------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------



   Частина першa. ЧУЖЕНИЦЯ

   У хатi в Пилипа Сиваша за столом сидiла бесiда: брат Охрiм  iз  жiнкою,
сват Манойло з свахою Килиною, кумТерешко Тонконоженко,  сусiда  Струк  iз
сво╨ю сердитою Стручихою, дядько - старий Корнiй Грабенко та  своя  сiм'я.
Не того Пилип бесiду завiв  до  себе,  що  сьогоднi  недiля,  а  того,  що
вернувся додому з солдата середульший син його Роман. Дочок у  Сивашiв  не
було, але тро╨ синiв, як соколiв: найстарший. Денце,  уже  давно  жонатий,
добрий хазя©н,- удався в батька; середульший - отож Роман; а  найменший  -
Зiнько. Роман знав, що йому йти в солдати, i не схотiв женитися, щоб жiнки
само© дома не кидати, сказав, що як  вернеться,  тодi;  Зiньковi  ж  давно
треба було одружитися, бо i в солдати йому не припадало йти, та й  жеребок
вiн уже брав, дак що ж, коли не хоче?  Нема,-  каже,-  йому  пари.  Батько
сердився: десь у  сво©х  книжках  начитав,  мабуть,  такого.  Мати  хоч  i
гнiвалась, що нема ©й помочi, та не дуже, бо працьовита  й  тиха  Денисова
Домаха - он та бiлява молодиця, що  тепер  пора╨ться  бiля  печi,-  годила
свекрусi. А так  докорити  Зiньковi  нiчим  не  можна  було:  i  тихий,  i
працьовитий парубок, i непитущий... не такий запальний хазя©н,  як  Денис,
але ж таки хазяйновитий. Та найдужче мати любила оцього Романа: таке  воно
змалечку було моторне та цiкаве i з себе гарне,то вже  було  мазунчиком  у
матерi. А далi на службу пiшов, на чужинi поневiрявся,- хiба ж i не жалко?
I стара Параска, забуваючи, щй ©й треба взяти з припiчка та й поставити на
стiл  миску  з  варениками,  спинялася  бiля  печi,  дивилась   закоханими
материними очима на сина i  думала:  "Боже,  яке  ж  гарне!  Брови  як  на
шнурочку, вус чорненький, ще й угору трохи закручений. Панич, та й годi!"
   I батьки радiв, що син вернувся. Сам вiн прожив уже  пiвсотнi  й  шiсть
лiт, але сивина ледве починала проблискувати в нього у темному  волосi,  а
оцi _три _сини - такi косарi, що й трава перед ними  горить.  Хазяйство  в
нього добре було, а тепер ще  покраща╨.  За  такими  синами  й  забагатiти
можна. Пилип уже трохи випив i тепер, частуючи гостей, радiсний та добрий,
розказував:
   - Випийте, люде добрi, за здоровля мо©х  синiв!..  Вони  в  мене  -  як
золото!.. Хоч старших бог забрав, дак же сими щедро надiлив, спасибi ©м!..
   - Що правда, то правда, сусiде,- дай, боже, щоб усе було гоже!  -  тво©
сини такi, що в кожного батька  серце  росло  б,  на  ©х  дивлячись,-  так
проказував довгий i сухий Струк, беручи в Пилипа чарку.
   Iншi гостi, потакуючи,  кивали  головами,  а  сини  сидiли  гордi  тi╨ю
хвалою. Старший - уже поважний,  з  бородою,  здоровий,  як  робочий  вiл;
менший - ще молодий парубок з  невеличкими  чорними  вусами  й  задуманими
ясними очима; тi очi дуже нагадували батьковi, тiльки що в батька вони вже
пригасли за довгi лiта клопоту  й  працi,  а  в  сина  сяли  цiлим  ся╨вом
молодого вогню. Але найбiльше дивилися люди на Романа. Вiн сидiв на покутi
пишний, у пiджаку, обстрижений i розчесаний набiк по-городянському;  повне
обличчя було бiле, а гарний вус аж блищав на ньому. Тепер цей чепурний вид
почервонiв, бо парубок випив не  одну  чарку  горiлки;  та  вiн  мiг  пити
побагато i ще  не  був  п'яний,  а  так  -  тiльки  починав  хмiль  голову
розбирати, i Роман дедалi ставав усе веселiший та хвалькiший на язик.
   - Чого ж це ти, небоже,- питав його  дядько  Охрiм,-  не  зараз  додому
вернувся, як службу вiдбув? Адже замалим не год iще прогаявсь.
   - Тако╨ д╨ло случилось,- одказував Роман.- Как вишол я з служби,  зараз
должность мине предложили, очинь даже хорошую: триста рубл╨й жалування.
   - О, це добра служба,- триста рублiв! - озвався свят Манойло.- А яка  ж
то служба?'
   - А така - швейцаром при палатi. Ну,  я  там  почал  служить,  а  потом
затосковался по свому роду. Нивжлi - думаю -  яв  свойой  родин╨  не  могу
приличной для себе должности получить? Бросив усьо i прийшов.
   - I добре зробив, синку,- сказала мати,- бо й нас iзвеселив.
   - Тепер тiльки одружиш, свате, дiтей та й забувай  горе!  -  сказав  до
Пилипа Манойло.
   - Та я з дорогою душею,- всмiхнувся Пилип,- аби сини!
   -  Пождiть,  батюшка,  будемо  й  жениться;   вот   толь-ки   должность
получим,одказав Роман.
   --Образований чоловiк може завсегда собi должность  получить,-  озвався
Денисiв кум Терешко. Вiн колись, ще за панського права, був бiля  панiв  у
дворi,  то  iнодi  й  сам  любив  закидати  "по-образованому".  Йому  дуже
подобалось, як говорить Роман, i  самому  хотiлося  докинути  слiвце,  щоб
знати було, що й вiн не абихто.  Батько  й  iншi  гостi  думали:  "Ач,  як
набрався Роман, науки! Так i рiже по-панському!" ╞м  здавалося,  що  Роман
дуже добре потрапля╨ на панську мову. Тiльки  сивому  мовчазному  Корнi╨вi
Грабенковi та Зi-ньковi не подобалось, що солдат лама╨ язика.
   А Пилип iз Пилипихою все припрохували та частували.  Обличчя  в  гостей
почервонiли й спiтнiли, язики  починали  чiплятися  за  зуби,  хоч  голоси
дедалi ставали все гучнiшi та гучнiшi. Тiльки Зiнько був зовсiм  тверезий,
бо вiн не вживав горiлки; та Роман бадьорився. Але й йому вже так  ударило
в голову, що аж млосно стало, i вiн пiшов з хати на  прохолоду.  Зiнько  й
собi вийшов мовби за ним, а просто того, що не любив дивитися  на  п'яних.
Обидва вийшли в двiр.
   Була недiля, i на  вулицi  вешталось  чимало  народу.  Iшли  парубки  в
святкових чумарках i добрих поясах, смiялися й погукували на дiвчат, а тi,
хихикаючи й щебечучи, проходили вулицею,  маючи  ясноколiрними  стрiчками.
Попiд хатами, на призьбах  та  на  колодах  скрiзь  сидiли  баби,  лузаючи
насiння, часом i чоловiки з люльками в зубах i розмовляли про всякi новини
та  про  хазяйськi  й  хатнi  справи.  I  пiд  Сивашевим   двором   лежали
колоди,добрий хазя©н, Пилип давно вже стягав деревню на нову хату синовi,-
i чути було звiдтiля гомiн. Через низенький тин. цiкаво зазирало на нового
солдата кiлька дитячих i дiвочих, бiлих i заквiтчаних по-святному голiв. А
в дворi у сусiда Струка стояло бiля тину i дивилося дво╨ дiвчат:  Струкова
дочка з його наймичкою Левантином.
   - А, дiвчата! -  гукнув  Роман.-  Нада  й  ©м  празник  устро©ть.  Брат
Зiновiй! Получай рубля i бiгай у лавочку! На всього рубля купуй канхветов,
пряников, орехов - для наслажденiя девушкам. А ти, мальчик,- кивнув вiн на
хлопця, що зазирав через тин,- получиш п'ятак:  катай  до  музики  Матвея,
пущай iде сюда. Пущай дiвчата  знають,  когда  вернувся  со  служби  Роман
Пилипович Сивашов!
   Хлопець метнувся по музику, а Зiнько якось нехотя пiшов до крамницi.
   - Дiвчатка! Хад╨ть сюда, веселиться будем! - закликав Роман.
   Дiвчата соромились увiходити, хоча Струкова дочка вже вибiгла  з  свого
двору на вулицю, витягши за собою й Левантину. Роман вийшов з  двору.  Мiж
дiвчатами було кiлька й парубкiв. Роман покликав i ©х:
   - Хад╨ть, щоб дiвчатам веселей було! Парубки не хотiли йти без  дiвчат,
а дiвчата соромились без парубкiв. Врештi бiлява Химка, жвава  й  моторна,
схопила подругу за рукав i потягла до Сивашiв у двiр:
   - Коли йти, так уже ходiм! Що там ще трихи-мнихи мняти!
   За нею посунули й iншi дiвчата й парубки. Незабаром  прийшли  музики  -
двi скрипки й бубон. Зiнько  принiс  ласощi.  Романовi  хотiлося  сьогоднi
показати себе. Метнувсь у хату, винiс пляшку  горiлки,  почастував  музик,
хотiв частувати й дiвчат. Вони пишались, одвертались i казали:
   - Оце ж таки! Хiба ж таки ми ©© п'╨мо? Таку гiрку!
   I не схотiли пити.
   На складках деякi таки ласувалися на чарку, але тут було сором.
   - Не хочуть горкого, дамо ©м сладкого! - гукнув Роман, беручи  цукерки,
пряники та горiхи..Получайте, дiвчата!
   Дiвчата й досi соромились, i нi одна не хотiла брати перша.
   - Ех, ви!  Какi©  несм╨лi!  -  посмiявся  Роман.  Побачивши  бiля  себе
Левантину, вiн силомiць упхнув ©й у руки торбинку з ласощами й промовив:
   - Роздавай подругам!
   Делiкатне довгеньке Левантинине обличчя вiдразу взялося полум'ям.  Вона
держала в руках ласощi i не знала, як би ©х збутися. А Роман  стояв  перед
нею, смiючися: до  не©  з-пiд  вусiв,  блискаючи  на  не©  смiлими  очима.
Левантина спустила сво© темнi очi, довгi вi© виразно зачорнiли на рожевому
личку. Роман  зареготався  й  одiйшов,  а  Левантинi  зробилося  ще  дужче
нiяково._ Дiвчата почала штовхати ©©, шепочучи:
   - Ну, чого сто©ш? Роздавай.
   Та вона мов не чула того i все стояла нерухома, а дiвчата смiялися.
   - Оця ще!.. Моня╨ться! - скрикнула Химка i вхопила в не© з рук ласощi.-
Ось я, дiвчата, роздам!
   I почала  роздавати.  Кожнiй  хотiлося  взяти  бiльше,  але  всi  брали
потроху,  бо  соромлялись.  Тим  часом  озвалася  скрипка,  вдарив  бубон.
Танцюриста Химка кинула й ласощi:
   - Отже не видержу!.. Ой, танцювати хочу!
   Парубки вже тим часом випили з  Романом  по  чарцi.  З-межи  них  зараз
iзнайшовся один до пари Химцi.
   - Ех, гуляй душа! - скрикнув  вiн  i  вдарив  ногами  об  землю.  Химка
танцювала гарно и легенько, парубок  силкувався  не  податися  перед  нею.
Молодiж оточила ©х колом. _Дедалi пара танцювала все  палкiше  й  палкiше,
запалюючи до танцю й iнших. Незабаром з натовпу вирвалася  й  друга  пара.
Перший парубок, натомлений, скоро кинув танень, але Химка не вгавала, Вона
крутнулася, аж стрiчки високо замаяли в повiтрi, вхопила Романа й  потягла
його в швидкому танцi, смiючись й моргаючи на нього  веселив  .очима.  Але
Роман,проходячи проз Левантину, що стояла не  танцуючи,  вхопив  ©©  та  й
закрутив у тому нанцюристому крутенi.  Збентежена  з  тако©  несподiванки,
дiвчина спершу нiяк не могла потрапити в лад, але згодом якось утрапила, i
самi ноги, слухаючись музики, робили що треба. А ©й чогось було так сором,
i вона ие глядiла нi на кого i вce думала про те, що  Роман  танцю╨  перед
нею i дивиться на не© сво©ми смiлими, аж незвичайними очима,  i  не  могла
звести  на  його  погляду.  ╞й  ставало  все  бiльше  та  бiльше  нiяково,
здавалося, що всi ©© саму тiльки й пильнують, дивуючися, що вона так довго
танцю╨ з Романом.  Вона  вихопилася  з  танцю  и  покрилася  в  гуртi.  Не
зосталася й з дiвчатьми, а зараз же нишком подалася через перелаз  у  двiр
до свого хазя©на.
   А музики тяли тим часом з усi╨© сили, парубки й дiвчата  танцювади,  аж
подвiр'я гуло, ясноколiрнi стрiчки маяли в повiтрi,  брязкало  намисто  на
задиханих грудях, а з заквiтчаних голiв падали на землю Квiтки, i  дiвчата
й парубки топтали ©х ногами.
   Почувши музики й танцi, вся бесiда давно вже вийшла з  хати  подивиться
на молодiж. Старий Сиваш забурчав епершу, що не слiд було вулицi робити  в
дворi, але мати оступилася за Романа:
   - I-i, старий! Мовчи вже! Тiльки сьогоднi дитина прийшла,  повеселиться
схотiлося, а ти вже й гнiва╨шся! Може, вiн собi тут  пару  знаходе.  Давай
краще сядемо на призьбi та подивимось, як молодi веселяться, то,  може,  й
ми помолодша╨мо.
