метою послЁдовникЁв калачакри. ОсяянЁ ченцЁ склали описи цЁлячу до Шамбали, де географЁчнЁ вказЁвки чергуються з ЁнструкцЁями щодо духовно© пЁдготовки тих, хто прагне ввЁйти в сферу Шамбали. ТЁбетська священна лЁтература мЁстить вдосталь даних про походження калачакри. ВсЁ версЁ© згоднЁ, що калачакра вперше зЁйшла на Будду пЁд час його осяяння бЁля велико© ступи (культова споруда конЁчно© форми) ШрЁ Дганьякатака в провЁнцЁ© Мадрас. Саме тодЁ несподЁвано з'явився Сучандра, цар Шамбали, в супроводЁ безлЁчЁ божественних Ёстот. ДавнЁ тЁбетськЁ тексти (скажЁмо, Ра-лоцави, що жив дев'ять столЁть тому) приливають свЁтло на цЁлЁ й ЁсторЁю вчення Колеса часу Ё на його походження. Витяг Ёз одного його манускрипту полегшить зрозумЁти природу шамбальсько© традицЁ©. "Адепти калачакри, уславленЁ в науцЁ бодЁсатв, жили в ╡ндЁ©. ТодЁ в ОрЁссЁ народився пандЁт ЦЁлу, великий учитель, що глибоко пЁзнав усЁ лЁтаки (компЁляцЁ©). ТЁ, хто сподЁва╨ться досягти стану Будди за одне життя, повиннЁ вивчити мантраяну (знання всЁх окультних слЁв влади), а надто науку бодЁсатв (калачакру). Учитель ЦЁлу взнав, що ця наука збереглася в ШамбалЁ. ЦЁлу, неквапом подорожуючи, досяг вершини гори й зустрЁв там незнайомця. "Куди ти просту╨ш?"-- запитав його той. ЦЁлу вЁдповЁв: "У Шамбалу, пЁзнати вчення бодЁсатв". "Шлях туди винятково важкий,-- зазначив незнайомець.-- Та якщо ти так прагнеш цього знання, то можеш отримати його тут". ТодЁ пандЁт ЦЁлу впЁзнав у незнайомцЁ втЁленого МанджушрЁ (бодЁсатву)5 Ё впав перед ним, запропонувавши йому мандалу (кругову дЁаграму). Незнайомець пояснив йому всЁ та╨мнЁ вказЁвки коментарЁв до "Книги влади". ПЁсля цього ЦЁлу вирушив у СхЁдну ╡ндЁю Ё навчив калачакрЁ пандЁта Ачар'ядеву, що народився в БарендрЁ Ё зрЁвнявся знаннями зЁ сво©ми попередниками Ё повнЁстю дисциплЁнував свЁй розум. Дехто стверджував, що в нього були видЁння богинЁ Тари, Ё все, що вЁн бажав, йому гарантувалося. Навчений БЁлою Тарою, вЁн вирушив до Шамбали". Цей текст XI столЁття свЁдчить, що вЁра в Шамбалу жила серед тЁбетцЁв упродовж багатьох вЁкЁв. Соманатха, кашмЁрський брахман, принЁс калачакру в ТЁбет 1026 року. Йому ж приписують Ё впровадження в ТЁбетЁ шЁстдесятирЁчно© календарно© системи з дванадцяти тварин Ё п'яти елементЁв (у цЁй системЁ кожен рЁк ма╨ назву таких тварин: миша, бик, тигр, за╨ць, дракон, змЁя, кЁнь, вЁвця, мавпа, птах, собака Ё свиня; у по╨днаннЁ з деревом, погнем, землею, залЁзом Ё водою вони утворюють шЁстдесятирЁчний цикл. Так, 1977 рЁк був Роком вогненно© змЁ©. ТЁбетський рЁк почина╨ться з молодого мЁсяця в лютому). Особливе зацЁкавлення виклика╨ те, що тЁбетсько-китайськЁ дванадцятирЁчнЁ цикли науково виходять з тривалостЁ перЁоду обертання ЮпЁтера навколо Сонця, що склада╨ 11,86 рокЁв. Украй Ёстотно, що тЁбетський календар почина╨ться з року впровадження у ТЁбетЁ калачакри (1026), який вЁдкрив так звану еру РабджйонЁ. Тому. скажЁмо, 1975 рЁк ╨ 949-м роком тЁбетсько© хронологЁ©, що пЁдкреслю╨ виняткове значення калачакри для тЁбетсько© культури. Десята книга "Блакитних анналЁв", складена Гос Лоцаба Гзоннудпалом мЁж 1476-78 рр., цЁлком присвячена поширенню калачакри в ТЁбетЁ. Про саме вчення вЁдомо обмаль через його езотеричний характер, але такЁ ЁсторичнЁ працЁ, як "БлакитнЁ аннали", мЁстять натяки на Принципи калачакри. Перша книга "Блакитних анналЁв" вказу╨ високЁ цЁлЁ для буддЁйських посвятникЁв: "Я вЁтаю Ёнту©тивне, трансцендентальне, неосяжне, що ╨ джерелом радостЁ для мудрецЁв, що поширю╨ться серед блискучого зЁбрання, що уособлю╨ спокЁй, що вказало декому Колесо Вчення Найвищого Осяяння, що зрозумЁле для йогЁв, надЁлених найвищим споко╨м, що важке для сприйняття, важке для дослЁдження, всепроникне, безпричинне". Десята книга "Блакитних анналЁв" наводить такЁ вказЁвки учителя калачакри сво╨му учневЁ: "Тепер ти прийми таку позу, як Ё я, Ё звЁльни свЁй мозок вЁд думок". ДавнЁй текст згаду╨ два стани медитацЁ©: яснЁсть Ё постЁйнЁсть. ВЁн мовить про рза╨мозв'язок мЁж Сонцем, МЁсяцем, зЁрками й нервовими центрами тЁла, або чакрами. В Ёншому параграфЁ сказано, що "мудрЁсть пЁзна╨ той, хто умЁ╨ контролювати сво╨ дихання", Ё натяка╨ться на "дЁм кундали, запалено© внутрЁшнЁм вогнем", або на кундалЁнЁ при основЁ хребта. "ТодЁ мо╨ Ёлюзорне тЁло, поглинуте сяючим полум'ям, я скидаю, як змЁя скида╨ шкЁру",-- каже текст. Це, безумовно, означа╨ психЁчну проекцЁю або вЁддЁлення свЁдомостЁ вЁд тЁла. РозповЁдаючи про одного вчителя калачакри, рукопис зазнача╨, що "вЁн займався медитацЁ╨ю Ё досяг здатностЁ складати новЁ мантри. ВЁн навчав калачакри Ё мав багато учнЁв; помер вЁн вЁсЁмдесятирЁчним у РЁк дерев'яного коня (1282)". В Ёншому мЁсцЁ опису╨ться учень йоги: "ВЁн медитував три роки, три пЁвмЁсяцЁ Ё три днЁ за методом йоги, як це радить калачакра. За цей час органЁзм, вважа╨ться, зазна╨ цЁлковито© змЁни". Текст згаду╨ Ё такЁ окультнЁ прийоми, як використання учнями дзеркал, щоб отримати видЁння Ё досягти космЁчно© свЁдомостЁ. Описуються Ё численнЁ прояви окультних сил великими адептами калачакри. У життЁ ченця Грагс-па Сен-ге був випадок, коли вогонь породив коштовнЁ каменЁ. ВЁн помер вЁсЁмдесяти дев'яти рокЁв (1343 року). ПЁд час кремацЁ© його останки дивовижним чином перетворилися на буддЁйськЁ релЁквЁ©. У життЁ Ванаратхи ставалися всЁлякЁ надприроднЁ феномени, як-от злива з квЁтЁв, струменЁ бЁло© води зЁ стелЁ Ё навЁть райдуги в його оселЁ. Помер вЁн 1468 року доброхЁть, коли сидЁв випростаним на килимЁ в йогЁчнЁй позЁ; пЁд час його кремацЁ© увесь Непал осяяло дивовижне покривало райдуг у небЁ. ╡нший адепт калачакри, Бон-дон РЁнпоче вЁдомий тим, що сотворив у XII столЁттЁ чудо, коли пЁд час церемонЁ© посвячення полум'я свЁчок перетворилося в вогнянЁ малюнки й символи. РозповЁдь про його життя закЁнчу╨ться значуще: "У вЁцЁ п'ятдесят одного року вЁн вирушив до Шамбали". У "Блакитних анналах" можна виявити рЁзнЁ прояви фЁзичних Ё телепатичних контактЁв окремих вчителЁв калачакри з Шамбалою. СкажЁмо, один Ёз них розповЁда╨ про випадок з пустельником Калачакрападою: "ВЁн знався на п'яти галузях науки, його благословила сама Тара,-- вЁн ©© виразно бачив. Якось Достославна мовила йому: "У ПЁвнЁчнЁй ШамбалЁ Ёсну╨ багато тантр (формул вта╨мничення) Ё коментарЁв, якЁ склав Ё провЁстив Будда,-- приходь за ними Ё слухай ©х!" ВЁн вирЁшив вирушити туди. Дехто казав, що коли вЁн став готуватися до подорожЁ в Шамбалу, то перед цим побував там у видЁннЁ й отримав доктрини Ар'я АвалокЁтешвари. Останн╨ твердження слЁд допустити". ЦЁ згадки про Тару й калйчакру матимуть Ёстотне значення в контекстЁ роздЁлу "ХрамовЁ дЁалоги". Микола РерЁх був свЁдком незвичайного феномена, що, безперечно, демонстрував калачакру. Якось на початку 20-х рокЁв вЁн Ёз кЁлькома компаньйонами подорожував в автомобЁлЁ мЁж ДарджЁлЁнгом Ё Гхумом у ГЁмалаях. Я теж про©здив тЁ╨ю гЁрською дорогою. РерЁх пише, що водЁй автомобЁля раптом пригальмував, коли на дорозЁ з'явився паланкЁн, який несли четверо чоловЁкЁв. Коли автомобЁль зупинився, аби пропустити його, пасажири побачили в паланкЁнЁ ламу. ВЁн був у червонЁй з жовтим одежЁ, на головЁ мав корону, волосся довге й чорне, коротку чорну бороду, нечасту для лам. Той незвичайний лама посмЁхнувся Ё кЁлька разЁв кивнув головою гуртовЁ РерЁха. АвтомобЁль продовжив путь, але пасажири його ще не раз озиралися на дивного ламу в паланкЁнЁ. Коли РерЁх почав розпитувати про цього загадкового ламу, йому вЁдповЁли, що в паланкЁнах носять лише Далай-ламу Ё Панчен-ламу, а корону надягають тЁльки пЁд час храмових церемонЁй. "Ви, певно, бачили ламу з Шамбали!" -- висловили здогад ченцЁ в ГхумЁ. Дощ, викликаний оракулом Лхаси, теж можна вважати виявом калачакри. Це диво опису╨ ГенрЁх Гаррер у книзЁ "СЁм рокЁв у ТЁбетЁ". Лама впав у транс Ё почав пронизливо вигукувати заклинання. Як пише Гаррер, "можна вЁрити в чудеса або шукати Ёнше пояснення, але факт залиша╨ться фактом: вЁдразу пЁсля його заклинань пЁшов дощ". ЗакЁнчити цей роздЁл я хотЁв би ще однЁ╨ю згадкою про його святЁйшество Панчен-ламу, якого я бачив замолоду пЁд час процесЁ© в Кита©. Коли 1916 року новозбудований храм Будди Майтре© в монастирЁ ТашЁ Лхунпо готувався прийняти велетенську статую, Панчен-лама попрохав свого старого вчителя, пустельника Кйонгбу-рЁнпоче, керувати церемонЁ╨ю установки стату©. ПерестарЁлий чернець вЁдмовився, мовляв, здоров'я його надто слабке Ё смерть близько. Та все ж погодився освятити новий храм. Через кЁлька мЁсяцЁв Панчен-лама послав паланкЁн Ё почет за Кйонгбу-рЁнпоче, щоб доправити його в монастир ТашЁ Лхунпо на церемонЁю. Бачили, як вЁн сЁв у паланкЁн, коли прибули носЁ©. Але на церемонЁ© освячення Панчен-лама та ЁншЁ лами, зайнятЁ богослужЁнням, були просто враженЁ, побачивши, що вЁн пЁдходить до монастиря самотою Ё пЁшки. На очах людей вЁдлюдник пЁднявся сходами, увЁйшов у храм, обЁйняв статую Майтре©, незбагненним чином злився з нею Ё зник. Коли згодом прибув паланкЁн, вЁн виявився порожнЁм. Очевидно, Кйонгбу-рЁнпоче виконав свою обЁцянку Панчен-ламЁ з допомогою калачакри. ЗвЁсно, не всяку магЁю слЁд вЁдносити до калачакри, а лише тЁ феномени, що залежать вЁд високо© духовностЁ ©х виконавцЁв, що вдаються до унЁверсально© сили, сховано© у ядрЁ атома -- нею адепти оволодЁвають через ╨днання з матЁр'ю-природою. У цьому секрет калачакри. ПевнЁсть, що Шамбала ╨ джерелом цЁ╨© високо© окультно© науки, отже, ста╨ зрозумЁлою. СлЁд пЁдкреслити й такий Ёстотний факт. ПровЁдна секта тЁбетського буддизму гелукпа, представлена Далай-ламою Ё Панчен-рЁнпоче, засуджу╨ демонстрування всЁляких зорових Ё слухових психЁчних феноменЁв, оскЁльки прагне змЁцнити довЁру людини до органЁв зору й слуху, тодЁ як буддизм прагне пробудити внутрЁшн╨ духовне сприйняття. Заняття калачакрою лише складова частина навчання посвячених, але вона допустима лише в виняткових випадках, коли незвичайнЁ прояви доцЁльнЁ. Перекази про Шамбалу не обмежуються ТЁбетом та МонголЁ╨ю, а побутують Ё в Ёнших кра©нах, скажЁмо, в РосЁ©; там вони дещо рЁзняться деталями й вЁдомЁ пЁд Ёншою назвою: "Кра©на БЁлих Вод". 6. КРА╞НА Б╡ЛИХ ВОД Серед росЁйських старовЁрЁв Ёсну╨ дивне повЁр'я: той, хто пЁде зворотним шляхом татар-завойовникЁв до МонголЁ©, знайде БЁловоддя, де на вЁдлюддЁ, вдалинЁ вЁд грЁшного свЁту живуть святЁ люди. У санскритському переказЁ ВЁчна земля, яку нездатнЁ зруйнувати нЁ вогонь, нЁ вода, названа БЁлим островом. Це тим показовЁше, що обЁтована земля росЁйських прочан зоветься БЁловоддям. Як виплива╨ з росЁйського фольклору, фантомне царство АзЁ© ма╨ багато потайних печер Ё надЁйно захищене велетенськими гЁрськими кряжами зЁ снЁговими вершинами. Легенда стверджу╨, що бЁля володЁнь мудрецЁв лежить озеро Лопон. ╡ без ╢рунтовних географЁчних знань зрозумЁло, що загадкове озеро Лопон -- це озеро Лобнор у ГобЁ, коло хребтЁв Алтин Тага й Куньлуня, про якЁ стЁльки мовиться в давнЁх китайських рукописах. БЁльше того, поверхню цього озера частково вкрива╨ бЁла плЁвка кристалЁчно© солЁ. Саме воно може бути одним Ёз бЁлих озер БЁловоддя. В оповЁданнЁ "ЧервонЁ замети" росЁйський письменник В. Шишков згаду╨ БЁловоддя: "╙ на свЁтЁ така дивовижна кра©на, назива╨ться вона БЁловоддя. ╡ в пЁснях про не© спЁвають, Ё в казках розповЁдають. У СибЁру вона, за СибЁром, а чи й деЁнде. КрЁзь треба пройти степи, гори, вЁкову тайгу, все на схЁд, до сонця, путь свою правити, Ё, коли щастя вЁд народження тобЁ дароване, побачиш БЁловоддя самовЁч. ╡ ця кра©на нЁкому не належить, у нЁй вся воля, вся правда споконвЁку живе, ця кра©на -- дивовижна". Фольклор Ё лЁтература Давньо© РусЁ дають численнЁ свЁдчення, що за всЁма цими фантастичними оповЁдями може приховуватися правда. Легенда про БЁловоддя ма╨ багато спЁльного з легендою про пЁдземне мЁсто КЁтеж, куди потрапля╨ лише праведна людина. Це мЁсто святих людей до певного часу невидиме, каже легенда. ВЁруючЁ в РосЁ© колись прикладалися вухом до землЁ, силкуючись почути, як дзвонять церкви в цьому пЁдземному мЁстЁ. Напучування, якЁ давали старики тим, хто збирався в КЁтеж, полягали в тому, що цЁ╨© обителЁ правди досягне той, у кого сильна воля. Хто зважиться на таке, не повинен повЁряти