мусили бути провЁщенЁ про народження ╡суса, якщо вирушили в тривалу подорож, коли МарЁя була вагЁтна. То звЁдки ж прийшли маги? Хто послав ©х? ╡ куди вони пЁшли потЁм? ЦЁ питання, схоже, залишаються без вЁдповЁдЁ, та принаймнЁ знаменний факт, що вони знали про грядущу подЁю, ©хн╨ знання про зорЁ, ©хн╨ володЁння паранормальними здЁбностями, якЁ проявилися в попередженнЁ, що явилося увЁ снЁ, пЁдтверджу╨ Новий ЗавЁт. ╙врейський Ёсторик ФЁлон АлександрЁйський (30 р. до н. е.-- 10 р. н.е.), можливо, краще за Ёнших визначив слово "маг", бо був сучасником ╡суса: "Маги були святими людьми, що тримались осторонь усього земного, споглядали божественнЁ доброчесностЁ Ё розумЁлися на сутностЁ богЁв та духЁв. Вони усе життя пЁдтримували постЁйний зв'язок Ёз цими невидимими Ёстотами, а також посвячували Ёнших у сво© та╨мницЁ". Це пояснення, певно ж, куди цЁннЁше, нЁж усЁ церковнЁ тлумачення слова "маг", бо його да╨ вчений епохи ╡суса. За ФЁлоном, маги були не лише прийшлими з ПерсЁ© астрологами, про що мовлять теологЁчнЁ джерела, а й великими вта╨мниченими. До всього, це Ёсторичне свЁдчення да╨ зрозумЁти, що маги належали до мЁстичного Братства. Якими ж були Ёдеали й засади цього давнього братства та його послЁдовникЁв, що Ё сьогоднЁ провадять ВеликЁ мЁстерЁ©? На це запитання досить чЁтко вЁдповЁда╨ англЁйський автор Уолтер Оуен: "Члени Братства нЁ всемогутнЁ, нЁ деспотичнЁ. ВЁльна воля, ця суть особистостЁ людини -- недоторканна. Вони лише впливають, спонукують, переконують, стримують. ©хн╨ знаряддя -- закони природи, а матерЁал, з яким вони працюють,-- це бажання, себелюбство, надЁ©, страхи, сумнЁви, пристрастЁ, антипатЁ© Ё ненависть, якЁ ще залишаються Ёдеалами Театру, Барлогу, Ринку й ПлеменЁ, воля яких -- це "брутальний Ёмпульс" патологЁчних схильностей, що в духовному розумЁннЁ не набагато перевищують спонуки мисливцЁв за мамутами. Люди, свЁдомЁсть яких вЁдкрита, спЁвпрацюють Ёз ними, але ©х вкрай обмаль. Вони випускники УнЁверситету ЛюдяностЁ". В ╡ндЁ© ще збереглася традицЁя осЁб, що закЁнчили УнЁверситет ЛюдяностЁ; ©х там називають рЁшЁ. ДавнЁй трактат "Аватаншака-сутра" свЁдчить, що з початку цивЁлЁзацЁ© людство змЁшало Ёстину й брехню. ТодЁ була створена вища система знань алая-вЁджняна. Але хто володЁ╨ цими знаннями? ДавнЁ тексти вЁдповЁдають: "ВеликЁ ВчителЁ ГЁмала©в". Доктор Еванс-Вентц, вЁдомий сходознавець, так визнача╨ ©хнЁ цЁлЁ й дЁяльнЁсть: "НевидимЁ для звичайних людей, цЁ Ёстоти видимЁ для пророкЁв Ё чистим серцем можуть спЁлкуватися з ними. Як мовчазна сторожа вони з божественним спЁвчуттям споглядатимуть з ГЁмалайських вЁдрогЁв на Землю, поки нЁч калЁюги завершить свою довгу путь й настане День Пробудження над усЁма народами". ЗгЁдно з "Веданта-сарою", Ёстинним учителем, або гуру, ╨ людина, уславлена чеснотами, яка мечем мудростЁ обтяла гЁлки й коренЁ дерева зла, яка свЁтлом розуму розвЁяла щЁльну темряву неуцтва, в яку поринуло людство. МЁстики Заходу також знали про Ёснування цих магЁв. Один Ёз них, Карл фон Еккартсхаузен (1752--1813), так писав у сво©х "Викриттях магЁ©": "Вони живуть у рЁзних мЁсцях ЗемлЁ. Хто в ╙вропЁ, хто в АфрицЁ, але ©х пов'язу╨ гармонЁя душ, тому вони -- одне цЁле. Вони розумЁють один одного, хоч Ё розмовляють рЁзними мовами, бо мова мудрецЁв -- духовне сприйняття". В ЁншЁй книзЁ цей самий автор каже, що ця "Школа МудростЁ" схована вЁд свЁту Ё пЁдляга╨ лише божественному урядуванню. Нема нЁчого неймовЁрного в припущеннЁ, що в минулому мудрецЁ й провидцЁ об'╨дналися в постЁйне спЁвтовариство, аби протидЁяти невЁгластву й посередностЁ, властивих масам, та ще нетерпимостЁ Ёснуючих культЁв. Думати не так, як бЁльшЁсть -- завжди вкрай ризиковано, бо служителЁ ЁдолЁв зла завжди нетерпимЁ до смЁливцЁв, що здатнЁ виявляти бЁльшу мудрЁсть, анЁж вони самЁ. Ось чому в давнЁ часи освЁченЁ люди об'╨днувалися в групи, щоб займатися фЁлософськими й науковими розробками й уникнути протидЁ© зовнЁшнЁх сил. ╡нодЁ в сво©х кра©нах вони опинялися в лонЁ панЁвно© релЁгЁ©, належали до ©© елЁти. ╡нодЁ дЁяли поза цими межами, зовсЁм невЁдомЁ для невта╨мничених. Школи мЁстерЁй ╙гипту, ╡ндЁ©, ГрецЁ©, Китаю та Ёнших кра©н античностЁ можуть бути прикладом збереження Давнього Знання. Як повЁдомляють класичнЁ Ёсторики й письменники, давнЁ тексти -- учасники Великих мЁстерЁй були людьми широких поглядЁв, високо© моралЁ Ё глибоко© свЁдомостЁ. Вони вивчали не лише людину, а й усесвЁт, де людина склада╨ лише мЁзерну частку. МЁж усЁма центрами свЁту Ёснував зв'язок, Ё коли якась цивЁлЁзацЁя мала отримати поштовх, то ЁншЁ гЁлки цього всесвЁтнього Братства вЁдразу сприяли цьому. Цим поясню╨ться швидке, несподЁване виникнення нових Ёдей за певних Ёсторичних перЁодЁв Ё докорЁннЁ змЁни, якЁ вони викликали. Поява християнства -- приклад цЁ╨© вражаючо© роботи мЁстерЁй, що ведеться у свЁтЁ за певним планом. Йому не змогли завадити зусилля ессенЁв, що вчили християнству до християнства, або, навпаки, зводили його до догматично© релЁгЁ© й оволодЁння сучасною наукою. ╡ навЁть якщо деякЁ з намЁрЁв МудрецЁв випадково зазнавали невдачЁ, бо не було узгодженостЁ мас, навряд чи варто сумнЁватися, що самЁ цЁ задуми були чудовЁ, бо похопили вЁд тих хто володЁв глибокою мудрЁстю, збереженою у вЁках Ё тисячолЁттях. ЛегендарнЁ махатми ГЁмала©в - це не усамЁтненЁ посвятники, а члени Братства за духовне вЁдродження людства. Зрештою, саме в цьому Ё поляга╨ суть вЁри народЁв ╡ндЁ© й ТЁбету. 2. ДОЛИНА БЕЗСМЕРТНИХ Стало вже звичним вважати мЁф гарним, але неправдивим уявленням первЁсних народЁв про походження свЁту й людини. Це слушно лише до певно© мЁри. Однак ╨ мЁфи, якЁ розповЁдають про легендарнЁ мЁста й легендарних геро©в. Але усна й писемна традицЁя зна╨ чимало випадкЁв, коли цЁ мЁфи виявлялися правдою. Коли ГенрЁх ШлЁман заявив, що вЁрить ГомеровЁй "╡лЁадЁ" Ё вируша╨ на пошуки легендарно© Тро©, вченЁ кола пЁдняли його насмЁх, бо Троя вважалася лише гарною казкою. А ШлЁман вЁдкрив не одну, а цЁлих дев'ять Трой -- одна на однЁй, поглинутих землею! ВЁн знайшов ЁнкрустованЁ слоновою кЁсткою шкатулки, повнЁ золотих браслетЁв, чаш, сережок -- щедра винагорода за його першопрохЁдництво в археологЁ©! Згодом ШлЁман вирЁшив повторити шлях Агамемнона, переможця Тро©, назад до ГрецЁ©. ДослЁдник прагнув знайти тЁ вЁйськовЁ трофе©, що ©х греки захопили в переможеному мЁстЁ. Отак ШлЁман потрапив до МЁкен, де й вЁдкопав цЁлЁ скарби золотих Ё срЁбних речей. ╡ хоча вони належали не Агамемнону, а Ёншому царевЁ, ШлЁман довЁв реальнЁсть стародавньо© легенди про Трою. Його дослЁдження остаточно революцЁонЁзували ЁсторЁю й археологЁю. Артур Еванс Ё собЁ допустив рацЁональне зерно в легендЁ про крЁтського МЁнотавра. Його розкопки вЁдкрили свЁтовЁ велетенський палац царя МЁноса, з яким тепер захоплено знайомляться тисячЁ туристЁв, що при©здять на КрЁт. ВавЁлонськЁ таблички й пЁзнЁшЁ тексти БЁблЁ© оповЁдають про ВавЁлонську вежу. 1898 року Роберт Кольдевей вЁдкопав мЁсто в МесопотамЁ© Ё вЁдкрив там давнЁй зЁккурат. ╡ ще один мЁф став, Ёсторичним фактом. ВченЁ й хронЁсти Стародавнього Китаю з винятковою точнЁстю фЁксували астрономЁчнЁ явища, такЁ як сонячнЁ плями, новЁ зЁрки, комети тощо. Така ж точнЁсть властива Ё ©хнЁм Ёсторичним записам, навЁть коли зда╨ться, що в них просто неймовЁрнЁ факти. Згадаймо, що 547 р. до н. е. один китайський Ёсторик вЁдмовився всупереч ЁстинЁ прославляти свого Ёмператора Ё за це був страчений. ЗгЁдно з найдавнЁшими китайськими текстами, Ну Ё Куа, азЁатськЁ прототипи Адама та ╙ви, народилися в горах Куньлуня в пустельному районЁ Центрально© АзЁ©. Важко збагнути, чому китайський Едем розташувався в такому малопридатному мЁсцЁ. А проте ╨ данЁ, що в далекЁ часи пустеля ГобЁ, можливо, була внутрЁшньою водоймою серед родючих земель. ТодЁ цЁлком правомЁрно, що китайцЁ мусили оселити перших людей на ЗемлЁ в провЁнцЁ© Шаньдун чи в долинЁ рЁки Янцзи. Це повЁр'я ма╨ глибоке корЁння й постЁйно повторю╨ться в хронЁках Ё текстах ПЁднебесно© ЁмперЁ©. Величний Куньлунь, вершини якого вкривають лЁд Ё снЁг, у китайськЁй мЁфологЁ© вважався оселею Безсмертних. АзЁатським ОлЁмпом правила СЁ-ван-му, Мати-володарка Заходу. КитайськЁ вченЁ не можуть пояснити, чому ©хнЁй ОлЁмп знаходиться так далеко вЁд власне Китаю. До недавнього часу мало який кита╨ць наважувався на подорож у цю вЁддалену малонаселену провЁнцЁю, де жили вороже настро╨нЁ до них тЁбетцЁ й монголи. Чи можна вЁрогЁдно пояснити цю легенду? Дев'ятиповерховий палац СЁ-ван-му, за описами, був з чистого нефриту. Його оточував прекрасний сад, де росло персикове дерево Безсмертя. Воно цвЁте й родить лише раз на шЁсть тисяч рокЁв. ТЁльки найрозумнЁшЁ та найморальнЁшЁ чоловЁки й жЁнки могли споживати цЁ чудеснЁ фрукти, що оберЁгають вЁд смертЁ Ё дають вЁчну молодЁсть. ЧарЁвна музика повнила палац, а його мешканцЁ пили елЁксир молодостЁ з водограю вЁчного життя. Так запевняють китайськЁ оповЁдачЁ. У цьому гЁрському масивЁ, згЁдно з легендою, лежить прекрасна долина, захищена вЁд стужних вЁтрЁв. Для того, хто добувався долини, колесо перероджень зупиня╨ться, Ё вони досягають нЁрвани -- кажуть пЁвнЁчнЁ буддисти. СЁ-ван-му ма╨ ще Ёнше Ём'я -- ©© називають ГуаньЁнь, або богинею милосердя. У Кита© та ЯпонЁ© ©© часто зображають тисячорукою Ё тисячоокою, що ма╨ символЁзувати ©© прагнення допомогти людству. ГуаньЁнь ЁнодЁ називають "Та, що дослуха╨ться до крику СвЁту", "Богиня, що зверта╨ погляд на СвЁт", "Милосердна захисниця". Для буддистЁв вона -- подруга АвалокЁтешвари, саме вона дала людству молитву серця "Ом манЁ падме хум ("О ти, скарбе в лотосЁ)". У ТЁбетЁ й НепалЁ ©© часто називають БЁлою Тарою, або Долмою. КитайцЁ кажуть, що помЁчники СЁ-ван-му довершенЁ Ёстоти, якЁ не старЁють Ё не вмирають. Вони сповненЁ мудростЁ й мЁцЁ, допомагають ЗолотЁй МатерЁ в ©© гуманнЁй дЁяльностЁ. Вважа╨ться, що БезсмертнЁ здатнЁ мандрувати сво╨ю волею по ВсесвЁту, з одного свЁту в Ёнший Ё навЁть жити на вЁддалених зЁрках. Досить дивна концепцЁя як для давнини, бо вона, по сутЁ, вЁдтворю╨ сучасну Ёдею космЁчних мандрЁв. З Ёншого боку, якщо ця концепцЁя -- проекцЁя розуму на далеку космЁчну систему, то не менш дивно, що стародавнЁ китайцЁ взагалЁ могли уявити собЁ таку можливЁсть, оскЁльки в ©хню епоху нЁщо не свЁдчило про безконечнЁсть космосу. СтародавнЁ книги ПЁднебесно© описують легендарну епоху СинЁв Неба, що з'явились як зичливЁ носЁ© культури в третьому тисячолЁттЁ до ново© ери. Саме тодЁ мали мЁсце дивнЁ астрономЁчнЁ явища, як, скажЁмо, падЁння велико© зЁрки на ОстрЁв КвЁтЁв, що його радянський фЁлолог 1. Лисевич розмЁщу╨ в пустелЁ ГобЁ ("Азия й Африка сегодня", 1974, No 11). Радянський учений вважа╨, що цей мЁф вЁдбива╨ дЁйсний спуск на свЁтанку ЁсторЁ© космЁчного корабля з Ёнопланетними посланцями в ЦентральнЁй АзЁ©. Ця легенда зЁ старовинного китайського тексту ста╨ ще бЁльш значущою, коли ми взна╨мо про БЁлий ОстрЁв, де перебували безсмертнЁ йоги, про яких згадують ЁндЁйськЁ джерела. Легенда про обитель Безсмертних досить дивна. Ще великий мудрець Лао-цзи, який народився близько 604 р. до н.