   Пилип тiльки рукою махнув. Старi гостi подивилися на молодiж  i  почали
прощатися, бо вже вечорiло. Молодiж iще трохи потанцювала та й подалася  з
Двору на вигiн - кiнчати там свято. Дома матiрки й  батьки  сварилися,  що
вже вечiр, а дочки й сини не йдуть корiв до©ти та товар напувати. Але  тим
було не до того: Роман послав ще по горiлку,  попочастував  сього  разу  й
дiвчат, i довго чути було на вигонi  музику  й  спiви,  танцi  й  голосний
молодий смiх.
   Але Зiнька там не було. Побачивши, як  Левантина  втекла  з  танцiв,  i
знаючи, що в не© в дворi нiкого нема╨, вiн пiшов до себе на  тiк,  з  току
перескочив у свiй садок, а з свого садка в Струкiв,- чи  не  побачить  там
дiвчину.
   Мати напада╨ться на його, що вiн досi не одружився.  А  коли  ж  вiн  i
справдi собi пари не може знайти? ╙ й гарнi дiвчата, i роботящi...  навiть
╨ й багатi... та все йому не пiд мислi. Йому треба таку жiнку, щоб вiн про
все з нею мiг говорити, щоб усю свою душу мiг ©й одкривати... А то вiн тут
так живе, що нi з ким i поговорити по щиростi. Щоправда, про  хазяйство  i
про все таке можна i з батьком, i з матiр'ю, i з  братом  розмовляти,  так
цього йому мало. Йому хочеться все знати, все розiбрати: як воно, i  через
вiщо, i нащо  робиться.  Колись  заманулося  йому  вивчитися  читати.  Так
схотiлося, що не мав упокою, аж поки вивчився. Школи в ©х тодi ще не було,
дак вiн оддав дяковi рублiв iз десять, мабуть, аж поки  той  навчив  його.
Тепер Зiнько читав, та тiльки якось не дуже розбира тi© книжки. А хотiлось
би йому розiбрати i знати багато... про все... От хоч би й про те  -  чого
так люди живуть? Тут тобi такий убогий, що нiчого ©сти, а там такий багач,
що грошi мiркою мiря╨. Один кривавим потом умива╨ться, та робить, та дба╨,
а другий, ледащо, лiну╨ться... або ще п'╨... а то й красти  пiде...  Невже
не можна кращого порядку завести? Мабуть, про  це  в  книжках  пишуть,  та
тiльки вiн не зна╨ тих книжок. Де ж таки, щоб вони в  таке  мале  село  та
подоходили? Тут  про  ©х  нiхто  й  не  чув.  Хотiв  Зiнько  про  це  кого
розпитатися, дак кого ж? Дяк саме божественне зна╨; писар -  самi  волоснi
дiла; крамар усе на щотах кида╨ та запису╨ грошi... до батюшки  Зiнько  не
посмi╨ пiти, а до вчителя ходив, дак i вчитель же... хоч по книгах зна╨  i
всяку науку, а як Зiнько попитався його про сво╨-  як  би  кращий  порядок
завести,- то вiн тiльки рукою махнув. "Це,- каже,- не тво╨©  голови  дiло.
За порядком начальство догляда╨. А  ти  коли  хочеш  добре  жити-роби,  не
пияч,-от i все!" Це Зiнько й сам зна╨, та тiльки що цього мало...
   Де ж це Левантина? Чи не в хатi заховалась? А вiн хотiв би погомонiти з
нею. Тиха, роботяща, добра дiвчина... I з себе  гарна...  Якби  йому  таку
жiнку, та тiльки щоб не таку вже... просту... Колись вiн заговорив  з  нею
про дощ, що вiн бува╨ з пари, а вона тiльки засмiялася та й  утекла...  Як
же вiн розмовлятиме з нею про те, що йому душу займа╨? А втiм...  вона  ще
молода... сиротою по наймах iзросла, нiяко© науки ©й нiхто не давав. Ще  й
дивно, що вона такою  доброю  дiвчиною  зросла!..  А  якби  Зiнько  з  нею
одружився, то, може б, ©© й читати  можна  навчити...  i  до  сво©х  думок
прихилити... Так думав Зiнько про Левантину i почав придивлятися  до  не©,
зачiпав ©© розмовами. Дiвчина червонiла, але розмовляла з ним залюбки.  Та
Зiнько був дуже несмiливий з дiвчатами i все боявся зайняти Левантину так,
як парубки займають тих дiвчат, що люблять.
   Тепер йому дуже схотiлося погомонiти з нею... От,  щоб  хоч  забути  ту
п'яну бесiду!.. Не любить того Зiнько... Але дiвчини  нема  нiде  -  нi  в
садку, нi в дворi. Може, куди пiшла... Зiнько перескочив назад через тин у
свiй садок.
   Незабаром мати загукала його. Упоравшись  по  хазяйству,  Зiнько  пiшов
спати в садок,- берiг садовину. Та же тiльки заснути не мiг: все тi©  думи
його не покидали. Роман... вiн чудний якийсь... не подобалося Зiньковi, що
вiн так велича╨ться i язик лама╨... А про те, мабуть,  вiн  багато  бачив,
багато зна╨. Бо й справдi - по великих городах бував,  письма  в  солдатах
навчився. Мабуть, вiн зможе розказати Зiньковi про таке, чого  Зiнько  сам
не здолi╨ розiбрати. Треба з ним поговорити... Не сьогоднi,  бо  сьогоднi,
мабуть, вiн iще не скоро з вулицi вернеться, а колись...
   Небо давно вже сяло над землею сво©ми зоряними шатами, а Зiнько все  не
спав. Дума за думою снувалася в головi, iшли одна по однiй,  як  хвиля  за
хвилею... По хатах давно вже сплять, затихли вже й дiвчата, й  парубки  на
вулицi... i дерева дрiмали, схилившись над ним, i дрiмала зелена  трава  i
ввi снi лоскотала йому обличчя, як вiн доторкався до не©, ворушачись...  А
високе й глибоке-глибоке небо жахтiло й  тремтiло  живим  свiтом,  i  зорi
здавалися великими й розумними  очима  блискучими...  Вони  дивляться  так
ясно, мов  хочуть  зазирнути  Зiньковi  в  душу,  подивитися,  що  там  е.
Дивляться такими великими-великими очима... Як  у  Левантини...  тодi,  як
вона спiва╨ сумно© пiснi... Вона дивиться й спiва╨... i любо, любо ста╨...
i хиляться вiти... i всмiхаються зорi...
   I Зiнько заснув пiд Левантинин спiв, не знаючи,  що  Левантина  справдi
вийшла в свiй садок i спiвала, приваблена ся╨вом безкрайого неба,  напо╨на
солодкими пахощами  чарiвно©  ночi  -  тихо©,  як  сон  маленько©  дитини,
ласкаво©, як погляд матерi...
   II
   Другого дня Роман устав пiзно. У його  болiла  голова,  бо  вчора  таки
добре випив. Вiн почав згадувати минулий день, лежачи на соломi в стодолi,
i гнiвався сам на себе, що "завiв кумпанiю" з парубками й з  дiвчатами.  З
дiвчатами воно ще нiчого, до дiвчат Роман охочий, а от на вулицю не  треба
було з ©ми ходити. Йому не годиться запанiбрата з ©ми бути, а  вiн  учора,
хильнувши, це й забув. Ну, да це ще не бiда, вiн зараз покаже, що  вiн  не
те, що вони, а бери вище.
   Роман устав i пiшов у хату. Батько з Денисом та з Зiньком уже поснiдали
й по©хали на поле - останнi копи забирати. Мати метушилась бiля печi.
   - Виспався, синку? - ласкаво озвалася вона.- Сiдай же та будеш снiдати.
   - А от умиюся.
   Умився, розчесався i сiв за стiл. Мати подала галушки з салом. Роман ще
нiчого не робив, то й не виголодався, а галушки були з простого  гречаного
борошна i здались йому несмачнi. Iз'©в галушку, двi та й положив ложку.
   - А що ж це ти, синку, вже й не хочеш? - здивувалася мати.
   - Штось ©сти не хочеться,- одказав Роман i встав  iз-за  стола.-  Треба
пойтiть проведать старих знакомих,- додав.
   - Пiди, синку, пiди одвiдай! Роман надiв  пiджака  й  картуза  з  бiлим
верхом, тодi глянув на чоботи:
   - Ех, вакси просють!.. Ну, нехай другим разом! - I пiшов з хати.
   Вийшовши Роман з двору, спинився, не знаючи, куди  йти.  У  нього  були
колись товаришi парубки,тепер уже всi жонатi хазя©ни,- та йому не хотiлося
до ©х iти: що там од ©х вiн цiкавого почу╨? Хiба пiти, щоб побачили,  який
вiн тепер став? Дак же нiкого дома нема - всi на роботi. Ну, та вже вийшов
з двору, то пройдеться селом, а там, може, й надума╨,  куди  пiти.  I  вiн
подався вулицею. Iшов  помалу,  мов  туди-сюди  роззираючись  на  село,  а
справдi дивився, чи хто його бачить, чи нi. Та всi люди по©хали  на  поле,
тiльки деякi баби поралися по хатах. На  вулицi  бiгали  самi  дiти.  Один
маленький хлопець, побачивши Романiв пiджак i чоботи з блискучими  рiвними
халявами, гукнув через вулицю до трохи старшенько© дiвчинки:
   - Дивись! Дивись! Пан iде.
   Роман усмiхнувся,- йому це сподобалося. Але дiвчинка глянула на його  i
вiдказала сво╨му товаришевi:
   - Дурний! Co ти казес? То  не  пан,  а  салдат  Сива-сенко,  менi  мати
казали.
   "Еч, чортова патяка! - подумав Роман.- Слова не вмi╨ сказати,  а  ще  й
пащеку╨". Вiн сердито глянув на дiвчинку, крикнув: "Ну, ти тут!" - i пiшов
далi, а та, перелякана, спершу мовчала, аж поки Роман одiйшов геть-геть, а
тодi, подбiгши до хлопця, сказала:
   - Людоцки, який страсний!..
   А "страшний" iшов далi. Йому по  дорозi  була  крамничка,  а  бiля  не©
стояло дво╨-тро╨ чоловiкiв i жiнка. Роман знав, що  треба  поздоровкатися,
проз  ©х  проходячи,  але  подумав  собi:  "От  iще  чортзна-кому  куражку
скидать!" - i поминув людей так, мовби ©х i не помiтив.
   - Що це воно пiшло? - спитав один дядько.
   - Та це Сивашiв солдат.
   - Чи ба, яке пишне: iде i не здоровка╨ться.- I дядьки з  жiнкою  почали
промiж себе судити  Романа,  що  незвичайний;  але  вiй  того  не  чув,  а
чимчикував далi i звернув на другу вулицю. Там  побачив  серед  солом'яних
покрiвель залiзний дах на невеличкому будииковi. Вгорi над дверима прибито
було дошку з написом^ "Народное училище".
   "А зайду до вчителя!" -подумав Роман, хоч зовсiм учителя не знав.
   Увiйшов  у  чималi  сiни  з  кiлочками  й  гвiздками  по  стiнах  задля
школярсько© одежi. Став, не знаючи, в якi дверi йти, бо перед ©м  було  ©х
дво╨. Однi буля трохи вiдхиленi, i крiзь них чути було  розмову.  Сердитий
голос, говорячи "по-панському", кричав:
   - Почему ты мне сапог не почистил?
   - Двiр чистив,одповiдав другий, мужицький старечий голос.- Хiба  я  вам
лакей? Я - сторож.
   - Нанялся сторожем - должен быть учителю  лакеем.  Каждый  день  сапоги
чисть!
   - Та що це таке справдi? Я громадi пожалiюсь.
   - Плевать мне на твою громаду! Иди сейчас  до  Сучка  и  купи  мне  две
колоды карт!
   3 дверей вийшов, бурчачи собi щось, сивий сторож.
   - Чи дома вчитель? - спитав Роман.
   - А он! - показав сторож на дверi i пiшов з школи.
   - Кто там? -  почувся  з-за  дверей  голос.-  Верно,  опять  кто-нибудь
притырил мальчика! Ну й идиоты! Хоть не говори им, что еще рано!
   Дверi вiдчинились вiд штурханця ногою, i на порозi став молодий хлопець
з закрученими вгору вусиками, без  пiджака  й  жилета,  в  самiй  сорочцi,
позакладавши руки в кишенi в штани.
   - Тебе чего? - спитав вiн, але, побачивши на Романi не мужицьку  одежу,
повернув iнакше: - Вам чего нужно?
   - Мо╨ поштенi╨! - сказав Роман, простягуючи руку.- Сивашов.
   Учитель дав йому й свою руку i покликав у хату. В невеличкiй свiтличцi,
з лiжком, столом i кiлькома стiльцями,  був  нелад,  порозкидувана  одежа,
недокурки з цигарок, на стiнi гiтара й рушниця, на столi  стояв  недопитий
чай i пляшечка з написом: "Ром"; пiд столом спала собака. Учитель попрохав
гостя сiдати i надiв пiджак.
   Роман сiв, закинув ногу за ногу, витяг коробочку з цигарками,  вiдчинив
i простяг до вчителя:
   - Не вгодно ли,- хорошо╨ разлiченiе.
   Учитель узяв цигарку, i вони закурили.  Роман,  ламаючи  свою  мову  ще
дужче перед "образованим чоловiком", почав  виясняти,  чого  вiн  прийшов.
Вернувся з города, ну, а на селi "скучно", бо скрiзь  сама  мужва  i  нема
такого чоловiка, щоб iз ним можна було про "образованi" речi розмовитися,-
тiльки й ╨, що вчитель та врядник, та ще писар... Дак от вiн i прийшов.