сво©х задумЁв нЁ родичам, нЁ друзям, тЁльки молитись Ё роздумувати, поки перед його зором не постане виразний образ священного мЁста. Як Ё мЁф про БЁловоддя, цей переказ Ё собЁ згаду╨ про шлях монгольських завойовникЁв; ним треба пройти у зворотному напрямку, щоб знайти священне мЁсто в АзЁ©. Це повЁр'я схоже на середньовЁчну легенду про Святий Грааль тим, що шукач мусив мати стЁйку душу, аби подолати безлЁч важких випробувань. Та якщо росЁйський прочанин на шляху до свято© землЁ духовно пЁдготовлений, то стражЁ святого мЁсця вийдуть йому назустрЁч, коли вЁн до нього наблизиться. Така певнЁсть пронизу╨ Ё мЁф про БЁловоддя. Протягом вЁкЁв прочани не раз намагалися знайти легендарне БЁловоддя десь у ЦентральнЁй АзЁ©. Багато шукачЁв повернулися нЁ з чим, якщо взагалЁ повернулися. Вважалося, що вони наклали життям, намагаючись перетнути ГобЁ чи ТЁбет. Однак це не зупиняло Ёнших, Ё побутували чутки, що дехто таки дЁстався тЁ╨© загадково© кра©ни. Близько шЁстдесяти рокЁв тому в КостромЁ помер один старий чернець. Хоч Ё знали, що вЁн побував у ╡ндЁ©, все ж украй дивно було бачити серед паперЁв цього християнського ортодокса щоденник, який засвЁдчував його близьке знайомство з доктриною гЁмалайських махатм. До тих же народних переказЁв можна вЁднести й росЁйську легенду про Чудь, або Кра©ну Чудес. Вона мовить про втечу в пЁдземне мЁсто гурту людей, що рятувалися вЁд утискЁв царату. Щойно вони потрапили туди, як проходи, що вели в пЁдземелля, затулили кам'янЁ брили. ВтЁкачЁ обЁцяли повернутись Ё принести новЁ знання, коли настане час. У цьому переказЁ багато спЁльного з розповЁдями про Шамбалу в МонголЁ©. Як повЁду╨ легенда про БЁловоддя, за БЁлоозером серед найвищих гЁр лежить чудова долина, обитель святих людей. ГеографЁчнЁ ознаки вказують на озеро Лобнор Ё хребет Алтин Таг, вЁдгалуження Куньлуня. А саме там, за лаоськими джерелами -- обитель Золото© МатерЁ Заходу Ё ©© Безсмертних. Маршрут прочан до БЁловоддя неважко нанести на карту. НайчастЁше вЁн починався вЁд рЁки ╡ртиш у СибЁру, пЁсля чого мандрЁвники перетинали гори Тянь-Шань Ё досягали солоних озер ГобЁ, бЁля пЁднЁжжя ТЁбетського плато. Микола РерЁх пише про бесЁди з алтайськими старовЁрами бЁля кордону з МонголЁ╨ю; це свЁдчення досить цЁнне, бо в ньому наведенЁ конкретнЁ мЁсця, якЁ проминали прочани на шляху до БЁловоддя: "ПЁсля виснажливо© подорожЁ, якщо не зЁб'╨теся з путЁ, то добудетеся солоних озер. Цей перехЁд украй небезпечний. ПотЁм ви пройдете до гЁр Богогорж. ЗвЁдси почина╨ться ще небезпечнЁша дорога до Коку-шЁ. А тодЁ треба йти над самим Ергором, поки не досягнеш Кра©ни СнЁгЁв". РерЁх поясню╨, що солонЁ озера -- це озера в ЦайдамЁ з його небезпечними переходами. Богогорж вЁн ототожню╨ з гЁрським масивом Бурхан Будда. КокушЁ -- це, безумовно, гЁрський хребет КукушЁлЁ, а високе нагЁр'я Ергор -- це заснЁжений Чантанг. Один старий розповЁв РерЁху про двох сво©х дЁдЁв, що вирЁшили знайти БЁловоддя. ©х не було три роки, а коли повернулися, то розповЁдали сЁм'ям про великЁ дива, якЁ бачили в обителЁ мудрецЁв. Ця розповЁдь вЁдомого дослЁдника АзЁ© заслугову╨ серйозно© уваги, бо показу╨, що дехто таки досягав БЁловоддя, або Шамбали. Так що легенда про БЁловоддя, як Ё легенда про Шамбалу, може бути народною згадкою про давню обитель досконалих людей, якЁ вЁд першопочаткЁв ЁсторЁ© вели людство стезею вдосконалення. У цих блуканнях глибинною АзЁ╨ю багато прочан загинуло, та дехто все ж досяг мети й залишив описи див, бачених у незнанЁй землЁ. З цих описЁв видно, що прочани розповЁли б куди бЁльше про досягнення мешканцЁв того та╨много мЁсця, якби не поклялися до смертЁ зберЁгати та╨мницю. ПодЁбна розповЁдь, що походить з монастирського джерела, була записана у Вишенсько-УспенськЁй обителЁ бЁля Шацька Тамбовсько© губернЁ© 1893 року. На основЁ давнЁх записЁв Ё усних розповЁдей, вЁдомих лише найосвЁченЁшим ченцям РосЁ©, настоятель Володимир переказав цю ЁсторЁю юнаковЁ, який пЁсля революцЁ© емЁгрував за кордон. ПЁсля друго© свЁтово© вЁйни ©© опублЁкувала росЁйська емЁгрантська газета "Новая Заря" (Сан-ФранцЁско, 24 квЁтня 1949 р.). Коли професор ЮрЁй Гребенщиков з ПЁвденного коледжу (Лейкленд, ФлорЁда) дослЁдив хронЁку, то дЁйшов висновку, що вона -- переконлива версЁя однЁ╨© з багатьох прощ у Кра©ну БЁлих Вод -- можливо, навЁть одна з найбЁльш раннЁх, якЁ зна╨ росЁйська ЁсторЁя. Сага про БЁловоддя походить з монастиря Афон у ГрецЁ©, вЁдомого сво╨ю стародавньою бЁблЁотекою Ё суворою дисциплЁною схильних до мЁстицизму ченцЁв, що живуть на вЁдособленЁй горЁ. Саме тут молодий слов'янський чернець СергЁй провЁв кЁлька рокЁв перед поверненням з ВЁзантЁ©, в першЁ роки пЁсля введення християнства на РусЁ. Повернувшись у Ки©в, отець СергЁй, якому тодЁ було не бЁльше тридцяти рокЁв, розповЁв князевЁ Володимиру легенду про загадкову кра©ну на СходЁ -- Царство БЁлих Вод, де панують доброчеснЁсть Ё справедливЁсть. То був час, коли руський князь споряджав послЁв до ВЁзантЁ© та Риму, прагнучи прилучити Русь до християнсько© цивЁлЁзацЁ©. Володимира настЁльки захопила розповЁдь про легендарну кра©ну, що 987 року вЁн спорядив Ё послав велику експедицЁю на чолЁ з СергЁ╨м на пошуки цЁ╨© азЁатсько© кра©ни. ВЁн виходив з того, що мЁсЁя може завершитися приблизно за три роки. Проте минули роки й десятилЁття, а нЁяких звЁсток вЁд посольства не було, Ё ©© сумна доля стала очевидною. 1043 року в Ки╨вЁ з'явився старезний чоловЁк Ё заявив, що вЁн Ё ╨ чернець СергЁй, якого Володимир послав шукати Кра©ну Чудес в АзЁ©. Враженим ченцям вЁн повЁдав дивовижну ЁсторЁю, яка, очевидно, була вЁдповЁдно записана й збереглася серед християнських мЁстикЁв у росЁйських монастирях. Отець СергЁй розповЁв, що наприкЁнцЁ другого року ©хньо© виснажливо© подорожЁ на СхЁд вони вже втратили багато людей Ё тварин. У пустельнЁй мЁсцевостЁ, яка може бути Казахстаном, каравановЁ тралилася безлЁч кЁстякЁв людей, коней, верблюдЁв Ё мулЁв. УсЁх так налякало побачене, що вони навЁдрЁз вЁдмовилися йти далЁ; лише дво╨ погодилися супроводжувати СергЁя. Але Ё цих двох супутникЁв довелося залишити в одному селЁ наприкЁнцЁ третього року, бо вкрай погЁршилося ©хн╨ здоров'я. Сам отець СергЁй украй виснажився, проте вирЁшив або продовжити путь, або вмерти. Чутки серед мЁсцевих жителЁв у районах, якЁ вЁн проминав, свЁдчили, що загадкова кра©на насправдЁ Ёсну╨. Один провЁдник, певно, монгол, запевняв його, що зна╨ дорогу в священне царство, яке ще називали ЗаповЁдною Землею, Землею бЁлих вод Ё високих гЁр. Землею осяяних душ, Землею живого вогню. Землею живих богЁв Ё Землею чудес. Ще через три мЁсяцЁ отець СергЁй досяг кордонЁв БЁловоддя -- бЁлого озера, вкритого шаром солЁ. Його останнЁй провЁдник вЁдмовився Ёти далЁ, боячись невидимих стражЁв снЁгових гЁр Руський чернець залишився один, не боячися смертЁ Ё вЁрячи в Ёснування святах людей. Та й надто вЁн був виснажений, аби повернутися назад. Через кЁлька днЁв дороги перед ним раптом постало дво╨ незнайомцЁв. ВЁн ©х розумЁв, хоча вони розмовляли незнайомою мовою. ПотЁм СергЁя вЁдвели в село, де пЁсля вЁдпочинку йому дали роботу. Незабаром його переправили в Ёнше селище, де його прийняли, як брата. Минали мЁсяцЁ й роки. Слов'янський чернець оволодЁвав усе новими й новими знаннями. ВЁн був безмежно щасливий, що нарештЁ знайшов терплячих, спЁвчутливих, всевидющих мудрецЁв, що трудилися на благо людства. СамЁ невидимЁ, вони знали все, що робиться в зовнЁшньому свЁтЁ. Отець СергЁй казав, що багато людей з рЁзних кра©н марно намагались дЁстатися сюди. Тут Ёснував закон, за яким лише семеро осЁб за столЁття могли вЁдвЁдати це мЁсце. Шестеро з них мусили повернутися в мирський свЁт, отримавши та╨мнЁ знання. А один залишався, Ё вЁн не старЁв, бо час для нього зупинявся. Ця сага перегуку╨ться з оповЁддю про царство пресвЁтера ╡оанна, яку я розповЁм далЁ. ЗаповЁдна земля, або Земля живих богЁв може бути лише ТЁбетом, який ма╨ такЁ назви й сьогоднЁ. Отже, фольклор Давньо© РусЁ засвЁдчу╨ реальнЁсть общини натхненних людей в серцЁ АзЁ©, що зоветься Кра©ною БЁлих Вод. Поза сумнЁвом, це -- Ёнша версЁя переказЁв про Шамбалу. 7. СВ╡ТЛОНОСЦ╡ У попереднЁх роздЁлах описувалася загублена оаза високо© духовно© культури. Тепер варто розглянути Ёншу цЁкаву можливЁсть, а саме, що цей центр направляв великих реформаторЁв, аби пЁднести людство на вищий щабель свЁдомостЁ. В ╡ндЁ© таких божественних посланцЁв, що з'являлися певно© епохи, називають аватарами. ЦЁ надлюдськЁ Ёстоти переродилися, жертвуючи собою задля спасЁння людства. ОскЁльки всЁх месЁй тут розглянути годЁ, коротко проаналЁзу╨мо лише мЁсЁ© КрЁшни, Гаутами Будди й ╡суса Христа. А також простежимо ©хнЁ зв'язки з обителлю магЁв. ╙ й ЁншЁ посланцЁ -- пророки. ╡ ©хнЁ дЁ© скеровують безпосередньо махатми Ё в певнЁ ЁсторичнЁ вЁдтинки стосуються окремих частин свЁту. Ми вибрали двох пророкЁв -- Мойсея й Магомета, аби проЁлюструвати постЁйну допомогу оази космЁчно© культури. СпасителЁ й пророки -- невЁд'╨мна частка ЁдеологЁ© минулих вЁкЁв. Заснування нового свЁту соцЁалЁзму Ё роль ЛенЁна буде розглянуто окремо. УсЁ соцЁальнЁ чи релЁгЁйнЁ рухи, Ёдеал яких -- спЁльне благо й мир на землЁ, завжди пЁдтримувались ╡╨рархЁ╨ю СвЁтла. Може здатися дивним, що цЁлковито рЁзнЁ ЁдеологЁ© походять з одного Ё того самого джерела, але це так. РЁч у тому, що кожна доктрина призначена для певно© епохи. Коли вчення спотворю╨ться, воно щеза╨, аби поступитися мЁсцем динамЁчнЁшЁй Ё сучаснЁшЁй ЁдеологЁ©. Ця Ёстина повинна виховувати в нас терпимЁсть, бо правда ма╨ багато облич. Ми розпочнемо це обговорення з життя КрЁшни -- однЁ╨© з найдавнЁших вЁдомих аватар. Його вчення Ё нинЁ надиха╨ мЁльйони ЁндусЁв Ё керу╨ ©хнЁм життям. КрЁшна народився вЁд цнотливо© дЁвчини ДевакЁ в пастушЁй хижцЁ в прекраснЁй гЁмалайськЁй долинЁ бЁля пЁднЁжжя гори Меру, що ╨ Ёншою назвою Калапи, або Шамбали. ВЁн любив усЁх, навЁть хижих звЁрЁв, Ё часто бавився з тигренятами. Коли ж пЁдрЁс, мудрецЁ почали навчати його, аби пробудити мудрЁсть, яка дрЁмала в ньому. ╡ от КрЁшна отримав посвячення бЁля нЁг великого вчителя ГЁмала©в Ё наказ знищити зло на свЁтЁ. ВЁн вирушив на береги Гангу й Джамни вчити людей, граючи на флейтЁ, щоб пробудити ©х вЁд зацЁпенЁння у фЁзичному свЁтЁ май©, або ЁлюзЁ©. Те, чому вчив КрЁшна, вЁдбито в його дЁалогах з во©ном Арджуною у "БгагавадгЁтЁ": "Душа нЁколи не народжувалась, Душа нЁколи не переста╨ Ёснувати". КрЁшна вважа╨, що людина розвива╨ться через переродження: "Багато хто вЁдновився в мо╨му народженнЁ Арджуно! ╡ в тво╨му також! Але я знаю сво© попереднЁ життя, а ти нЁ". ТисячЁ рокЁв тому цЁ слова сказав КрЁшна в долинЁ Гангу, аби просвЁтити народи ╡ндЁ©. Проте, як Ё дерева, релЁгЁ© теж усихають Ё в'януть, коли ©х переповнюють забобони. Це передбачив КрЁшна: "Людство помиля╨ться через нестямнЁ, затемненЁ знання". КрЁшна напрочуд добре висловив закон аватари: "Щоразу, коли закон порушу╨ться Ё зроста╨ беззаконня, Я народжуюсь у новому тЁлЁ, Щоб захистити праведних, щоб знищити злих, Щоб вЁдновити закон, я час вЁд часу народжуюсь". Як Ё в КрЁшни, народження Гаутами Будди теж пов'язане з ашрамами архатЁв у ГЁмалаях. Коли в пЁднЁжжЁ заснЁжених гЁр мЁстЁ КапЁлавасту в царя Шудгодани Ё царицЁ Май© народився син, до палацу прийшли семеро мудрецЁв, аби привЁтати дитину СЁддгартху. ╡ндЁйськЁ тексти мовлять, що цЁ мудрецЁ прибули з кра©ни в ГЁмалаях. ШЁстнадцяти рокЁв СЁддгартха Гаутама одружився, Ё в нього народився син. А ще через тринадцять рокЁв СЁддгартха залишив сЁм'ю й палац Ё став бродячим ченцем, бо не мЁг довше жити в розкошах, коли довкола розкинувся океан нещастя. Велика мЁсЁя СЁддгартхи Гаутами полягала в тому, щоб боротися проти несправедливо© кастово© системи в ╡ндЁ© Ё водночас дати свЁтовЁ космЁчну фЁлософЁю, першу в ЁсторЁ©. Як Ё всЁ ЁншЁ аватари. вЁн був революцЁонером, бо кинув виклик панЁвнЁй владЁ й поставив пЁд сумнЁв ©© застарЁлЁ поняття. "Добро породжу╨ добро, а зло породжу╨ зло",-- казав царевич, зрЁкшися трону, щоб шукати осяяння Ё обдарувати людство духовним свЁтлом. Коли СЁддгартха Гаутама, сидячи пЁд дикою смоквою, отримав космЁчне просвЁтлення Ё став Буддою, або ПросвЁтленим, вЁн