е. Ё написав класичну книгу "Дао де цзЁн", основу даосизму, як вважають, наприкЁнцЁ свого довгого життя полишив Центральний Китай Ё подався в кра©ну СЁ-ван-му. ╡ сьогоднЁ Ёсну╨ безлЁч статуеток великого мудреця, що на спинЁ буйвола вируша╨ у легендарну кра©ну на ЗаходЁ. Можливо, це поясню╨, чому жоден китайський Ёсторик не зна╨, де Ё коли помер цей уславлений мудрець. З Ёсторичних записЁв виплива╨, що не лише Лао-цзи вирушав у подорож до далекого Куньлуня через ГобЁ. ЗгЁдно з давньокитайськими джерелами, Ёмператор Му з династЁ© Чжоу (1001--946 рр. до н. е) прославився тим, що удосто©вся аудЁ╨нцЁ© в богинЁ СЁ-вань-му на березЁ Яшмового озера в горах Куньлуня. ╡нша хронЁка оповЁда╨ про раптову появу богинЁ Заходу в палацЁ Ёмператора Ву-ТЁ з династЁ© Хань (140--86 рр. до н.е.). Ко Юань, або Цю Янь, вчений даосист III сторЁччя, пише про власнЁ фЁлософськЁ вЁдкриття. ВЁн пЁдкреслю╨, що та╨мне знання нЁколи не було доступним для просто цЁкавих з-посеред освЁчених людей цього грЁшного свЁту, Ё каже, що потрЁбно знестися над Землею, аби зрозумЁти це вчення. КрЁм того, вЁн знав, де знаходиться джерело даосизму -- воно, на його думку, прийшло з царства божественно© володарки Заходу. Протягом столЁть легенду про землю МатерЁ-володарки Заходу, де перебувають велети духу, постЁйно повторюють китайськЁ автори. А чи не алегорЁя це Ёзольовано© мЁсцини в ЦентральнЁй АзЁ©, де живуть досконалЁ люди? Вивчення ЁсторЁ© Ё лЁтератури Китаю справдЁ допуска╨ таку можливЁсть. АрхЁви ВатЁкану зберЁгають чимало донесень католицьких мЁсЁонерЁв про та╨мничЁ депутацЁ© за останнЁ пЁвтори сотнЁ рокЁв, що ©х вЁдправляли китайськЁ Ёмператори до ДухЁв гЁр. Вважалося, що цЁ загадковЁ Ёстоти мешкають у НаньшанЁ або горах Куньлунь. ╞х описують як таких, що мають щЁльне видиме тЁло, проте без плотЁ та кровЁ. Чи не ╨ вони штучними надлюдьми з кристалЁзовано© матерЁ©, Ёнакше кажучи -- богами, породженими духом? ╡ндЁйськЁ тексти також говорять про можливостЁ, що ними володЁють божественнЁ Ёстоти,-- ставати важчими й щЁльнЁшими, чи, навпаки, легшими й ефЁрнЁшими. Про цю загадку повЁдомля╨ Ё ╨пископ Делаплас у сво©х "Анналах поширення вЁри", опублЁкованих понад сто рокЁв тому. ДепутацЁ© виряджалися з ПекЁна Ёмператором, як правило, в кризовЁ роки, коли вЁн вагався прийняти остаточне рЁшення. ХронЁки, що описують цЁ посольства мандаринЁв Ё священикЁв двору Ёмператора ПЁднебесно© до ГенЁ©в гЁр, читаються бЁльш нЁж дивно. Кого сподЁвалися зустрЁти посланцЁ Ёмператора на снЁгових вершинах Куньлуня? Навряд, щоб вони гналися за недосяжним. Частка правди, певно, схована мЁж рядкЁв цих Ёсторичних документЁв. Якщо це так, то фантастичнЁ, поетично прикрашенЁ описи палацу СЁ-ван-му в кра©нЁ Безсмертних можуть виявитися такою ж реальнЁстю, як Ё описи Палацу Неба в ПекЁнЁ. В III Ё II ст. до н. е. китайськЁ Ёмператори посилали великЁ, добре спорядженЁ експедицЁ© углиб Центрально© АзЁ© -- шукати схованих вЁд свЁту Безсмертних Ё Царицю-МатЁр Заходу. Щоб зрозумЁти вЁдрегульованЁсть державно© машини Давнього Китаю Ё точнЁсть записЁв ╞╞ чиновникЁв, наведемо такий приклад з життя ПЁднебесно©: за переписом 1--II вв. н. е., в Кита© жило 59 594 978 громадян. ╡ якщо записи про ЁмператорськЁ депутацЁ© в Долину Безсмертних удвЁчЁ перебЁльшенЁ, усе ж вони заслуговують на пильну увагу. Китайський пантеон мав чЁтку Ё╨рархЁю богЁв, напЁвбогЁв Ё смертних. СкажЁмо, ЦЁнь-жень був чоловЁком, що випив елЁксир безсмертя й пЁшов у гори. Саме Ём'я ЦЁнь-жень означа╨ "горець". ЗахЁдний Рай, що називався СЁ ТЁ╨н, був мЁсцем, де осяянЁ душЁ уникали колеса перероджень. Це кра©на розкошЁв Ё блаженства. У мЁсцевих вЁруваннях СЁ-ван-му, Цариця-Мати Заходу, часто ототожню╨ться з ГуаньЁнь, богинею милосердя, а також з АвалокЁтешварою Милосердним. Попри рЁзнЁ Ёмена й атрибути цих божеств, ЗахЁдний Китай з його високими горами вважа╨ться мЁсцем Добра Ё МудростЁ. Даосисти вЁрять в Ёснування кра©ни Тебу, найпрекраснЁшо© в свЁтЁ, заховано© мЁж Сичуанем Ё ТЁбетом, де снЁговЁ хребти оточують вузькЁ долини з стрЁмкими потоками й водоспадами. В святому мЁсцЁ Безсмертних фЁзичний свЁт стика╨ться з невидимою реальнЁстю богЁв, Ё тЁ, кому випало щастя потрапити туди, живуть одночасно в двох свЁтах -- матерЁальному Ё духовному. Вони мають довершенЁ тЁла Ё найчистЁшЁ, найблагороднЁшЁ душЁ. ОкремЁ деталЁ цих китайських легенд вражають конкретнЁстю. Це вта╨мничене мЁсце населяють Ёстоти, доти звичайнЁ чоловЁки й жЁнки. Вони досягли священно© кра©ни завдяки сво╨му духовному злету. БЁльше того, туди й сьогоднЁ може попасти гЁдний щукач правди, якщо вЁн подола╨ в собЁ его©стичнЁ нахили. Так вигляда╨ ця вЁкова традицЁя Китаю, що виклика╨ благоговЁння у його великих фЁлософЁв. Ця давня вЁра в Ёснування Долини Безсмертних повинна мати реальний грунт, який, звЁсно, численнЁ поколЁння прикрасили всЁлякими подробицями. Якщо мудрецЁ об'╨днались Ё створили в давнЁ часи центр в пустельнЁй частинЁ АзЁ©, тодЁ мЁф про Безсмертних ста╨ зрозумЁлим, ©хня доктрина може бути спадком яко©сь зникло© цивЁлЁзацЁ©. ╡ хоча самих мудрецЁв може бути зовсЁм небагато, важливЁсть ©х Давнього Знання важко переоцЁнити. РеальнЁсть цЁ╨© обителЁ охоронцЁв давньо© традицЁ© стане ще вЁдчутнЁшою, коли уважно ознайомитися з Ёсторичними хронЁками Ё повЁдомленнями дослЁдникЁв АзЁ©. 3. ОСТР╡В ШАМБАЛА Народи ╡ндЁ©, як Ё Китаю, вЁрять, що Ёсну╨ обитель досконалих людей, яку вони називають Калапа, або Катапа. "Бгагавата-пурана" й санскритська енциклопедЁя "Вачаспатья" розмЁщують цю обитель на пЁвнЁчних схилах ГЁмала©в, тобто в ТЁбетЁ. Легендарна земля Ар'яварша, звЁдки Ёндуси чекають появи майбутнього спасителя КалькЁ, мЁститься на пЁвнЁч вЁд гори Кайласа в ЗахЁдному ТЁбетЁ. Вважа╨ться, що Долина посвячення Будди розташована саме там. ЗгЁдно з "Курма-пураноюо, колись у пЁвнЁчному морЁ Ёснував острЁв ШветадвЁпа, або БЁлий острЁв, де жили великЁ Йоги. Вважа╨ться, що пустеля ГобЁ-- дно цього давнього моря, а острЁв сьогоднЁ -- масив високих гЁр, порЁзаних глибокими долинами. ЦЁлком ЁмовЁрно, що МудрЁ Йоги ще живуть у цьому районЁ, захованому серед гЁрських лабЁринтЁв АзЁ©. ПуранЁчна лЁтература змальову╨ острЁв Шамбалу, розташований посеред нектарного озера, з палацами Ё розкЁшною зеленню. Потрапити на цей острЁв можна лише тодЁ, коли "золотий птах" перенесе вас туди на сво©х крилах. У тЁбетських рукописах цей та╨мничий центр назива╨ться ще "Шамбала", або "Дежюнг". Отець Каселла, португальський ╨зу©т-мЁсЁонер, пЁдтверджу╨ Ёснування цЁ╨© "знаменито© кра©ни" в сво©х звЁтах. Певно, в нього вистачало часу, аби переконатись у цьому, бо двадцять три роки вЁн прожив у ШЁгадзе, де й помер 1650 року. Лами так поважали цього священика, що навЁть запропонували провести його в це пота╨мне мЁсце -- ПЁвнЁчну Шамбалу. ОскЁльки на пЁвнЁч вЁд Бенаресу в ╡ндЁ© ╨ мЁсто пЁд назвою Шамбала, то мЁсцезнаходження ПросвЁтлених за ГЁмалаями називають ПЁвнЁчною, або Чанг-Шамбалою. Колега Каселли Кабрал писав 1625 року: "Шамбала, на мою думку, не Катхей (старовинна назва Китаю), а те, що на наших картах назива╨ться Великою ТартарЁ╨ю". ЦЁ два мЁсЁонери першими з ╨вропейцЁв подали документованЁ повЁдомлення про Шамбалу. КнязЁвство Шамбала позначено й на картЁ XVII столЁття, виданЁй католицькими властями в АнтверпенЁ. Угорський фЁлолог Ксома де Корос, що провЁв чотири роки в буддЁйському монастирЁ в ТЁбетЁ (1827--1830 рр.), географЁчно розташову╨ Шамбалу мЁж 45╟ Ё 50╟ пЁвнЁчно© широти за Сирдар'╨ю. У 60-Ё роки тЁбетськЁ емЁгранти в ╡ндЁ© переклали й видали чимало книг з давньо© тЁбетсько© релЁгЁ© Бон. Одна Ёз цих священних книг мЁстить карту, де позначено багато стародавнЁх кра©н, таких як ПерсЁя, БактрЁя, ВавЁлон, ╡удея та ╙гипет. Виходячи з цього, карта може датуватися 1 ст. н.е. ("Байкал", 1969, No 3). ╡ серед кра©н, вказаних на цЁй картЁ, ╨ Шамбала, з позначкою, що тут зародилася релЁгЁя Бон. Таким чином, давнЁсть цЁ╨© географЁчно© карти пЁдтверджу╨ давнЁй переказ, пов'язаний Ёз Шамбалою. Близько пЁвстолЁття тому нЁмецький фЁлолог А. X. Франке не сумнЁвався, коли вказував саме цей район у сво©х публЁкацЁях. ВЁн навЁть писав, що реальнЁсть Шамбали настЁльки жива в його провЁдникЁв, що пЁд час мандрЁв по АзЁ© вони ЁнодЁ вЁдмовлялись Ёти маршрутом, намЁченим його експедицЁ╨ю. А йшли Ёншим, щоб не порушити священних кордонЁв заборонено© територЁ©. ПодЁбнЁ випадки понад сто рокЁв тому описував Ё росЁйський мандрЁвник М. М. Пржевальський. Ось як вЁн пише щодо Шамбали: "╡нша дуже й дуже цЁкава легенда стосу╨ться ШамбалЁнга -- острова в далекому пЁвнЁчному морЁ. Там багато золота, а пшениця неймовЁрно© висоти. В тЁй кра©нЁ не знають злиднЁв; справдЁ, молоко й мед течуть у ШамбалЁнгу". РЁдкЁснЁ тЁбетськЁ прапори, як Ё зображений у цЁй книзЁ, вЁдтворюють мЁсто Шамбалу. На них воно в центрЁ оази, оточено© кЁльцями гЁр зЁ снЁговими вершинами. Води рЁки чи озера омивають священну землю. Цим поясню╨ться одна з назв царства богЁв -- ОстрЁв Шамбала. ВнаслЁдок систематичних дослЁджень ЁталЁйський тЁбетолог Джузеппе ТуччЁ розмЁщу╨ кра©ну Шамбалу в басейнЁ рЁки Тарим, що бере початок у гЁрському масивЁ Алтин Таг (Д. ТуччЁ. ТЁбетськЁ кольоровЁ суво©. --Т. 1.