   Учитель почав уже розумiти,  кого  вiн  перед  себе  ма╨,-  спершу  вiн
подумав, що це щось iнше. Сам учитель був  з  таких,  як  i  Роман:  через
двокласову сiльську школу потрапив до вчительсько© семiнарi©. Як  довчився
в нiй, то його мали настановити за вчителя в його рiдному  селi,  але  вiн
сам того не схотiв, бо там  з  ним  усi  будуть  запанiбрата.  Був  з  тих
учителiв, що, вилiзши з  "мужикiв"  у  "пани",  силкуються  якомога  дужче
вiдрiзнитися вiд мужика, сахаються, як нечисто©  сили,  знатися  з  ним  i
виглядають собi яко© багато© управителiвни, чи дочки грошовитого глитая  з
мужикiв, чи хоч удови якого полупанка, щоб, оженившися, покинути нелюбе  й
нудне вчителювання та й перейти зовсiм на "панську лiнiю". Роман був перед
ним уже занадто низький, бо вчитель  нижче  писаря,  врядника  та  крамаря
Сучка i не дивився. Тiльки вiн iще не певний був, чи справдi Роман  мужик.
От i  прiзвище  його...  Сивашов...  Сивашов...  Не  чуть  у  нашому  селi
Сивашова... Але враз iзгадав:
   - Та вы должно Пилипа Сиваша сын?
   Роман трохи почервонiв i почав виясняти, що хоч сьому й правда, але всi
його на службi звали "Сивашов", бо як простий чоловiк, то буде Сиваш, а як
"образований", то - Сивашов.
   Тепер учитель уже знав, що нема чого йому знатися з Романом,- це тiльки
пошкодить йому, принизить його перед його "панськими" знайомими. Надто вiн
був сьогоднi сердитий: учора звечора вiн мало не до свiту гуляв у карти  у
батюшки i програв сiм рублiв. А в його  саме  не  було  тепер  грошей,  бо
влiтку на грошi скрутнiше: взимку школярi (вони в його муштрованi)  раз  у
раз носять йому всякi ковбаси, сало, а то так i  сахар  навiть,  то  менше
доводиться витрачати. А тепер усе з готовеньких грошей! Добре  ж,  як  вiн
сьогоднi (ма╨ покликати всю компанiю до себе) та одiгра╨, верне сво╨, а як
же нi? Все це гнiвало вчителя, i вiн сердито сказав Романовi:
   - Ну, мне теперь некогда... У меня дело есть...
   Роман почервонiв i встав ображений.
   - Как завгодно...
   Вiн простяг був знову руку, але тепер уже учитель не  дав  йому  сво╨©.
Зовсiм збентежений, Роман швидше пiшов з хати i  чув,  як  слiдком  за  ©м
учитель пробубонiв:
   - Всякий тебе хамлюга лезет знакомиться!
   Поки вийшов Роман на вулицю, його збентеження минулося,  i  вiн  тiльки
був страшенно лютий на вчителя за образу. "До кого ж би менi ще  пiти?"  -
думав вiн i побачив зараз же бiля школи волость. Повернув до не©.
   Тут уже йому пощастило,  бо  виявилось,  що  писар  був  його  колишнiй
товариш. Батько його ще хлопцем оддав до щколи аж у мiстечко,  там  вiн  i
вивчився на писарi. Цей сам  добре  вмiв  "по-образованому"  i  радий  був
Романовi.
   - Сiдай, брат, сiдай! У нас у волостi нiкого нема: старшина, староста i
всяке начальство подалося снопи возить,- дак  я  сам  тут  i  старшина,  i
староста, i все.
   Роман сiв  бiля  столу,  покритого  зеленим,  старим,  скрiзь  чорнилом
заляпаним сукном. Писар, Григорiй Павлович Копаниця, був таких лiт,  як  i
Роман, але вже добре  вiдпасся  на  волосному  хлiбi,  i  його  заялозений
пiджачок був вузький на гладкi плечi. Вiн крутив свою руденьку  борiдку  i
залюбки розказував Романовi,  який  йому  великий  клопiт  у  волостi,  що
старшина дурний, вiн сам усе мусить робити,  i  за  себе,  i  за  старшину
справлятися,  а  плата  мала,  а  "так  собi  постороннiй  доход  тоже  не
значительно большой". На домик так-сяк збився, а бiльше й нi з чого...
   Тодi почав розказувати Роман, як вiн жив у городi - спершу в  солдатах,
а тодi на службi  в  палатi;  тiльки  вiн  уже  не  казав  тепер,  що  був
швейцаром, а говорив, що був "таким служащим, што, зна╨ш,  над-зира╨ть  за
йзданi╨м".
   Тодi збалакались за мужикiв, i писар ©х лаяв, що народ став неслухняний
i все хоче, щоб на дурничку йому роблено, мов i не тямить, що, хоч такси й
нема, ну а всякому звiсно, що опрiч годово© плати,  треба  писаревi  i  за
кожну роботу - чи за пашпорт, чи  за  розписку,  чи  ще  за  що  -  окремо
заплатити... а мужик коли й скаже, що принесе мiрку  картоплi,  то  пришле
тiльки пiвмiрки, i отак усе...
   Гомонiли довгенько,, аж поки писар сказав:
   - Ну, зна╨ш шо, Романе Пилиповичу? Хадьом до мене обiдать! Пошаную тебе
для нового знакомства!
   Роман томy був дуже радий-. Вже виходячи,  стрiли  на  порозi  врядника
Iвана Iллiча, трохи старiшого за _©х обох чоловiка, непоганого з  себе,  з
пiдстриженою гострим клинцем .борiдкою. Писар зазнайомив його з Романом та
й теж покликав до себе обiдати. Цей хоч i пообiдав, та не мав  зараз  чого
робити, то пiшов.
   Писар жив у гарненькому домику, прибраному по-мiщанському, з стiльцями,
з топчаном, з комодом та стареньким буфетом, поставленим  у  найпараднiвну
хату, з яснофарбованими малюнками пiд склом  по  стiнах.  Видко  було,  що
добродiй  Копаниця  даремне  звав  "так  собi   постороннiй   доход"   "не
значительно большим". Гостей стрiла писарка - молода, обгодована  i  свiжа
молодиця-моргуха.
   - Улясю,сказав весело писар,- давай нам обiдать, та ще й швидко! Та  ще
й доброго!
   - Буде й добре, буде й швидко! - смiючися привiтно, вiдказала  молодиця
i побiгла в пекарню.
   Незабаром справдi сидiли за столом. Писар витяг з кишенi пляшку горiлки
i поставив на стiл.
   - Доброхотное даянi╨? - спитав, пiдморгнувши, врядник.
   - З капосного Омелька,- вiдказав господар,- нада було б больш,  та  вже
хай буде й стольки.
   - Всяко даямi╨ благо, а надолужити можна не тепер, то в  четвер,порадив
урядник.
   - Iстинно© - згодився писар.
   Випили но чарцi, i хазяйка чарочку хильнула, i тiльки взялись до борщу,
аж у сiнях щось затупотiло.
   -А чи дома хазя©н? - почувся звiдти товстий голос.
   - А, Михайло Григорович? - Сказав писар. - Iдiть! - Iдiть!  Дома!  -  I
вiн одчинив дверi.
   У свiтлицю ввiйшов невисокий, але  товстий  рудий  чоловiк,  убраний  у
гарну чумарку, з картзом у руках. Цього Роман знав: це був  крамар  Сучок.
Хазя© почапли садовити його за стiл. Вiн повагом,  з  протягом  вимовляючи
кожне слово, _упеняв спершу, що вже пообiдав _i зайшов за дiлом, але  таки
сiв. Винили знову й почали _©сти  смачний  борщ,  Поки  пiд'©ли,  то  мало
розмовляли, але потiм уже, по четвертiй виgивши (i писарка Уляcя щоразу по
пiвчарочки), зробилися всi веселi й гомiнкi. Роман  бачив,  як  Уляся  все
моргала на врядника та припрохувала його. Сучка не припрохувала, але той i
сам добре ©в, важко сопучи. Пообiдавши, позакурювали i  пiшли  в  садок  -
господар iз Сучком  попереду,  за  ©ми  Роман,  а  позад  усiх  урядник  з
писаркою. Озирнувшись випадком, Роман побачив, як урядник займае Улясю  за
стан, а вона, смiючися, свариться на нього пальцем, показуючи, що побачать
переднi, i Романовi  одразу  стало  заздро  й  шкода,  що  не  вiн  займа╨
червонощоку, веселооку писарку.
   В садку полягали й посiдали на травi i знов  почали  розмовляти,  кожен
здебiльшого про сво© дiла, i всi якось чiплялися за мужикiв: одному мужики
тим не догодили, другому iншим. Сучок казав, що мужик хитрiший за чорта, а
врядник доводив, що хоч вiн i хитрий, але дурний, i розказав, щоб пiдперти
свою думку, про дурного Хому, як вiн мило по©в. Усi страшенно  реготалися,
а заохочений оповiдач докидав одну  по  однiй  ще  й  iншi  брехеньки  про
мужикiв: про те, як мужиковi перемiнили його хахлацьку голову на  чортову;
про те, як солдат i хахол кипiли в пеклi в казанi; чорт сказав:  "Салдат!"
А салдат: "Ась?" - "Ну, вилазь!" - Тодi до хахла: "Хахол!" -  "Шшчо-о?"  -
"Ну, сiдi iщо! Вот тiб╨ за хахлацький язик - у пеклi сиди!"
   Всi знову реготалися, а писарка навiть кричала тоненько:
   - Ах, прелiсть! Ах, прелiсть!
   Вона служила в панiв за поко©вку i там навчилася так кричати.
   Потiм повернулися в хату, i пили чай, i знову весело гомонiли...
   Сучок пiшов, бо йому треба було  в  крамницю,  але  Роман  з  урядником
досидiли аж до вечора.
   В хатах уже посвiтилося, як Роман вертався додому. Як увiйшов  у  хату,
сiм'я саме вечеряла.
   - Бач, от де й наш приблуда! - озвавсь, ласкаво смiючися,  батько.-  Де
це ввесь день швендяв?
   От, хiба в його нема тут  добрих  людей,  знайомих!  -  I  Роман  почав
розказувати, що вiн ходив до вчителя i так гарно з ©м познайомився; а тодi
був у писаря, i як добре його там приймано... Мати радiла, слухаючи, як ©©
сина гарно вiтають; iншi мовчали.
   - Та сiдай уже, синку, ближче до столу та вечеряй! - припрохувала мати.
   - Вот, я таких страв на╨вся у писаря, што  вже  мине  вашо©  вечерi  не
хочеться.
   Матерi це трохи не сподобалося, що син понижа╨ ©© страви, але вiн  того
не помiтив i знов почав розказувати про писаря: як вiн добре  живе  та  як
добре бути писарем.
   - Та воно добре,- озвався Зiнько,- та тiльки  ще  краще  було  б,  якби
писарi бiльше по правдi робили, а то... он i цей такий, що примiв би - двi
шкури з тебе драв би.
   - Ну, це, братуха, пустяк дело,- одказав Роман,- на  то  щука  в  морi,
штоб карась не дрiмал. Кажен з свово ремесла можить сiб╨ бариш брать.
   - Нехай i бариш, та не здирство,- озвався батько,- а то цей  був  такий
харпак, що сiряк на хребтi не держався, а тепер уже бач у якi  достатки  з
тих баришiв убився. Ти б, Романе, краще не водився  з  ним:  вiн  тебе  на
добро не напутить, а люди про тебе погане казатимуть.
   - А како╨ мине внiманi╨ до людей? - одказав Роман, здвигнувши плечима.-
У нас своя кунпанiя. Ну, што там розбалакувать: врем'я спать.
   Забрав одежу i пiшов спати в клуню. Умощуючись на соломi,  згадав,  якi
високi й м'якi подушки, квiтчастою ковдрою застеленi, вiн у писаря  бачив.
I йому стало заздро,  i  схотiлося  тако©  саме  гарно©  свiтлицi,  м'яких
подушок, добро© страви з горiлкою i червонощоко© жiнки... А хата  батькова
здалася йому такою негарною й чужою... та й  люди  в  тiй  хатi...  Велика
штука, що вони йому сво©. Коли ж вони такi...мужики! I по  правдi  врядник
та писар з мужикiв смiються, бо вони живуть так, зовсiм "без понятiя,  как
настоящая необразованная животная". Хiба ж вiн може так жити? Коли  ж  вiн
тепер зовсiм iнший чоловiк став.
   Вiн усе думав про це i не мiг заснути.  Поруч  iз  тим,  що  вiн  бачив
сьогоднi, згадувався йому город, вулицi з лiхтарями, свiтлицi в палатi, де
вiн був за сторожа... цирк - от туди щодня ходив би! А тут ця тiсна хата з
лавами, з рогачами..: Цей батько або Денис, що як скаже слово,  та  так  i
верне язиком "на верле"... Репа-на мужва - аж смердить! А там,  у  городi,
зовсiм не такi люди..  А  дiвчата!  I  вiн  почав  згадувати  городянських
поко©вок та куховарок, якi були до його ласкавi...  Ах,  чорт  його  зна╨,
Машка, мабуть, плаче тепер!.. (Гляди, що ще дитина буде!..) Та  хiба  сама
Машка? Були й поперед не©...
   Устав, не можучи лежати, накинув пiджака i  вийшов  з  клунi.  В  кiнцi
садка, що був зараз же  сумежно  з  током,  якийсь  чистий  молодий  голос
виводив пiсню.
   - Що воно спiва в нашому садку? - подумав Роман, перескочив через тин i
пiшов садком. Спiвало не в ©х, а в садку в сусiди, в Струка. Роман перелiз
i через Струкiв тин i потиху пiшов помiж деревами вниз  до  рiчки  на  той
голос. Незабаром вiн побачив дiвочу постать. Видно, що прийшла по воду, бо
на землi стояли вiдра, але вона забула  про  ©х,  причарована  цi╨ю  тихою
нiччю i нiжно-звабливим плюскотом темних хвиль бiля сво©х нiг... Стояла  й
спiвала.