повнЁстю ототожнив себе з безкЁнечним Ё вЁчним ВсесвЁтом. А щоб учнЁ його в майбутньому могли пЁти його шляхом, вЁн склав для них вЁсЁм правил життя, так звану восьмеричну путь: правильна вЁра, правильне рЁшення, правильна мова, правильна поведЁнка, правильне заняття, правильне зусилля правильне споглядання Ё правильне зосередження. ЗвЁльнена вЁд бажань людина може уникнути колеса перероджень Ё досягти нЁрвани, обителЁ миру -- вчив Будда. ╙ легенда, що допуска╨ подорож Гаутами Будди до Шамбали. В нЁй мовиться, що вЁн залишив рЁвнини ╡ндЁ© Ё два тижнЁ ©хав верхи до ГЁмала©в. Там вЁн знайшов стежку, якою ©хав сЁм днЁв, поки досяг мисливсько© хижЁ, де старий мисливець мовби чекав на нього. Наступного ранку, коли сонце осяяло снЁги ГЁмала©в, Гаутама випив меду Ё до полудня продовжував подорож у супроводЁ старого, поки обо╨ опинилися бЁля рЁчки. Мисливець напнув тятиву лука й послав через рЁчку стрЁлу, обо╨ мовчки чекали ПотЁм Вчитель зняв Ёз себе коштовностЁ й вЁддав старому. Той зробив порух, нЁби хотЁв кинути ©х у рЁчку. Раптом вЁд протилежного берега пЁдплив на човнЁ високий чоловЁк в одязЁ, обшитому хутром, Ё попросив Гаутаму ©хати з ним. На тому березЁ вони сЁли на коней Ё почали пЁднЁматися на заснЁжений хребет. УдосвЁта вони спустилися до обителЁ махатм. Як Ё КрЁшна, Гаутама Будда каже про сво© переродження: "Я постЁйно прибираю рЁзних форм Ё вдаюся до численних методЁв, аби порятувати нещасних". БуддЁйськЁ тексти твердять, що час вЁд часу Будда, учитель богЁв Ё людей, народжу╨ться, втЁлений у мудростЁ й добротЁ. Сам Будда передбачив пришестя майбутнього Будди на Ём'я Майтрея. Поява ╡суса -- Ёнший вияв закону божественного перевтЁлення, щоб духовно пробудити людство. У час його народження тро╨, а то й бЁльше магЁв прийшли зЁ Сходу привЁтати його. ©х вела провЁдна зЁрка, що рухалася в небЁ. Поява ╡суса вочевидь очЁкувалася мудрецями. Чи Ёснував зв'язок мЁж тими магами Ё Шамбалою? Це може пЁдтвердити такий факт. ВЁдомо, що маги дали сво©х мЁтра©чних Ё мазде©чних богЁв жерцям давньо© тЁбетсько© релЁгЁ© Бон; тЁ, в свою чергу, заявили, що отримали свою вЁру вЁд святих Шамбали (див. "Байкал", 1969, No 3). У чому полягала мЁсЁя ╡суса? Встановити космополЁтичний лад у свЁтЁ, базований на братерськЁй любовЁ й терпимостЁ, коли "нема нЁ еллЁна, нЁ Ёудея, нЁ обрЁзання, нЁ необрЁзання, нЁ варвара, нЁ скЁфа, нЁ раба, нЁ вЁльного" ("Послання Павла до колосян", 3, 11). Його динамЁчне вчення дало надЁю знедоленим величезно© Римсько© ЁмперЁ©, що простяглася вЁд Середнього Сходу до АнглЁ©. МЁльйони рабЁв Ё плебе©в вЁдгукнулися на той заклик Ё заснували широкий рух, що розхитав могутнЁсть Римсько© ЁмперЁ©. Та це вчення не знайшло вЁдгуку серед патрицЁ©в, що мали свою фЁлософську й наукову культуру, запозичену в грекЁв. Християнство сприяло вЁдмЁнЁ рабства. ФЁлон АлександрЁйський у трактатЁ "Чому кожен добрий -- вЁльний?" стверджу╨, що ессени, якЁ сповЁдували мЁстерЁ©, були натхненниками боротьби за визволення перших християн: "Ессени бачили в рабствЁ наругу над законом природи, яка створила всЁх людей вЁльними". На початковЁй стадЁ© християнство виступало революцЁйною силою. Християни мали та╨мну мережу центрЁв, якЁ допомагали один одному. ©хн╨ вчення про рЁвнЁсть всЁх перед богом Ё братерство людей пЁдривало аристократичну й нацЁоналЁстичну структуру Римсько© ЁмперЁ©. Та коли безпринципний Константин пЁдняв меча й зробив християнство державним культом, аби вдовольнити римський плебс, учення Христа про милосердя й мир було втрачено назавжди. Християнська церква сама стала панЁвним класом. Вогнища ЁнквЁзицЁ© Ё кров ТридцятилЁтньо© вЁйни, що й досЁ даються взнаки в ПЁвнЁчнЁй ╡рландЁ©, показали, як мало лишилося вЁд цього вчення братерсько© любовЁ й терпимостЁ. ╙вре©в, у яких захЁднЁ нацЁ© запозичили частину сво╨© релЁгЁ©, грабували королЁ й пЁддавала тортурам ЁнквЁзицЁя, вони зазнавали тисяч актЁв Ёсторично© невдячностЁ. Було б хибно вважати, що зусилля великих магЁв були марними. Аватари сходять, щоб допомогти людству, а не зробити себе об'╨ктом обожнювання. Вони прагнуть, аби маси користувалися ©хнЁм свЁтлом Ё не створювалися застиглЁ системи, що душать живу думку. Чи був ╡сус замолоду в ╡ндЁ©? Теологи таку можливЁсть вЁдкидають. А тим часом католицькЁ мЁсЁонери ФранцЁско де Азведо й ╡пполЁто ДезЁдерЁ надЁслали з ТЁбету (вЁдповЁдно 1631 Ё 1715 рокЁв) значимЁ повЁдомлення, якЁ й нинЁ зберЁгаються в бЁблЁотецЁ ВатЁкану. НавЁть сьогоднЁ туристам, що вЁдвЁдують ШрЁнагар у КашмЁрЁ, показують так звану "Гробницю ╡суса" в цЁй нехристиянськЁй частинЁ свЁту. БЁля цЁ╨© гробницЁ ╡сси нЁбито мають мЁсце чудеснЁ зцЁлення, а дивнЁ пахощЁ сповнюють повЁтря бЁля споруди гробницЁ. 1887 року Микола Нотович, росЁйський журналЁст, вЁдвЁдав Ладакх, тЁбетську провЁнцЁю ╡ндЁ©, Ё зупинився в монастирЁ Мульбек. Його настоятель, людина освЁчена, показав йому напрочуд давню книгу, яку вважав описом життя молодого ╡суса, званого в текстЁ ╡сса. ЖурналЁста неабияк зацЁкавила ця давня тЁбетська книга, Ё при допомозЁ перекладача з монастиря ХЁмЁс переклав ©© французькою мовою. Повернувшись у ╙вропу, вЁн опублЁкував ©© в ПарижЁ, а згодом Ё в ЛондонЁ пЁд назвою "НевЁдоме життя Христа". Знаменно, що паризький кардинал РотеллЁ шалено протидЁяв цЁй публЁкацЁ©. У РимЁ Ёнший кардинал пропонував Нотовичу суму, яка з лихвою перекривала його витрати на подорож до ╡ндЁ©, аби той не публЁкував книги. Ки©вський архЁ╨пископ настЁйливо радив йому не друкувати книги. Останн╨ попередження було куди серйознЁшим, нЁж попереднЁ, бо пЁзнЁше, коли повернувся в РосЁю, М. Нотович зазнав переслЁдувань з боку Синоду православно© церкви Ё за його рекомендацЁ╨ю був висланий царською жандармерЁ╨ю до СибЁру. Те, що вЁдомий письменник поставив на карту не лише свою кар'╨ру, а й життя, вочевидь свЁдчить про переконанЁсть цЁ╨© людини, яка видала в ╙вропЁ тЁбетську книгу. Переклад Нотовича чЁтко окреслю╨, якЁ областЁ ╡ндЁ© вЁдвЁдав ╡сус: "ВЁдтак вЁн полишив Непал Ё ГЁмалайськЁ гори, спустився в долину Раджпутани Ё продовжив путь на захЁд, проповЁдуючи рЁзним народам про вищу досконалЁсть людини". Ця хронЁка свЁдчить, що ╡сус побував не лише в ╡ндЁ©, а й у ГЁмалаях, обителЁ магЁв. ПевнЁсть, що ╡сус подорожував по ╡ндЁ©, висловлю╨ Ё така поважна особа, як британський резидент у КашмЁрЁ (1911 р.) сер ФренсЁс Янгхазбенд. Ось що вЁн пише в книзЁ "КашмЁр": "У КашмЁрЁ близько 1900 рокЁв тому жив святий на Ём'я Йус Асаф, що проповЁдував притчами Ё при цьому вживав багато тих притч, якими користувався Ё Христос -- скажЁмо, притчу про сЁяча. Його гробниця знаходиться в ШрЁнагарЁ Ё, за переказом, засновник секти квадЁанЁ Йус Асаф Ё ╡сус -- одна й та сама особа". Перший прем'╨р-мЁнЁстр ╡ндЁ© Джавахарлал Неру в книзЁ "Погляд на свЁтову ЁсторЁю" й собЁ згаду╨ цей переказ: "Повсюди в ЦентральнЁй АзЁ^- в КашмЁрЁ, Ладакху, ТЁбетЁ Ё навЁть далЁ на пЁвнЁч Ёсну╨ тверде переконання в тому, що ╡сус, або ╡сса "подорожував у цих краях". У книзЁ М. РерЁха "Ворота в майбутн╨" (Рига, 1936) наводяться цЁкавЁ подробицЁ про навчання ╡суса замолоду: "Ми чули й Ёншу легенду, як Христос ще молодим прибув до ╡ндЁ© з караваном купцЁв Ё як вЁн вивчав вищу мудрЁсть у ГЁмалаях. КЁлька версЁй цЁ╨© легенди ми чули в Ладакху, СЁнцзянЁ й МонголЁ©, проте всЁ вони сходяться в одному: Христос певний час перебував у ╡ндЁ© та АзЁ©". 1967 року тЁбетськЁ емЁгранти опублЁкували в ╡ндЁ© "ТЁбетсько-шаншунський словник", де вмЁщено тексти Ёз старовинних книг релЁгЁ© Бон. Один Ёз параграфЁв надзвичайно цЁкавий: "Чудотворець Ессес прийшов тодЁ до кра©ни Шаншун-Мар (ПЁвнЁчний ТЁбет)". В Ёншому уривку опису╨ться, як цей учитель Ессес (або Еша) проповЁдував у ПерсЁ© в першому столЁттЁ нашо© ери. Ессес вЁдноситься до найвищих божеств релЁгЁ© Бон. Священна танка (прапор) послЁдовникЁв релЁгЁ© Бон зобража╨ АдЁ-Будду (або його еквЁвалент Бон) у центрЁ, з майбутнЁм месЁ╨ю лЁворуч Ё Ессес праворуч. Ось що каже радянський учений БронЁслав Кузн╨цов ("Байкал", 1969, No 3): "Я вважаю, ╨ пЁдстави допускати, що Ессес -- це ╡сус. Проте, погодьтеся, що повЁрити в його подорож до ТЁбету можна лише тодЁ, коли ми знайдемо досить переконливЁ свЁдчення цього". Це дослЁдження робить значний внесок у гЁпотезу про подорож ╡суса до АзЁ©, хоч Ё належить воно бЁльше науковцю, анЁж теологу чи теософу. Та╨мне вчення Сходу стверджу╨, нЁби саме в братствЁ ессенЁв постало християнство Ё нЁби сам ╡сус був ессеном, як Ё ╡оан Хреститель. Питання про те, чи були ессени або терапевти (╨врейськЁ ченцЁ) зв'язанЁ з першими християнами, було вирЁшено церковним Ёсториком III столЁття ╨пископом ╙всебЁ╨м, який заявив, що "стародавнЁ терапевти були християнами, а ©хнЁ писання були нашими ╙вангелЁями Ё посланнями". Датування життя ╡суса може виявитися хибним. ╙вангелЁя ж бо були написанЁ через столЁття, а то й два пЁсля смертЁ ╡суса Христа, а це -- надто довгий вЁдтинок для Ёсторичного повЁдомлення. Дивно, що Йосиф ФлавЁй, Ёсторик 1 столЁття з Палестини, взагалЁ не згаду╨ ╡суса й християн, хоч Ё досить детально опису╨ рЁзнЁ тодЁшнЁ секти в ПалестинЁ. Римський патрицЁй ПлЁнЁй Старший, автор "Природничо© ЁсторЁ©", описуючи Гудею близько 70-го року ново© ери, згаду╨ невеликЁ поселення ессенЁв на узбережжЁ Мертвого моря, але обходить цЁлковитою мовчанкою християн, хоч ©х натодЁ мало бути куди бЁльше, нЁж ессенЁв. ФЁлон АлександрЁйський вважав, що ессенЁв у всЁй ПалестинЁ налЁчувалося ледве чотири тисячЁ. ФЁлон, сучасник ╡суса й хороший вчений, також не згаду╨ християнського руху в сво©х творах. Талмуд теж не згаду╨ ╡суса до третього столЁття, а навЁть коли це робить, посила╨ться лише на зовнЁшнЁ, не равинськЁ джерела. А тепер спробу╨мо стисло проаналЁзувати дЁяння пророкЁв. Головною мЁсЁ╨ю пророка Мойсея було створити вЁру в унЁверсальне божество, не втЁлене нЁ в людськЁй, нЁ в твариннЁй, нЁ в астрономЁчнЁй подобЁ, як це було з камЁнними богами колишнЁх часЁв. Це прагнення абстракцЁ© в епоху Ёдолопоклонництва було для релЁгЁ© рЁшучим кроком вперед. Упродовж ЁсторЁ© концепцЁю Мойсея про ╨диного бога сприйняли ЁншЁ народи; вона сприяла загальному поступу цивЁлЁзацЁ©. Десять заповЁдей являють собою чудовий етичний кодекс для цивЁлЁзованого суспЁльства. Це ще один внесок Мойсея не лише на благо ╡зра©лю, а й усього людства. СлЁд додати, що вЁра в прихЁд месЁ© -- складова частина Ёудейсько© релЁгЁ©. Коли мандрЁвний купець Магомет побачив у печерЁ архангела Гаври©ла (на горЁ ХЁра), а потЁм Ё на скелЁ, коли перебував у цЁлковитому розпачЁ, почалась ЁсторЁя Ёсламу. Ця багата людина жила просто, майже по-спартанськи. НадЁлений блискучим практичним розумом, вЁн був здатний Ё до абстрактних роздумЁв. На нього зЁйшло одкровення, що божественна воля обумовлю╨ все творення, тому люди повиннЁ пЁдкорятися ©й. Як Ё Мойсей, вЁн повалив ЁдолЁв Ё проголосив ╨диного бога -- аллаха, а себе -- його пророком. Магомет дав волю сво©м рабам, став жити серед бЁдних та упослЁджених Ё сво©ми закликами об'╨днав усю АравЁю. Переможеним пропонувався вибЁр: коран з його братством, рЁвнЁстю Ё милосердям або шабля пророка. Саме в такий спосЁб мусульмани, "носЁ© божественно© волЁ", пЁдкорили землЁ вЁд АравЁ© до ╡спанЁ©. Араби почасти врятували спадок класично© епохи; вони переклали сво╨ю мовою багато грецьких Ё латинських трактатЁв, а тодЁ передали ЗахЁднЁй ╙вропЁ. Свого часу ЁмперЁя маврЁв була ╨диною цивЁлЁзованою державою свЁту з чудовими унЁверситетами, де безлЁч студентЁв вивчали медицину, астрономЁю, математику й ЁншЁ науки. ╙диним свЁтлом, що сяяло в мороцЁ середньовЁччя, було свЁтло, що променЁло в землях Ёсламу. Як Ё Ёуда©зм, Ёслам вчить, що Мунтазар, або МахдЁ, майбутнЁй месЁя, прийде вЁдкрити еру божественно© справедливостЁ. Список пророкЁв насправдЁ значно довший. СлЁд згадати б Зороастра, Лао Цзи, КонфуцЁя, МахавЁру, Гуру Нанака й Ёнших. Досить сказати, що всЁ вчення, якЁ грунтуються на братерствЁ людей, прямо чи опосередковано походять з обителЁ Великих магЁв. ╡стотно, що попри велику рЁзницю в деталях, усЁ цЁ доктрини призначалися для певно© частини свЁту Ё адресувалися цЁлком певнЁй епосЁ. Вони не мають абсолютно© вартостЁ, бо ж Ёстина вЁдносна. РелЁгЁйнЁ установки спричинилися до незлЁченних вЁйн Ё жорстоких переслЁдувань людей. Цього б не сталось, якби народи зрозумЁли, що релЁгЁ© творилися для поступу людства. РелЁгЁ© творилися для народу, а не навпаки. ПолЁтичнЁ системи виникають для людства, Ё люди не повиннЁ ставати ©хньою жертвою. Коли Солона запитали, чи дав вЁн грекам найкращЁ закони, вЁн вЁдповЁв: "НайкращЁ з тих, якЁ вони здатнЁ прийняти". ╡╨рархЁя Шамбали приносить людству закони Ё вчення, якЁ можуть прислужитися людинЁ на певному вЁдтинку часу. В наступних роздЁлах буде розглянуто перЁодичнЁ появи посланцЁв Шамбали, а також спроби мудрецЁв запобЁгти насильству й кровопролиттю упродовж ЁсторЁ©. 