-- Рим, 1949). Вивчаючи тЁбетськЁ манускрипти, професор ТуччЁ виявив, що з незапам'ятних часЁв династЁя мудрих правителЁв небесного походження правила царством Шамбала, Ё саме вЁд них започаткувалася калачакра -- мЁстична наука езотеричного буддизму. "Ганжур" (книга VII) мовить про цю кра©ну Шамбалу на ПЁвночЁ. ╡ справдЁ, одна з книг "Ганжура" мЁстить навЁть текст, що вважа╨ться копЁ╨ю рукопису, отриманого безпосередньо з Шамбали. Санскритська назва цього тексту неймовЁрно довга: "Бгагаван-вайдхара-панЁ-губ'я-бгЁдешатантрараджа". "Данжур" (Калапар-югпа) окреслю╨ межЁ шляху, що веде в Шамбалу, тодЁ як "БлакитнЁ Аннали" згадують про "духовний палац ПЁвнЁчно© Шамбали". ЗЁбранЁ докупи, як частини моза©ки, цЁ сторЁнки дають опис обителЁ, що вважалася просто мЁфом. Але не забуваймо про Трою, вЁдкриту ШлЁманом! ╡ Шамбала може виявитися другою Тро╨ю. СлЁд зазначити, що доктрина Шамбали тЁсно пов'язана з монастирем ТашЁ Лхунпо, заснованим 1447 року неподалЁк вЁд ШЁгадзе. До захоплення мао©стами ТЁбету цей лама©стський монастир мЁстив храми, учбовЁ класи й примЁщення для чотирьох тисяч ченцЁв, що свЁдчить про його значнЁ розмЁри. 1923 року шостий Панчен, або ТашЁ Лама (Панчен -- скорочення вЁд ПандЁт Чен-по, "Великий вчений"), глава тЁбетського езотеричного буддизму, що доти перебував у величнЁй монастирськЁй цитаделЁ ТатЁ Лхунпо, мусив з полЁтичних мотивЁв емЁгрувати в Китай. Його мали за ╨диного верховного ламу в ТЁбетЁ, що мав право "давати перепустку" до Шамбали найдостойнЁшим ламам. Цей Панчен-лама був видатною особою; це про нього сер Чарлз Белл, експерт з тЁбетських питань, якось висловився: "Добре, що. в ТЁбетЁ ╨ така людина". Його обЁзнанЁсть в окультних науках була загальновЁдомою, а про його чудеса ходили легенди. СкажЁмо, коли 1915 року вЁн заклав храм для велетенсько© стату© Майтрей©, грядущого Будди, у всЁй долинЁ Цзангпо зЁбрали небувалий врожай. ╡ навпаки, коли 1923 року Панчен-лама полишив ТЁбет, страхЁтливЁ снЁгопади обрушилися на кра©ну, вигублюючи народ. Коли Панчен-лама вЁдвЁдував ╡ндЁю, в нього поцЁкавились, чи правда, нЁбито в тЁбетських лам винятковЁ психЁчнЁ можливостЁ. Його святЁйшество лише мовчки посмЁхнувся на це, а тодЁ зненацька мов розтанув. УсЁ спроби знайти його виявилися марними. Лише одного гостя, що прийшов пЁзнЁше, вразило незвичайне видовище: Панчен-лама сидЁв у садку пЁд деревом, тим часом як ЁндЁйськЁ господарЁ ходили довкола нього й не бачили. У сво©й книзЁ "Тварини, люди й боги" доктор ФердЁнанд Оссендовський посила╨ться на монгольського Тушегун-ламу, який розповЁв йому про чудеса, що ©х творив Панчен-лама, коли лампи й свЁчки в храмах самЁ по собЁ запалювались, а зображення на танках (релЁгЁйних стягах) промовляли й вЁщували. ПЁсля прибуття Панчен-лами в Китай у багатьох мЁстах були органЁзованЁ вражаючЁ процесЁ©. ПЁдлЁтком я бачив його святЁйшество на однЁй з урочистостей Ё досЁ пам'ятаю монотонний спЁв ченцЁв Ё дзеленчання дзвЁночкЁв на тлЁ автомобЁлЁв, рикш та велосипедЁв. Мо╨ тривале життя на Далекому СходЁ неабияк допомогло менЁ збагнути дух Сходу. А без цього досвЁду я Ё не брався б за цю книгу. Професор Микола РерЁх, якого я вважав сво©м учителем, вЁдколи зустрЁв його в Шанха© 1935 року, пише в "СерцЁ АзЁ©": "Якщо ви хочете збагнути АзЁю Ё щоб вас у нЁй прийняли як бажаного гостя -- вимовте господарям найсвященнЁше слово: Шамбала!" Олександра ДевЁд-НЁл, що прожила багато рокЁв у ТЁбетЁ, й собЁ згаду╨ Шамбалу у книзЁ "Надлюдське життя Гесера з ЛЁнга". Торкаючися теми, що перебува╨ на межЁ ЁсторЁ© та легенди, вЁдчутного на дотик Ё невЁдчутного, Ёстотно уточнити джерела, на якЁ я посилаюсь. Як зазначилося в передмову це дослЁдження переважно грунту╨ться на буддистських книгах махаяни. Проте дослЁдження не обмежу╨ться тЁбетським буддизмом, виявляючи паралельнЁ традицЁ© не лише в азЁатських, таких як ╡ндЁя та Китай, а й у ╨вропейських кра©нах. На книгах Ё картинах Миколи РерЁха я перевЁряв правильнЁсть сво©х висновкЁв. ПрацЁ його сина ЮрЁя РерЁха, сходознавця, що скЁнчив Гарвард Ё Сорбонну, допомогли менЁ з'ясувати чимало сумнЁвних питань. Твори й листи Олени РерЁх, ученицЁ гЁмалайських учителЁв, також неабияк прислужилися менЁ. Родина РерЁхЁв жила в гЁмалайськЁй долинЁ Кулу, бЁля кордону ЗахЁдного ТЁбету. ╡ я певний час мешкав у цЁй долинЁ. Саме тут, де колись було створено "Махабгарату", РерЁхи служили посередниками Мудрецю Сходу, вЁдомому як махатма Мор'я, якого за сотню рокЁв до того вперше згадувала О. П. Блаватська. Цей ГЁмалайський Учитель створив серЁю книг з "АгнЁйоги", Йоги вогню. Одна з книг ма╨ поетичну кЁнцЁвку, яка розкрива╨, де перебува╨ цей провЁсник Давньо© МудростЁ: "Дано в долинЁ Брахмапутри, яка бере свЁй початок з Озера Великих НагЁв". Санскритський текст цих книг не становив жодних труднощЁв для фЁлолога ЮрЁя РерЁха. Так званЁ "Листи Махатм" до А. П. СЁннетта, писанЁ наприкЁнцЁ минулого столЁття, ╨ ще одним першоджерелом, що прямо виходить Ёз замкнутого кола МудрецЁв Сходу. Образ загадкового царства Шамбали дещо прояснюють послання махатм В одному з листЁ СЁннетту 1881 року, великий махатма Мор'я так опису╨ та╨мний край: "У певнЁй мЁсцевостЁ, про яку не кажуть абикому, ╨ ущелина з легким мЁстком через не©, сплетеним Ёз рослинних волокон. Внизу виру╨ бурхливий потЁк. НайсмЁливЁшЁ вашЁ альпЁнЁсти навряд чи наважаться перейти по тому мЁстку -- вЁн вида╨ться ветхим Ё немЁцним, як павутина. Проте насправдЁ це не так, Ё той, хто наважиться, потрапить у долину небачено© краси, в одне з наших мЁсць, до кЁлькох Ёз нас, про кого нЁчого не вЁдають ╨вропейськЁ географи. На вЁдстанЁ кидка каменю вЁд старого лама©стського монастиря сто©ть стародавня башта, надра яко© породили не одне поколЁння бодЁсатв". У "ДорозЁ до Шамбали", рЁдкЁснЁй тЁбетськЁй книзЁ XVIII столЁття, третЁй Панчен-лама пише, що царство Шамбала розташоване в гЁрському районЁ, захищеному з усЁх бокЁв могутнЁми заснЁженими масивами. Цього Панчен-ламу глибоко поважав Джордж Богль Ёз Ост-Ёндсько© компанЁ©; вЁн був першим британцем, що проник у ТЁбет. Книга, перекладена на нЁмецьку професором А. Грюнведелем, мЁстить довгий перелЁк географЁчних мЁсць Ё назв лама©стських монастирЁв, умисне так переплутаних, що лише вкрай ерудованЁ тЁбетськЁ вченЁ, добрЁ знавцЁ давнЁх Ё сучасних назв мЁсцевостей, здатнЁ розв'язати цю шараду й означити на сво©х картах шлях до Шамбали. Але закон залиша╨ться той самий: "Небажаний не дЁйде!" Лише той, хто чув клич "КалагЁяЁ", посланий "вЁтром" чи телепатично Великими Учителями, може сподЁватися, що успЁшно досягне Долини НаймудрЁших на землЁ. Микола РерЁх розповЁда╨ про одного сибЁрського ламу, що мусив повзти вузькою пЁдземною галере╨ю, аби втрапити в священну мЁсцину. ВЁн пише також про тЁбетськЁ надгробки, що вказували межЁ заборонено© землЁ. "Ламо! У ТурфанЁ й ТуркестанЁ нам показували печери з довгими недослЁдженими переходами. Чи можна дЁйти до ашрамЁв (святилищ) Шамбали цими дорогами?" -- спитав РерЁх пЁд час сво╨© експедицЁ©. Лами пояснили йому, що святЁ люди не бажають, аби ©х турбували дослЁдники чи просто ╢аволови, тому ©хня територЁя всЁляко захищена. На перешкодЁ навЁть ста╨ стЁна отруйних газЁв, що струменить Ёз трЁщин у землЁ. ВЁдомо, що тварини й люди, наблизившись до певних мЁсць, починають труситися, мовби ©х б'ють невидимЁ променЁ. МешканцЁ цих комун Ё самЁ пЁдтверджують, що нЁхто не пройде до них без дозволу: "Ви вже чули вЁд мандрЁвникЁв, вартих довЁри, як ЁнодЁ провЁдники вЁдмовляються вести ©х у певному напрямку. Вони волЁють краще вмерти, анЁж. провести вас далЁ. Це справдЁ так. ПровЁдники перебувають пЁд нашим психологЁчним впливом. Та коли все ж якийсь необачний мандрЁвник ступить на цей заборонений шлях, то тодЁ перед ним загримлять обвали. Подолати й цю перешкоду йому не вдасться, бо град камЁння остаточно зупинить його. Небажаний не досягне сво╨© мети". Цей захисний кордон став можливим завдяки гЁгантським гЁрським пасмам, льодовикам Ё безмежним пустелям АзЁ©. Проте, Махатми запевняли СЁннетта, що "тЁ, кого вони хочуть бачити, знайдуть нас на самому пограниччЁ". ВеличезнЁ вЁдстанЁ роздЁляють цЁ общини вта╨мничених: вони тягнуться вЁд хребта Каракорум до Калгана поблизу ПекЁна Ё вЁд озера Манасаровар у ТЁбетЁ до озера Лобнор у пустелЁ ГобЁ. Саме На цЁй територЁ© трапляються дивнЁ випадки, якЁ свЁдчать при присутнЁсть вищих Ёстот. ОстаннЁ чверть столЁття Китай систематично дослЁджувався. Колись безлюдна провЁнцЁя ЦЁнхай тепер усЁяна тисячами нафтових вишок. На озерЁ Лобнор провадилися китайськЁ атомнЁ випробування. ОбидвЁ цЁ мЁсцевостЁ входять у територЁю Шамбали. Проте найпершЁ вченЁ свЁту зумЁли захиститися вЁд цих небезпек, вЁдступивши в сво© гЁрськЁ катакомби. ДослЁдники АзЁ©, як-от Микола РерЁх, писали про невЁдомЁ долини, загубленЁ серед велетенських заснЁжених гЁр ТЁбетського плато. Його експедицЁя бачила гарячЁ джерела, що живили буйну рослиннЁсть у цих невЁдомих долинах, довкола яких тяглися лише скелЁ й лЁд. Атож, нелегко знайти в цЁй розлогЁй гЁрськЁй кра©нЁ Обитель Братства. Один прочанин може вирушити в пустелю ГобЁ до комуни Вартових ЛюдяностЁ, тодЁ як Ёнший з тЁ╨ю ж метою видиратиметься на величнЁ ГЁмала©. Вони зречуться всього, аби отримати собЁ свЁт. Хоч Ё бЁдно вдягненЁ, вони багатшЁ й благороднЁшЁ за ЁндЁйських радж. Серце такого подвижника пала╨ спЁвчуттям до людства. Його розум осява╨ невидиме свЁтло, що лине з космЁчних глибин. Холодний розум, гаряче серце, полум'яна воля -- ось пропуск до Шамбали, до володЁнь ГуаньЁнь, богинЁ всезагального милосердя. З незапам'ятних часЁв азЁатськЁ народи вЁрили, що заборонена територЁя ретельно охороня╨ться. Багато десятилЁть тому ЁндЁйська газета "Стейтсмен" вмЁстила кореспонденцЁю про випадок з одним британським майором, що помЁтив високу, легко вдягнену людину з довгим волоссям. Спираючись на великий лук, вЁн озирав долину. ПомЁтивши майора, незнайомець зЁстрибнув Ёз вертикально© стЁни Ё зник. "СахЁб бачив одного Ёз снЁгових людей, що стережуть Священну землю",-- спокЁйно пояснили мЁсцевЁ жителЁ. На однЁй Ёз сво©х картин Микола РерЁх зобразив "снЁгову дЁвчину" на тлЁ снЁгу та скель: вона також трима╨ лук. Попри снЁг Ё лЁд навкруги, вона майже гола, немов якась тепла аура захища╨ ©© вЁд холоду. Тут доречно зважити, що цЁ осередки вищо© культури