   - Мабуть, Струкова  наймичка,-  подумав  Роман,  i  йому  згадалось  ©©
делiкатне обличчя з довгими вiями i тоненький стан,- так вiн тодi в  танцi
обкрутнув ©©, обхопивши  за  стан  рукою...  Вся  зачервонiлася,  задиханi
молодi груди високо здiймаються... вихопилась i втекла...
   Роман тихо-тихо пiдiйшов до дiвчини. За спiвом вона почула його  тiльки
тодi, як уже бiля не© стояв. Жахнулась:
   - Ой боже! Хто це?
   Хотiла вже тiкати, але вiн придержав ©© за рукав:
   - Це я... Роман...
   - Чого ж це ти... ви тут?
   - Послишал, как пойош, та й прийшов.
   - Отож! Чого б то ви до мене прийшли!
   - Того, што харошiнька! - I вiн хотiв  обняти  ©©  за  стан,  але  вона
випручалася.- Как тiбя звуть?
   - Левантиною...
   - Харашо! - I таки  обняв  ©©  й  притулив  до  себе.  Але  вона  зараз
одiпхнула його, вирвалась i, покинувши й  вiдра,  як  коза  дика,  втекла,
покрившися за деревами.
   "Еч, яка прудка! - подумав Роман.- Моторна! А ловка дiвчонка,- треба  б
заходиться коло не©!"
   Постояв ще трохи, дожидаючи, чи не вернеться по  вiдра.  Не  верталась.
Пiшов додому в свою клуню.
   Туди ж тим часом прийшов спати Зiнько.
   - Я думав, що ти вже спиш, Романе, а ти ще ходиш.
   - Не спиться какось.
   - От менi часом не спиться. Усе думки обнiмають та й спати на дають.
   - Думки? - сказав Романа i Зiньковi  на  мить  здалося,  немов  сказав,
трохи глузуючи: -Што за думки?
   - Та всякi... От учора я все думав, як  його  так  iзробити,  щоб  усiм
людянi добре на свiтi жилося? А то от хоч би сказати про  землю...  Такого
народу намножилося i дедалi то все бiльше й бiльше людей на свiтi  ста╨...
Людей бiльша╨, а землi не бiльша╨...  Ну,  тепер  скрутно  людям  жити,  а
дедалi - все скрутнiше, все скрутнiше буде... i так колись iзробиться,  що
не ставатиме людям того, що земля може зародити... Що ж тодi робити людям?
Хоч з голоду гинь!
   - Вот штука! - вiдказав Роман.- Не станить тут чого  ╨сть  -  прикажуть
переселяться на другое место, та й шабаш!
   - Та я ж кажу: а як i на Другому мiсцi так буде? По всiй землi так.  Що
тодi буде? Може, про це в книжках абощо пишеться?  Тебе  добре  навчено  в
салдатах, Романе, то ти це повинен знати.
   - В каких там книжках? - одказав Роман.- Вот  будуть  iщо  такi©  книги
печатать! Про ето начальство само зна╨ть, как i што.
   - Нi,- не згодився Зiнько,- от я читав одну книгу про чужi кра©, так  у
©й...
   - А, пустяк внiманiя! - перепинив його Роман.- Лучче давай спать!
   Вiн одвернувся, мов хоче  спати.  Вiн  був  малописьменний,  книжок  не
читав, хiба часом анекдоти про Балакiрева. Тепер вiн бачив, що  Зiнько  за
нього бiльше письменний i щось зна╨ таке, Що Роман його не  зна╨,  i  йому
стало нiяково. А Зiньковi здалося, що Роман менше зна╨,  нiж  спершу  вiн,
Зiнько, думав про його.
   Другого дня вранцi батько зайшов у клуню,  збудив  Зiнька  й  Романа  i
звелiв обом iти на тiк молотити. Зiнько зараз устав i пiшов, а Роман довго
ще огинався. Йому зовсiм не хотiлося молотити, трохи навiть сором було  до
чорно© роботи братися. Що це батько собi дума? Що вiн  буде  йому  в  гною
риться, волам хвости крутити? Не пiти оце, та й годi!
   Одначе цього разу ще не зважився сперечатися з батьком i пiшов на  тiк.
Сонце ледве починало визирати з-за обрiю, було росяно й холодно i Роман аж
тремтiв. На току вже були батько й брати.
   - А що, брате, холодно? - озвався Денис.- У вас там  по  городах  тепер
iще сплять. Та дарма! Як цiпком попоммоха╨ш, то так угрi╨шся, що  й  потом
тебе вми╨.
   Роман нiчого не вiдказав, узяв цiп i став  ближче  до  Зiнька.  Ударило
чотири цiпи: три смiло й важко, один яоксь не до ладу. Роман  зосiм  одвик
од цi╨© роботи. Вiн не потрапляв у лад, замiсто щоб уцiлити бичем,  бив  у
снiп кiнцем цiплина, а  бич  завертався  вгору  i  заскакував  назад.  Вiн
розсердився й гупнув з усi╨©  сили.  Бич  одiрвався,  вiдскочдв  i  вдарив
Романа по руцi дуже боляче. Роман кинув цiпилно й лайнувся.
   -  Еге,  синку,озвався  батько,-  та  я  бачу,  що  тобi  треба   довго
привчатися, щоб iзнову добрим молотником стати.
   - На чорта я буду привчаться? - визвiрився сердитий  Роман.-  Разлi  ви
дума╨те, що я буду гупать тут iз вами по остюках цепом?
   - А хiба ж  ти  дума╨ш,  що  хлiб  сам  буде  робитися,  сам  i  в  рот
кластиметься?
   - I без етого дурацкого д╨ла сит буду!
   - Ану як?
   - Разлi я сiб╨ служби не знайду? Вот пойду  в  iкономiю  i  прикажчиком
поступлю.
   - А що ж, добра штука,- вiдказав спокiйно батько.- Аби прийняли.
   -Iщо би! ╞м образованих людей нужно.
   - Та... казала й Ганна, що вона рада за  пана,  дак  пан,_  клятий,  не
бере! - засмiявся Денис.
   - Ет, ви з вашими мужицькими вигадкдми! - роз-сердився Роман, кинув цiп
i пiшов з току.
   Батько з синами ззирнулися, але нiхто нiчого не сказав,  i  цiпи  знову
загупали по повноколосих  сопах,  далеко  озиваючись  у  свiжому  живощому
повiтрi веселого, сонцем осяяного ранку.
   Сердитий Роман, не заходячи в хату, подався просто на село й опинився у
врядника. Там вiн подтрапив на чай, напився його добре, потiм ще  посидiли
та побалакали. Романовi хотiлося,  щоб  його  заставлено  й  обiдати,  дак
господарi або не догадались, або не схотiли того. Довелося йти обiдати  до
дому. Прийшов, як  уже  всi  пообiдали,  i  обiдав  сам.  Мати,  щоб  йому
догодити, зарiзала й зварила курку. Виголодавшись, Роман не зоставив з  не
© нiчого. Поп ©вши, зараз подавсь içíîâу з дому.
   Почув, що сьогоднi  тiлькi  прийшов  до  Гриценкiв  ©х  солдат,  дак  i
повiявся туди. Вiн з ним не в одному полку був, та те  дарма:  солдат,  то
вже одинаково, що й товариш.
   Гриценки були вбогi люди i не закликали бесiди так, як Сивашi, але i  в
©х були гостi: дво╨-тро╨ родичiв. Бiлявий поганенький  солдатик  сидiв  за
столом радий такий, що аж ся╨, i розпитував про  хазяйство,  про  родичiв,
про товаришiв, бажаючи знати все, що сталося на селi, вiдколи його не було
дома. Романа посадили за стiл, шанували...
   Вернувся Роман додому аж увечерi i лiг зараз спати. Другого  дня  пiшов
зранку, поблукав по гаях до обiд i прийшов додому так, щоб  iзнов  обiдати
самому. Вже кiнчав обiдати,ввiйшов батько з току:
   - А де, Романе, був? Чи не в ©кономi©?
   -  Де  був,  там  був!  Поспi╨мо  ще  з  ©кономi╨ю...  Современно   все
зробиться.- Та й вийшов з хати.
   - А що, стара, робитимемо з  синком-солдатиком?  -  запитався  Пилип  у
жiнки, як Роман вийшов.
   - А що ж там робити? - вiдказала Параска питанням, мов не розумiючи, бо
це справа ©© мазунчика була.
   - Де та як будемо добувати, щоб йому на панування настачити?
   - Оце ще що вигадай! Дитина тiльки при©хала, натомилася,-  i  вiдпочити
не дасть. Оклига╨, то й до роботи вiзьметься.
   - Нi,  каже,  що  не  хоче  братися,  а  буде  в  ©кономiю  прикажчиком
поступати.
   - А може ж, i поступить! Вiн же в нас образований.
   - Треба там таких!
   - Ти вже нападешся! Перечави, то й побачиш, що все добре буде. А то  ти
як почнеш гримати, то тiльки сварка зчиниться.
   - Добре, я перечасую, помовчу трохи,- побачимо, якi з його люди будуть.
   I батько справдi замовк i не казав Романовi нiчого.
   III
   Три днi минуло тихо; на четвертий Роман попрохав у батька карбованця.
   - Нащо? - спитав батько.
   - А што ж я без копейки  жить  буду?  Покуда  дайшов  -  витратился.  I
папирос н╨ за што купить!
   - Ге, хлопче! _Як ми будемо на панськi  цигарки  грошi  переводити,  то
скоро в нас i хазяйства не стане,- вiдказав батько.-Нема в мене грошей.
   Роман грюкнув дверима та й подався на село. Вiн гнiвався на батька й на
братiв страшенно, лаяв ©х мужвою нетямущою, що не  розумiють,  як  повиннi
поводиться з образованим чоловiком. Але вiн те знав добре,  що  як  батько
затнеться, то вже з ним нiчого не зробиш. Грошей вiн не дасть.
   Треба справдi пiти в ©кономiю: а може, пощастить. ©кономiя була велика,
i людей там служило багато. Роман зараз же пiшов у контору до вправителя.
   - А що скажеш? - спитався той. i Роман почав  виясняти,  що  служив  на
службi i хотiв би мати якусь пристойнiшу, нiж проста хлiборобська, роботу.
   - Яку ж то роботу? - попитав управитель.
   - Хотiв би прикажчиком.
   - Еге, не треба нам прикажчикiв, бо  всi  ╨.  Та  й  хiба  ж  ти  зна╨ш
хазяйство? Був у салдатах, служив десь швейцаром, а до хазяйства пнешся! -
I вправи-тель повернувсь було до свого дiла, але зараз же знов озвався:  -
Хiба що... От у контору менi треба одного  чоловiка...  Тiльки  щоб  добре
письменного. Письменний?
   - Так тошно.
   - Сiдай пиши.
   Роман сiв i взяв перо в руки, а вправитель, не дивлячись  на  нього,  а
записуючи щось у велику книгу, почав проказувати йому, що писати. Нi перо,
нi пальцi нiяк не слухалися Романа, i ледве встиг вiн  вивести  два  першi
слова, а вже той наговорив йому ©х зо два десятки.
   - Позвольте, я не послишав, як ви сказали...- припинив його Роман.
   - Не оставайся позаду! - Управитель проказав йому знову все з початку.
   Роман знов ухопив кiлька слiв, а все iнше загубив.
   - Позвольте,не вспiшусь.
   Той глянув на писання i  побачив,  що  з  усього  проказаного  написано
кiлька перших слiв великими, недотепними, кривими карлючками: Роман  ледве
вмiв писати.
   - Пiди ж спершу навчись писать, а тодi приходь. У контору  не  годишся.
Коли хочеш, ставай до молотилки.
   - _Нi,_ до молотилки не _хочу.
   - I добре, бо лiнивих менi не треба. Iди собi!
   Роман вийшов зажурений i сердитий.
   У його ще було в кишенi трохи грошей, вiн  зайшов  у  монополiю,  купив
горiлки i випив з горя зараз же пiд хатою на вулицi.
   Другого дня вранцi стара Сивашиха полiзла  в  скриню,  довго  там  щось
перекидала аж на днi, а тодi витягла  якийсь  вузлик.  Звiдтiля  вив'язала
карбованця i, як Роман увiйшов у хату, вiддала йому.
   -_ На тобi, синочку, карбованця, бо батько не дасть, а тобi треба.
   - От спасибi, мамо, хоч ви по-людському до мене - не так, як батько.
   - Та тiльки ти, синку, шукай собi роботи, а  то  буде  в  вас  гнiв  та
сварка з батьком та з Денисом.
   - Ходив уже в ©кономiю.
   - А що ж?
   - Взяли б з дорогою душею, дак ус╨ прикажчики ╨сть. Хоч я й салдат,  ну
- невозможно для мiня челов╨ка прогнать.
   - Правда... От лишенько... А може, ще де пошукати?
   - Найдьом! Не поспiшайтесь. Усьо будет у свою припорцiю i на  небольшом
разстоянi©.
   А сам собi Роман думав: мабуть, у матерi не один вузлик з карбованцями.
Треба так пiдкрутити, щоб вони його рук не минули.
   Збiгло ще тижнiв з пiвтора. За  цей  час  Роман  дужче  зазнайомився  з
крамарем Михайлом Григоровичем Сучком. Спершу вiн  тiльки  в  крамницю  до
його заходив, а далi й додому,- раз навiть обiдати  його  зоставлено.  ©ли
добре,- через те, мабуть, такi й гладкi були i сам Михайло  Григорович,  i
його жiнка Агафiя, i дочка  ©х  Горпуша,  дiвчина  рокiв  дев'ятнадцятьох.
Сучковi Роман  розказував,  що  вiн  поки  так  собi,  нiчого  не  робить,
розгляда╨ться, до чого братися: чи службу брати, чи комерцiю  заводити,  i
натякав, що в нього ╨ на ту комерцiю грошi. Це вiн вигадував  на  те,  щоб
Сучок його мав не за абищо. А той йому так: i вiрив, i не вiрив,  а  проте
до себе пускав.