8. АПОЛЛОН╡Й У Т╡БЕТ╡ Християнська церква зробила все можливе, аби представити АполлонЁя ТЁанського як мЁф чи, принаймнЁ, породження сатани. Чудеса АполлонЁя бентежили перших отцЁв церкви, в чому переконують слова ЮстЁна Мартира: "Чим пояснити, що талЁсмани АполлонЁя могли протидЁяти силЁ хвиль, послаблювати вЁтри й зупиняти напади хижих звЁрЁв; тодЁ як чудеса Господа нашого збереглися лише в переказах, чудеса АполлонЁя куди численнЁшЁ й успЁшно проявляються у фактах настЁльки конкретних, що збивають з пантелику вЁруючих". ╡сторичнЁ свЁдоцтва пЁдтверджують реальнЁсть АполлонЁя. ╡сторЁя Риму свЁдчить, що Ёмператор Каракалла збудував храм на його честь, а Алек-сандр Север установив статую АполлонЁя у власному храмЁ.' КапЁтолЁйський музей у РимЁ й до сьогоднЁ ма╨ бюст АполлонЁя ТЁанського. ╡мператриця ЮлЁя Домна, друга дружина СептимЁя Севера, настЁльки захопилася життям АполлонЁя, що в двохсотому роцЁ ново© ери доручила ФлавЁю ФЁлострату створити його житт╨пис. Хоч аполлонЁй Ё був сучасником ╡суса, завдання ФЁлострата було простЁшим, анЁж у чотирьох ╨вангелЁстЁв, бо Ёмператриця передала йому дев'яносто сЁм листЁв АполлонЁя, книги Морагена й щоденник ДамЁса. Виходить, книга ФлавЁя ФЁлострата базувалася на поважних документах, хоч вЁн Ё пише про начебто казковЁ подЁ©. АполлонЁй ТЁанський народився в КаппадокЁ© (сьогоднЁ -- Центральна Туреччина) в 4 р. до н. е., саме того року, коли, як вважають, народився ╡сус. ВЁн був високим, гарним Ё вкрай розумним. Коли йому сповнилося чотирнадцять рокЁв, вчителЁ вЁдмовилися вчити його, бо вЁн знав бЁльше, нЁж вони. ШЁстнадцяти рокЁв вЁн пЁшов служити в храм Ескулапа й прийняв пЁфагорЁйськЁ обЁтницЁ. Провадячи аскетичне життя, вЁн невдовзЁ надзвичайно розвинув сво© здЁбностЁ ясновидця Ё цЁлителя. ╡ водночас смЁливо вЁдстоював Ёде© соцЁально© справедливостЁ, викриваючи визискувачЁв. ФЁлострат опису╨ випадок Ёз спекуляцЁ╨ю зерном, через що воно стало недоступним для бЁднякЁв. Молодий АполлонЁй гнЁвно зверта╨ться до торговцЁв зерном: "Земля -- мати для всЁх, вона справедлива, а ви несправедливЁ, бо зазЁха╨те на те, що вона мати лише вам! Якщо не пока╨теся, я не дам вам життя на нЁй!" Погроза подЁяла й зупинила безсоромних спекулянтЁв. Злам у життЁ молодого неопЁфагорЁйця настав тодЁ, коли жрець храму Аполлона ДафнЁйського, виконуючи волю богЁв, передав йому кЁлька металевих пластинок з вирЁзьбленими дЁаграмами. То була карта подорожЁ ПЁфагора через пустелЁ, рЁки й гори, Ёз слонами та Ёншими символами, якЁ вказували на шлях фЁлософа саме до ╡ндЁ©. аполлонЁй вирЁшив пройти тим самим маршрутом Ё почав готуватися до тривало© мандрЁвки. У ВавЁлонЁ його чудернацька поведЁнка так привабила царя, що той запропонував АполлонЁю побути довше в його кра©нЁ. У НЁневЁ© аполлонЁй зустрЁв ассЁрЁйця ДамЁса, який став його провЁдником, вЁдданим товаришем Ё учнем. Саме ДамЁсу ми завдячу╨мо вЁдомостями про ©хнЁ мандри в ╡ндЁ© та ТЁбетЁ. ПЁсля тривало© Ё виснажливо© подорожЁ аполлонЁй Ё ДамЁс перетнули ╡нд Ё продовжили шлях до Гангу. Десь у долинЁ Гангу вони звернули на пЁвнЁч до ГЁмала©в Ё вЁсЁмнадцять днЁв пЁшки пЁднЁмалися в гори. Цей шлях мав привести ©х у ПЁвнЁчний Непал або ТЁбет. аполлонЁй мав карту, тож достеменно знав, де шукати обитель мудрецЁв. Попри цю впевненЁсть АполлонЁя, з ними почало дЁятися щось дивне, особливо коли вони наблизилися до мети сво╨© подорожЁ. У них склалося враження, нЁби шлях, яким вони йшли, розтавав за ними. Вони опинилися в мЁсцЁ, яке здавалося нереальним -- пейзаж постЁйно мЁнявся Ё перемЁщувався, Ё подорожнЁ не могли запам'ятати жодно© певно© мЁтки. Про таке саме розповЁдали й через столЁття ЁншЁ дослЁдники, яких провЁдники вЁдмовлялися вести у "мЁсцевЁсть, заборонену богами". Це пЁдтверджують дивовижнЁ пригоди, згадуванЁ ФЁлостратом. Зненацька перед АполлонЁ╨м Ё ДамЁсом постав темношкЁрий юнак Ё звернувся до фЁлософа по-грецькому, так, нЁби вже чекав його: "ВашЁ супутники мусять лишитися тут, а ви рушайте за мною. Так звелЁли вчителЁ". Слово "вчителЁ" пролунало у вухах АполлонЁя пЁфагорЁйським дзвЁночком, вЁн радо полишив носЁ©в Ё поклажу, взявши з собою лише вЁдданого ДамЁса. Коли АполлонЁя представили правителю мудрецЁв на Ём'я ╡арх чи ХЁарх (святий правитель), вЁн був вражений тим, що змЁст листа, якого вЁн збирався передати правителю, уже вЁдомий тому. Знав той подробицЁ про його сЁм'ю Ё про всЁ пригоди тривало© подорожЁ, починаючи з КаппадокЁ©. АполлонЁй перебував у трансгЁмалайському районЁ кЁлька мЁсяцЁв. За цей час вони з ДамЁсом бачили неймовЁрнЁ речЁ: як Ёз криниць, скажЁмо, били стовпи блакитного свЁтла. ЦЁ "пантарбе", або "свЁтнЁ каменЁ", свЁтили так яскраво, що нЁч перетворювалася на день. ТакЁ ж чудеснЁ лампи бачив у ТЁбетЁ отець Хак у XIX столЁттЁ. За ДамЁсом, жителЁ цього мЁста використовували енергЁю сонця. МудрецЁ володЁли левЁтацЁ╨ю, здЁймалися на три фути над землею. Ё навЁть ширяли в повЁтрЁ. АполлонЁй бачив церемонЁю, на якЁй мудрецЁ вдаряли об землю сво©ми посохами й зносилися в повЁтря. Про такЁ самЁ феномени сповЁща╨ у XX столЁттЁ дослЁдниця ДевЁд-НЁл, що посилю╨ цЁннЁсть ФЁлостратово© розповЁдЁ. НауковЁ й ЁнтелектуальнЁ досягнення в цьому незнаному мЁсцЁ так вразили АполлонЁя, що вЁн лише згЁдливе кивнув головою, коли ХЁарх мовив йому: "Ти прийшов до людей, якЁ знають усе". ДамЁс зазнача╨, що ©хнЁ гЁмалайськЁ господарЁ "жили на землЁ Ё водночас не на нЁй". Чи не означа╨ цей загадковий вислЁв, що мудрецЁ були здатнЁ жити в двох свЁтах -- матерЁальному й духовному? Або чи не мають вони зв'язку з Ёншими планетами? ╞хня соцЁальна система, очевидно, була общинною, бо, як сказав АполлонЁй, "вони не мали нЁчого Ё водночас володЁли всЁма багатствами свЁту". Що ж до ©хньо© ЁдеологЁ©, то правитель ХЁарх сповЁдував космЁчну фЁлософЁю, за якою "ВсесвЁт -- жива Ёстота". Коли настав час прощатися, АполлонЁй мовив мудрецям гЁр: "Я прибув до вас сушею, а ви вЁдкрили менЁ сво╨ю мудрЁстю шлях не лише морем, а й небом. Все, чого ви мене навчили. я передам грекам, Ё якщо я не даремно пив з чашЁ Тантала, то розмовлятиму з вами так, нЁби ви поруч". Чи не виразне це свЁдчення, що йдеться про телепатичний зв'язок? АполлонЁй ТЁанський отримав доручення вЁд духовних вчителЁв свЁту. По-перше, вЁн мусив закопати якЁсь талЁсмани чи магнЁти в мЁсцях, якЁ повиннЁ були мати в майбутньому важливе Ёсторичне значення. Чи не були то осколки загадкового ЧЁнтаманЁ з башти Шамбали? По-друге, фЁлософ мусив розхитати тиранЁю Риму Ё ослабити режим, що грунтувався на рабствЁ. Обо╨ спустилися на рЁвнини ╡ндЁ© Ё пустилися в довгу зворотну путь. НарештЁ вони досягли Смирни, де, згЁдно з вказЁвкою ХЁарха, АполлонЁй знайшов статую свого останнього переродження як Паламеда. ДамЁс пЁдкреслю╨, що АполлонЁй без найменших зусиль знайшов мЁсце, вказане мудрим правителем. Коли пророк прибув у ╡талЁю, римськЁ властЁ влаштували йому допит. На запитання "Що ви дума╨те про Нерона, АполлонЁю?" грецький мудрець вЁдповЁв: "Ви вважа╨те, що вЁн прославив себе спЁвом, а я гадаю, вЁн би бЁльше прославився, якби мовчав". Сказати таке в той час, коли римський уряд проводив чистку фЁлософЁв, було вкрай ризиковано. НевдовзЁ АполлонЁй ТЁанський постав перед римським трибуналом, де сталася незвичайна подЁя. Коли прозекутор (обвинувач) розгорнув згорток Ёз звинуваченнями проти АполлонЁя, лЁтери й слова почали розпливатись Ё зникати на очах враженого прозекутора! ЗамЁсть обвинувачувального акту в руках трибуналу лишився чистий сувЁй, Ё суддЁ хоч-не-хоч мусили вЁдпустити АполлонЁя. Однак за ВеспасЁана мудрЁсть АполлонЁя було оцЁнено так високо, що вЁн став радником римського Ёмператора. Коли трон посЁв син ВеспасЁана ТЁт, АполлонЁй порадив йому правити помЁрковане. Новий Ёмператор вЁдповЁв: "ВЁд себе Ё вЁд сво╨© кра©ни я висловлюю тобЁ подяку Ё запам'ятаю тво© поради". У листЁ до органЁзаторЁв ОлЁмпЁйських Ёгор, на якЁ його запросили почесним гостем, АполлонЁй натяка╨ на мету сво╨© мЁсЁ©: "Ви запрошу╨те мене на Ёгри ОлЁмпЁ© й послали до мене навЁть послЁв. Я б охоче подивився вашЁ фЁзичнЁ змагання, якби це не вЁдволЁкало мене вЁд куди бЁльшо© арени морально© боротьби". ╡мператор ТЁт правив усього два роки; пЁсля нього на трон зЁйшов його брат ДомЁцЁан, людина надто жорстока й розбещена, аби дослухатися до порад пророка. СхЁдна зовнЁшнЁсть АполлонЁя, його борода й довге волосся дратували ДомЁцЁана, Ё вЁсЁмдесятип'ятирЁчного мудреця було звинувачено в святотатствЁ й конспЁрацЁ©, тобто в "антиримськЁй" дЁяльностЁ. Високий величний фЁлософ, який знав ДомЁцЁана ще дитиною, не приховував презирства до нього. ПатрицЁ© тривожилися, бо пам'ятали загадковЁ подЁ© пЁд час суду над АполлонЁ╨м за Нерона. Щоб уберегтися вЁд публЁчного провалу, ДомЁцЁан Ё трибунал запропонували мудрецю зняти деякЁ звинувачення, якщо той визна╨ себе винним. АполлонЁй, що стояв перед Ёмператором загорнувшись у плащ, мовив: "Ти можеш ув'язнити мо╨ тЁло, але не душу. УтЁм, навЁть тЁло ти ув'язнити неспроможний". ╡ зненацька мов розчинився в спалаховЁ свЁтла на очах тисяч ошелешених римських громадян, що заповнили глядацькЁ галере©. ПЁсля цього римський уряд розважливо вирЁшив дати мудрецевЁ спокЁй, аби не викликати невдоволення серед його численних прихильникЁв. Виступаючи з промовою в ЕфесЁ 96 року н. е., АполлонЁй ТЁанський, якому натодЁ вже виповнилося сто рокЁв, раптом умовк, втупився моторошним поглядом у землю, потЁм ступив три кроки вперед Ё згукнув: "Бийте тирана, бийте!" ЖителЁ Ефеса були враженЁ Ё збентеженЁ -- бЁльшЁсть ©х слухала його виступ. АполлонЁй знову вигукнув: "Дякувати АфЁнЁ, тирана щойно вбито©" За тих часЁв пошта й новини з Риму йшли не один день. Та коли врештЁ прибув поштовий гонець, то привЁз звЁстку, що в РимЁ вбито Ёмператора ДомЁцЁана. БЁльше того, це сталося якраз тодЁ, коли АполлонЁй виступав зЁ сво╨ю знаменною промовою. Дата смертЁ фЁлософа Ё мЁсце його поховання невЁдомЁ. Чи мЁг АполлонЁй прожити понад сто рокЁв, що ©х вЁн, як вЁдомо, досяг? Чи не повернувся вЁн, бува, в трансгЁмалайську обитель учителЁв? МЁсЁю АполлонЁя можна вважати успЁшною, оскЁльки вЁн започаткував епоху п'яти добрих ЁмператорЁв, щасливу еру Нерви, Траяна, АндрЁана, АнтонЁя ПЁя Ё Марка АврелЁя. ОстаннЁ дво╨ були великими ЁдеалЁстами й мислителями. Марк АврелЁй був фЁлософом Ё послЁдовником Платона; другий вважав, що поки царЁ не стануть фЁлософами, людство не знатиме золотого вЁку. Те, що мудрий АполлонЁй ТЁанський вЁдкрив шлях п'яти добрим Ёмператорам Риму, свЁдчить про хибнЁсть думки, нЁби маги нЁчого не робили для людства. Очевидно, все лихо в тому, що саме людство постЁйно опира╨ться спробам сво©х стражЁв привнести в людськЁ стосунки закони доктрини Серця. 9. ЦАРСТВО ПРЕСВ╡ТЕРА ╡ОАННА На деяких середньовЁчних картах позначено загадкову кра©ну в АзЁ©, що ма╨ назву "Царство пресвЁтера ╡оанна". ГеографЁчне воно займа╨ мЁсце вЁд Туркестану до ТЁбету й вЁд ГЁмала©в до пустелЁ ГобЁ. Ця кра©на явля╨ собою цЁкаву аналогЁю володЁнням ХЁарха, святого правителя, що його описав ФЁлострат у бЁографЁ© АполлонЁя ТЁанського. 1145 року Ёсторик Отто з ФрейзЁнга написав про пресвЁтера ╡оанна, царя-жерця, який "жив за ВЁрменЁ╨ю Ё ПерсЁ╨ю на Далекому СходЁ". Автор вважав, що мова йде про нащадка стародавнЁх магЁв, яких згаду╨ ╙вангелЁ╨, У хронЁцЁ АльберЁка де Труа-Фонтена мовиться, що 1165 року надЁйшов лист вЁд цього схЁдного володаря до Мануеля 1 КомнЁна, вЁзантЁйського Ёмператора. ФрЁдрЁх. 