мусять мати Ё свою технологЁю. Бо логЁчно припустити, що тЁ, хто бЁльшу частину свого життя присвятив науцЁ, рано чи пЁзно мусять винайти всЁлякЁ технЁчнЁ засоби. ╙ чимало пЁдстав гадати, що Братство використову╨ широку мережу галерей, печер Ё катакомб. Ось думка про це Миколи РерЁха: "На гЁмалайських схилах ╨ безлЁч печер, Ё, кажуть, що вЁд цих печер розгалуженЁ пЁдземнЁ ходи ведуть глибоко пЁд Канченджангу. Дехто бачив навЁть кам'янЁ дверЁ, якЁ нЁколи не вЁдкривалися, бо ще не настав час. ЦЁ пЁдземнЁ ходи ведуть у чарЁвну долину". Як видно зЁ слЁв великого дослЁдника АзЁ©, "чарЁвна долина" -- то Долина Безсмертних, або Шамбала. Доктор Оссендовський повЁдомля╨ цЁкавЁ випадки пЁд час його важко© подорожЁ по ЦентральнЁй АзЁ©. Монгольський лама розповЁв йому не лише про цЁлу мережу тунелЁв, а й про дивовижнЁ машини, що рухаються в них. Лише опанувавши високу технологЁю з могутнЁм джерелом енергЁ©, можна спорудити мережу тунелЁв, що, за деякими даними, тягнуться на сотнЁ кЁлометрЁв. Що ж до апаратЁв, якЁ рухаються пЁд землею з великою швидкЁстю, то можна припустити Ёснування технологЁ© надзвичайно високого рЁвня. У статтЁ, написанЁй 1935 року в ЦентральнЁй АзЁ©, РерЁх мовить про численнЁ зустрЁчЁ з мЁсцевими жителями, якЁ й розповЁли йому про Вартових: "Коли вони з'являються серед пустелЁ, то кожен вЁдразу дума╨: а звЁдки ж вони прийшли у цей вЁддалений безводний район Ё як вони це зробили? Але дивнЁ, довгЁ печери без кЁнця знайдено". Без таких тунелЁв поява Вартових у серцЁ ГобЁ справдЁ була б загадкою. Що ж до апаратЁв, якЁ мчать в пЁдземних галереях пЁд пустелями й горами, то це схоже на наукову фантастику. Це тим дивнЁше, що традицЁя вЁдносить такЁ розповЁдЁ до часЁв, коли ще ЗахЁд взагалЁ не знав нЁяких машин; видаються неймовЁрними й повЁдомлення про повЁтрянЁ кораблЁ, баченЁ ЁнодЁ в районЁ Шамбали. Коли експедицЁя РерЁха пЁдЁйшла до Каракорумських гЁр у 1926 роцЁ, учасники побачили якось у чистому ранковому небЁ диск, що сяяв над цим засушливим районом. Його полЁт спостерЁгали за допомогою трьох сильних бЁноклЁв. Зненацька апарат змЁнив курс з пЁвдня на пЁвденний захЁд Ё зник за снЁговими вершинами хребта Гумбольдта. Жоден лЁтак, жодна повЁтряна куля не могли 1926 року лЁтати над цЁ╨ю Ёзольованою частиною ЗахЁдного Китаю. Лише лЁтальнЁ машини невЁдомого типу могли виконати тЁ повЁтрянЁ маневри, що ©х опису╨ РерЁх. Побачивши в небЁ той диск, лами, учасники експедицЁ©, вигукнули: "Це знак Шамбали!" 1933 року англЁйський альпЁнЁст Френк СмЁт бачив подЁбне на горЁ Еверест: два темних об'╨кти летЁли в небЁ на висотЁ 9000 м. Один Ёз них мав короткЁ крила, Ёнший -- щось схоже на дзьоб. ЦЁ два повЁтряних чи космЁчних кораблЁ оточувало пульсуюче сяйво. АльпЁнЁст був украй здивований побаченим, особливо коли ототожнив пЁки й льодовики довкола -- вЁн упевнився, що це не галюцинацЁя. Чи були лЁтаючЁ об'╨кти, якЁ бачили РерЁх Ё СмЁт, повЁтряними чи космЁчними кораблями з Шамбали? ПринаймнЁ таке пояснення я свого часу дав у Шанха© 1935 року, Ё сьогоднЁ воно слушне за браком Ёншого, бЁльш задовЁльного. ПодЁбний диск, що крутився Ё був схожий на той, що його спостерЁгав Микола РерЁх, бачили бЁля ШЁллонга в АссамЁ 1967 року. ЛетЁв вЁн на висотЁ лише двохсот метрЁв над землею, а тодЁ зненацька пЁрнув у рЁчку, викликавши великий водоворот, супроводжуваний страшенним гуркотом. ПотЁм вЁн пЁднявся й зигзагом полетЁв над джунглями, швидко розтаючи в повЁтрЁ ("За рубежом", Москва, 29.12.1967 р.). Легенда про Долину Безсмертних Ё ОстрЁв Шамбалу набува╨ житт╨востЁ пЁсля описЁв ©х географЁчних характеристик Ё навЁть ознак високо© технологЁ©. Та все ж вирЁшального значення набувають розповЁдЁ тих, хто побував у цьому казковому МЁстЁ Знання. Наприклад, Микола РерЁх у "СерцЁ АзЁ©" згаду╨ подорож, що ©© здЁйснив китайський вЁйськовий лЁкар Ё непальський йог у Долину Шамбали: "Не так давно в "Шанхай тайме", а тодЁ й у багатьох Ёнших газетах з'явилася велика стаття за пЁдписом доктора Лао ЦзЁня, який розповЁв про свою подорож у Долину Шамбали. Жвавою мовою доктор повЁду╨ багато цЁкавих подробиць про сво© важкЁ мандри з непальським йогом через монгольськЁ пустелЁ й суворЁ нагЁр'я до Долини, де вони виявили обитель численних йогЁв, що осягали Вищу МудрЁсть. Його опис лабораторЁй, храмЁв, а також знаменито© башти надзвичайно збЁга╨ться з описами цього незвичайного мЁсця в Ёнших джерелах. Автор розповЁда╨ про безлЁч наукових чудес Ё складнЁ дослЁди на психЁчному рЁвнЁ й телепатЁю на надзвичайно великЁ вЁдстанЁ". КонцепцЁю про замкнуту общину ЁдеалЁстЁв в АзЁ© використав Джеймс ХЁлтон у сво╨му бестселерЁ "Втрачений горизонт", за яким було створено й кЁносценарЁй. СлЁд вЁддати належне авторовЁ, що вЁн зумЁв надати цЁй колони фЁлантропЁв вЁдчутно© реальностЁ, хоча Ё його ШангрЁ-Ла мало схожа на Шамбалу, бо вЁн не заглибився у стародавнЁ перекази АзЁ©. СучаснЁшЁ джерела, як-от книги Оссендовського Ё РерЁха, мЁстять вражаючЁ подробицЁ щодо особливостей цЁ╨© вЁдособлено© общини. Оссендовський наводить розмову з освЁченим монгольським ламою, за яким багато хто побував у забороненому царствЁ Агхарта1. Але нЁхто з них не обмовився, що ж вЁн там побачив, бо обо╨ були пов'язанЁ обЁтницею мовчання. Польський дослЁдник розповЁда╨ про одного мисливця, який проник у закурену печеру, а звЁдти потрапив до пЁдземних примЁщень. ПЁсля повернення вЁн почав розповЁдати, що вЁн там бачив, але лами негайно вЁдтяли йому язика, щоб вЁн не розголосив та╨мницю та╨мниць. Цей мисливець, безумовно, зберЁг незабутнЁ враження про сво© вЁдвЁдини, бо на старЁсть повернувся до цЁ╨© печери, зник у нЁй Ё бЁльше його нЁхто не бачив. У МонголЁ© вта╨мниченЁ лами запевняли ФердЁнанда Оссендовського, що в АтлантицЁ й Тихому океанЁ геологЁчнЁ катаклЁзми знищили цЁлЁ континенти. Його неабияк вразила звЁстка, що частина мешканцЁв тих невЁдомих цивЁлЁзацЁй врятувалася у заздалегЁдь споруджених пЁдземних сховищах велико© мЁсткостЁ Ё з яскравим штучним освЁтленням. ЦЁлком можливо, що в кельтськЁй легендЁ про "божеств у порожнистих горах" вЁдбилася народна пам'ять про народ, що врятувався вЁд катастрофи в АтлантицЁ. "У пЁдземних печерах особливе свЁтло дозволя╨ вирощувати злаки й овочЁ, забезпечу╨ людям довге життя без недуг",-- пише Ф. Оссендовський пЁсля виснажливо© подорожЁ до Центрально© АзЁ©, де вЁн зустрЁчав багатьох вчених лам. Вони твердили, що управителЁ цих пЁдземних колонЁй, як Ё Сини Сонця в ╙гиптЁ чи ПЁвденнЁй АмерицЁ, зберЁгають вЁрнЁсть Учителям Шамбали. ВЁра в Ёснування нагЁв, рЁзновиду змЁй, якЁ живуть у казкових печерах, освЁтлених коштовним камЁнням, надзвичайно стЁйка у народЁв ╡ндЁ©. Вони мають людськЁ обличчя неймовЁрно© краси, здатнЁ лЁтати в небЁ, коли з'являються з Патали, нижнього свЁту, Ё славляться винятковою муАрЁстю. Наги й нагЁнЁ одружуються з людьми, переважно з великими царями, царицями й мудрецями, проте, як вважають, не схильнЁ спЁлкуватися з людьми низько© духовностЁ. Столиця Кра©ни НагЁв -- БхогаватЁ, де рубЁни, смарагди, дЁаманти сяють повсюди й освЁтлюють катакомби. Вважа╨ться, що царевич Арджуна, учень КрЁшни, вЁдвЁдав Паталу. БуддЁйська "ПраджняпарамЁта-сутра" ("Думки Гаутами Будди") зберЁгалася у ПалацЁ ЗмЁй доти, доки великий пандЁт Нагарджуна, засновник махаяни (помер бл. 194 р. н.е.), не спустився в Царство НагЁв, щоб узяти й опублЁкувати буддЁйськЁ тексти. Багато ЁндЁйцЁв та тЁбетцЁв мали нагоду побувати у велетенських печерах нагЁв, з'╨днаних галереями Ё схожих на мурашник; вони тягнуться на сотнЁ кЁлометрЁв пЁд гЁрськими кряжами. Озеро Манасаровар у захЁднЁй частинЁ долини Цангпо вЁдоме ще як Озеро Великих НагЁв. Це найвище прЁсноводне озеро в свЁтЁ, розташоване на висотЁ приблизно 4700 м над рЁвнем моря. ЖителЁ цих пустельних мЁсць розповЁдають про великЁ лотоси на поверхнЁ цього вкрай холодного озера Ё про раптову появу на цих квЁтах постатей, що сидять, обрамленЁ сяйвом. Марево? Можливо, проте тЁбетцЁ схильнЁ вважати, що то святЁ з Кра©ни НагЁв. ВЁра в та╨мне Царство МудрецЁв Ёсну╨ в АзЁ© споконвЁку. Причому ╨ докази, за яких цЁ химернЁ легенди стають реальним фактом. АзЁатськЁ общини вта╨мничених, куди входили Ё ╨вропейцЁ, не були численними, й ЁнодЁ вони використовували сво© старЁ катакомби з кондицЁйованим повЁтрям, зведенЁ ще в часи до катаклЁзму. Братство Шамбали очолю╨ невеличка Ё╨рархЁя вищих Ёстот, яких часто порЁвнюють з махатмами, що на санскритЁ означа╨ "ВеликЁ ДушЁ". ЦЁ надлюдськЁ Ёстоти володЁють надприродною силою; вони завершили свою еволюцЁю на цЁй планетЁ, але лишилися з людством, щоб сприяти його духовному поступу. БуддЁйська фЁлософЁя чЁтко визнача╨ цЁ великЁ душЁ, яких вона назива╨ архатами по-санскритськи або лохань по-китайськи. Архат -- це людина, що впродовж сво╨© довго© планетарно© еволюцЁ© звЁльнилася вЁд усЁх земних пристрастей Ё вЁд усЁх боргЁв карми. Ця еволюцЁя ма╨ чотири фази: "ШротапатЁ" -- "Той, хто входить в ПотЁк"; "ШакрдгамЁн" -- "Той, хто народжу╨ться один раз"; "АнагамЁн" -- "Той, хто не поверта╨ться" Ё "Архат" -- "Осяяний" (жЁноча Ёпостась--Тара). ЗгЁдно з буддЁйськими текстами, двЁ заповЁдЁ архата -- це пошуки бодги (або осяяння) Ё вдосконалення людини. Коли архат входить у потЁк, що веде до нЁрвани -- океану космЁчно© свЁдомостЁ,-- вЁн отриму╨ трансцендентальнЁ здЁбностЁ, завдяки яким може зробити сво╨ тЁло легшим або важчим, меншим або бЁльшим. ВЁн ста╨ володарем матерЁ©, часу й простору Ё може з'являтися будь-коли в будь-якому мЁсцЁ. Архат зна╨ про всЁ явища Ё зберЁга╨ згадки про всЁ попереднЁ життя. ВЁн завершив земний цикл розвитку й не вЁдроджу╨ться бЁльше на ЗемлЁ. Архат, що вирЁшив залишитися на ЗемлЁ, посвячу╨ себе на благо людства, автоматично стаючи бодЁсатвою, спасителем, який, будучи видимим чи невидимим, допомага╨ людству в його духовному сходженнЁ. Силою крЁяшактЁ (волЁ) бодЁсатва здатен створити собЁ видиму оболонку з елементарно© атомарно© речовини, яка може здаватися щЁльною Ё реальною, але може залишатись невидимою Ё при╨днатися до "народу Вогненного Туману". Цих надЁстот насправдЁ бачили, навЁть ╨вропейцЁ. Сер Х'ю Райс РенкЁн, шотландський баронет, що навчався в Харроу Ё служив офЁцером КоролЁвських драгунЁв, став