   Зазнайомився  _ще  Роман  i  з  дяком  та  з  якимись  "служащими"   на
залiзничнiй  станцi©.  Туди  Ройан  ходив  розпитатися,  чи  не  треба  на
залiзницi жандарма,-- хотiв ще туди  податися;  але  на  тi  посади  брано
тiльки унтер-офiцерiв, а вiн був простий солдат. Роман раз у раз ходив  по
сво©х знайомих i радий був, як траплялося там напитися чаю або  що  смачне
з'©сти, бо дома того не було. Дома вiн так-таки нiчого й не робив,  тiльки
посправляв собi вудки i ходив на рiчку рибу надити. Що  вловить,  приносив
матерi, а вона йому варила юшку,- "вухою" вiн ©© звав,- або пекла  рибу  в
сметанi. Вiн пiдлещувався до матерi, щоб видурювати в не© грошики, i  мати
справдi йому давала  з  сво©х  схованок,  поки  було  що  давати.  Вiн  ©й
розказував, що його скрiзь так гарно приймають i ось-ось  уже  вiн  матиме
службу, а зараз не можна, бо... щось там ви-гадував.
   Тим часом по селу пiшла чутка  про  те,  як  Роман  ходив  найматися  в
прикажчики i як управитель давав йому писати. Парубки i дiвчата на  вулицi
почали глузувати з Романа,звiсно, не в вiчi, бо вiн на  вулицю  не  ходив.
Але одного разу це почула й Левантина. Вона оступилась за нього:
   - I чого б я смiялася? Як не пощастило чоловiковi. то хiба  вже  вiн  i
поганий? Та, може ж,_ те все ще й брехня!
   - А ти це з яко© речi так його боронити заходилася? - крикнули  дiвчата
й парубки та й почали смiятися вже з Левантини, прикладаючи до не© Романа.
Вона розсердилася:
   - Тю на вас! Чи ви не подурiли? Чого ви  менi  його  на  шию  чiпля╨те?
Подавiться ви сво©м Романом!
   Бачачи, що вона сердиться, облишили ©©.
   А Левантина як одсердилася та вернулася додому, то знов ©й стало  жалко
Романа. I через що його так усi на глузи взяли?  Такий  гарний  з  себе!..
Чудний трохи з сво╨ю "образованою" балачкою, та це всi  солдати  такi,  як
прийдуть, а як поживуть трохи дома,  то  й  знову  по-людському  говорять.
Тiльки погано, що вiн рукам волю да╨. От уже вдруге вiн  ©©  перестрiва  в
садку. Вперше вона його таки добре турнула, то вдруге вiн тихший був,  хоч
i не зовсiм. Вдруге вона вже вiд нього так швидко не втекла, i вони  трохи
постояли, погомонiли...
   Так думала Левантина про Романа i згадувала його гарнi  вуса,  i  чорнi
брови, i стан рiвний.
   А Роман i собi згадував Левантину. Вона йому дуже до  вподоби  припала,
Якби ©© вбра-уи в панську одежу, то зовсiм би як панночка була.  Куди!  Не
всяка й панночка зрiвнялась би з нею! Та ©© й дражнять на селi  панночкою.
А це того, що мати породила ©©, дiвчиною бувши,  як  служила  в  панiв  за
наймичку. Казали за якогось панича. Мати вже вмерла, а дочка, як  i  мати,
ходить тепер по наймах.
   Роман був не дурний i незабаром помiтив, що дiвчинi не подоба╨ться його
занадто смiле  поводiння  i  непроста  мова.  У  городi  дiвчата  до  того
позвикали, а тут - нi. Роман надумав поводитися з  нею  так,  як  звичайно
поводяться з сво©ми дiвчатами сiльськi парубки. I  говорить  з  нею  почав
тiльки по-простому.
   Дiвчина помiтила, що Роман до не© вже не такий став, i сама подобрiшала
трохи до його. А що про його погане казали, вона те за водою пускала. Хiба
люди не набрешуть? На не© саму таке раз у раз наплещуть!.. А  вiн  ©й  так
усе гарно розказу╨ про себе. Хоч вiн тепер i без служби, дак що? Прийде та
година, що й служба в його буде, i житиме вiн паном дiло. А  що  вiн  дома
нiчого не робить, дак раз, що вiн одвик от просто© роботи, а друге, що вiн
хоче краще навчитися писати, дак не можна чорно©  роботи  робити,  бо  вiд
того пальцi задубiють, зашкарубнуть, i нiяк не  виведеш  пером.  Роман  не
дурив сим Левантини; вiн i справдi разiв кiлька сiдав учитися  писати,  та
довго не мiг висидiти, бо це було таки нудно.  Вiн  i  в  солдатах  учився
бiльше з примусу.
   Розпитувався Роман Левантину й про ©© життя. Тяжке це  було  життя.  До
семи рокiв мати тягала ©© з собою по наймах, а пiсля семи й саму вiддала в
найми. Поки жива була мати, то тяжко було жити: все по чужих хатах  та  по
чужих людях. Та скрiзь поштурхують та шматком хлiба дорiкають. А вона того
шматка хлiба нiколи дурно не ©ла: тiльки  на  ноги  зоп'ялася,  то  вже  й
велять хазя© меншi дiти хазяйськi глядiти  або  посилають  гуси  пасти  чи
телята. Мати за грошi живе, а вона за харч сво©ми малими руками  й  ногами
вiдбувала, хоч матерi за те плачено менше, що вона з дитиною була.  Та  як
умерла мати, то тодi вже й свiт бiднiй дiвчинi  потьмарився.  Мати  хоч  i
погрима╨, i поб'╨, було, та й пожалу╨,- Левантинi  й  сонечко  засмi╨ться.
Тодi було Левантина гнiвалася на матiр, як та часом ударить, а тепер би  й
руки тi© цiлувала, якби били. Та важка земля на грудях. У наймах,  кажуть,
i батька не вжалi╨ш. А вже сироту то й не думав нiхто жалiти. Ходила й  по
снiгу боса, ©ла й такий хлiб, що собацi треба розмочити в помийницi, та  й
тодi вона не схоче. Що вже на вулицi хлопцi та дiвчата  прикладки  до  не©
прикладають, загадки: "Вгадайте,- що на свiтi найшвидше  бiга?  Левантина,
як  ©©  хазяйка  потилишниками  нагоду╨".   Панночкою   та   приплентачкою
дражнять...
   Дещо з усього цього Левантина розказувала й Романовi. А вiн  жалiв  ©©,
що вона така гарна та молода та поневiря╨ться в  наймах.  Вона  йому  гака
вдячна була за ту ласку, бо мало ©© бачила, i казала про те, як ©й i тепер
важко жити в Струкiв, що дуже з не© знуща╨ться сердита й лаюча Стручиха. А
одного разу Роман застав ©© на левадi, як вона  сидiла  й  тяжко  плакала.
Стручиха попобила ©© качалкою нi за що: хтось  з  хазяйських  дiтей  побив
лампадку бiля богiв, а  хазяйка  звернула  на  не©.  Левантина  плакала  й
нарiкала на свою долю, а Роман розважав ©© ласкавими словами  i  пригорнув
до себе. Вона вже не пручалась i незчулася, як вiн  став  ©©  цiлувати,  i
вона його цiлувала... плакала, й цiлувала, i звала  братиком  i  милим,  i
рiдненьким... i ©й так гарно-гарно  стало...  i  вона  забула  Стручиху  з
качалкою i  все  забула...  сидiла  з  ним  обнявшися  i  розмовляла...  i
ззиралася з ним очима при мiсячному ся╨вi...
   З того часу Левантина вже вважала Романа за свого парубка, за жениха  i
поводилася з ним так, як  звичайно  дiвчата  на  селi  з  сво©ми  женихами
поводяться. I як звичайно на селi бувало, вiн став ходити до не©  ночувати
в повiтку, i вони так любо розмовляли довгими ночами. I ©й здавалося,  мов
того Романа, що так негарно займав ©© спершу,  вже  й  не  було.  Вiн  був
такий, як i всi сiльськi парубки, поводився з  нею  чесно,  по  правдi.  I
дедалi вона його дужче та дужче кохала.
   А Роман, вертаючись вiд Левантини з повiтки додому, раз по  раз  думав:
"Доки ж воно так буде?" Його розпоганенiй городянським  життям  удачi  вже
докучало чесне кохання, озивалася його звiряча природа...
   А бiдна дiвчина того нiчого не знала, не  розумiла,  вiддала  йому  всю
свою душу i не помiчала, що вона вже надiйшла аж на край страшно© безоднi:
ще раз ступни тi╨ю  стежкою  далi  наперед  -  i  враз  зникне  земля,  i,
скрикнувши страшно, як птиця пiдстрелена, впаде вона туди вглиб, хапаючися
руками за повiтря, обриваючи тiло об гостре камiння... i  падатиме  довго,
аж поки не вдариться головою об останню в ©© життi скелю, та й ляже на дно
безоднi вже бездушним покалiченим трупом...
   Увесь цей час батько не займав Романа: дожидався. I  синам  _звелiв  не
займати. З Зiньком це легко було, бо удався лагiдно© вдачi та  й  сам  так
думав, як i батько. Але Денис лютував  страшенно:  вiн,  такий  невсипущий
хазя©н, працював до кривавого поту, вiдпочину нiколи не знав i не зна╨,  а
цей дармо©д, це ледащо буде переводити  добро,  надбане  його,  Денисовою,
працею, дурно ©стиме хлiб, зароблений  його  руками!  Та  вже  хоч  би  ©в
мовчки, а то ще й велича╨ться, ще й несеться! Де ж таки це видано?  Як  це
можна терпiти?!
   Денис цього не розумiв i сперечався з батьком та з матiр'ю. Вiн  був  з
тих селян, що поза господарством нiчого не бачать, а всю  свою  силу,  всi
сво© думки й почування вiддають одному - аби придбати  бiльше,  аби  стати
заможним хазя©ном. Працюючи тяжко, не жалiючи нi себе, нi сво©х,  вони  не
розумiють нi iнших думок, нi iнших поривань, опрiч тих, якими самi живуть.
Через те Денисовi Зiнько здавався трохи дурним з його думками  про  книжки
та про всякi iншi, не хазяйськi, справи. А вже тих, що  стають  ©м  на  ©х
тяжкiй дорозi, перешкоджають ©м сво©м  недбальством,  ледарством  досягати
бiльшого,- таких людей вони ненавидять як найгiрших злочинцiв i  лиходi©в.
Проти таких людей озива╨ться криком кожна крапля ©х  трудiвницького  поту,
кожний рух ©х натомленого важкою працею тiла. I в ©х нема╨ тодi жалю...
   Але батько заборонив займати Романа,- сам хотiв з ним,  як  прийде  той
час, говорити. Денис досi звик слухатися батька, то скорився й цього разу,
хоч серце в його й кипiло, i вiн так поглядав на Романа, що той i без слiв
добре розумiв, яким духом на його Денис дише. Брати мало розмовляли,  мало
бачились, але промiж ©х уже зростала слiпа зненависть, поки ще  нiма,  але
дожидала тiльки часу, щоб виявитися, вибухнути. I той час пристиг.
   Одного разу Роман, проспавши пiсля безсонно© ночi з Левантиною трохи не
до обiд, увiйшов у кату i саме натрапив на батька з Денисом.
   - А що, Романе, як же твоя служба? - попитав батько.
   - _Прийде колись i служба! - вiдказав нехотя Роман.
   - Чи вона прийде, чи нi, те ще хто його зна,- не вдержав язика  Денис,а
поки виходить так, що ти собi паном дiло живеш, а ми на тебе робимо.
   - Атож! На то я богу-государю служив, щоб тепер з вилами до гною йти?!
   - Не кажи дурниць, Романе! - озвався знову батько.- Адже  iншi  салдати
роблять мужичу роботу - он i Петро, i Карпенко, i Гриценко,- а тобi ж  чом
не можна?
   - Коли роблять, то й хай собi роблять, а я не можу.
   - Еч! - не втерпiв знову Денис.- Пан!  благородний!..  Вони  не  можуть
мужицько© роботи робити: бiленькi ручки покаляють! Дак не живи з мужиками,
а йди до панiв!
   - Денисе, цить! - сказав батько.- Я буду говорити.
   Але було вже пiзно.
   - Ти менi не указ! -  визвiрився  Роман  на  Дениса.-  Можеш  ти  знать
понятi╨, необразована ти мужва!
   Денис зовсiм скипiв. Побiлiв, зiрвався з лави, стиснув кулаки i сказав,
задихаючися зозла:
   - Тату, виженiть його з хати, а то я його зараз битиму!
   - Ти смi╨ш мене бить? - скрикнув Роман i кинувся до Дениса.
   - Романе! Денисе! Покиньте! Що це ви робите? - спиняв ©х  батько.  Мати
скрикнула, а бiлява Денисова Домаха так i занiмiла, стоячи бiля полу.
   Брати на все те вже не вважали. Вони стояли один перед  одним  бiлi  як
крейда, постискавши кулаки, важко дихаючи.
   -- Ти смi╨ш мене бить? - казав тремтячи Роман.- Ти, негодяй, хам!
   - Я - негодяй? Ах ти падло салдатське! - скрикнув Денис, але в цю  мить
Романiв кулак ударив його по обличчю i припинив йому слова.
   Денис скрикнув дико, як поранений звiр, i кинувся на Романа.  Але  той,
здоровий, одгодований, не знесилений на  працi,  в  один  мент  збив  його
додолу пiд себе i придавив йому колiном груди.
   Жiнки заголосили, дiти закричали i вчепились за матiр,  батько  кинувся
вiдтягати Романа, але нiчого не мiг  iзробити:  розсатанiвши,  той  ухопив
брата за горло, а Денис силкувався вiдiрвати його руку вiд сво╨© ши©.
   В цю мить увiйшов у хату Зiнько. Побачивши лихо, кинувся вiн до  Романа
i штовхнув його з усi╨© сили. З несподiванки  той  упав  набiк,  i  Зiнько
вiдтяг його далi.