1 Барбаросса, Ёмператор священно© Римсько© ЁмперЁ©, та ЁншЁ королЁ й собЁ отримували послання вЁд пресвЁтера ╡оанна. Багато чого з цЁ╨© дипломатично© переписки зберЁга╨ться в архЁвах ВатЁкану; бЁльшЁсть текстЁв ще нЁколи не публЁкувалися. 27 вересня 1177 року папа Александр III послав з ВенецЁ© листа "видатному й великому царю ╡ндЁй". Як слушно пЁдкреслю╨ Католицька енциклопедЁя, "судячи з подробиць у листЁ, видно, що адресат не був мЁфЁчним персонажем". Надсилаючи сво╨ апостольське благословення "знаменитому Ё високому царю ЁндЁйцЁв", папа пише, що "чув про нього вЁд багатьох Ё читав доповЁднЁ, зокрема магЁстра ФЁлЁппа, нашого друга й лЁкаря, що розмовляв з великими Ё достойними мужами Вашого царства". Доктор ФЁлЁпп повЁз того листа в АзЁю. На жаль, невЁдомо, чим скЁнчилася мЁсЁя цього папського легата. Можливо, вЁн загинув пЁд час сво╨© подорожЁ або ж залишився у царствЁ пресвЁтера ╡оанна. У цЁй далекЁй кра©нЁ було багато див. Загадковий цар правив сво©м царством за допомогою смарагдового скЁпетра. Перед його палацом стояло магЁчне дзеркало, в якому цар мЁг бачити все, що вЁдбувалося не лише в його володЁннях, а й у сусЁднЁх кра©нах. ЛЁтаючЁ дракони швидко переносили людей на великЁ вЁдстанЁ. "ЕлЁксир правди" очищав кожного, хто його пив, Ё сприяв розкриттю його справжньо© сутЁ. Через що "нечистий дух" не мЁг привласнити чуже добро Ё царство не потребувало Певно, найбЁльш вража╨ у цЁй кра©нЁ фонтан вЁчно© молодостЁ. Коли гЁднЁ чоловЁки й жЁнки хотЁли стати молодими, то витримували пЁст, а тодЁ випивали три ковтки води з того фонтану. ПЁсля цього зникали недуги й вЁдступала старЁсть, Ё вони знову ставали тридцятилЁтнЁми. Казали, що сам пресвЁтер ╡оанн продовжив у такий спосЁб сво╨ життя до 562 рокЁв. "ОрлинЁ каменЁ" не лише вЁдновлювали гостроту зору, а й робили невидимими тих, хто носив ©х у перснях. ╡ншЁ магЁчнЁ каменЁ могли нагрЁвати чи охолоджувати будь-що й освЁтлювати околицЁ на вЁсЁм кЁлометрЁв або ж огортати мЁсцевЁсть цЁлковитою темрявою. ВхЁд до святилища з магЁчним каменем охороняли дво╨ старих, що пропускали лише достойних. Велика тринадцятиповерхова башта зводилася над мЁстом пресвЁтера ╡оанна. Це царство не знало бЁдних, в ньому панувала справедливЁсть, а про злочини й пороки не чули. РозповЁдЁ про могутнього азЁатського володаря, безумовно, християнина, викликали сенсацЁю в ╙вропЁ. То була важка пора хрестових походЁв, коли будь-який союз зЁ Сходом був украй бажаним. Цим Ё поясню╨ться зацЁкавлення держав Ё церкви царем-священиком ╡ндЁ©. Хоч у розповЁдях про пресвЁтера ╡оанна чимало вигадок, реальнЁсть осЁб, якЁ вели листування,-- королЁв, пап Ё самого загадкового пресвЁтера ╡оанна,-- не виклика╨ сумнЁвЁв. Знаменно, що царство пресвЁтера ╡оанна ма╨ багато спЁльного з царством ХЁарха, що його описав ФЁлострат за тисячолЁття до того. ГеографЁчнЁ характеристики обох кра©н вказують на ТЁбет. МудрецЁ обох царств умЁли контролювати бачення, створювати штучне свЁтло й лЁтати в повЁтрЁ. Один з уривкЁв найбЁльш вЁдомого листа пресвЁтера ╡оанна мовить про пЁщане море в його царствЁ, що може бути пустелею ГобЁ. Якщо це так, то я цЁлком згоден з висновками американського вченого МенлЁ Холла: "МЁсцезнаходженням ЁмперЁ© пресвЁтера ╡оанна ╨ район пустелЁ ГобЁ, де серед гЁр сто©ть його зачарований палац. Якщо ви попросите схЁдних посвятникЁв описати пЁвнЁчний рай, званий Дежунгом, або Шамбалою, загадковим мЁстом адептЁв, вони скажуть вам, що вЁн у серцЁ пустелЁ ГобЁ. В предковЁчних пЁсках Шамо, стародавньо© матерЁ, сто©ть храм невидимого уряду свЁту". Вивчаючи ЁсторЁю XII столЁття, коли ширилася слава про пресвЁтера ╡оанна, помЁча╨ш цЁкавЁ збЁги. Орден храмовникЁв було засновано 1118 року. 1184 року трубадур Ё рицар-тамплЁ╨р Вольфрам фон Ешенбах склав поему "ТЁтурель", в якЁй звЁв усЁ легенди про святий Грааль. ВЁн вважав, що Ёсну╨ зв'язок святого Граалю з АзЁ╨ю Ё опису╨ його, як камЁнь ("Ё камЁнь цей зветься Граалем"). Чи не мав вЁн на увазЁ Шамбалу Ё камЁнь ЧЁнтаманЁ? СпЁвець Ешенбах стверджу╨, що ТЁтурель прожив п'ятсот рокЁв. Разюча паралель Ёз життям пресвЁтера ╡оанна, що тривало п'ятсот шЁстдесят два роки, чи не так? СправдЁ, Ешенбах пов'язу╨ легенду про святий Грааль з розповЁдями про пресвЁтера ╡оанна. Його ПарсЁфаль приносить священну чашу чи камЁнь в АзЁю. "Отже, бачимо, що та╨мнЁ ордени ╙вропи брали учать в увЁчненнЁ цЁкаво© легенди про азЁатського Вчителя вчителЁв",-- пише МенлЁ Холл. Вкрай промовисте й те, що Вольфрам фон Ешенбах був рицарем ордену тамплЁ╨рЁв, завдяки чому змЁг познайомитися з та╨мними вченнями тамплЁ╨рЁв; про них мова у наступному роздЁлЁ. 10. БРАТСТВА РЕФОРМАЦ╡╞ СВ╡ТУ У сво©й науковЁй працЁ про тЁбетську йогу доктор В. 1. Еванс-Вентц так визнача╨ методи передачЁ давнЁх та╨мних доктрин: "╡нколи вони цЁлковито телепатичнЁ, Ёнколи вкрай засимволЁзованЁ, часто лише уснЁ й нЁколи не користуються лише писемними документами". ТЁбетська школа мЁларепа користувалася "переда-чею через нашЁптування" при поширеннЁ сво©х йогЁчних методЁв тренування розуму для очищення душЁ. У III ст. до н. е. ЁндЁйський Ёмператор Ашока заснував одне з найта╨мнЁших товариств у свЁтЁ, щоб зберегти й розвинути давню науку. Воно називалося Братством дев'яти; ця група, як вважають, дЁ╨ в ╡ндЁ© Ё сьогоднЁ. У XIX столЁттЁ романЁст Лу© ЖаколЁо, що тривалий час жив у КалькуттЁ, почув вЁд одного пандЁта, що посвяченЁ ╡ндЁ© вивчали розумовЁ й фЁзичнЁ сили впродовж двадцяти тисяч рокЁв. Тож не дивно, сказав цей Ёндус, що ©хнЁ досягнення в цЁй галузЁ видаються ╨пропейцям дивовижними. Зауважимо, що пам'ять про Ашоку увЁчнено премЁ╨ю КалЁнги, яку щороку присуджу╨ ЮНЕСКО за популяризацЁю науки. КалЁнга -- царство, що його захопив Ёмператор Ашока пЁсля криваво© вЁйни; пЁсля не© вЁн поклявся нЁколи вже не воювати, а вЁддати всЁ сили духовному й культурному розвитковЁ людей. Хто такЁ адепти? А. П. СЁннетт, британський журналЁст в ╡ндЁ©, що удосто©вся честЁ побувати в гЁмалайському братствЁ високих йогЁв, означу╨ його як та╨мну общину в ТЁбетЁ. Санскритська "Веданта-сара" визнача╨ його головну мету так: "розвЁювання густого мороку невЁдання, у який поринуло людство". ВеликЁ мудрецЁ АзЁ© не лише мудрЁ, а й украй могутнЁ, бо "сила за тим, хто зна╨", стверджу╨ Агручада ПарЁкчай. За давнини люди науки трудилися та╨мно, з поколЁння в поколЁння передаючи знання найдостойнЁшим учням через посвячення. Так зберЁгалась Ё розвивалася мудрЁсть, замЁсть того щоб руйнуватися чи збочуватися невЁглаством. "Чому ж адепти, якщо вони такЁ мудрЁ, не залишили жодного слЁду в ЁсторЁ©?"-- спитали якось у гЁмалайського махатми. "А чому ви вважа╨те, що вони не залишили слЁдЁв? -- спитав вЁн у вЁдповЁдь.-- Як може ваш свЁт зЁбрати докази дЁяльностЁ цих людей, якщо вони ретельно приховують ©©, щоб жоден цЁкавий не мЁг за ними простежити?" Не важко переконатися, що з найдавнЁших часЁв правлячЁ кола ревниво оберЁгали свЁй авторитет Ё наполягали на тому, щоб народ поклонявся лише Ёдолам сво╨© епохи; виготовленЁ вони з каменю, золота, паперу чи повЁтря. Община ПЁфагора з Кротони вивчала астрономЁю, математику й фЁлософЁю. ПЁфагору ми завдячу╨мо сЁмома нотами музично© гами. Проте цю общину мирних учених-вегетарЁанцЁв брутально розЁгнали, а багато кого з пЁфагорЁйцЁв убили лише за ©хнЁй незвичний триб життя та Ёде©. Кумранський монастир ессенЁв, де було написано "Битву ДЁтей СвЁтла проти ДЁтей Темряви" Ё скопЁйовано рукописи, вЁдомЁ сьогоднЁ як "Суво© Мертвого моря", пЁддали гонЁнням римськЁ загарбники ╡зра©лю. Як видно з цих двох прикладЁв, пЁдстав для засекречування шкЁл мЁстерЁй було бЁльш нЁж достатньо. Цих фЁлантропЁчних ЁдеалЁстЁв звинуватили в конспЁрацЁ©, оскЁльки все, чого бЁльшЁсть неспроможна осягнути, як правило, виклика╨ пЁдозру й вороже ставлення, а отже, й переслЁдування. ╡сторЁя зна╨ багато органЁзацЁй Ё окремих осЁб, що передавали спецЁальнЁ послання ╡╨рархЁ© СвЁтла на користь людства. ╞х усЁ годЁ перерахувати. У нашому дослЁдженнЁ ми вибрали кЁлька таких товариств, щоб висвЁтлити головну Ёдею зовнЁшнього кола БЁлого братства. ╡сторЁя свЁдчить, що такЁ органЁзацЁ© раптово з'являлись Ё так само раптово зникали, сповнивши свою мЁсЁю. Це стосу╨ться як захЁдних орденЁв посвячених, так Ё братств Сходу. НайбЁльш освЁченЁ лами ТЁбету Ё раджа-йоги ╡ндЁ© завжди були вЁдданими служителями небесних учителЁв. СхЁднЁ братства суфЁ©в, друзЁв Ё дервЁшЁв заснували адепти. КерЁвники ©хнЁх внутрЁшнЁх груп продовжують спЁлкуватися з великими магами. Орден тамплЁ╨рЁв було засновано в ПалестинЁ 1118 року французькими рицарями Гуго де Пейном, Жофруа де Сен-Омером та Ёншими. Святий Бернар де Клерво визначив його закони й регламент. Його дядько Андре де Монтбар згодом став великим магЁстром. ОдягнутЁ в бЁлЁ плащЁ з червоними хрестами, рицарЁ-тамплЁ╨ри провадили аскетичне життя. Все сво╨ майно й статки вони вЁддавали ордену, завдяки чому вЁн надзвичайно розбагатЁв, хоча самЁ його члени були бЁднЁ. Орден мав, тисячЁ прилучених служителЁв з неаристократичних верств. ╡╨рархЁю ордену складали рицарЁ, сержанти, капелани й слуги. РицарЁ, що складали меншЁсть, походили з аристократЁ©. ЦЁлком ЁмовЁрно, що рицарЁ-тамплЁ╨ри, багато з яких вивчили арабську мову за час тривалого перебування на Середньому СходЁ, могли сприйняти дещо Ёз схЁдно© практики Ё навЁть бути посвяченими в та╨мнЁ вчення гностикЁв. За сво╨ двовЁкове Ёснування орден тамплЁ╨рЁв став найбЁльшою банкЁвською органЁзацЁ╨ю свЁту. Прочани, що йшли до Свято© землЁ, могли з будь-якого значного ╨вропейського мЁста просто й безпечно перерахувати грошЁ в ╙русалим каналами ордену. БЁльшЁсть рицарЁв та ©х служителЁв аж нЁяк не були святими, проте ╨ чимало свЁдчень того, що керЁвники ордену були мудрими й добрими людьми Ё володЁли певною часткою та╨мних знань Сходу. З точки зору розпорядникЁв цивЁлЁзацЁ©, злиття ╨вропейсько© Ё арабсько© культур було вкрай бажане, оскЁльки ╨вропейцям тодЁ бракувало тих давнЁх наукових знань, що ©х засво©ли араби. Арабський вплив неабияк збагатив ╙вропу. Запровадження арабських цифр сприяло розвитковЁ математики, яка доти користувалася малопридатними для цього римськими цифрами. Запозичення арабсько© медицини, хЁмЁ© Ё технологЁ© також сприяло ╨вропейському поступу. ╙ думка, що тамплЁ╨ри запозичили доктрини християн-йоганнЁтЁв, якЁ твердили, що саме ╙гипет ╨ джерелом мудростЁ ╡суса. ЙоганнЁти вважалися хранителями кЁлькох надзвичайно давнЁх документЁв, а головною метою ©х було об'╨днати людство в однЁй унЁверсальнЁй релЁгЁ© миру. ВЁд початку свого Ёснування орден тамплЁ╨рЁв мав двЁ доктрини: одну для вузького, внутрЁшнього кола сво©х високородних керЁвникЁв, про яких мало що вЁдомо, а Ёншу -- римсько-католицьку -- для зовнЁшнього кола. Прагнучи заволодЁти багатствами ордену тамплЁ╨рЁв Ё звести нанЁвець його вплив, король ФранцЁ© ФЁлЁпп Красивий Ё папа Клемент V наказали ╡З жовтня 1307 року схопити всЁх рицарЁв-тамплЁ╨рЁв. Великого магЁстра ордену та його рицарЁв, людей високо© культури, звинуватили в жахливих злочинах -- людожерствЁ й ЁдолопоклонствЁ. ТисячЁ тамплЁ╨рЁв було закатовано у ФранцЁ©. Проте в ╡спанЁ©, ПортугалЁ© та АнглЁ© лЁквЁдацЁя ордену пройшла без тако© жорстокостЁ, як у ФранцЁ©. ПЁсля п'яти з половиною рокЁв ув'язнення Ё нелюдських тортур великого магЁстра ордену тамплЁ╨рЁв Жака де Моле було спалено 18 березня 1314 року на островЁ СЁте в ПарижЁ поблизу Понт-Нефу. Його останнЁми словами, як пише хронЁст, були: "ФранцЁя згада╨ нашу останню мить. Ми вмира╨мо безневинно. Декрет, що згубив нас,-- несправедливий. Та на небесах ╨ праведний суд, що нЁколи не залишить без уваги благання невинного. ╡ на цей суд я через сорок днЁв закличу тебе, первосвященику Риму! О ФЁлЁппе, мЁй королю, я даремно прощаю тебе, бо Ё ти засуджений Божим судом. Через рЁк я чекаю тебе". Папа Клемент V помер вЁд невЁдомо© хвороби через тридцять один день. ФЁлЁпп Красивий помер у невимовних стражданнях наприкЁнцЁ 1314 року. БЁльшЁсть тих, хто переслЁдував орден, померли передчасною Ё насильницькою смертю. ЦЁкаво навести думку Британсько© енциклопедЁ© про процес над рицарями-тамплЁ╨рами: "НасправдЁ бЁльшЁсть ЁсторикЁв вважають тамплЁ╨рЁв невинними в тих звинуваченнях, якЁ було проти них висунуто". Чи справдЁ керЁвники ордену мали доступ до та╨мних знань? У ФранцЁ© провели солЁднЁ дослЁдження, якЁ встановили Ёнтригуючу символЁку в церквах та соборах, збудованих орденом тамплЁ╨рЁв. Мо© власнЁ дослЁдження Ё вЁдкриття зв'язку мЁж тамплЁ╨рами Ё гральними картами таро, де зашифровано унЁкальнЁ пророкування на багато вЁкЁв, пЁдтверджують здогад, що внутрЁшн╨ коло ордену володЁло езотеричним вченням (Е. Томас. По той бЁк бар'╨ру часу.