буддистом Ё багато рокЁв сповЁдував махаяну. Ось що вЁн казав 1959 року: "Ми зна╨мо, що п'ять бодЁсатв (досконалих людей) контролюють долю свЁту. Раз на рЁк вони зустрЁчаються в гЁмалайськЁй печерЁ, щоб прийняти рЁшення. Один Ёз них постЁйно живе у Високих ГЁмалаях, другий -- у шотландських горах Кайрнгормс. Ми з дружиною виразно бачили цього бодЁсатву близько десяти рокЁв тому, коли перетинали перевал ЛарЁг Гру". ДеякЁ з архатЁв перевтЁлюються в людину для того, щоб мати тЁснЁ вза╨мини з земною люднЁстю, але ця група надто нечисленна. ╞хнЁ тЁла Ёснують майже безмежно, бо Колесо перероджень для них зупинилось. Братство комун Шамбали складають сотнЁ посвячених -- вЁд "того, що входить у ПотЁк" Ё до архата. ©х можна вважати за постЁйних мешканцЁв, тодЁ як незначна кЁлькЁсть помЁчникЁв Ёз зовнЁшнього свЁту приходять отримати вказЁвки, плани фЁлантропЁчно© дЁяльностЁ чи повчитися в арха©чних музеях; вони, отже, тимчасовЁ гостЁ. Причина буддЁйсько© термЁнологЁ©, що вжива╨ться щодо Шамбали, вкрай проста: географЁчна близькЁсть ТЁбету до общини магЁв Ё давнЁ зв'язки святих лам Ёз цим центром. ЗовнЁшнЁ спЁвробЁтники Шамбали, учнЁ схЁдних Ё захЁдних шкЁл БЁлих мЁстерЁй, що теж здатнЁ по╨днувати свою свЁдомЁсть зЁ свЁдомЁстю Великих КосмЁчних УчителЁв, порЁвняно нечисленнЁ, хоч Ё можуть обчислюватися тисячами. ФЁлологи й сходознавцЁ спроможнЁ зЁбрати цЁннЁ данЁ про фольклор Шамбали. У сво╨му дослЁдженнЁ, виданому Й╨льським унЁверситетом, "Стежки в глибинну АзЁю" ЮрЁй РерЁх оцЁню╨ достовЁрнЁсть переказЁв про Шамбалу: "Шамбала розгляда╨ться не лише як буддЁйський центр окультних знань. Це -- провЁдна засада кальпи, майбутньо© космЁчно© ери. Вважа╨ться, що вченЁ ченцЁ й медитуючЁ лами перебувають у постЁйному зв'язку з цим мЁстичним братством, що керу╨ долею буддЁйського свЁту. ЗахЁдний споглядач схильний применшувати значення цього означення чи вЁдносити розлогу лЁтературу про Шамбалу, Ё ще розлогЁшу усну фольклорну чи мЁфологЁчну традицЁю, але кожен, хто вивчав лЁтературний Ё народний буддизм, зна, яку велику силу ма╨ воно у численних буддистЁв гЁрсько© Ази". В ЁншЁй науковЁй працЁ, опублЁкованЁй у Радянському СоюзЁ пЁд егЁдою АкадемЁ© наук, ЮрЁй РерЁх згаду╨ текст "Ганжура", рукопис якого, вважа╨ться, походить Ёз само© Шамбали Ё в якому сказано, що упродовж вЁкЁв тЁбетськЁ святЁ прагнули до духовного ╨днання з Главою Шамбали. ЦЁ пандЁти склали тексти, в яких вони стверджують, що кЁлька видатних лам "вЁдправлялись у Шамбалу в пошуках знань бодЁсатв", попри винятково важкий шлях. Аби зрозумЁти глибину почуттЁв лам щодо Шамбали, слЁд вдатися до Ёншого авторитетного джерела: книги "ТЁбет" Тхубтен ДжЁгме Норбу, старшого брата нинЁшнього Далай-лами. Ця цЁкава праця, видана К. Торнбуллем, базу╨ться на давнЁх тЁбетських рукописах про кра©ну Шамбалу, розташовану серед заснЁжених гЁр десь пЁвнЁчнЁше Лхаси. Ця давня традицЁя поширилася аж до МонголЁ©. У сво©й "НовЁтнЁй ЁсторЁ© МонголЁ©" К. Р. Бавден мовить про народну вЁру в Ёснування Шамбали, яку вЁн виявив у цЁй кра©нЁ. Обитель МудрецЁв ста╨ ще менш легендарною, коли знайомишся Ёз свЁдченнями про ©© реальне Ёснування, якЁ наводять тамтешнЁ знавцЁ. Махатма Мор'я змальову╨ життя однЁ╨© тако© общини: "Наш друг, хЁмЁк В., бажа╨ займатися новим дослЁдженням променЁв -- нЁхто йому не заважа╨. Наш друг К. прагне вдосконалити радЁо за рахунок нових хвиль -- нЁхто йому не перешкоджа╨. Наша сестра П. займа╨ться соцЁальною проблемою сусЁдньо© кра©ни -- вона не осуджу╨ться. Наша сестра У. цЁкавиться сЁльським господарством Ё пропону╨ чимало пристосувань -- нЁхто ©й не чинить перепон. У сестри О. лежить душа до лЁкарських рослин Ё освЁтнЁх проблем -- будь ласка. Брат X. винайшов цЁкавий станок, а також працю╨ над реорганЁзацЁ╨ю общин. Брат М. займа╨ться Ёсторичними дослЁдженнями. А наш швець пише чудовЁ фЁлософськЁ статтЁ". Ця ╨днЁсть у розма©ттЁ -- рЁвновага мЁж ЁндивЁдуальною волею Ё колективЁзмом -- склада╨ утопЁю, вЁдтворити яку ми можемо хЁба в мрЁях. В ЁншЁй книзЁ махатма визнача╨ мету сво╨© общини Ё назива╨ ©© "МЁстом науки". "Можна тЁльки уявити, якЁ вЁдкриття чекають при спЁльнЁй координацЁ© усЁх галузей науки!",-- каже вЁн. Так що розповЁдЁ про швидкЁснЁ транспортнЁ засоби й лЁтаючЁ апарати в ШамбалЁ цЁлком можуть бути правдою. Махатма Мор'я з ледь вЁдчутною ЁронЁ╨ю, властивою йому, пише: "Географ може бути спокЁйним -- ми займа╨мо на землЁ цЁлком певне мЁсце. Змовники можуть не хвилюватись: у рЁзних частинах свЁту ми ма╨мо достатньо спЁвучасникЁв". З того ж джерела дЁзна╨мося про Ёншу важливу деталь: "У нашЁй общинЁ можна зустрЁти багато нацЁональностей Ё рЁзноманЁтнЁ професЁ©". Мудрець да╨ зрозумЁти, що в ©хнЁх сховищах ╨ надзвичайно давнЁ споруди й бЁблЁотеки. Вони розташованЁ пЁд землею в недоступних людям печерах, щоб уберегти художнЁ скарби не лише вЁд грабЁжникЁв, а й вЁд геологЁчних зрушень. Не зайве нагадати, що ЗахЁд почав споруджувати великЁ бЁблЁотеки всього три столЁття тому. НаскЁльки ж повинен випереджати нас цей крихЁтний центр цивЁлЁзацЁ© зЁ сво©ми тисячолЁтнЁми бЁблЁотеками! Якщо спадщина затонуло© Атлантиди зберЁгалась у колонЁях пЁд орудою Шамбали, то навряд чи можна сумнЁватись у тому, що безперервний поступ тривав в цих закритих общинах, захищених велетенськими гЁрськими пасмами Ази й Америки. Тож закид махатми Кут ХумЁв листЁ до СЁннетта, мовляв, "ви -- варвари зЁ всЁ╨ю вашою пихатою цивЁлЁзацЁ╨ю" може бути цЁлком слушним. Ми ма╨мо перед собою цЁкаве поле дослЁджень. Воно стосу╨ться Ёдеологи цЁ╨© загадково© спЁльноти, яка може прояснити ©© мотиви й цЁлЁ -- "Кожен дЁамант, кожен кристал, кожна росяна Ё кожна зЁрка, як Ё кожна людина чи тварина, ма╨ свою ЁндивЁдуальну душу",-- пише Махатма Кут ХумЁ в Ёншому лист. Це твердження дуже близьке до дЁалектично© фЁлософЁ©, яка ма╨ матерЁю за основу життя Ё свЁдомостЁ. Допускаючи Ёснування в безконечному космосЁ безлЁчЁ вищих зоряних Ё планетарних надЁстот, шанований махатма ще в одному листЁ рЁшуче заперечу╨ Ёснування антропоморфного бога. Не слЁд забувати, що мЁльйони буддистЁв й собЁ не визнають Творця чи персональне божество, а в Ёнду©змЁ парабрахман ╨ безмежним Абсолютом. "Ми зна╨мо, що матерЁя вЁчна,-- каже МудрЁсть Сходу,-- бо матерЁя -- це сама природа". ДеякЁ з цих постулатЁв спЁвпадають з дЁалектичним матерЁалЁзмом, але розходяться з ним у питаннЁ про незнищеннЁсть свЁдомостЁ. МудрецЁ стверджують, що головна мета Братства -- звЁльнити людство вЁд кошмару забобонЁв, прищепити любов до доброчесностЁ заради доброчесностЁ, а не заради винагороди. "Листи Махатм" наголошують, що вони не ате©сти чи агностики, а панте©сти в найширшому розумЁннЁ слова. СлЁд зазначити, що й нинЁ чимало вчених Ё мислителЁв доходять подЁбних висновкЁв перед лицем безконечного ВсесвЁту. ЕтичнЁ Ёдеали Вта╨мничених пЁдсумову╨ один Ёз ©хнЁх адептЁв: "ТермЁн "ВсесвЁтн╨ Братство" -- не пуста фраза,-- це ╨дина надЁйна засада свЁтово© моральностЁ". Забобони, его©зм Ё жорстокЁсть -- страхЁтливЁ монстри, що тягнуть людство у безодню духовного забуття. ВсЁ вони породженЁ незнанням ╨дностЁ життя. Коли це стане загальновизнаним, людина перестане бути руйнЁвником. МудрецЁ ГЁмала©в вЁдкриють тодЁ свою концепцЁю найвищо© людяностЁ, "коли всЁ стануть спЁвтрударями природи". Людина зараз чинить жахливий злочин, оскверняючи Ё руйнуючи планету Земля. Коли ж вона нарештЁ стане другом Природи? КонцепцЁя космЁчно© еволюцЁ© -- основа Та╨мно© Доктрини. Не дивно, що Ёдея переродження -- лише частина фЁлософЁ© СтражЁв Людства. Вивчення цЁ╨© Ёде© було включено в давнЁ мЁстерЁ©. Цей принцип сприйняли видатнЁ фЁлософи -- ПЁфагор, Емпедокл, Платон Ё ПлотЁн. ПершЁ дво╨ навЁть запевняли, що пам'ятали сво© попереднЁ життя. Як Ё АполлонЁй ТЁанський. ПершЁ ВЁтцЁ церкви, як-от ОрЁген чи Климент АлександрЁйський, зробили в це Ё свЁй внесок. У нас час найпЁднесенЁше сформулював цю концепцЁю переродження БенджамЁн ФранклЁн. ВЁн склав таку епЁтафЁю для свого надгробка в ФЁладельфЁ©: "Тут спочива╨ пожива для червЁв -- тЁло Б. ФранклЁна, друкаря, наче обкладинка ветхо© книги з вирваними сторЁнками. Та праця не буде марною, бо вона, як вЁн вЁрить, з'явиться знову у новому, елегантнЁшому виданнЁ, вичитана й виправлена Автором". Християнство вЁру в переродження оголосило ╨рессю лише в VI ст., а доти ©© визнавали навЁть ВЁтцЁ церкви. Зате в АзЁ©, нехай то БЁрма, ╡ндЁя чи ЯпонЁя, вЁра в переродження -- невЁд'╨мна частка нацЁонально© свЁдомостЁ. ФЁлософЁя космЁчно© еволюцЁ© -- безперервного поступу Ёнтелекту й свЁдомостЁ в безмежному ВсесвЁтЁ -- вЁдтворю╨ картину Ё╨рархЁчно© драбини надлюдських форм життя, ©© втЁлення включа╨ почуття вЁдповЁдальностЁ за нижчЁ форми життя. З фундаментального вчення про ╨днЁсть космЁчного життя виплива╨ Доктрина Серця з ©© заповЁддю всеосяжно© любовЁ до природи. Зайве казати, що ця засада вкрай далека вЁд антропо- Ё егоцентрично© поведЁнки людини на нашЁй планетЁ. ПсихологЁя наших Старших БратЁв незмЁрне рЁзнобЁчнЁша, нЁж наша власна. ╡нтереси людини спрямованЁ лише на себе. Архати ж розглядають людину лише як ланку в безконечнЁй космЁчнЁй еволюцЁ©, де спЁвЁснують як нижчЁ, так Ё вищЁ форми. МЁльйони рокЁв наша планета Ёснувала без жодного "гомо сапЁ╨нса", та для бЁльшостЁ людей, не надЁлених цим баченням всесвЁтнього життя, жахлива сама думка, що Земля може Ёснувати без них. Важко уявити собЁ той величезний труд, що його взяло на сво© плечЁ Братство Шамбали. Його архати бЁльше схожЁ на солдатЁв у битвЁ проти невЁгластва, забобонЁв та его©зму, анЁж на спЁвцЁв священних гЁмнЁв. Перед ними -- Ёнертна маса людства, яку треба позбавити замшЁлостЁ Ё надати довершено© форми за законами еволюцЁ©. Архати використовують позитивний пЁдхЁд через впровадження ЁдеалЁв у всЁ види творчостЁ: мистецтво, науку, релЁгЁю, музику й соцЁологЁю. УсЁ значнЁ культурнЁ й науковЁ здобутки людства -- з прагненням загального добра в серцЁ -- надихав або пЁдтримував КосмЁчний Розум. Однак легше дати благороднЁ Ёдеали людству, анЁж позбутися зацЁпенЁння апатично© свЁдомостЁ, поганого смаку чи фальшивих цЁнностей. Найважча з усЁх проблем -- прояснити свЁдомЁсть, затьмарену забобонами й хибними уявленнями. У