   - Романе! Що ти робиш? Чи тобi й бога не страшно? - скрикнув вiн.
   Роман зiрвався на ноги i стояв усе ще  зо  стисненими  кулаками,  ладен
зараз же знову кинутися на Дениса.
   - Нехай не в язне!..- хрипко, крiзь зуби сказав вiн.
   Денис, стогнучи,  встав  i  сiв  на  лавi.  Домаха  припала  до  нього,
голосячи. Роман плюнув i пiшов з хати.
   Iшов вулицею i сердився сам на себе, що вернувся з города на  село.  Як
йому там добре були на службi! Звiсно, вiн службу не по волi кинув, хоч  i
ховався з цим на селi. Вiн справдi служив "при палатi", хоч не  швейцаром,
дак сторожем. Якби швейцаром, то нiчого б i не було. А то надало йому  раз
полаятися з швейцаром таки (випивши був), а той i пожалiвся на його, ще  й
виказав, як вiн одного разу пiймав Романа, що той продавав казеннi  дрова.
Тодi йому Роман дав карбованця, дак вiн мовчав, а  тепер  виказав.  Велика
сторiн, як продав який оберемок дров! А сам швейцар хiба  того  не  робив?
Тiльки що ховатися добре вмiв! Звiсно, як прогнали Романа,  то  вже  пiсля
цього важко було в городi знайти службу, та все ж легше, нiж тут. А. тепер
он як тут жити!
   Роман побачив перед себе монополiю, зайшов туди i купив пляшку горiлки.
Тодi пiшов до жидка. У лавцi горiлки не можна було пити,  дак  зараз  бiля
лавки жидок мав хатку i пускав туди людей,- так, нiби сво©х гостей,  а  за
те мав од кожно© випито© пляшки плату. Навiть сам бiгав по горiлку.  Роман
прийшов туди i зустрiвся з писарем. Цей хоч уже й випив попереду, а  зараз
же пристав до Романа, як той почав його частувати. Добули закуски,  випили
пляшку, а тодi писар послав по другу. Роман жалiвся на батька й на братiв.
   - Чудний ти, Романе Пилиповичу! - вiдказав йому писар.-  Як  отак  тобi
колотиться з ©ми, то нехай тебе батько  вiддiлить,  та  й  годi.  Тодi  як
хотiтимеш, так i житимеш.
   Романовi  ця  думка  сподобалася.   Боявся   тiльки,   що   батько   не
послуха╨ться.  Але  писар  упевняв  його,  що  це   дурниця,   що   мусить
послухатись.
   Роман повернувся додому вже пiзно ввечерi п'яний i з замiром  зараз  же
вимагати, щоб батько його вiддiлив. Але, пiдiйшовши до хати,  побачив,  що
там уже погашено свiтло. Поторгав за дверi,- засуненi.  Вилаявся  i  пiшов
спати в повiтку.
   Другого дня вранцi ввiйшов у хату, як там була вся сiм'я. Нi на кого не
глянувши, сiв на лавi i сидiв  який  час  мовчки,  торохтячи  пальцями  по
столу. Всi мовчали, а батько, трохи дивуючись, поглядав на нього, думаючи,
що, може, покаявся та прийшов помиритися з братом. Не казав нiчого - ждав,
поки сам озветься.
   - Зна╨те що, тату? - почав Роман.- Как  так  нам  жить,  дак  ви  лучче
оддiлiть мене. Оддайте мою часть, то я сам собi житиму, а ви самi собi.'
   Це все вiн казав якось так, мовбито батько був винен за те все, що було
вчора. Старий Сиваш помовчав, а тодi спитався:
   - А що ж ти з сво╨ю часткою робитимеш?
   - То вже мо╨ дiло,- шо схочу, то й сделаю,- одказав саме  таким  робом,
як i попереду, Роман.
   - Та ще ж вона поки не твоя, то ти вже менi скажи, щоб я  знав,  на  що
давати.
   - Тату! - озвався Денис.
   - Мовчи! - перепинив батько, боячись учорашнього.- Я й без  тебе  знаю,
що робити. А коли не вдержиш язика, то з хати вийди!
   - Може, хазяйнуватимеш,  Романе,  на  сво©й  частцi?  -  питався  знову
батько.
   - Не хочу я хазяйнувать, кумерцiю заведу,- вiдказав Роман.
   - Кумерцiю?.. Яку ж то кумерцiю?
   - Какую схочу, таку й заведу, а ви повиннi менi мою частку оддать.
   - Повинен, кажеш? - спокiйно говорив батько.- А як не вiддам?
   - То пойду в волость, то вас i присилують оддать.
   - Ну, поки там присилують, а тепер я тобi  ось  що  скажу:  пiдожди  ще
трохи; навчися поважати батька й братiв та не кидатися з кулаками; навчися
спершу знову робити, шанувати зароблене добро та  не  ходити  в  шинок  до
жида, то тодi я тобi й дам частку, як побачу, що з  тебе  хазя©н  став.  А
поки цього не буде, то й з нашого добра нiчого тобi не буде.
   По тiй мовi батько повернувся та й пiшов з хати.
   Роман остався нi в сих нi в тих. Вiн тiльки сказав:
   - Ну, я так не дозволю! Це грабiж! - Устав  i  пiшов  мовби  слiдом  за
батьком.
   Трохи згодом батько вернувся:
   - А що, вже пiшов?
   - Пiшов! - одказав насмiшкувато Денис, радiючи, що так обiйшлося.
   - А як на мою думку, тату,- сказав Зiнько,- то ви краще б зробили, якби
справдi вiддiлили Романа.
   - Чого ж то так, що краще? - спитав знехотя батько. - Оддати,  щоб  вiн
узяв та розмантачив працею-кривавицею зароблене добро?
   - Та вже, тату, як вiн сам себе не направить, то ви його не  направите.
Воно ж i його частка тут ╨,- i вiн же робив. А може,  вiн,  як  стане  сам
хазя©ном, то вiзьметься й до роботи, шануватиметься.
   - Авжеж! Саме такий! - глузуючи, промовив Денис. - Видно й збоку!
   - Та вже ж i ми його луччим не зробимо, а тiлько буде сварка, та лайка,
та бiйка. А як вiзьме свою частку, то що там уже з нею буде,  те  буде,  а
хоч у нас у сiм'© стане тихо, злагода знову буде,- доводив свого Зiнько.
   Мати встряла в розмову, хотячи допомогти Зiньковi:
   - А Зiнько правду каже, старий. Послухайся його! I нам  лучче  буде,  i
Романовi.
   - Нехай же спершу  покориться  та  пошану╨ться!  -  сказав  батько.-  А
марнотратовi нiчого не дам, i говорити бiльше про це не хочу.
   З тим повернувся та й пiшов з хати до роботи, а сини слiдком за ним.
   Роман тим часом сидiв уже знов у жида. I сьогоднi знайшлись товаришi, i
як Роман вийшов на вулицю, то в його головi вже здорово гуло. Iшов i думав
собi: "Кат його зна╨, що його робити! Батько впертий как пень.  I  громада
потягне руку за ним, а не за мною. Ех, как би дав  йому  добре,  так,  как
Денисовi, то, може, тодi помнякшав би!"
   Роман був такий лихий на батька, що ладен був би його попобити. Як його
тепер жити? Що його вигадати?
   Його думка навернулася знову на ту стежку, що на ©й уже колись попереду
була. Боявся тiльки починати,  бо  мало  було  надi©,  що  пощастить.  Але
боявся, як був тверезий. Тепер же йому здавалося, що справа  вже  не  така
безнадiйна.
   Хiба як вiн купець,  то  така  вже  велика  цяця?  А  Роман  -  солдат!
Пишеться: Сучков. Хе! Такий Сучков, як Роман Сивашов! Та ще й  Горпуша  та
його пристаркувата i з себе погана. Ще нехай i дяку╨, що  посвата╨.  Нехай
одда╨ швидше, а то зостанеться на насiння. А  його,  Романа,  за  товариша
собi прийме. Роман торгуватиме. Ого-го! Вiн там такий  порядок  дасть,  що
ну! А не схоче товаришем приймати - хай грошей дасть. Вже  ж  дасть!  Одна
дочка, та щоб не дав. Та ще й задля такого зятя!
   Роман повернув праворуч i пiшов у двiр до Сучка. Як вiн увiйшов до його
в хату, то там нiкого не було. Роман голосно кахикнув. З  друго©  свiтлицi
визирнула Суччиха Агафiя.
   -  Мо╨  нижающе╨!  -  поздоровкався  Роман.-_  Как  би   мине   Михайла
Григоровича побачить?
   - Вiн у лавцi, пiдiть туди.
   - Невозможно в лавцi: дело секретне,- треба на самот╨.
   - Що ж там за дiло? - зацiкавилася Агафiя i вийшла до Романа.- Кажiть i
менi! Роман усмiхнувся:
   - Отлично╨ д╨ло! Будете й ви,  Агафiя  Iвановна,  знать  современно,  а
тепер позвiть мин╨ Михайла Григоровича.
   Агафi© закортiло довiдаться швидше,  яке  там  дiло,  I  вона  пiшла  в
крамницю. Незабаром вiдтiля прийшов Сучок.
   - А за яким же це ви  дiлом?  -  спитався  вiн,  як  поздоровкались  та
посiдали.
   - Пречудесне д╨ло! Ось слухайте, Михаиле Григоровичу, що я вам-скажу!
   - Кажiть!
   - ╙сть у вас кумерцiя?
   - А ╨сть.
   - А помiшник вам у кумерцi© ╨сть?
   Сучок зiтхнув:
   - Нема!.. Не дав господь сина.
   Вiн завсiгди журився, що в нього нема сина.
   - А я вам найшов помощника, та ще й доброго.
   - Хто ж то? - спитав Сучок, чудуючися з Романових слiв.
   - А хто ж? Я!.. А що, хiба не ловкий кунпаньйон?
   - Та воно, звiсно...- якось непевно вiдказав Михайло Григорович.- Та...
тольки як же це воно буде? Ви какий копитал ма╨те, абощо, дак хочете,  щоб
у кунпанi©?
   - Нащо там копитал! Ми й без копиталу таку  вдерьом  штуку,  шо  первий
сорт! Бо я сам - копитал. Оддайте за мене  вашу  Горпушу,  а  я  буду  вам
помошником.
   Сучок вирячив на Романа очi.  А  той,  не  помiчаючи  цього  дивування,
питався:
   - А що, правда, хароша вигадка?
   - Та  воно  хороша...  та  тольки,  бачите,  ми  ще  не  дума╨мо  дочки
вiддавать.
   -  От  вигадки!  А  до  каких  пор  будете  держать?  Вона  ж   i   так
пристаркувата.
   - Найдуться люди! - вiдказав, трохи вже образившись, Сучок i  додав:  -
Зна╨те що, Романе Пилиповичу? Киньте ви це дiло, бо це один пустяк!
   - Пустяк? Що ви дума╨те, що я не зумiю торгувать? Дак ви дайте мин╨  за
Горпушою д╨нiг, то я сам заведу торговлю таку, що тiльки ну! Ого-го!
   - Ну, це тоже пустяк дiло! - зважливо сказав Сучок i встав.- Прощайте,-
треба в лавку.
   - Та постойте, Михайло Григорович, чи ви не розбира╨те,  чи  що,  що  я
вашу Горпушу сватаю? - спиняв його Роман.
   - Почему не розбираю? Даже очинь хорашо розбираю.
   - Ну, дак чого ж ви?
   - Нема мого жоланiя за вас ©© оддать.
   - А почему ж би то й н╨т? - спитався,  дратуючись,  Роман.-  Чоловiк  я
образований, понiмающий... А што родителi в мене мужики, то ето нiчого:  я
об них тогда буду без униманiя.
   Сучок починав уже лютувати i  дедалi  дужче  сопти.  Вiн  уже  чув,  як
поводиться й ледарю╨ Роман, знав про бiйку з братом, бачив,  що  в  Романа
грошей нема, i розумiв, куди вiн тепер цiля╨: перевести, розтринькати  всi
тi грошики, що вiн. Сучок, надбав. Обличчя в крамаря з гнiву  почервонiло,
i вiн, сам того не сподiвавшися, крикнув на всю хату:
   - Та що ти собi дума╨ш? Ах ти, голяк! Iще й примазу╨ться до  порадошних
людей! Ступай, ступай, скудова прийшов!
   Так гримнув, що Роман збентежився враз i, нi слова не кажучи,  пiшов  з
хати. Тiльки вже бiля дверей схаменувся.
   - Ти тоже не очинь! - крикнув вiн, повернувшись  до  Сучка.-  Смi╨ш  ти
салдата,  которий  кров'ю  сво╨ю  вас,  хамов,  защищал,  так  оскорблять?
Наплювать менi на тебе й на твою дочку!
   - Вон! Пошов во-он! - аж затупотiв ногами Сучок, але Роман  уже  був  у
дворi, а далi й на вулицi. Сором i злiсть мордували його: сором, що так ©м
погордовано; злiсть за цю зневагу й  за  те,  що  нiзвiдки  вiн  не  бачив
помочi. Усi вони однаковi: i батько, i Денис, i цей Сучок!  Життя  за  ©ми
нема, способу нiякого нема! Так би ©х усiх!.. Не зна╨ й сам, що вiн зробив
би ©м, тiльки вiддячив би так, щоб аж запекло, щоб  аж  заскавучали  вони!
Вони - всi, всi цi  проклятi  мужла©!..  Якi  вони  дурнi  й  гидкi  тепер
здавалися Романовi!
   Вiн не пiшов нi додому, нi до кого, бо на всiх лютий  був.  Знов  довго
блукав поза селом, ходив у байрацi i вже надвечiр вернувся додому.
   Пiшов просто в садок i стрiвся там iз Зiньком.
   - А я тебе дожидався, брате,- сказав Зiнько.
   - А що? - спитавсь нехотя Роман.