--Лондон, 1973). Знаменно, що один Ёз засновникЁв ордену тамплЁ╨рЁв, святий Бернард де Клерво, був близьким другом святому МалаччЁ де Армага, якому ми зобов'язанЁ знаменитими передбаченнями пап, де вказуються особистостЁ пап на прийшлЁ вЁки. ЦЁ передбачення ╨, безперечно, проявом та╨мно© науки чи мистецтва, якими володЁють лише найбЁльш посвяченЁ люди. Я цЁлком пристаю на думку МенлЁ Холла: "Орден храму походив Ёз та╨мних шкЁл Ё був прямим джерелом пЁзнЁших езотеричних братств". Через три столЁття пЁсля знищення ордену тамплЁ╨рЁв у ╙вропЁ виникло Ёнше братство, що закликало до реформацЁ© свЁту. Ось як абат Монтфакон де ВЁллар характеризу╨ його вчення: "Вони вважають, що стародавнЁ фЁлософи ╙гипту, Халде©, маги ПерсЁ© та гЁмнософЁсти ╡ндЁ© вчили того самого, чого вчать Ё вони". У мо© намЁри не входить детально подавати ЁсторЁю цього та╨много товариства, яке називалося братством розенкрейцерЁв; я лише вЁдзначу його високу мету Ё зв'язки з Ё╨рархЁ╨ю махатм. 1614 року в НЁмеччинЁ з'явилися першЁ манЁфести розенкрейцерЁв -- "СвЁтова реформа", "Слава Ё сповЁдь братства Трояндового хреста". "СповЁдь" зверталася безпосередньо до "освЁчено© ╙вропи"; та була перша подЁбна декларацЁя в ЁсторЁ©, що йшла не вЁд короля чи церкви, а вЁд конклаву анонЁмних осЁб. Автори цих манЁфестЁв самЁ заявляють, що мусять приховувати Ёмена, бо властЁ переслЁдують ©х. Вивчення "СповЁдЁ" розенкрейцерЁв виявля╨ ©© революцЁйну суть. В епоху феодалЁзму розенкрейцери пропонують сво╨ вчення "як принцам, так Ё селянам". У п'ятому роздЁлЁ вони заявляють, що будуть "реформувати уряди ╙вропи" Ё що "владарювання облудно© теологЁ© буде скасовано". Стосовно ж власних фЁлософських цЁлей, то вони обЁцяють, що "суперечностЁ науки й теологЁ© буде узгоджено" Ё що "дверЁ мудростЁ знову вЁдкритЁ свЁтовЁ". Знаменно, що пЁсля цих розенкрейцерських манЁфестЁв 1614 року в розвитку науки розпочалися пЁдйоми й стрибки, якЁ досягли кульмЁнацЁ© в нинЁшню космЁчну еру. Те ж можна сказати й про заклик розенкрейцерЁв до демократЁ©, коли на одну дошку ставились князЁ й селяни, проголошувалася необхЁднЁсть освЁти, внутрЁшньо© культури, бо освЁта звЁльня╨ вЁд невЁгластва й забобонЁв. З моменту утворення братство набуло мЁжнародного характеру, поширивши свЁй вплив за межЁ НЁмеччини. 1622 року в ПарижЁ з'явилась афЁша, яка здивувала Ё простого перехожого, Ё священика, Ё аристократа: "Ми, спрямованЁ нашою колегЁ╨ю, ©© главою Ё братами-розенкрейцерами, заснову╨мо нашу видиму й невидиму обитель у цьому мЁстЁ найвищою ласкою, до яко© спрямованЁ серця праведникЁв. Ми вчимо без книг Ё нот, розмовля╨мо мовою кра©ни, де перебува╨мо, аби вберегти людей, подЁбних до нас, вЁд смертельно© помилки". ╡сторики не змогли з'ясувати, чи Ёснували розенкрейцери в XVII столЁттЁ, коли вперше з'явилися ©хнЁ манЁфести. Причина проста -- адепти самЁ та╨мно добирали кандидатЁв у це товариство. Тому годЁ вступити в братство, якщо вас туди не запросили. Можна допустити, що добра половина ╨вропейських учених отримала такЁ запрошення, проте вони не признавалися, що причетнЁ до нього. Якщо такий висновок хибний, то як тодЁ пояснити, що наука ракетою злетЁла вгору, щойно були опублЁкованЁ манЁфести на початку XVII столЁття? Програма свЁтово© реформацЁ© виявилась успЁшною. СправдЁ, адепти Трояндового хреста знали все наперед! Ось чому й заявляли в "СповЁдЁ": "Нас, вЁдповЁдальних за цЁ змЁни, нЁхто не знатиме". СвЁтову реформацЁю започаткували вчителЁ Сходу. Зв'язки ордену розенкрейцерЁв з АзЁ╨ю проглядаються в латинському памфлетЁ, опублЁкованому 1618 року ГенрЁхом НеухузЁусом, через чотири роки пЁсля манЁфестЁв розенкрейцерЁв. У цьому памфлетЁ автор недвозначно вказу╨, що пЁсля завершення сво╨© роботи адепти повернуться в ╡ндЁю. 1775 року в рукописЁ СЁмсона, члена росЁйсько© ложЁ обряду Сен-Мартена, стверджу╨ться, що "справжн╨ масонство прийшло в РосЁю з ТЁбету". То була приголомшуюча заява, бо для людей XVIII столЁття ТЁбет був таким само далеким, як Ё МЁсяць сьогоднЁ. Цей документ свЁдчить про зв'язки ╨вропейських масонських лож Ёз тЁбетською твердинею мудрецЁв. 1710 року ЗЁгмунд РЁхтер (СЁнцерус Ренатус) опублЁкував закони братства пЁд назвою "Досконале й Ёстинне виготовлення фЁлософського каменю золотим братством Троянди й Хреста". Серед законЁв ╨ Ё клятва не розголошувати та╨мниць мЁстерЁй. Прийнятий у братство розенкрейцерЁв отримував порцЁю фЁлософського каменю, достатню, щоб забезпечити довгу молодЁсть Ё життя протягом принаймнЁ шЁстдесяти рокЁв пЁсля того, як його прийняли в братство. ПЁсля омолодження брат мусив змЁнити Ём'я Ё мЁсце проживання, щоб не привертати до себе зайво© уваги. НЁхто з членЁв братства не мав права виготовляти алхЁмЁчним методом перлЁв чи коштовних каменЁв надмЁрно© величини, аби не зажити лихо© слави. Член братства розенкрейцерЁв давай обЁтницю не одружуватися без особливого на те дозволу. ВЁн завжди виконував розпорядження магЁстра ордену, а посвячення в члени братства мусило вЁдбуватися лише в ДомЁ розенкрейцерЁв. ЦЁ правила свЁдчать про невЁдомЁ науцЁ методи омолодження Ё штучного виробництва коштовних каменЁв. ФЁлософський камЁнь розенкрейцерЁв нагаду╨ камЁнь ЧЁнтаманЁ, а методи омолодження нагадують подЁбну практику в царствЁ пресвЁтера ╡оанна, згадуване в попередньому роздЁлЁ. Франкмасони, хоч вони й мали менш екзотичнЁ цЁлЁ, нЁж орден розенкрейцерЁв, пов'язувалися з цим орденом задовго до заснування Велико© ложЁ АнглЁ©, яке мало мЁсце 1717 року. ВЁрш ГенрЁ Адамсона з поеми "Музи надгробного плачу", що побачила свЁт у ПертЁ (ШотландЁя) 1638 року, пЁдтверджу╨ це: "ОскЁльки ми -- брати-розенкрейцери, То ма╨мо слово "масон" Ё ма╨мо бачення друге". ЦЁ рядки доводять Ё те, що розенкрейцери активно дЁяли в, ШотландЁ© через чверть столЁття пЁсля публЁкацЁ© в НЁмеччинЁ "Слави братства". Про зв'язок франкмасонЁв з тамплЁ╨рами здогадувалися масонськЁ Ёсторики. СправдЁ, не хто Ёнший, як Альберт ПЁк, що отримав вищий ступЁнь масонства, вважав, що ЁнЁцЁали останнього магЁстра ордену тамплЁ╨рЁв мЁстять пароль трьох основних ступенЁв. ВсесвЁтню боротьбу розенкрейцерЁв Ё масонЁв за демократЁю та ЁнтернацЁоналЁзм чЁтко виклав шотландець Ендрю Майкл, кавалер Рамсей, коли виступав перед Великою ложею ФранцЁ© у 1737 роцЁ: "СвЁт -- це не що Ёнше, як величезна республЁка, де кожна нацЁя -- родина, а кожен ЁндивЁд -- дитина". НаприкЁнцЁ вЁн проголосив, що ╨дина мета ордену масонЁв -- "створити за вЁки духовну ЁмперЁю, де без скасування обов'язкЁв, Ёснуючих у рЁзних державах, створився б новий народ, який склали б рЁзнЁ нацЁональностЁ, зцементованЁ во╨дино доброчеснЁстю ╡ наукою". Безперечно, людство сьогоднЁ мислить бЁльш ЁнтернацЁональне, нЁж двЁстЁ рокЁв тому, хоча старЁ чудовиська нацЁоналЁзму й сектантства ще живуть. У цьому розумЁннЁ програму франкмасонства виконано успЁшно. Ми коротко виклали деякЁ данЁ про дЁяльнЁсть зовнЁшнього кола СтражЁв людства. В сво©х гуманЁтарних задумах духовнЁ вчителЁ ЗемлЁ не цурались Ё церковних каналЁв. ЧисленнЁ великЁ душЁ надихалися магами Сходу як у католицькЁй, так Ё в протестантськЁй церквах. А в православних монастирях, як-от Афонський, серед ченцЁв теж було чимало посвячених. Серед учених минулого, що здЁйснювали мЁсЁю. Шамбали, слЁд згадати Парацельса (1493--1541). ВЁн запровадив новЁ методи в медицинЁ й першим у ╙вропЁ застосував для лЁкування ртуть Ё опЁй. ВЁн визнавав телепатЁю, вдавався до психЁчного впливу й провадив дослЁди з штучного вирощування людини, так званого "гомункулуса". Парацельс мандрував по АзЁ© в 1513--1524 роках; вважа╨ться, що саме тодЁ вЁн Ё вЁдвЁдав тЁбетський лама©стський монастир братства магЁв. ╡ншим Ёсторичним персонажем, що, як вважають, Ёнсценував сво© смерть Ё похорон, а сам подався до Центрально© АзЁ© в XIV столЁттЁ, був НЁкола Фламель. ВЁн умЁв добувати золото алхЁмЁчним способом. Однак жив з професЁ© нотарЁуса, а сво© значнЁ статки, нажитЁ алхЁмЁ╨ю, витрачав на будЁвництво лЁкарень Ё гуртожиткЁв для бЁднякЁв у ПарижЁ та Ёнших мЁстах ФранцЁ©. Надгробок НЁколи Фламеля Ё його дружини Пернель Ёснував у паризькЁй церквЁ Невинних ще в XVI столЁттЁ. Разом Ёз секретом отримання золота Фламель Ё його дружина вЁдкрили й елЁксир молодостЁ, навчилися подовжувати собЁ життя. БЁльш нЁж вЁрогЁдно, що в могилах ФламелЁв похованЁ ЁншЁ люди, померлЁ на час ©хньо© гадано© смертЁ. У XVIII столЁттЁ абат ВЁлен писав, що Фламель вЁдвЁдав французького посла в ТуреччинЁ Дезалью -- майже через чотири столЁття пЁсля його нЁбито смертЁ! ╡ це не ╨дине таке повЁдомлення. У сво©й "╡сторЁ© французЁв рЁзних станЁв" Аман АлексЁс Монтей мовить про якогось службовця Марселя, що теж зустрЁчав Фламеля Ё розмовляв з ним через кЁлька столЁть пЁсля його гадано© кончини в XIV столЁттЁ. Поль Люка, якого ЛюдовЁк XIV послав збирати старожитностЁ в ГрецЁ©, ╙гиптЁ й на Середньому СходЁ, видав 1714 року книгу "МандрЁвка пана Поля Люка з велЁння короля", в якЁй розповЁв про чотирьох дервЁшЁв, що зустрЁлися йому в Бруссе (Туреччина). Один Ёз них розмовляв багатьма мовами, серед них Ё французькою. Цей дервЁш заявив, що прийшов з вЁддалено© обителЁ мудрецЁв. Здавалося, йому рокЁв тридцять, але час, що його вЁн мав би затратити на сво© тривалЁ мандрЁвки, мусив складати щонайменше столЁття. На згадку про Ём'я Фламеля, дервЁш запитав: "Ви справдЁ вЁрите, що Фламель помер? НЁ, нЁ, друже, не обманюйте себе, Фламель усе ще живий; нЁ вЁн, нЁ його дружина ще не зустрЁли смертЁ. Уже рокЁв три як я залишив його в ╡ндЁ©. ВЁн -- один з мо©х найкращих друзЁв". Цей дервЁш, видимо, був посланцем азЁатського ОлЁмпу й виконував якесь ©хн╨ доручення. Ось що почув Микола РерЁх вЁд учених лам в серцЁ АзЁ©: "Хто спЁвпрацю╨ з Шамбалою, не живе самотиною, вЁн мандру╨ повсюди". Серед спЁвтрудЁвникЁв Ё╨рархЁ© СвЁтла не можна не згадати Олени Блаватсько©, що багато рокЁв навчалася в махатм у вЁддаленому ТЁбетЁ, а тодЁ, як ©хнЁй посланець, вирушила до ╙вропи й Америки. За старовинним звича╨м архатЁв, заведеним Цзонкабою, великим реформатором буддизму Ё послом Шамбали, посланцЁ вирушають наприкЁнцЁ кожного столЁття, аби просвЁтити чи застерегти людство. Майже достеменно, що Блаватська виконувала подЁбну мЁсЁю, коли 1875 року за вказЁвкою махатм заснувала теософське товариство. Метою його була робота для всесвЁтнього братства людей, що само по собЁ було революцЁйною програмою за вЁкторЁансько© епохи нацЁоналЁзму й колонЁалЁзму. Вивчення давньо© мудростЁ Сходу було Ёншим, не менш важливим завданням цього братства. Довге перебування Блаватсько© в ╡ндЁ© та ©© ненависть до расово© Ё класово© дискримЁнацЁ©, викликало пЁдозру до не© британського уряду в ╡ндЁ©. Хоча через чверть столЁття пЁсля заснування теософського товариства вчителЁ ТЁбету урвали безпосереднЁй зв'язок Ёз ним, воно й далЁ викону╨ важливе завдання, привертаючи захЁднЁ уми до духовно© спадщини АзЁ©. НаприкЁнцЁ минулого столЁття князь М. Т. ЛорЁс-МелЁков, виконуючи наказ архатЁв, запропонував царевЁ Олександру II проект лЁберальних реформ, щоб усунути деспотичний режим мирним шляхом. Те робилося вЁд ЁменЁ фЁлантропЁчного братства, зв'язаного з радою адептЁв. Цар надто повЁльно розглядав проект, а невдовзЁ загинув вЁд бомби революцЁонерЁв. Коли його спроба лЁбералЁзацЁ© РосЁ© зазнала невдачЁ, ЛорЁс-МелЁков ви©хав до ФранцЁ©, де й помер 1888 року. Знаменно, що Олена Блаватська знала князя замолоду Ё, можливо, знала й про його зв'язки з братами СвЁтла. Можна виснувати, що програма пЁднесення духовностЁ й ЁнтелектуальностЁ людства дЁ╨ упродовж столЁть. Певного часу всЁ братства виконували завдання Ё╨рархЁ©; Ёнтим часом окремЁ особи несли новЁ революцЁйнЁ Ёде©, щоб покращити соцЁальнЁ умови чи розвинути науку й фЁлософЁю. Основний лейтмотив цього великого задуму -- "СвЁтло здола╨ темряву". 