Планетних СтражЁв ╨ певна програма, аби дЁйти мети на цьому конкретному витку еволюцЁ©. Певно, мав слушнЁсть нЁмецький фЁлософ НЁцше, коли казав: "ВдалинЁ вЁд правителЁв, вЁльнЁ вЁд усЁляких пут, живуть найвищЁ люди, а правителЁ -- це ©хн╨ знаряддя". Проблеми ╡╨рархЁ© СвЁтла куди складнЁшЁ, анЁж тЁ, що постають перед будь-яким сучасним урядом свЁту. Серед ©хнЁх титанЁчних завдань -- нагляд Ё часткова нейтралЁзацЁя (через невЁдомЁ науцЁ коливання) ментально© негативно© аури ЗемлЁ, що мЁстить випромЁнювання шкЁдливих думок, накопиченЁ споконвЁку. ГодЁ й казати, наскЁльки цЁ випромЁнювання значнЁ. У цьому силовому полЁ лунають зойки розпачу, прокльони поранених Ё конаючих у всЁх жорстоких вЁйнах, якЁ знало людство2. ВЁбрацЁй високо© духовно© природи замало, аби протистояти цим негативним хвилям. А пам'ять нашо© МатерЁ-Природи, яку стародавнЁ ЁндЁйськЁ книги називають акаша, фЁксу╨ все, що вЁдбува╨ться в свЁтЁ, Ё нЁщо з не© не стира╨ться. Ця шкЁдлива оболонка над планетою жаха╨. Лише людство може нейтралЁзувати чорнЁ хмари ментальних вЁбрацЁй, якЁ саме створило. СтражЁ ЗемлЁ благають нас бодай не додавати бЁльше бруду й кровЁ й так украй недужЁй планетЁ. Той, хто вважа╨ цЁ висновки спЁрними, може познайомитись Ёз останнЁми науковими дослЁдженнями чутливостЁ рослин до людських думок. Якщо квЁтка може зав'янути вЁд гнЁву людини, то хЁба не може пЁдкосити всю планету ненависть, випромЁнювана в глобальних масштабах? Езотерична наука Сходу мовить про зЁткнення пЁдземного вогню Камадуро з Вогнем КосмЁчним, яке спричиню╨ спустошливЁ геологЁчнЁ катаклЁзми, якщо цЁ два вогнЁ не врЁвноважаться. РерЁхи на власнЁ очЁ бачили в однЁй з лабораторЁй Шамбали прилади для вимЁрювання тиску цих обох вогнЁв. Саме психЁчна енергЁя може й повинна очистити ауру ЗемлЁ, забруднену хмарами цих випарЁв ненавистЁ, его©зму, жадЁбностЁ Ё пристрастей. Архати вважають, що людство може пЁдЁрвати планету навЁть без ланцюгово© ядерно© реакцЁ©. Лише нейтралЁзувавши потоки негативних думок глобальним випромЁнюванням миру й любовЁ, можна покращити стан хворо© ЗемлЁ. Якби людство щодня вдЁляло кЁлька хвилин для синхронно© медитацЁ© про мир Ё братерство, воно б запобЁгло катастрофЁ, яка насува╨ться. Численних спЁвтрудЁвникЁв архатЁв бЁльше обходить цЁлЁснЁсть планети, анЁж виживання людсько© раси, бо для МатерЁ-Природи потрЁбно було п'ять мЁльярдЁв рокЁв, щоб сформувати Землю, Ё лише кЁлька мЁльйонЁв рокЁв, щоб створити людину. Серед цих спЁвтрудЁвникЁв ╨ Ё Брахма ДжйотЁ з ДелЁ; вона перебува╨ у постЁйному контактЁ з надЁстотами ГЁмала©в, якЁ контролюють свЁт могутньою силою сво╨© думки. Ця жЁнка вважа╨: колективна карма людства настЁльки кепська, що лише загибель половини землян може очистити повЁтря вЁд отруйних вЁбрацЁй Ё захистити планету. ╡ндЁйцЁ, а особливо вченЁ-брахмани, непохитно вЁрять в Ёснування Великих РЁшЁ, мудрих захисникЁв людства, що, мов тЁ громовЁдводи, беруть на себе левову частку гнЁву, який мав би впасти на людство; однак, Ё ©хнЁ можливостЁ не безмежнЁ. За теперЁшньо© калЁюги, в якЁй живемо, сили зла особливо розкошують у столичних мЁстах, де вкрай успЁшно зводять людину до рЁвня тварини. Саме вони спричиняють розумове отру╨ння атмосфери, про яке кажуть ЁндЁйськЁ мЁстики. ╡з сказаного виплива╨, що проблеми, яким протистоять адепти, мають планетарний характер. Можна зрозумЁти скептицизм освЁченого читача, викликаний тим, що таке давн╨ братство вчених Ё фЁлантропЁв чомусь залишилося поза увагою дослЁдникЁв. Але слЁд мати на увазЁ, що нЁякий дослЁдник нЁколи не виявить цього замкнутого братства, якщо сам не буде заодно з його великими умами Ё не усвЁдомить ©хньо© безкорисливо© дЁяльностЁ. З Ёншого боку, Ёсторик ма╨ безлЁч даних, з якими може працювати, Ё ця книга теж наводить достатньо доказЁв достовЁрностЁ цЁ╨© спЁльностЁ. Коли будуть вЁдкритЁ -- а це станеться ще до кЁнця нашого столЁття -- надзвичайно давнЁ тайники з науковими артефактами пЁд СфЁнксом Ё пЁрамЁдами ГЁзи, постане питання: хто ж ©х заховав? ╡ тодЁ буде доведено, що в доЁсторичну епоху Ёснували вченЁ, а думка про ©х безперервне Ёснування в та╨мних центрах почне сприйматися всерйоз. Перекази про схованЁ скарби дуже живучЁ в АзЁ©. Засновник тЁбетського буддизму Падмасамбгава обЁцяв: "СхованЁ скарби стануть знаходити один за одним, коли цього потребуватиме поступ людства". Давня сага про Гесерхана каже: "У мене багато скарбЁв, та лише у визначений день я роздам ©х мо╨му народу -- справжн╨ багатство прийде лише з людьми ПЁвнЁчно© Шамбали". У XIX столЁттЁ вЁдомий архат Джвал Кул подарував БлаватськЁй малюнок пензлем одного ашраму (святилища) ВчителЁв у ПЁвденному ТЁбетЁ, де зображено входи до пЁдземного музею, в якому зЁбранЁ експонати про розвиток людства на землЁ за мЁльйони рокЁв. ЛЁворуч на малюнку зображено махатму Мор'я верхи на конЁ, а сам махатма Джвал Кул сто©ть у рЁчковому потоцЁ. Поки що годЁ сподЁватися, що наших учених допустять в цей незвичайний музей, який зараз допомага╨ учням зЁ Сходу й Заходу осягати та╨мну науку. Проте вчених допустять у ╨гипетськЁ пЁдземнЁ сховища, Ё того, що вони там побачать, вистачить, аби збити ©х з пантелику. Зауваження, з якими звернувся професор Микола РерЁх до тЁбетського лами, засвЁдчують його безпосередн╨ знайомство з Шамбалою: "Нам вЁдомо, що деякЁ верховнЁ лами побували в ШамбалЁ Ё що на сво╨му шляху туди вони спостерЁгали незвичайнЁ явища. БЁльше того, ми самЁ бачили бЁлий прикордонний стовп, один Ёз трьох стовпЁв Шамбали". ХЁба таке зауваження не може стосуватися легендарного мЁсця? ПЁд час експедицЁ© в Центральну АзЁю один учений лама розповЁв РерЁху Ё його сину ЮрЁю, що у ЛхасЁ пЁд Паталою (фортецею-резиденцЁ╨ю Далай-лами) ╨ потайнЁ галере©, а пЁд головним храмом -- печера Ёз стовпом, доступна лише для найвищих вта╨мничених лам. УсЁ цЁ та╨мнЁ мЁсця пов'язанЁ з загадкою Шамбали. ╡ншого разу вЁдомий лама з монастиря Кумбум зустрЁв Миколу РерЁха в ПЁвнЁчному ТЁбетЁ Ё вЁтав його знаком Шамбали. Кумбум -- це мЁсце, куди прийшов Цзонкаба реформувати буддизм у ТЁбетЁ Ё спорудити велетенський лама©стський храм ТашЁ Лхунпо, твердиню тЁбетсько© йоги. А ще якось Микола РерЁх бачив тЁбетську книгу, видану Панчен-ламою, яку складали молитви до Шамбали. АзЁя упродовж столЁть глибоко вЁрила в Ёснування ПЁвнЁчно© Шамбали. "Бог Шамбали живе й диха╨ у серцЁ сонця",-- писав один гЁмалайський махатма. Якщо звести докупи всЁ уривки ЁнформацЁ© щодо Шамбали, то поста╨ виразна картина реального Ёснування цЁ╨© обителЁ вищих Ёстот, для яких час Ё простЁр не становлять перепон. На жаль, окремЁ натяки нечЁткЁ, хоча мають вони неабияку вагу. Ця неяснЁсть Ё спричиню╨ труднощЁ, з якими стика╨ться кожен, хто прагне знати всю правду про Шамбалу -- мЁсто бодЁсатв. Ця неяснЁсть збЁльшу╨ться Ё тим, що лама©стськЁ мудрецЁ волЁють замовчувати цю та╨мницю, найсвященнЁшу в езотеричному буддизмЁ. 1920 року в УрзЁ (нинЁ Улан-Батор, МонголЁя) можна було чути, як монгольськЁ вершники спЁвають вЁйськову пЁсню про вЁйну ПЁвнЁчно© Шамбали. Коли РерЁх подарував свою картину "РЁгден Джапо, Правитель Шамбали" урядовЁ МонголЁ©, ©© прийняли з глибокою пошаною, Ё було навЁть вирЁшено збудувати для не© спецЁальний храм. ╡ хоча вЁдомо, що мЁфи впливають на народ, чи не дода╨ сказане дечого до поширено© в АзЁ© вЁри? Колись Далай-лама ©хав Ёз Лхаси в МонголЁю. В одному мЁсцЁ люди й тварини почали труситися без видимо© причини. Далай-лама пояснив це тим, що експедицЁя зайшла в заборонену зону Шамбали, психЁчнЁ вЁбрацЁ© яко© занадто сильнЁ для мандрЁвникЁв. ╙ думка, що навЁть деякЁ ╨вропейцЁ досягали Шамбали. У 1860 роцЁ один учений Ё член НацЁонального географЁчного товариства вЁдвЁдав ╡ндЁю. Повернувшись у ╙вропу, вЁн був присутнЁм на придворнЁй церемонЁ©, а тодЁ знову подався на СхЁд, де й зник. Чи не отримав вЁн перепустку в Шамбалу вЁд Панчен-лами з монастиря ТашЁ Лхунпо поблизу ШЁгадзе? ВсЁ цЁ повЁдомлення недостатньо переконливЁ, аби робити з них однозначнЁ висновки. Але вони, звичайно, додають певно© виразностЁ територЁ©, реальнЁсть яко© вЁдома хЁба вта╨мниченим Сходу Ё Заходу. ВЁдомо, що настоятель монастиря Фу-Тайшань у Кита© написав книгу "Червоний шлях до Шамбали", перекладу яко© на жодну мову нема╨. НайбЁльш освЁченЁ лами з монастиря МорулЁнг у ЛхасЁ час вЁд часу вЁдвЁдують вЁддалене мЁсце в ГЁмалаях, звЁдки вже не повертаються. НаведенЁ факти щодо Шамбали стосуються рЁзних народЁв Ё кра©н: МонголЁ©, ТЁбету, ╡ндЁ© та Китаю. Поза сумнЁвом, сфера впливу Шамбали величезна, а ©© вЁк украй давнЁй. Вже цього досить, аби надати конкретностЁ цьому переказу. НаступнЁ роздЁли книги подадуть ЁсторичнЁ факти, якЁ ще чЁткЁше окреслять реальнЁсть МЁста МудростЁ. 