   - Хотiв щось тобi сказати.
   - Кажи! - промовив Роман байдужно, лягаючи на траву пiд деревом.
   - Бач, Романе, що я думаю,- заговорив Зiнько, й собi сiвши бiля нього.-
Почались у нас у сiм'© сварки... А дедалi, то  ще  й  дужчi  будуть.  Тобi
недобре, та й батьковi невесело так iз тобою жити. Вiн би тебе й  оддiлив,
якби не боявся, що ти все переведеш. Дак  ти  так  зроби,  щоб  не  боявся
батько.
   - А как же його зробить? З таким батьком разлi що зробиш?
   - А неправда ж, Романе, нема чого нарiкати на батька, коли  сам  погано
робиш: сво©ми горду╨ш, кудись у пани пнешся... З того  доброго  нiчого  не
буде.
   - Понiма╨ш ти там!
   - Та вже ж, може, трохи й я тямлю. От ти розбери сам.  Служби  тобi  ще
нiяко© нема, може,  й  довго  не  буде;  оддiляти  тебе  батько  не  хоче.
Доводиться тобi поки в нас жити. А яке ж воно життя буде, коли раз  у  раз
сварка?
   - Пущай мене не зачiпають!
   - Та де ж вони тебе зачiпають? Воно ж таки  правда,  що  треба  ж  щось
робити, не можна дурно хлiб ©сти. I Денисовi кривдно: вiн же  робить.  Уже
от ви й билися, а далi ще гiрше буде. Що ж воно з того доброго? Краще  ти,
Романе, помирися з батьком та з братом та пособляй хоч трохи  в  роботi...
поки знайдеш собi службу.  А  там  батько,  бачивши,  що  ти  шану╨шся,  i
оддiлить тебе... Хоч крутись там на роботi, я вже тобi пособлятиму так, що
вони й не знатимуть,- аби щоб сварки не було.
   Зiнькова прихильнiсть таки зачепила за серце Романа. Ходячи сьогоднi по
байраку, вiн уже багато думав про те, як вiн далi житиме в  сiм'©.  Нiчого
не мiг вигадати, хоча й бачив, що так далi  жити  не  можна.  Вiн  одказав
Зiньковi:
   - Як же я покорюсь? З мене ж люди смiяться будуть.
   - Чудний ти! А тепер iз тебе люди не смiються? Та  все  село  вже  тебе
взяло на глузи. Чого ж ти тепер не бо©шся того смiху,  а  тодi  його  тобi
страшно? А я тобi так скажу: тепер з тебе смiються i дурнi  й  розумнi,  а
тодi коли й смiятимуться, дак самi дурнi.
   Роман подумав трохи й вiдказав:
   - Ну, пущай... Може б, я й зробив... Не задля ©х, а задля тебе,  що  ти
такой до мене добрий... Так как же його  зробить?  Не  пойду  ж  я  до  ©х
кланяться!
   - Та й не ходи. А тiльки вiзьми та й вийди завтра на роботу, та й роби.
А там воно вже якось саме станеться...
   - Пущай же подумаю, може, й вийду...
   I справдi, другого дня вийшов городити тин iз Зiньком, Денис глянув  на
його спiдлоба, батько здивувавсь,  але  нiхто  нiчого  не  сказав.  Тiльки
Зiнько дуже зрадiв, клопотався з Романом, гомонiв i все зводив,  щоб  i  з
батьком та з Денисом у них розмова була. Мати йому допомагала.  Одначе  тi
мовчали.
   Роман робив увесь день. У нього заболiла спина, руки, ноги. Другого дня
вiн вийшов був на тiк, але робив тiльки до снiдання. Поснiдавши,  вiн  уже
не пiшов туди i бiльш уже не брався до роботи. Зiнько i  вмовляв  його,  i
прохав, та нiчого не помоглося.  Романовi  здавалося  дуже  важко  робити,
батько не зласкавiв одразу, та й сором було перед селянами, що вiн  високо
лiтав, а тепер низько сiда╨.
   Тим часом чутка про його сватання в Сучка пiшла по селу.  Дочулась  про
це й Левантина. Вона одного разу почала плакати й казати Романовi, що- вiн
©© покида╨, бо свата╨ Сучкiвну.
   - Тю на тебе! - вiдказав Роман.- То все дурниця! То я  був  випивши  та
для шутки й пiшов, щоб посмiяться. А вони з великого розуму думали,  що  я
справдi на ©х ступу Горпушу оком накинув.
   I вiн почав ©© цiлувати i пригортати i казав, що вiн ©© нi на  кого  не
змiня╨ i свататиме скоро - от зараз, тiльки службу знайде... Все  це  вона
вже чула, та й не раз, але кого любиш, тому хочеться вiрити.  I  вона  вже
вiрила йому й казала:
   - Гляди ж, Романочку, не зрадь мене! Бо як ти не  пожалi╨ш,  то  хто  ж
мене пожалi╨? Находь службу швидше, бо...
   Левантина замовкла, а Роман знову почав ©© улещати, i вона забула  свiй
сум.
   Iдучи Роман од не© додому, сам собi думав  про  те,  що  треба  справдi
службу швидше знаходити та тiкати звiдсiля.  А  то,  гляди,  ще  Левантина
дитину знайде, то клопоту повна голова буде.
   I другого ж дня пiшов у сусiдню економiю. Сього разу йому пощастило.  В
економi© був лiс, а в лiсi два сторожi. Один несподiвано покинув службу  й
пiшов додому саме в той день, як Роман  туди  прийшов.  Зваживши  на  його
солдатський бiлет, управитель узяв його за пiдстаршого сторожа до лiсу. Не
вподобалась Романовi ця служба, та iншо© не було. Жити доводилося в лiсi в
однiй хатi з старшим сторожем.  Цей  раз  у  раз  посилав  Романа  на  нiч
обходити лiс i вартувати там. Спершу Роман ходив, а далi йому очортiло, та
й за Левантиною занудивсь. Однi╨© ночi, замiсто щоб обходити  лiс,  майнув
до не© (верстов з вiсiм туди було) i з того часу почав навiдуватися до не©
ночами частенько. А  тим  часом  люди  з  того  села,  де  була  економiя,
заходились коло Романа. Вони були дуже вбогi на  дерево,  то  часто  крали
його в панському лiсi,- часом нишком од сторожiв, а часом, як  сторож  був
не лихий, то купували в його дерево за  дешеву  цiну:  дадуть  йому  якого
рубля чи пiврубля та й нарубають чого треба.  Лiс  великий,  то  не  скоро
помiтиш кожне зрубане дерево. А сторож нiби того й не  зна╨.  Романа  вони
недовго вмовляли, i вiн почав добувати собi таким робом грошi. Вiн  зовсiм
не берiгся i попускав рубати стiльки, що вже й видко стало. А тут iще один
чоловiк, не по╨днавшися з Романом за цiну,  та  й  виказав  на  його.  Все
виявилось, Романа прогнано зо служби, ще й грошей не  вiддано...  хоч  вiн
небагато й заробив, бо не прожив там i мiсяця. Довелося  знову  до  батька
вертатися.
   IV
   А на селi страшенно смiялися й глузували з Романа, лаяли за лежнi та за
те, що високо нiсся. Його приятелi - писар, урядник, дяк та iншi - були до
його прихильнi, поки в його бряжчало-в кишенi i вiн частував ©х  горiлкою.
Та вiн давно вже повитрушував сво© кишенi, витрусив i материну скриню.  На
селi скрiзь почали  звати  Романа  голодрабом,  ледащом.  Приятелi  почали
одвертатися, стрiваючись на вулицi. Про те, щоб хто його в гостину до себе
закликав, Роман забув уже, коли це й було.
   Дуже це йому було прикро. I не через те, що з тих приятелiв якесь  йому
добро було, а так, сором,  що  от  з  усiма  в  товариствi  був,  а  тепер
занехаяно його. Вiн не знать що дав би, аби хоч трохи де добути грошей  та
знову  привернути  до  себе  сво©х  приятелiв   зрадливих...   привернути,
повеличатися трохи, щоб усiм зацiпило, та тодi хоч i з села.
   Надто, що й обiрвався вже. У нього тiльки й було одежi, що на ньому.  А
одного разу вночi, через тин перелазячи, розiдрав  свого  пiджака.  Хоч  i
полатала мати, та вже не вдержиш його цiлим, як почалося дратися... уже он
i лiктi видко... Грошей, хоч кричи, треба, а де ©х вiзьмеш?
   Це було через скiльки днiв пiсля того, як вернувся Роман додому з лiсу.
Одного разу мiсячно© ночi, iдучи вiд Левантини через тiк до повiтки спати,
вiн побачив на току ворох пшеницi. У його промайнула в головi думка: "Якби
набрати цi╨© пшеницi та вiднести до Рябченка!"
   Чого йому спав на думку цей Рябченко? От, i  сам  вiн  не  зна╨...  Так
чогось iзгадався.
   Рябченко був такий собi чоловiк у ©х  на  селi.  Вiн  мало  хазяйнував,
трохи шив чоботи, а бiльше - подейкували  люди  -  накладав  iз  злодiями.
Певне довести того нiхто не мiг, але на селi кожне звiдкись знало, що  хоч
вiн сам i не краде, дак злодiйське передержу╨. У нього кiлька разiв i трус
був, та не могли нiчого знайти.
   Отож вiн i згадався Романовi.  Цей  купив  би  пшеницi,  якби  однести.
Звiсно, воно так неначе крадiжка... а втiм... яка там i крадiжка? Адже тут
i його, Романове, добро. Адже й вiн один з  трьох  братiв,  то  й  йому  ж
належить частка. Хiба ж вiн винен, що батько та Денис не дають  йому  тi╨©
частки? Коли не дають, то вiн може й сам узяти.
   Таке думав Роман, лежачи в повiтцi, а далi встав та  й  пiшов  у  клуню
шукати мiшка. Знайшов, прийшов до вороха та й зупинився. Чи брати,  чи  не
брати? Ет, що буде!..
   Вiн набрав з вороха мiшок пшеницi i хотiв нести  до  Рябченка.  Та  нi,
треба спершу попитати його.
   Нишком, обережно перелазячи через тини, пройшов городами до Рябченково©
хати. Там уже було погашено. У Романа  забилося  турботно  серце,  як  вiн
злегенька постукав у вiкно. Нiхто не озвався. Вiн заторохтiв дужче.
   - Хто там? - почувся голос iз хати.
   - А вийди, дядьку, сюди!
   Трохи згодом дверi на двiр одчинилися i крiзь них  просунулася  кудлата
голова.
   -Хто це? Це ти, Романе?
   - Я.
   - А чого?
   - Пусти в сiни,- не хочу стояти на виднотi.
   Розкудлана голова сховалася, i Роман увiйшов у темнi сiни.
   - Кажи, чого треба?
   - Хочеш пшеницi?
   Рябченко не вiдразу вiдказав. Вiн зрозумiв, яка то  ма╨  бути  пшениця,
але вагався, не знаючи, чи Роман його  не  пiдводить.  Може,  вмисне,  щоб
потiм урядника навести? Темна постать Романова нiчого не могла йому про це
сказати: обличчя не видко було.
   - Яко© пшеницi? - запитався врештi.
   - З дому.
   - Не брешеш?
   - Чого б я став брехать?
   Рябченко ще подумав i згодився:
   - Добре!
   - Почому даси?
   Рябченко сказав пiвцiни.
   - Дешево.
   - Знайди дорожче!
   Роман знав, що дорожче не знайдеш, i сказав:
   - Добре, зараз принесу.
   - Трохи згодом, як мiсяць зовсiм зайде!
   - Та вiн уже заходе.
   Поки Роман вернувся додому, то мiсяць i справдi зайшов.
   Цi╨© ночi Роман однiс до Рябченка три мiшки пшеницi, i в його в  кишенi
забряжчали грошi. Тодi з упоко╨м заснув.
   Другого дня Денисовi здалося, що пшеницi в воросi наче  поменшало,  але
потiм вiн подумав, що, мабуть, помилився, i нiкому нiчого не сказав.
   Роман справив собi  нову  черкасинову  жакетку,  i  в  його  нiчого  не
зосталося з тих  грошей,  що  взяв  за  пшеницю.  Мусив  знову  ходити  до
Рябченка. Цього разу на току вже не було нiчого, то вiн набрав з комори, з
засiкiв, добравши до замка старого  ключа.  З  цим  ключем  вiн  i  потому
зазирав ще до комори, але робив це обережно, щоб нiхто не помiчав.
   Одного разу старий Сиваш уранцi лагодив дверi в повiтцi. Було  до  схiд
сонця холодно, то вдяг кожуха. Як сонце зiйшло, потеплiло, скинув його  та
й забув у повiтцi. Там вiн i лежав увесь день.
   Другого дня Роман лагодивсь iти ще  в  якусь  економiю  шукати  служби.
Устав рано,- ще всi спали. Було холодно, а його драненьке пальтечко висiло
в хатi. Спав вiн у повiтцi i побачив тодi бiля дверей батькового кожуха...
Удяг його.
   В економi© нiчого не добувся: там уже знали про те, як вiн був сторожем
у лiсi.
   -  Ех,  жисть  мотузяная!..-  нарiкав,  вертаючися  додому.  Сонце  вже
припiкало, довелося скинути кожуха й нести.- I якого я чорта ноги бив?  Ще
кожух тягни! Пiду в город та хоч продам його, щоб дурно не ходити! Нiхто ж
не бачив, як я вдягав його.
   Завернувсь i пiшов у город. Вiд  економi©  туди  було  верстов  чотири.
Швидко ©х перейшов i подавсь у город просто на базар. Там жидки  торгували
ношеною одежею, сидячи кожен над купою свиток, кожухiв, чумарок,  жакеток,
штанiв та iншого старого дрантя, кинутого долi або  на  брудному  рундуцi.
Покупцiв не було, самi жиди й  жидiвки  завзято  шваркотiли  промiж  себе.