11. М╡С╡Я СЕН-ЖЕРМЕНА На Брестському пам'ятнику в пЁвнЁчно-захЁднЁй частинЁ площЁ Згоди в ПарижЁ, на боцЁ, зверненому до саду Тю©льрЁ, вЁдмЁчено мЁсце, де стояла гЁльйотина, що стинала голови "ворогам РеспублЁки" пЁд час Терору. За хвилину до сво╨© страти мадам Ролан кинула тут осатанЁлому натовпу безсмертнЁ слова: "Свободо! СкЁльки злочинЁв ко©ться в Ём'я тво╨!" ЗапобЁгти цьому спалаховЁ насильства й жорстокостЁ, не порушуючи природного ходу соцЁального розвитку, намагався великий адепт, що несподЁвано з'явився на французькЁй сценЁ 1743 року; вЁн прибув Ёз АзЁ©, де, як прочанин, провЁв певний час у вЁддалених гЁрських монастирях, а згодом був гостем щаха ПерсЁ©. Цього посланця звали граф Сен-Жермен. Середнього зросту, але мЁцно© статури, вЁн розмовляв з аристократами, не зважаючи на ©хнЁ ранги й титули. Зате з простолюдом був душевним Ё добрим. Граф не раз сидЁв за столом з королями та принцами, проте нЁ ©жЁ, нЁ вина не торкався; вдома обЁд йому замЁнювала миска рЁдко© кашЁ, схожо© на звичайну тЁбетську страву з ячменю. ОскЁльки метою його мЁсЁ© було зблизитися з королями та аристократЁ╨ю, аби схилити панЁвнЁ кола до помЁркованостЁ й реформ (що ранЁше намагався зробити АполлонЁй ТЁанський), Сен-Жермен Ё дЁяв, щоб привернути ©хню увагу до себе -- одяг його прикрашали великЁ дЁаманти. ДобЁрне братство, до якого вЁн належав, чудово бачило загрозливу ситуацЁю у ФранцЁ© XVIII столЁття, що до не© призвели честолюбнЁ вЁйни ЛюдовЁка XIV Ё його непомЁрна пристрасть до зведення розкЁшних палацЁв. Граф Сен-Жермен з'явився у ФранцЁ© за ЛюдовЁка XV, людини культурно©, але досить себелюбно©. Графа привЁз Ёз ПруссЁ© 1743 року маршал де БельЁль, а представила його ЛюдовЁку XV королЁвська фаворитка маркЁза де Помпадур, жЁнка освЁчена й витончена. ╡ недарма пересторога щодо майбутнього ФранцЁ© призначалася саме цьому правителю, котрий якось недбало кинув: "ПЁсля нас хоч потоп". Саме цей кривавий потоп Ё прагнув вЁдвернути посланець Шамбали. Цей рЁзновид посланцЁв можна розпЁзнати за деякими властивими ©м рисами. Перш за все вони пацифЁсти й апостоли вчення Серця; по-друге, вони, як правило, пов'язанЁ з АзЁ╨ю. ╡, по-трет╨, володЁють невЁдомими силами, якЁ можна вЁднести до окультних. Сен-ЖерменовЁ якраз Ё були властивЁ всЁ цЁ риси посланця мЁста Безсмертних. Про науковЁ досягнення графа, який умЁв вирощувати штучнЁ перли, отримувати великЁ дЁаманти з дрЁбних Ё виготовляти не вЁдомЁ доти фарби, розповЁдала одна з мо©х попереднЁх книг -- "Ми -- не першЁ" (укра©нський переклад див. "ВсесвЁт" No 11--12, 1988). Сен-Жермен вЁльно володЁв багатьма мовами-- французькою, нЁмецькою, ЁталЁйською, англЁйською, росЁйською, португальською, Ёспанською, грецькою, латиною, санскритом, арабською Ё китайською. Цей лЁнгвЁстичний рекорд, такий незвичний для XVIII столЁття, не знайшов задовЁльного пояснення. Чи не вдалося графовЁ справдЁ подовжити життя на сотнЁ рокЁв, як у це вЁрили його прихильники? Мадам де Хуссе, фрейлЁна маркЁзи де Помпадур, так опису╨ його здЁбностЁ: "Досконале знання мов, як давнЁх, так Ё сучасних, дивовижна пам'ять; ерудицЁя, спалахи яко© вловлю╨ш пЁд час його примхливо© розмови; вЁн об'©здив увесь свЁт, Ё король охоче слухав розповЁдЁ про його мандри в АзЁю та Африку. Як Ё розповЁдЁ про придворне життя в РосЁ©, ТуреччинЁ та АвстрЁ©. Здавалося, для нього бЁльше важать та╨мницЁ кожного царського двора, анЁж бути довЁреною особою короля". Саме виняткова компетенцЁя в дипломатЁ© Ё його миротворчЁ зусилля викликали пЁдозру до нього шефЁв та╨мно© полЁцЁ© у ФранцЁ©, англЁ© та деяких Ёнших кра©нах. У ФранцЁ© Шуазель запЁдозрив його в шпигунствЁ на користь ПруссЁ©, з якою ФранцЁя тодЁ була в станЁ вЁйни. В АнглЁ© ПЁтт вважав його росЁйським шпигуном. ВсЁ цЁ пЁдозри, як видно, не мали пЁд собою грунту, але те, що Сен-Жермен близький до ЛюдовЁка XV та до Ёнших ╨вропейських монархЁв, викликало заздрощЁ державних мЁнЁстрЁв. 1746 року його навЁть затримали в ЛондонЁ, чому передували досить ЁнтригуючЁ подЁ©. ╡мпозантна зовнЁшнЁсть Сен-Жермена спричинилася до того, що одна англЁйська ледЁ стала виявляти до графа посилену цЁкавЁсть. Це викликало спалах ревнощЁв у ©© молодого залицяльника, який Ё пЁдкинув до кишенЁ Сен-Жермена компрометуючого листа. ВластЁ, яких було повЁдомлено про той лист, негайно заарештували графа. Та невдовзЁ було доведено, що це брудна фальшивка, Ё прямо з в'язницЁ Сен-Жермена було запрошено на прийом до лорда Холдернесса. 1760 року цей самий лорд писав МЁтчеллу, британському послу в ПруссЁ©: "ПеревЁрка його (Сен-Жермена) нЁяких результатЁв не дала". Того року ФранцЁя провадила з ПруссЁ╨ю програшну вЁйну. Король Ё мадам Помпадур прагнули миру, як, утЁм, Ё весь народ ФранцЁ©. При сприяннЁ вЁйськового мЁнЁстра маршала БельЁля, особистого друга Сен-Жермена, було запропоновано послати графа в ГолландЁю; там вЁн мав укласти сепаратну угоду з ПруссЁ╨ю, причому в цЁй справЁ йому мав посприяти герцог Лу© де БрунсвЁк, на прихильне ставлення якого Сен-Жермен мЁг розраховувати. Це сприяло б тому, що АвстрЁя, союзниця ФранцЁ©, капЁтулювала б Ё настав би кЁнець вЁйнЁ. Коли герцог Шуазель, мЁнЁстр закордонних справ, дЁзнався про планованЁ без його вЁдома мирнЁ переговори, то заявив ЛюдовЁку XV рЁшучий протест, Ё король мусив облишити свЁй задум. ВЁн спЁшно послав спецЁального гЁнця до Сен-Жермена, аби попередити свого друга: Шуазель вимага╨ видачЁ його, щоб запроторити в БастЁлЁю. Сен-Жермен не став гаятися -- вЁн перетнув Ла-Манш Ё зник в АнглЁ©. Його друг, граф де ла Вату, за тих ускладнень писав йому в листЁ з Амстердама 1760 року: "Я знаю, що ви -- один Ёз найвидатнЁших людей ЗемлЁ, Ё засмучений, що цЁ нЁкчеми турбують вас Ё снують Ёнтриги проти ваших миротворчих зусиль". Це лише один випадок Ёз життя Сен-Жермена, якого розумЁли далеко не всЁ його сучасники. 1762 року вЁн несподЁвано з'явля╨ться у Санкт-ПетербурзЁ, де якраз померла Ёмператриця ╙лизавета й коронувався цар Петро III. Дружина царя, уроджена принцеса Ангальт-Цербська, доводилася донькою одному з друзЁв Сен-Жермена. СЁмнадцять рокЁв Катерина терпЁла пияцтво й дебошЁ свого чоловЁка. ТакЁ звички робили з нього людину, найменше здатну правити величезною ЁмперЁ╨ю, як РосЁя, чому брати Орлови й здЁйснили державний переворот на користь Катерини. Ось так вона стала Ёмператрицею Катериною II Ё правила РосЁ╨ю двадцять дев'ять рокЁв як один Ёз ©© найвидатнЁших монархЁв. Вона розширила кордони ЁмперЁ©, була покровителькою мистецтва й науки, сприяла поширенню в кра©нЁ ╨вропейських звича©в. За росЁйсько-турецько© вЁйни, коли росЁйський флот стояв в ЁталЁйському порту ЛЁворно, Сен-Жермен з'явився на борту фрегата у формЁ росЁйського генерала. Граф ГригорЁй Орлов представив Сен-Жермена герцогу д'Анспагу 1771 року такими словами: "Ось людина, що вЁдЁграла таку видатну роль у нашЁй революцЁ©". Сфера впливу графа Сен-Жермена не обмежувалася ФранцЁ╨ю та РосЁ╨ю. Не менш важливою для нього була Ё ПруссЁя. Його друг, послЁдовник Ё учень принц Карл фон Гессе-Кассель, допомагав адептовЁ заснувати так зване Масонство високого ступеня. То був сплав доктрин Ё законЁв розенкрейцерЁв та тамплЁ╨рЁв з умоглядним масонством; лЁбералЁзм цього братства вплинув на ЁнтелЁгенцЁю ╙вропи. СправдЁ, Ё в РосЁ© на початку XIX столЁття був лЁтературний перЁод, вЁдомий, як "масонський". Однак поразка повстання декабристЁв 1825 року поклала край цьому потяговЁ до демократЁ©. Закони Масонства високого ступеня, розробленЁ Сен-Жерменом Ё принцем Карлом, згодом поширилися в АмерицЁ, де шотландський закон виступив за вЁдокремлення церкви вЁд держави. Американську демократЁю було започатковано в паризьких салонах, де Жан-Жак Руссо опублЁкував свою "СуспЁльну угоду". Не зайве нагадати, що Сен-Жермен, Лафай╨т Ё ФранклЁн входили до масонсько© ложЁ "Дев'ять сестер" у ФранцЁ©; до не© незадовго до кончини вступив Ё Вольтер. Руссо, пророк тогочасно© демократЁ©, об'╨днався з Сен-Жерменом у "ЛожЁ суспЁльно© угоди" в ПарижЁ. Можна ще згадати слова графа, якЁ вЁдбивають осуд ним класового гноблення в ╙вропЁ: "У вас злиднЁ й соцЁальна несправедливЁсть". Проте вЁн покладав надЁ© на реформи й поступове перетворення соцЁальних систем, а не на насильницьке повстання. На жаль, французька аристократЁя не прислухалася до його застережень, Ё революцЁйна буря змела п. Яскраву картину дЁяльностЁ Сен-Жермена в цЁ знаменнЁ роки ми знаходимо в "Спогадах про МарЁю Антуанетту" графинЁ д'Адемар, авторство яких приписують барону Еть╨ну Леону де Ламот-Лангону (1786--1864). Хоча цЁ мемуари насправдЁ писанЁ не рукою придворно© дами МарЁ©-Антуанетти, текст мусить бути вкрай близький ЁсторичнЁй правдЁ, тим бЁльше що Ламот-Лангон, судячи з усього, знав графиню д'Адемар, яка прожила довге життя Ё померла 1822 року. ОкрЁм того, на час пЁдготовки тексту до друку його французький автор мусив ознайомитися з численними документами про Сен-Жермена, якЁ натодЁ були в ПарижЁ. ПЁзнЁше, коли Наполеон III виявив жваве зацЁкавлення до дЁяльностЁ графа у ФранцЁ©, цЁ документи зЁбрали в бЁблЁотецЁ полЁцЁйно© префектури _ тут в окремЁй залЁ зберЁгалися лише тЁ папери й листи, якЁ стосувалися Сен-Жермена. На жаль, усе те згорЁло пЁд час Паризько© комуни 1871 року. НевЁдомо, наскЁльки и,Ё тисячЁ документЁв були доступнЁ барону Ламот-Лангону, коли вЁн писав сво© "Спогади" у ФранцЁ© 1830-х рокЁв, але ╨ пЁдстави гадати, що вЁн таки користувався ними. На початку нашого столЁття один Ёз нащадкЁв мадам д'Адемар заявив, що в родинному архЁвЁ збереглися деякЁ папери щодо Сен-Жермена. Як виплива╨ зЁ "СпогадЁв", граф Сен-Жермен робив спробу попередити ЛюдовЁка XVI напередоднЁ Французько© революцЁ©. Проте аудЁ╨нцЁ© в короля не отримав, а потрапив лише в апартаменти королеви. Граф вЁдверто розмовляв з МарЁ╨ю-Антуанеттою в присутностЁ мадам д'Адемар, провЁщуючи падЁння монархЁ© у ФранцЁ©, якщо не встановити соцЁально© справедливостЁ. СлЁд зазначити, що ЛюдовЁк XVI досить прихильно ставився до лЁберальних Ёдей франкмасонЁв, проте аристократЁя Ё багата буржуазЁя так тиснули на нього, що його слабка воля не могла ©м протистояти. Застереження, вручене королевЁ Сен-Жерменом, пЁзнЁше скопЁювали мадам д'Адемар: "НевдовзЁ настане пора, коли необачна ФранцЁя Буде ввергнута в лихолЁття, якого могла б уникнути: ╡ стане немовби пеклом, змальованим Данте. ПовЁр, моя королево, що день цей близький, Ми побачимо, як упадуть скЁпетри Ё кадильницЁ, Захитаються башти й гербовЁ щити, навЁть бЁлий прапор, Потоки кровЁ потечуть у кожному мЁстЁ. Я чую ридання Ё бачу вигнанцЁв". Коли цей вЁрш утрапив до рук Морепа, всесильного мЁнЁстра внутрЁшнЁх справ, вЁн знесамовитЁв Ё наказав заарештувати графа Сен-Жермена, ув'язнити його в БастЁлЁ©. Графиня д'Адемар спробувала заступитися за графа, але Морепа ©й заявив: "Я знаю негЁдника краще, нЁж ви! Його буде викрито -- у наших полЁцейських властей вЁрний нюх". ЦЁ╨© хвилини дверЁ кабЁнету вЁдчинилися, Ё мадам д'Адемар вЁд несподЁванки зойкнула. А обличчя мЁнЁстра пересмикнулося: перед ними стояв Сен-Жермен. ВЁн кинув мЁнЁстровЁ такЁ пророчЁ слова: "Король покликав мене, аби я дав йому добру пораду. Та ви завадили менЁ зустрЁтися з ним, бо дба╨те лише про свЁй авторитет. Ви руйну╨те монархЁю, а в мене для ФранцЁ© обмежений час. ╡ коли вЁн спливе, я муситиму зникнути -- мене побачать тут лише через три поколЁння. ╡ мене не будуть звинувачувати, коли анархЁя з усЁма ©© жахЁттями спустошить ФранцЁю. СамЁ ви не побачите цього лихолЁття, але того, що ви мостили до нього дорогу, вистачить, щоб покрити ганьбою ваше Ём'я". Мовивши це, Сен-Жермен ступив до дверей, вЁдчинив ©х Ё вийшов. МЁнЁстр Морепа здЁйняв тривогу й звелЁв сво©м костоломам схопити графа. Але той безслЁдно зник. Пророцтво адепта збулося: Морепа не дожив до РеволюцЁ©, померши 1781 року. Поза сумнЁвом, граф Сен-Жермен був посланцем Шамбали й захисником доктрини Серця. Про його зв'язки з АзЁ╨ю стали здогадуватися пЁсля його слЁв, що ©х наводить Франц Греффер у сво©х "Малих вЁденських мемуарах": "Я зникну з ╙вропи й