4. ЧЕРЕЗ АЗ╡Ю Вивчення записок мандрЁвникЁв дозволя╨ досить певно окреслити контури ОбителЁ МудрецЁв. У вереснЁ 1935 року менЁ пощастило зустрЁчати Миколу РерЁха в Шанха©, коли вЁн повертався з експедицЁ© в Центральну АзЁю. ВЁн розповЁдав менЁ про ГобЁ. Море чорного гравЁю тягнеться за обрЁй. Нестерпна спекота слЁпучого сонця вдень, ЁнЁй на землЁ вночЁ. Те схоже на мандрЁвку по МЁсяцю. В ЁмлЁ над ними виднЁв Молочний Шлях. З настанням ночЁ зорЁ сяяли як лампи на темному небЁ, таке сухе й прозоре було повЁтря. Та бували днЁ, коли здЁймалася стЁна пилу й укривала свЁт, наче ковдрою. Через цю запону сонце видавалося червоною кулею. Коли здЁймалася пЁщана буря, тварин Ё людей охоплювало сум'яття. МандрЁвник подолав тисячЁ кЁлометрЁв Ё нарештЁ завершив свою дослЁдницьку працю. ВЁн повернувся до цивЁлЁзацЁ© Ё розповЁв про сво© враження недовЁрливому слухачевЁ. ПоведЁнка його якоюсь мЁрою зрозумЁла: оповЁдач прибув Ёз зовсЁм Ёншого свЁту, а все нове, дивне й незвичне завжди сприйма╨ться з сумнЁвом. СкажЁмо, раптова поява витончених пахощЁв, мовби якогось фЁмЁаму, але не в храмЁ, а в серцЁ ГобЁ, в кам'янЁй пустелЁ, що простяглася на сотнЁ кЁлометрЁв навсЁбЁч. НЁде й слЁду храму чи житла, проте всЁ учасники експедицЁ© одночасно вЁдчувають цЁ пахощЁ. РерЁх розповЁдав, що таке траплялося кЁлька разЁв Ё що годЁ це якось пояснити. ВЁдома орЁ╨нталЁстка Олександра ДевЁд-НЁл Ё собЁ згаду╨ пам'ятний випадок, що стався в мЁстЁ Дзекундо (СхЁдний ТЁбет), у пустельнЁй мЁсцевостЁ. Там вона зустрЁла одного барда, про якого подейкували, нЁби вЁн час вЁд часу зника╨ у заснЁжених горах, де нема╨ нЁяких сЁл Ё легко загинути вЁд голоду й холоду. Коли той чоловЁк так само знову несподЁвано з'являвся, то на всЁ розпитування вЁдповЁдав, що в горах вЁн бачився з "богами". Якось шановна ДевЁд-НЁл напЁвжартома попрохала його передати ВчителевЁ гЁр скромний дарунок -- букетик китайських паперових квЁтЁв. ПЁсля чергових вЁдвЁдин правителя загадково© мЁсцевостЁ тЁбетець принЁс французькЁй дослЁдницЁ чудову блакитну квЁтку -- такЁ розквЁтають у липнЁ на пЁвднЁ ТЁбету. То був подарунок у вЁдповЁдь вЁд Вартового гЁр. А в Дзекундо тодЁ якраз стояли двадцятиградуснЁ морози, рЁку вкривав шестифутовий лЁд, а земля наскрЁзь промерзла. "Де вЁн роздобув ту квЁтку?" -- запиту╨ ДевЁд-НЁл. Так що справдЁ можуть у цЁй мЁсцевостЁ з арктичним клЁматом Ёснувати ЁзольованЁ теплЁ долини, одна з таких долин Ё прихистила колонЁю магЁв. ДослЁдники Пржевальський Ё Франке вЁдзначають у сво©х дорожнЁх щоденниках дивну поведЁнку тубЁльцЁв, якЁ навЁдрЁз вЁдмовлялися Ёти в певнЁ райони. Один росЁйський учасник експедицЁ© РерЁха розповЁдав менЁ, що ©хнЁй караван зустрЁвся з таким самим явищем у глибинах АзЁ©, коли без видимо© на те причини тЁбетцЁ, монголи й китайцЁ вЁдмовлялися перетинати деякЁ мЁсця в ПЁвнЁчному ТЁбетЁ. ВЁн зЁзнавався, що невЁдь-чому й сам не вЁдчував особливого бажання Ёти далЁ -- те було вкрай дивно й незрозумЁле. Сам Микола РерЁх подався в ту мЁсцевЁсть верхи на понЁ. Його не було кЁлька днЁв, а коли вЁн повернувся, азЁйцЁ попадали перед ним на колЁна, вигукуючи, що вЁн -- бог. Мовляв, нЁхто не може проникнути в Шамбалу без божественного дозволу. ╡ це лише одна з дивовижних ЁсторЁй, почута мною в Кита©. На початку 30-х рокЁв тут тралився випадок, невЁдомий на ЗаходЁ. Одного американського чиновника, що мав певне урядове доручення, вкрай тепло приймали лами в МонголЁ©. Благородна душа й щирий Ёнтерес до цього вчення АзЁ© дали йому змогу побувати в царствЁ ГуаньЁнь. Але малоймовЁрно, щоб вЁн бодай словом прохопився в сво╨му звЁтЁ для ВашЁнгтона про набутий тут духовний досвЁд. Через неозорЁ обшири АзЁ©, через ©© пустелЁ й гори тягнуться прочани до Фонтану мудростЁ. Хто визначить, скЁльки ©х, чи назве ©хнЁ Ёмена? СамЁ ж вони не розповЁдають про сво© мандри Ё про зустрЁчЁ з мудрецями Сходу. РерЁх теж здЁйснив таку прощу. У СЁнцзянЁ, пЁвнЁчнЁше Каракорумського хребта, вЁн почув, що "за цими горами живуть святЁ люди, якЁ рятують людство сво╨ю мудрЁстю: багато хто прагнув побачити ©х, та марно: хто зумЁв подолати хребет, збивався з дороги". МЁсцевий провЁдник розповЁдав РерЁховЁ на Каракорумському перевалЁ, що в горах ╨ величезнЁ печери, де зберЁгаються скарби з першопочаткЁв ЁсторЁ©. А ще зазначав, нЁби там час вЁд часу з'являються високЁ бЁлЁ люди, якЁ потЁм зникають у пЁдземних галереях пЁд скелями. У ТурфанЁ (СЁнцзян) експедицЁя РерЁха чула розповЁдЁ про високу чорношкЁру жЁнку з напрочуд виразним обличчям, яка виходила з глибоких печер, аби допомогти тим, хто втрапив у бЁду -- вона викликала шанобливе благоговЁння навЁть у чоловЁкЁв цього мусульманського мЁста Китаю. Саме там розповЁдали й про вершникЁв, якЁ зЁ смолоскипами в руках зникають у пЁдземних катакомбах. "СправдЁ, справдЁ люди Шамбали час вЁд часу приходять на свЁт,-- довЁрчо казав лама РерЁховЁ. -- Вони зустрЁчають земних спЁвтрудЁвникЁв Шамбали й задля блага людства роздають коштовнЁ подарунки, винятковЁ релЁквЁ©". РерЁховЁ розповЁдали також про раптову появу в певних монастирях самого правителя Шамбали -- РЁгден Джапо. Щойно вЁн з'явля╨ться у храмЁ, як свЁчки запалюються самЁ собою. Таке сталося, наприклад, у монастирЁ НарабанчЁ Кур'Ён у ЗахЁднЁй МонголЁ© 1890 року. Зимово© ночЁ на монастирське подвЁр'я в'©хало кЁлька вершникЁв Ё звелЁли ламам зЁбратися в храмЁ. ПотЁм на трон настоятеля пЁднявся незнайомець Ё вЁдкинув з голови каптура -- лами побачили осяйне обличчя самого володаря Шамбали. ВЁн сотворив молитву, благословив ченцЁв, потЁм прорЁк грЁзне вЁщування Ё зник разом Ёз сво©ми супутниками. 1920 року в цьому ж монастирЁ сталася дивовижна пригода з Ф. Оссендовським. ПЁд час розмови з верховним ламою Хутукту той мовив йому: "У мене таке вЁдчуття, нЁби ви тривожитеся за тих, кого любите: я хочу помолитися за них". Польський учений, що мусив емЁгрувати з РосЁ©, справдЁ залишив там сЁм'ю Ё дуже переживав за ©© долю. "Погляньте на темний простЁр за стату╨ю Будди, Ё ви побачите сво©х рЁдних",-- мовив настоятель. Ф. Оссендовський та його супутники побачили спершу пасма диму вЁд курив, що звивалися в повЁтрЁ, а тодЁ в тЁй ЁмлЁ стали прозиратися люди й предмети. Оссендовський раптом побачив свою дружину, причому настЁльки виразно, що розрЁзняв навЁть деталЁ ©© одягу. Побачив вЁн Ё Ёнших членЁв сво╨© родини, якЁ натодЁ переховувалися у далекому мЁстЁ. "Ламо, скажи мены, чи бачив ти особисто Рыгдена Джапо?" -- поцыкавився якось Микола РерЁх. "НЁ, втЁленого Вчителя я не бачив,-- вЁдповЁв той. -- Але чув його голос. ╡ глибоко© зими, коли гори вкривав снЁг, вЁн прислав менЁ у дарунок троянду -- квЁтку з далеко© долини". ОднЁ╨© темно© ночЁ Микола РерЁх бачив спалахи й свЁтлянЁ стовпи в небЁ. У ТрансгЁмалаях ясно© зоряно© ночЁ то не могло бути нЁ полярним сяйвом, нЁ електричними розрядами. Що ж то було? "Це променить Башта Шамбали",--- вЁдповЁли лами й пояснили: то свЁтло вЁд каменя на баштЁ, що ся╨, мов дЁамант. Варто трохи зупинитися на легендЁ про цей камЁнь, що утвердилася в лама©змЁ. У санскритЁ вЁн зветься ЧЁнтаманЁ, а по-тЁбетському -- Норбу РЁнпоч. БЁльша частина його мЁститься в БаштЁ Шамбали. НайбЁльш вража╨ в легендЁ те, що цей камЁнь нЁбито доставив на Землю космЁчний посланець. У ТЁбетЁ вЁрять, що за правлЁння Тхо-тхо-рЁ Няньцяна 331 року з неба впала скринька з чотирма священними предметами в нЁй, серед них Ё камЁнь ЧЁнтаманЁ. В легендЁ згаду╨ться Ё крилатий кЁнь Лунг-та, що принЁс на сво©й спинЁ цей скарб. Художники увЁчнили цю легенду про Пегаса з коштовним каменем. Через багато рокЁв по тому, як упала скринька, перед царем раптом постало п'ятеро ЁноземцЁв Ё пояснили, навЁщо всЁ тЁ предмети. ПЁсля чого чужинцЁ зникли. Чи не з Шамбали вони приходили? У ТЁбетЁ впродовж вЁкЁв побутують уснЁ перекази про далекЁ польоти тЁбетських царЁв Ё святих на крилатому конЁ Лунг-та. КЁнь цей вважа╨ться посланцем богЁв Ё вЁн нЁбито ма╨ здатнЁсть облЁтати ВсесвЁт. Чи не алегорЁя космЁчного корабля цей кЁнь? ╡нше повЁдомлення ще фантастичнЁше. З версЁ©, яку я почув вЁд професора РерЁха, виходить, що камЁнь ЧЁнтаманЁ доставив на Землю космЁчний посланець. Це мЁнерал з Ёншого свЁту, > можливо, Ёз зоряних систем у сузЁр'© ОрЁон, хоча б Ёз того ж СЁрЁуса, вЁддаленого вЁд нас на дев'ять свЁтлових рокЁв. Не дивно, що у фольклорЁ вЁн вважа╨ться скарбом свЁту. ФантазЁя? Можливо. Але уявЁмо на мить, що ядерна вЁйна знищила нашу цивЁлЁзацЁю. Чи вЁритимуть у цьому випадку нашЁ далекЁ нащадки, що зразки камЁння з МЁсяця доставили на Землю американськЁ космонавти? Очевидно, що цей факт вЁдЁб'╨ться лише у мЁфах. Вважа╨ться, що "внутрЁшн╨ серце", або випромЁнювання каменя ЧЁнтаманЁ, "сильнЁше радЁю", але дЁ╨ назовсЁм Ёнших частотах. А коли точнЁше, то якраз на тих, що вЁдповЁдають ментальним вЁбрацЁям людини. СтародавнЁ хронЁки АзЁ© повЁдомляють, що божественний посланець небес дав уламок цього каменю Тазлаву, ЁмператоровЁ Атлантиди. За незапам'ятних часЁв великий шматок каменю помЁстили в Башту Шамбали, а невеличкЁ осколки час вЁд часу надсилаються в ту чи Ёншу частину ЗемлЁ, де наста╨ нова ера або зароджу╨ться нова цивЁлЁзацЁя. Однак цЁ маленькЁ шматочки ЧЁнтаманЁ пЁдтримують постЁйний зв'язок з основним каменем, що перебува╨ в АзЁ©. Один Ёз таких осколкЁв опису╨ться як шматочок розмЁром у мЁзинець, ма╨ форму якогось плоду чи навЁть серця, свЁтло-сЁруватого кольору, з незрозумЁлим Ё╨роглЁфом, викарбуваним на ньому. Кажуть, що коли камЁнь темнЁша╨, то збираються хмари, коли важча╨, то лл╨ться кров, коли потрЁску╨, то наближа╨ться ворог. Коли камЁнь займа╨ться вогнем, свЁт спостигають небаченЁ потрясЁння. Та коли над каменем ся╨ зЁрка, настають мир Ё благополуччя. Богдо-геген, лама©стський першосвященик в УрзЁ, якому на початку 20-х рокЁв пЁдлягало щонайменше шЁстдесят тисяч лам, зачитав Ф. Оссендовському такий уривок з давньо© хронЁки: "Коли ГушЁхан, правитель олетЁв Ё калмикЁв, завершив вЁйну проти "червоних шапок" у ТЁбетЁ, то вивЁз звЁдти загадковий "чорний камЁнь", що його свого часу надЁслав Далай-ламЁ Володар свЁту". За цим повЁдомленням, камЁнь певний час переховувався в УрзЁ, Ё то був напрочуд сприятливий для МонголЁ© час, поки камЁнь не щез. Лами розповЁдали, що жерцЁ-правителЁ МонголЁ©, переважно тЁбетцЁ, могли передбачити майбутн╨ завдяки каменю Норбу РЁнпоч, бо ЁнодЁ на його поверхнЁ проступали знаки й лЁтери, що ©х розумЁли верховнЁ лами. ╡ цЁ пророцтва могли стосуватися цЁлих народЁв. ОкультнЁ перекази АзЁ© говорять, що чимало царЁв Ё правителЁв у минулЁ ЁсторичнЁ епохи володЁли цим каменем -- серед них згадуються Акбар у ╡ндЁ©, Соломон в ╡уде© Ё один з ЁмператорЁв Китаю. Невеличкий шматочок космЁчного каменю було надЁслано Ё в ╙вропу, аби посприяти утвердженню ЛЁги НацЁй. ╡ хоча ця спроба скЁнчилася невдачею, вона все ж украй показова пЁсля страхЁть першо© свЁтово© вЁйни. ╡з ╙вропи камЁнь той повернув до Шамбали саме Микола РерЁх -- наприкЁнцЁ 20-х рокЁв. "Ми усвЁдомлю╨мо провЁщену долю каменю, що поверта╨ться в рЁдну оселю",-- мовиться в однЁй схЁднЁй легендЁ. ВЁрш Миколи РерЁха присвячено поверненню ЧЁнтаманЁ в Шамбалу пЁд час його виснажливо© експедицЁ© через Центральну АзЁю; у вЁршЁ навЁть згадуються Ёмена китайських та тЁбетських носЁ©в: Фу, Ло, Хо, КамЁнь несЁте. Воздайте сильним, ВЁддайте вЁрним. ╙нно, Гуйо, Дья -- Прямо ЁдЁть! ТЁ з небагатьох, кому пощастило вЁдчути випромЁнювання цього каменю, свЁдчать, що вЁн спричиню╨ могутнЁй приплив космЁчно© енергЁ© Ё змЁню╨ свЁдомЁсть. Картина РерЁха "ЧЁнтаманЁ" зобража╨ понЁ, який везе на спинЁ скриньку, оточену ореолом. Саме у цЁй скриньцЁ й везли камЁнь у Башту Шамбали через глибоку ущелину, серед велетенських скель, що стримЁли обабЁч. Охоронцям експедицЁ© було наказано якнайпильнЁше охороняти саме цю безцЁнну поклажу. ╡ попри напади бандитЁв та лютЁ холоди, що косили в'ючних тварин, камЁнь усе ж було благополучно доставлено до його витоку. "Немов дЁамант, ся╨ свЁтло на баштЁ правителя Шамбали",-- мовить схЁдна книга. ╡сторЁя каменю, доставленого на Землю з далеких свЁтЁв, справдЁ вида╨ться фантастичною. Але саме так говорять тЁбетськЁ й монгольськЁ перекази про Ёстот з вЁддалених зЁрок. А перекази цЁ виникли задовго до нашого космЁчного вЁку. Ф. Оссендовський пише в сво©й книзЁ, як учителЁ-лами вводили учнЁв у летаргЁчний стан, потЁм занурювали у вЁдвар Ёз спецЁальних трав, через що тканини тЁла твердли, не руйнуючись. ©х сповивали, наче ╨гипетськЁ мумЁ©, пЁсля чого псевдозакам'янЁлЁ молодЁ лами пЁд дЁ╨ю психЁчно© енергЁ© вта╨мниченого ставали невагомими й з величезною швидкЁстю злЁтали в небо. У такому станЁ учнЁ не вЁдчували холоду, вони не потребували кисню, а проте мали здатнЁсть запам'ятовувати все, що бачили. МолодЁ лами подорожували до Ёнших планет, а коли через кЁлька рокЁв поверталися, ©х оживляли Ё вони розповЁдали про бачене в Ёнших свЁтах. Олександра ДевЁд-НЁл побачила свого першого "лЁтаючого ламу" на плато Чантан у ТЁбетЁ. Вона певний час спостерЁгала за ченцем, що робив велетенськЁ стрибки, вЁдштовхуючися вЁд землЁ, як м'яч. Його широко розплющенЁ очЁ немов прикипЁли до яко©сь неймовЁрно вЁддалено© точки в небесному просторЁ -- на гурт французьких дослЁдникЁв вЁн не звернув анЁнайменшо© уваги. ДослЁдниця також згаду╨ про лам, якЁ могли ставати невидимими або, навпаки, раптово з'являтися невЁдомо звЁдки. Одна з картин Миколи РерЁха явля╨ собою криптограму. Назива╨ться картина "РЁгден Джапо, Правитель Шамбали", а зображено на нЁй пЁщанисту долину, довкола яко© зводяться стрЁмкЁ скелЁ -- типовий кра╨вид у ЦайдамЁ. В печерЁ зображено вогненну буддоподЁбну постать, що вЁдда╨ наказ кЁнним гЁнцям перед собою. Якщо покласти картину на правий бЁк, то в ©© верхньому лЁвому кутку можна розрЁзнити бородатий профЁль РерЁха серед обрисЁв гЁр. А серед нагромадження скель у центрЁ композицЁ© вгаду╨ться контур ракети чи фюзеляж ТЁбетський прапор, невЁдомий на ЗаходЁ. На ньому зображено Володаря Шамбали в сво©й столицЁ серед заснЁжених гЁр. ЖЁноче й чоловЁче божества допомагають його завданню трансформувати людину в надлюдину; вони тримають численнЁ дарунки для майбутнього людства. Внизу легЁони СвЁтла атакують орди Темряви: це -- тЁбетська версЁя бЁблЁйного Армагеддона. Чита╨ться ця криптограма так: "РерЁх лЁтав на цьому апаратЁ"? Таке припущення пЁдтверджують слова махатми Мор'© у пЁслямовЁ до "АгнЁ-Йоги": "СтруменЁ цього вогню обпалювали КамЁнь у його великому польотЁ перед лицем Сонця". Якщо цЁ слова стосуються каменю ЧЁнтаманЁ, то чи не слЁд це сприймати так, що Микола РерЁх здЁйснив космЁчну подорож до внутрЁшнЁх планет Ё Сонця? Чи не мчав його в мЁжпланетну подорож Лунг-та, тЁбетський Пегас? ОскЁльки ми розгляда╨мо артефакти з Ёнших свЁтЁв, варто мати на увазЁ ще одну чудову тЁбетську легенду. ТЁбетцЁ вЁрять, що в прадавнЁ часи поблизу монастиря Сера у ЛхасЁ з неба впав жезл. Цей золотий жезл, або доржЁ, зберЁга╨ться вже в монастирЁ кЁлька вЁкЁв. БЁльше того. Далай-лама ма╨ титул Володаря Блискавки, бо доржЁ, вважа╨ться, здатен вивергати блискавки. Кажуть, що пЁд час деяких релЁгЁйних вЁдправ жезл той випромЁню╨ слЁпуче свЁтло. ДоржЁ ма╨ коротке рукЁв'я, з обох кЁнцЁв якого розташовуються округлЁ бутони лотоса. СрЁбнЁ, бронзовЁ або залЁзнЁ копЁ© цього жезла можна бачити в бЁльшостЁ тЁбетських монастирЁв. Хоча можна й подумати, що доржЁ -- специфичний елекричний пристрЁй, сферичнЁ кЁнцЁ якого слугують катодом Ё анодом, верховнЁ лами вЁдкидають таке припущення. ВЁн може дЁяти пЁд впливом невЁдомо© сили, пЁдконтрольно© тренованому будЁйському йоговЁ. ДеякЁ джерела натякають, що наймогутнЁший на землЁ доржЁ ма╨ правитель Шамбали. Його описують, як металевий скЁпетр Ёз двома дЁамантовими кулями на кЁнцях. Як Ё ЧЁнтаманЁ, цей Великий доржЁ здатен фокусувати могутнЁ космЁчнЁ сили й керувати ними. Хоча час великих одкровень стародавньо© науки й реально© появи УчителЁв Сходу ще не настав, цЁкаво було б узнати детальнЁше про появу ©х у монастирЁ ТашЁ Лхунпо безпосередньо перед китайською окупацЁ╨ю ТЁбету. Доктор Сейке Вада, що був свЁдком цЁ╨© подЁ©, виклав сво© враження в американському журналЁ "КосмЁчна зЁрка": "УчителЁ не мають якогось певного розкладу, коли вони повиннЁ з'являтися. ╡нодЁ вони постають перед сво©ми учнями, щоб проголосити проповЁдь, ЁнодЁ придЁляють увагу кЁльком обраним чи й навЁть одному. З УчителЁв, яких найбЁльше знають захЁднЁ учнЁ, послЁдовники окультизму, доктор Вада бачив Кут ХумЁ, Мор'ю та Джвалу Кула. Час, проведений ним бЁля стЁп УчителЁв, був осяяний свЁтлом високо© духовностЁ". СлЁд зазначити, щодо 30-х рокЁв гурти лам, званих кутхум-пас, нерЁдко збиралися в долинЁ Цангпо. То були лами-учнЁ архата Кут ХумЁ. ВисокЁсть та╨мно© доктрини стане очевидною, коли адепти дадуть переконливЁ докази невЁдомо© ЁсторЁ© людства, ©хнЁ велетенськЁ пЁдземнЁ бЁблЁотеки й музе© добре убезпеченЁ, а входи до них ретельно замаскованЁ. СтолЁття тому Олена Блаватська казала, що нема╨ пЁдстав побоюватися, що ©х знайдуть навЁть тодЁ, коли "цЁлЁ армЁ© вторгнуться в цЁ пЁщанЁ простори". ╡ справдЁ, тисячЁ солдат Ё робЁтникЁв уже проникли на територЁю Шамбали, щоб добувати нафту в ЦайдамЁ. Та таке було давно передбачено. У чому ж секрет цього осередку космЁчно© культури? Доброта, вза╨моповага, здоровий спосЁб життя, ретельно продумане планування, Ё╨рархЁчна дисциплЁна, безкорисливЁсть Ё прагнення спЁвпрацювати з матЁр'ю-природою. ╡нтереси цього ерудованого Братства охоплюють науку, фЁлософЁю, релЁгЁю, мистецтво й музику в найширшому розумЁннЁ. Це зовсЁм не рай для лЁнивих Ё байдужих, не сонливий ШангрЁ-Ла. Це -- серце людства, яке упродовж вЁкЁв самовЁддано бореться з невЁглаством, жертвуючи заради цього сво©ми найблагороднЁшими членами. Але справжньо© ЁсторЁ© цих мученикЁв за правду ще не написано. У цЁй спЁльнотЁ, що грунту╨ться на засадах спЁвробЁтництва, дисциплЁни, братерсько© любовЁ й фЁлософського ЁдеалЁзму, якщо Ё бувають якЁсь розходження в поглядах, то нЁколи не бува╨ розбрату Ё чвар, бо Шамбала -- це синонЁм гармонЁ©. На завершення цього роздЁлу не зайве згадати й такий Ёстотний факт, як останн╨ злиття общин Шамбали; воно мало мЁсце в ТЁбетЁ у XIV столЁттЁ, а очолив його Цонкаба. ВЁн здЁйснив свЁй задум Ёз монастиря ТашЁ Лхунпо поблизу ШЁгадзе. А. П. СЁннетт так опису╨ цю визначну подЁю: "З незапам'ятних часЁв у ТЁбетЁ Ёсну╨ певний засекречений район, досЁ зовсЁм невЁдомий, досяжний хЁба що для вта╨мничених, але неприступний для звичайних мешканцЁв як цЁ╨© кра©ни, так Ё Ёнших. У цьому та╨мничому районЁ живуть адепти. За минулих часЁв махатм було значно бЁльше, розсЁяних по всьому свЁту. Поступ цивЁлЁзацЁ© спричинився до магнетизму, до якого вони прагнули, проте в епоху, про яку мовиться, тобто в XIV столЁттЁ, вже почався загальний рух до ТЁбету частини окультистЁв, доти розсипаних по всЁх усюдах". У той час, коли лише кЁлька тЁбетських лам знають про Ёснування ПЁвнЁчно© Шамбали й про зв'язок сво©х найвищих пандЁтЁв Ёз цЁ╨ю оазою бодЁсатв, найдоброчеснЁшЁ й найосвЁченЁшЁ з них зберЁгають та╨мну науку, що ╨, безперечно, спадком само© Шамбали. Наука ця -- калачакра, або Колесо часу. Про не© Ё пЁде мова в наступному роздЁлЁ. 5. КАЛАЧАКРА, НАУКА БОД╡САТВ Хоча на сьогоднЁ жодного предмета з Шамбали в наших музеях не виявлено, тЁбетськЁ книги "Ганжур" Ё "Данжур" мЁстять тексти, нЁбито скопЁйованЁ з манускриптЁв Шамбали. КрЁм того, упродовж ЁсторЁ© посланцЁ з мЁсЁями в зовнЁшнЁй свЁт споряджалися ПЁвнЁчною Шамбалою. ЦЁ два факти пЁдтверджують достовЁрнЁсть культурного й наукового центра, схованого у вЁдособленому куточку земно© кулЁ. ЦЁ тЁбетськЁ тексти мовлять Ё про науку калачакру, завуальовану символами й алегорЁями, яких годЁ зрозумЁти будь-кому, окрЁм вта╨мничених лам. ТЁбетський буддизм вважа╨, що знання калачакри вЁдкрива╨ дверЁ до сприйняття та╨много вчення бодЁсатв -- Ёстот, якЁ завершили свою земну еволюцЁю Ё присвятили себе людству. До запровадження соцЁалЁзму в Кита© у монастирях ТашЁ Лхунпо поблизу ШЁгадзе й Кум-бум у ПЁвнЁчно-СхЁдному ТЁбетЁ дЁяли спецЁальнЁ школи, де вивчали калачакру. Багато монастирЁв у ТЁбетЁ й МонголЁ© мали вчителЁв з цього предмета. Щоб потрапити в школу калачакри, лама мусив провести кЁлька рокЁв у монастирЁ Ё заслужити репутацЁю суворого аскета. ПЁсля цього настоятель монастиря мЁг рекомендувати його в цю школу. Лише найздЁбнЁшЁ, найрозумнЁшЁ й найдоброчеснЁшЁ лами ставали учнями таких та╨мних шкЁл. Хоча бЁльшЁсть кандидатЁв складають жовто-шапковЁ лами3, прихильники реформованого буддизму Цзонкаби, який загалом заперечу╨ тантричну магЁю4, калачакра зажила неабияко© слави саме завдяки цим ламам. ╡сторЁя свЁдчить, що й сам Цзонкаба був учителем калачакри. Вивчення калачакри почина╨ться з астрономЁ©, астрологЁ© та санскриту. Аби зберегти вмисне ускладнений символами письмовий виклад цЁ╨© системи, ключ до яко© знають лише адепти, Ёстинне вчення калачакри нЁколи не ставало набутком громадськостЁ й не перекладалося на ╨вропейськЁ мови навЁть у криптографЁчнЁй формЁ. Та все ж деякЁ факти щодо цього вчення в ТЁбетЁ та МонголЁ© можна з'ясувати з такого джерела, як "БлакитнЁ аннали, або КоментарЁ до калачакри", написанЁ Бу-стон РЁнчен-грубом у ТашЁ Лхунпо 1322 року. ╡снують Ё ранЁшЁ роботи Ра-лоцави з XI столЁття (перекладенЁ доктором Е. ОбермЁллером у ГейдельберзЁ 1931 року). Ми зупиня╨мося на вченнЁ калачакри переважно тому, що воно щЁльно пов'язане з Шамба-лою, звЁдки ця система традицЁйно виводиться. ФахЁвець з тЁбетських текстЁв ЮрЁй РерЁх в однЁй Ёз сво©х робЁт робить Ёстотне зауваження щодо зв'язку калачакри та Шамбали: "Питання калачакри найтЁснЁшим чином пов'язане з проблемою Шамбали, загадковою мЁсцевЁстю, звЁдки ця система в другЁй половинЁ Х столЁття прийшла в ╡ндЁю, та ще з проблемою походження тЁбетського шЁстдесятирЁчного циклу". На думку ЮрЁя РерЁха, пошуки Шамбали й духовного зв'язку з ©© Правителем Ё ╨ кЁнцевою