повернуся до ГЁмала©в. Щоб вЁдпочити, бо мушу вЁдпочити. РЁвно через вЁсЁмдесят п'ять рокЁв люди знову побачать мене". Отож бачимо, що адепт збирався повернутися до ╙вропи в рЁк АрхатЁв, тобто 1875 року. Чи мав Сен-Жермен доручення вЁд сво©х високих керЁвникЁв у АзЁ©? ВЁдповЁдь на це запитання дають слова самого графа: "Мо© руки зв'язав сильнЁший за мене". Чи не був тим "кимось" легендарний учитель ПЁвнЁчно© Шамбали? Ходили чутки, нЁбито Сен-Жермен мав та╨мний притулок поблизу Екса (Прованс, ФранцЁй), де вЁн сидЁв на пЁдвищеннЁ в позЁ Будди, поринувши в глибокЁ роздуми. НЁмецький принц Карл фон Гессе-Кассель, який допомагав графовЁ в його масонськЁй та розенкрейцерськЁй дЁяльностЁ, так пише про свого навчителя в "Спогадах мого часу": "Сен-Жермен, певно, був одним Ёз найвидатнЁших фЁлософЁв, яких будь-коли знав свЁт. Друг людства, що завжди роздавав сво© грошЁ нужденним, друг тварин. Його серце завжди прагнуло давати щастя Ёншим". Саме на цього дворянина з НЁмеччини посила╨ться махатма Кут ХумЁ в листЁ до СЁннетта, датованому 5 серпня 1881 року, як на "вЁрного друга й покровителя, прихильного нЁмецького принца, з дому якого Ё при якому вЁн (Сен-Жермен) востанн╨ вирушив Додому". ЗЁ слЁв махатми ясно, що ДЁм, куди вирушив адепт, десь за заснЁженими ГЁмалаями. Махатма Мор'я так опису╨ труднощЁ мЁсЁ© свого "брата" у ФранцЁ©: "Якось один знатний француз сказав Сен-Жермену: "Я не можу второпати всЁх тих нЁсенЁтниць, що ©х ви верзете". На що Сен-Жермен вЁдповЁв: "Не важко було б уторопати мо© "нЁсенЁтницЁ", якби ви придЁляли ©м таку саму увагу, яку вдЁля╨те сво©м власним нЁсенЁтницям, якби ви читали мо© доповЁдЁ з такою самою увагою, з якою студЁю╨те списки придворних танцЁвниць. Та все лихо в тому, що правила менуету для вас важливЁшЁ, анЁж безпека ЗемлЁ". Хоч цей посол Ё не змЁг вЁдвернути кровопролиття Французько© революцЁ©, вЁн зробив усе, аби попередити правлячЁ кола про майбутнЁ наслЁдки ©хньо© его©стично© полЁтики. Противники монархЁ© мусили б спершу вивчити факти й цифри, а тодЁ виносити вердикт, хто жорстокЁший -- король чи третЁй стан. 14 липня 1789 року БастЁлЁю взяли штурмом революцЁйнЁ маси. ЗамЁсть сподЁваних там сотень в'язнЁв у кайданах виявили лише чотирьох фальшивомонетникЁв, двох божевЁльних Ё одного дворянина. Та й то цього аристократа запроторили туди на прохання родини, бо мав надто небезпечнЁ нахили; жив вЁн у БастЁлЁ©, як Ё личить його титуловЁ,-- зЁ сво©ми власними слугами. ЦЁ неполЁтичнЁ в'язнЁ, звЁльненЁ з БастЁлЁ© Ёсторичного дня, який сьогоднЁ вЁдзначають як нацЁональне свято, крапля порЁвняно з тим безмежним морем десяткЁв тисяч жертв, вЁдправлених на гЁльйотину пЁд час Терору. Саме цЁй трагедЁ© Ё намагався запобЁгти посланець магЁв АзЁ©. 12. ╡СТОРИЧН╡ ВТРУЧАННЯ РанЁше вже мовилося, що серед та╨мних заповЁдей Цзонкаби, представника Шамбали в ТЁбетЁ XIV столЁття, була й така, що зобов'язувала архатЁв надсилати людству послання в останню чверть кожного столЁття. Поява аватар, або божественних перевтЁлень, ма╨ мЁсце через тривалЁ промЁжки часу, оскЁльки пов'язана з прецесЁ╨ю рЁвнодень. Хоча бЁльшЁсть мЁсЁй архатЁв не мали успЁху, здебЁльшого через спротив мас, але деякЁ з них усе ж досягли мети. Незалежно вЁд того, дали цЁ мЁсЁ© якЁсь наслЁдки чи нЁ, ця традицЁя звертатися до людей через кожнЁ сто рокЁв незмЁнне виконувалась упродовж свЁтово© ЁсторЁ©. Ось що пише махатма Мор'я про Ё╨рархЁю СвЁтла: "МЁжнародний уряд нЁколи не приховував свого Ёснування. ВЁн заявляв про себе не манЁфестами, а дЁями, якЁ ще не зафЁксувала свЁтова ЁсторЁя. Уряд не прихову╨ Ё Ёснування сво©х посланцЁв у рЁзних кра©нах. Природно, що цЁ посланцЁ, оберЁгаючи честь мЁжнародного уряду, нЁколи не дЁяли та╨мно. Навпаки, вони вЁдкрито спЁлкувалися з рЁзними урядами й були вЁдомЁ багатьом. ЛЁтература зберЁга╨ ©хнЁ Ёмена й оточу╨ фантастичним ореолом". СправедливЁсть цих слЁв пЁдтверджу╨ дЁяльнЁсть АполлонЁя ТЁанського й графа Сен-Жермена. В минулЁ вЁки траплялися дивнЁ випадки, якЁ можна пояснити, як акти дружнЁх втручань у критичнЁ моменти. Один такий епЁзод мав мЁсце, коли зароджувалася велика сучасна нацЁя -- СполученЁ Штати Америки. А саме, коли розроблявся проект прапора для Американських КолонЁй 1775 року Ё коли пЁдписувалася ДекларацЁя про незалежнЁсть 1776 року -- вони не обЁйшлися без пЁдтримки цих загадкових сил. ПЁсля майже тисячолЁтньо© епохи феодалЁзму настала важлива мить становлення демократЁ©. Створення майбутнього оплоту нового ладу -- Сполучених ШтатЁв -- мало бути ефективним з огляду на виняткове значення цЁ╨© подЁ© для свЁтово© ЁсторЁ©. Тож нема╨ нЁчого дивного, що в цЁ знаменнЁ роки ставалися незвичайнЁ подЁ©, якЁ засвЁдчували втручання зовнЁшнЁх сил. 1775 року, коли батьки грядущо© республЁки обговорювали новий прапор, на полЁтичнЁй сценЁ з'явився дивний чоловЁк, що вЁдразу завоював авторитет Ё подружився з БенджамЁном ФранклЁном та Джорджем ВашЁнгтоном. Цьому джентльмену, якого мемуаристи називають просто Професором, можна було дати сЁмдесят рокЁв, хоча вЁн мав пряму й мЁцну поставу, високий зрЁст Ё вкрай благородну зовнЁшнЁсть, що викликала повагу. Харчувався цей чоловЁк незвично: не споживав нЁ м'яса, нЁ домашньо© птицЁ, нЁ риби, не пив нЁ вина, нЁ пива, а дотримувався так звано© дЁ╨ти здоров'я: хлЁб, горЁхи, фрукти й мед. Як Ё Сен-Жермен, Професор часто розповЁдав про ЁсторичнЁ подЁ© з такими подробицями, наче був ©х учасником. ОсвЁченЁсть Ё вишуканЁ манери Професора справляли враження на всЁх. ВЁн багато писав Ё читав, проте книги й рукописи нЁкому не показував. ВЁн зберЁгав ©х у важкЁй дубовЁй скринЁ, ключа вЁд яко© нЁкому не давав. Чи не тримав вЁн, як свого часу Нострадамус, у цьому сховку старЁ окультнЁ рукописи? Коли 1775 року в одному з приватних будинкЁв на попереднЁй нарадЁ почалось обговорення американського прапора, сталася подЁя, яку так опису╨ один Ёз сучасникЁв: "ФранклЁн сказав, що замЁсть вчинити так, як пропону╨ генерал ВашЁнгтон, вЁн хоче попросити його й Ёнших присутнЁх вислухати свого нового Ё високошановного друга Професора, який люб'язно погодився повторити для всЁх цього вечора те, що говорив удень щодо нового прапора для КолонЁй". Цей текст свЁдчить про важливу роль у цЁй справЁ незнайомця. На вказаному засЁданнЁ Професор закЁнчив свою промову значущим висновком: "Незабаром ми станемо самовизначеною незалежною нацЁ╨ю". Можна допустити, що генерал ВашЁнгтон, франкмасон, Ё БенджамЁн ФранклЁн, масон Ё розенкрейцер, упЁзнали в ПрофесоровЁ спецЁального посланця Ради МудрецЁв, що бореться за прогрес людства з самого свЁтанку цивЁлЁзацЁ©. 4 липня 1776 року сталася пам'ятна подЁя. У старому Державному домЁ в ФЁладельфЁ© спалахнули дебати мЁж засновниками ново© республЁки. Вони стосувались остаточного рЁшення, яке слЁд було прийняти, а саме: чи остаточно розривати зв'язки колонЁй з АнглЁ╨ю, чи зберегти ©х на певних умовах? У цей критичний момент пЁдвЁвся високий Професор Ё виголосив полум'яну промову. БЁльшЁсть учасникЁв асамбле© його не знала, проте всЁ слухали з величезною увагою Ё навЁть деяким благоговЁнням. Коли промовець скЁнчив свЁй виступ вигуком: "Бог дару╨ АмерицЁ свободу!", те було сприйнято захоплено, Ё один за другим посипалися пЁдписи пЁд ДекларацЁ╨ю незалежностЁ. То була мить, коли вершилась ЁсторЁя. Коли загальне збудження спало й делегати захотЁли взнати, хто ж такий цей Професор Ё подякувати йому, виявилося, що вЁн зник. НЁхто бЁльше його нЁколи не бачив. Очевидно, посланець виконав мЁсЁю Високого братства, Ё його присутнЁсть була вже не потрЁбна. Чи надсилалися посланцЁ тЁ╨© ж Всепланетно© влади в наше важливе столЁття? ВЁдповЁдь напрошу╨ться ствердна. Знову слЁд згадати Миколу РерЁха Ё його мЁсЁ© до двох велетнЁв полЁтично© арени -- Сполучених ШтатЁв Ё Радянського Союзу. ДостовЁрних свЁдчень про цЁ мЁсЁ© вкрай обмаль. Микола РерЁх, художник, що народився в РосЁ©, але мав скандЁнавських предкЁв, ви©хав з РосЁ© до ФЁнляндЁ© напередоднЁ революцЁ©. ДовгЁ роки вЁн провЁв у ╙вропЁ та АмерицЁ, потЁм оселився в долинЁ Кулу в ГЁмалаях, де й помер 1947 року. Його картини прикрашають художнЁ галере© Сполучених ШтатЁв, Радянського Союзу, ФранцЁ© та Ёнших кра©н. Як представник Ради архатЁв, РерЁх вЁдвЁдав обидвЁ наддержави, СРСР Ё США, в 1926 Ё 1935 роках вЁдповЁдно. ХронологЁчно його мЁсЁя до РосЁ© була першою. ЕкспедицЁя РерЁха до Центрально© АзЁ© вирушила з КашмЁру в серпнЁ 1925 року. У вереснЁ експедицЁя перетнула важкодоступний хребет Каракорум на висотЁ 5575 м, де ©© учасники потерпали вЁд нестачЁ кисню Ё снЁгово© слЁпоти. За хребтом простягалася пЁщана пустеля Такла-Макан. У ХотанЁ група провела чотири мЁсяцЁ--до кЁнця сЁчня 1926 року, пЁсля чого рушила до УрумчЁ в МонголЁ© Ё нарештЁ досягла озера Зайсан на китайсько-радянському кордонЁ в травнЁ 1926 року. При сприяннЁ радянського консула в МонголЁ© РерЁх отримав вЁзу на подорож до СРСР, хоч Ё мав статус емЁгранта. 29 травня 1926 року Микола РерЁх, його дружина Олена й син ЮрЁй перетнули радянський кордон, а ╡З червня 1926 року прибули в Москву. Народний комЁсар закордонних справ Г. В. ЧичерЁн Ё народний комЁсар освЁти А. В. Луначарський виявили бажання зустрЁтися з РерЁхом, що його в РосЁ© пам'ятали як видатного художника. Радянська республЁка переживала тодЁ критичний перЁод. ЛенЁн помер двома роками ранЁше, Ё мЁж Троцьким та СталЁним розгорЁлася боротьба за владу. Вони стояли на дЁаметральне протилежних позицЁях. "Запалимо на всЁй землЁ пожежу революцЁ©!" -- закликав Троцький. "Побуду╨мо соцЁалЁзм спершу в однЁй кра©нЁ -- РосЁ©!" -- твердив СталЁн. ╡ перемЁг. Саме в цей напружений момент у МосквЁ й з'явився РерЁх Ёз спецЁальним дорученням махатм. ВЁн вручив народним комЁсарам ЧичерЁну Ё Луначарському свою картину "Майтрея -- переможець", що вЁдтодЁ експону╨ться в Музе© мистецтв ЁменЁ Горького. ВЁн привЁз Ё шкатулку Ё Землею ГЁмала©в з написом: "На могилу брата нашого махатми ЛенЁна". Слово махатма означа╨ "велика душа". Коли архати когось називають "великою душею", то пЁдкреслюють цим його значення для ЁсторЁ©. Це значення легше визначити нинЁ, анЁж 1926 року, бо соцЁалЁзм досяг вЁдтодЁ значного розвитку. КрЁм того, РерЁх привЁз у новостворену радянську республЁку послання вЁд махатм ГЁмала©в, яке зберЁга╨ться сьогоднЁ в державних архЁвах СРСР. ЗмЁст послання вкрай цЁкавий: "На ГЁмалаях ми зна╨мо, що Ви звершу╨те. Ви скасували церкву, що стала розсадником брехнЁ й марновЁрства. Ви знищили мЁщанство, що стало провЁдником забобонЁв. Ви зруйнували тюрму школи. Ви знищили сЁм'ю лицемЁрства. Ви спалили вЁйсько рабЁв. Ви розчавили павукЁв наживи. Ви закрили ворота нЁчних кубел. Ви врятували землю вЁд зрадникЁв грошових. Ви визнали, що релЁгЁя ╨ вчення всеосяжно© матерЁ©. Ви визнали нЁкчемнЁсть приватно© власностЁ. Ви вгадали еволюцЁю общини. Ви вказали на значення пЁзнання. Ви схилилися перед красою. Ви принесли дЁтям усю мЁць космосу. Ви вЁдкрили вЁкна палацЁв". У заключнЁй частинЁ послання мовиться: "Ми зупинили повстання в ╡ндЁ©, бо воно було передчасним, але ми визнали й сво╨часнЁсть Вашого руху. ПривЁт Вам, шукачЁ спЁльного блага!" Чи слЁд дивуватися, що наймудрЁшЁ люди планети висловили свою симпатЁю системЁ, яка, закривши борделЁ, знищивши спекуляцЁю, засудивши колонЁалЁзм, встановивши загальну освЁту й вЁдмЁнивши приватну власнЁсть, здавалася тодЁ взЁрцем соцЁального ладу? Те, що вЁтали мудрецЁ Сходу, було лише Ёдеальною доктриною, яку проголосив ЛенЁн. Проте доктрина -- одне, а практика -- Ёнше. Як небо й земля вЁдрЁзня╨ться християнське вчення, проповЁдуване в катакомбах Стародавнього Риму, вЁд здЁйсненого Торквемадою в ╡спанЁ©. Коли вчення ста╨ часткою офЁцЁйно© ЁдеологЁ©, влада може використати його для свого змЁцнення. Ми знаходимо багато спЁльного мЁж Торквемадою Ё СталЁним -- хоч ©хнЁ доктрини й рЁзнЁ, методи були тЁ самЁ. В листЁ до Олени РерЁх 1950 року махатма Мор'я засуджу╨ жорстокостЁ, що творились у сибЁрських концентрацЁйних таборах Ё водночас висловлю╨ сподЁвання побачити лЁбералЁзацЁю Ё гуманЁзацЁю радянсько© соцЁально© системи. ЗгЁдно з тЁбетською наукою про цикли, глибокЁ змЁни в соцЁалЁстичному свЁтЁ очЁкуються в РЁк в