Роман пiдiйшов до одного:
   - Жиде, купи кожух! Жид подивився на кожуха:
   - Скiльки хочеш?
   - Десятку давай!
   - Оддай його сво╨му батьковi - може, на онучi здасться.- I вiн кинув од
себе кожух.
   - А ти ж скiльки да╨ш?
   - Два.
   - Нехай же твiй тателе iми подавиться! Роман  пiшов  далi,  до  другого
жида. Але перший жид щось зацвенькав до цього.
   - Ну, се такий козух, со одна смусина од друго© смусини - як нас  город
од Одес.
   - Що ти брешеш, жиде? Вiн iще зовсiм новий, мало й ношений.
   - Якби вiн був новий, то я б тобi за його дав десять рублiв, а  як  вiн
такий старий, як беззубий собака, то я тобi дам за його десять злотих.
   Ледве продав добрячий кожух за три рублi. Гаразд пообiдав, випив пива i
пiшов додому.
   А дома батько вранцi кинувся кожуха й згадав, що забув його в  повiтцi.
Пiшов туди - нема.
   "Мабуть, те ледащо вдягло",- подумав Сиваш i не став бiльше шукати.
   Але Роман прийшов увечерi без кожуха.
   - _Ти хiба не вдягав кожуха? - запитав його батько.
   - Стану я вдягать вашi кожухи! На чорта вiн менi здавсь!
   Кинулися тодi всi шукати, тiльки  Роман  -  нi.  Не  знайшовши  кожуха,
старий Сиваш почав лаяти Романа:
   - Коли вже нiчого не робить, ледащо, то хоч  би  вже,  йдучи,  дверi  в
повiтцi зачинило! Мабуть, собаки затягли, а хтось потiм узяв.
   Роман аж розсердився:
   - Що я буду за всяким доглядать та  прибирать!  Самi  розкидають,  а  я
одвiчай!
   Усi дивувались: хто б мiг украсти? Нема, зда╨ться, й злодi©в поблизу, а
вкрадено.
   Трохи згодом Роман устругнув нову штуку. У ©х  у  сiнях  висiло  велике
сало - пудiв зо два. Дверi з сiней у двiр засувалися  засувом.  Вiн  уночi
нишком одсунув ключем засув, злiз по драбинi на горище  й  зняв  сало.  Не
гаючись, потяг його до Рябченка. Але той не схотiв прийняти:
   - Буде трус, може, й мене труситимуть, то знайдуть. Цього не  хочу,  це
не пшениця. Заховай де-небудь, нехай перележить,- тодi вiзьму.
   Роман пiшов од нього лихий. Вiзьме, як перележить! Байдуже  йому  тодi!
Тодi Роман i сам одтаска його в город та й  продасть  дорожче,  нiж  тобi.
Роман уже сердитий був на Рябченка, що той дешево платив.
   Одначе не нести ж сало назад. Треба десь його заховати. Де б же? Хiба в
байрачку, що праворуч од дороги, як  iти  в  город?  Там  ╨  одна  нора...
Недавно Роман ©© бачив, як ходив там. I добре буде потiм узяти, щоб  нести
на базар.
   Роман пiшов не вулицею, а городами, i вибрався за село. Пiвверстви  вiд
села до байрачка перейшов швиденько. Знайшов знайому печерку, запхав  туди
сало, закидав хмизом, листям сухим. Тодi мерщiй вернувся додому.
   Другого дня Сивашi сполошилися: сало вкрадено! Мати аж заголосила,  так
©й жалко було: таке сало товсте та гарне! Батько теж бiдкався  i  нiяк  не
мiг зрозумiти, де тi  злодi©  беруться?  Тiльки  Денис  не  бiдкався,  але
страшенно лютував, не казав нi слова i щось  собi  думав.  Роман  поки  ще
любiсiнько спав.
   Послали  Зiнька  покликати  старосту.  Прийшов   староста   з   людьми.
Подивилися на сiни, подивилися, що в ©х нема сала...
   - Отут i висiло? - розпитував староста.
   - Отут i висiло.
   - I забрано?
   - А забрано ж, забрано,  бодай  йому  руки  покорчило!  -  кляла  стара
Сивашиха.
   - Мабуть же, його таке забрало, що  вже  й  заховало  добре!  -  сказав
староста.
   - А мабуть! - додав хтось з людей.
   - Шкода ж, коли так, i шукати! - I староста повернув,  щоб  уже  додому
йти.
   Але Денис зазмагався:
   - Як же то так? Таку шкоду зроблено, та й покинути, та й не шукати?
   - Та де ж його шукати?  -  дивувався  староста,  бо  йому  не  хотiлося
клопотатися.
   Денис намiгся, щоб потрушено Рябченка.  Покликали  врядника,  пiшли  до
Рябченка. Той страшенно  розсердився,  кричав,  що  вони  не  смiють  його
"порочити", не дозволяв  трусити  i  вимагав,  щоб  Денис  заложив  десять
карбованцiв, а тодi вже й трусив. Денис такий був певний  знайти  в  нього
сало, що заложив грошi; десятьох не було, дак  хоч  три.  Хитрий  Рябченко
радий був i тому.
   Почали трусити. Обнишпорили хату, хлiви, город -скрiзь. Нiчого не було.
Денис сам по кiлька разiв перекопав усi закапелки i все ж не знайшов сала.
   Рябченко радiв: три карбованцi зоставалися йому - несподiваний бариш. А
Денис  пiшов  додому  розлютований,  бо  пропало  сало,  пропали   й   три
карбованцi. Дома вiн мокрим рядном напався на батька:
   - Як собi хочете, тату, а я так далi жити не буду!  Нащо  ви  потура╨те
Романовi? Розледащiв, нiчого не робить, та ще й краде!
   - Як то-краде? - спитався понуро батько, начува-ючися нового лиха.
   - А так, що це Романове дiло з салом... та, мабуть, i з кожухом.
   - Як то Романове? Хiба  в  Романа  що  знайдено?  -  спитав  батько  ще
похмурiше, хоч у самого тремтiв голос.
   - Хоч нiчого не знайдено, та я знаю, що воно його рук не минуло.
   -_Та як же ти смi╨ш це казати? - гримнув батько, зiрвавшися з лави.
   Денис глянув на його i аж перелякався: батько стояв  перед  ©м  блiдий,
очi палали якимсь непевним огнем, увесь аж трусився, стиснувши кулаки.
   - Як ти смi╨ш це казати на свого брата, нiчого не знаючи? У нашiй сiм'©
зроду не було злодi©в i нема, чу╨ш ти!  А  ти  сам  на  свою  сiм'ю  будеш
неславу пускати?!
   Денис схаменувся, побачивши, яй роздратував батька.
   - Та нехай i по-вашому, але  нащо  ж  ми  з  жiнкою  будемо  робить  на
ледацюгу? Або проженiть його, або нехай робить, або мене вiддiлiть! Що  це
таке справдi?! Ледащу такий потур давати! Це треба розуму рiшитися.
   - Мовчи ти, блазню! - знову розсердився батько.- А  то  я  тобi  такого
дам, що в  тебе  останнiй  твiй  дурний  розум  з  голови  вискочить!  Еч,
розумнiший уже за батька зробився! I сам без тебе знаю, що треба робити, i
зроблю.
   Саме на цю розмову наскочив Роман.
   - Слухай, Романе, що я тобi казатиму! - озвався до його батько гнiвно.-
Годi вже панувати! Або берись до роботи, або йди собi куди зна╨ш!
   - То що? I пiду! - вiдказав Роман так спокiйно,  мов  це  йому  байдуже
було.- Пiду в город - там собi швидше службу знайду.  Як  розвеличались!..
Обiйдемось i без вас!
   Повернувся та й з хати.
   Вiн цього сподiвався, що таки Денис  колись  пiд'юдить  батька  вигнати
його,- вiн певний був, що батько це говорив з направи. Ну, та не таке  вже
воно й лихе. Пiде в город, продасть там сало... Поживе трохи, поки  службу
знайде... А коли й не знайде... ну, там видно буде, що робити!..
   Але Денис на тому не перестав. Мав на  Романа  велике  пересердя  i  за
сало, i за пропащi три карбованцi. Пiшов до  Струка  та  до  кума  Терешка
Тонконоженка  i  розказав  ©м  усе,  що  думав  про  Романа.  Тодi  втрьох
заходилися його сочити: куди той не пiде, то все якийсь  з  них  на  нього
оком накида╨, пасе. Батько ж iз Зiньком нiчого про це не знали, бо  звелiв
Денис не казати ©м про це.
   Днiв через два Роман пiшов у город. Так зiбрався й пiшов, що сiм'я й не
знала про це, нi з ким i не  попрощався,  навiть  з  матiр'ю.  У  непевних
Денисових поглядах вiн бачив, що Денис дума╨ за сало на його,- боявся, щоб
не присочив. А тепер, пiшовши нишком, думав, що вже буде i в городi,  поки
дома побачать, що його нема.
   Але три його вороги замалим не назирцi ходили за ним цi  днi.  I  Струк
таки присочив його, як вiн подався з дому. Зараз кинувся до Дениса.
   Ще Роман тiльки виходив iз села, а вже вони втрьох, пробiгши манiвцями,
сидiли бiля дороги в кущах у байрачку.
   Недовго й дожидалися: iде Роман та просто в  байрачок.  Дво╨  зостались
там, де сидiли, а  Струк  поплазував  обережно  помiж  кущами  слiдком  за
Романом. Вiн був стрiлець, то звик по лiсах до звiра пiдкрадатися.
   Роман iшов смiло, не боячись нiчого, Струк рачкував за ним здалека. Ось
Роман спинився, озирнувся,- нiкого не побачив. Положив долi свою  торбу  i
почав одкидати хмиз од печерки.  Поодкидав  i  витяг  щось  велике.  Струк
догадався, що це сало, i мерщiй метнувся до сво©х.
   Вони заховалися на доброму мiсцi: Романовi неминуче треба було проз  ©х
iти, бо вони сидiли аж на тому краю байрачка, що до города.
   Роман вийшов з  байраку  на  шлях,  знову  озирнувся  туди  й  сюди,  -
нiкогiсiнько нема. Тодi швидко пiшов у город.
   Тро╨ товаришiв незабаром почули його ходу... от уже й видко його: iде й
щось мугиче собi пiд нiс. Сало на плечах.
   Одним скоком вони стали круг його.
   Роман спинився вражений i  одну  мить,  з  несподiванки,  не  знав,  що
робити.
   - А куди це ти, Романе, сало несеш? - спитався, глузуючи, Денис.- Може,
тобi пособити?
   Здоровенний Романiв кулак ударив Дениса по  уху,  що  аж  каганцi  тому
засвiтилися. Денис поточився, трохи не впав, а Роман тим часом, кинувши  й
сало, побiг шляхом.
   Очманiвши вiд кулака, Денис на мить спинився, не розумiючи, що сталося.
Але зараз же побачив.'
   Попереду бiг Роман, а за ©м, дуже  близько,  Струк,  а  трохи  вiддалiк
Терешко. Денис кинувся за ними.
   Але Роман добре бiгав i незабаром далеко покинув назад себе i  Терешка,
i Дениса. Тiльки Струк гнався за  ним  близько,  зiгнувшись  наперед  усiм
сво©м довгим тiлом, закидаючи назад швидкi цибатi ноги.
   Вiн розпалився. Так вiн колись бiг за вовком пiдстреленим: нiколи  було
вдруге рушницю набити, щоб стрельнути, i  вiн  напружував  усю  силу,  щоб
наздогнати закривавленого звiра i добити з рук, розтрощивши  йому  голову.
Так вiн бiг i тепер, сам не розумiючи, не думаючи про те, нащо йому ловити
Романа i що йому той Роман зробив. Бiг i кричав iнколи:
   - Не втечеш!.. Задавлю!..
   У нього перед очима, не перестаючи, швидко мелькали п'яти, притискалися
до бокiв висуненi назад лiктi. Цi лiкти все ближчi, ближчi стають... Струк
виразно чу╨, як важко диха╨ втiкач... почува╨ це дихання.  Напружу╨ться  з
усi╨© сили - от-от досягне; але  й  Роман  напружу╨ться...  Та  ненадовго.
Одним останнiм стрибком пада╨ Струк на спину Романовi, валя╨ його  додолу.
Але тую ж мить Роман вивернувся й  зiрвався  на  ноги.  Струк,  лежачи  на
шляху, вхопив його за ноги обома руками. Роман схитнувся i знову  упав,  i
вони зчепилися промiж себе, качаючися в пилу на шляху.
   - Не втечеш!.. Не втечеш!..- хрипiв Струк.- Не попущу!
   - Чого тобi вiд мене треба? Що я тобi зробив? - так саме хрипiв  Роман,
пручаючися.- Пусти!
   Враз iще дво╨ впало на нього, вхопило його, притисло.
   - А, дак ти так!  -  ревiв  розлютований  Денис.-  Красти!..  Биться!..
Тiкати!.. Душогуб!.. От я ж тобi покажу!..
   Роман визволив праву руку i почав бити кого  й  по  чому  попадя.  Його
пригнiтили так, що вiн застогнав, i скрутили йому назад руки поясом.
   - Тепер тiкай! - знущався Денис.- Та тiльки не в город, а до волостi!
   Пiдвели його i стояли, вiдпочиваючи, всi четверо, задиханi,  знеможенi,
в подранiй одежi, з умазаними обличчями у кров, змiшану з шляховим  пилом.
У бiйцi Денисовi розбито носа, а вiн поплямив кров'ю й iнших.
   -.Ходiм! - смикнув Денис Романа.
   -_ Не пiду!
   - Ходiм, бо потягнемо, як падло!
   - То й тягнiть! - Роман упав на шлях. Але Денис ухопив його за вiрьовку
й потяг по шляху, що аж руки тому виверталися. Роман ойкнув.
   - Уставай же, бо ще гiрше буде!
   Роман устав. Пiшли до села. На дорозi забрали  покинуте  сало.  Терешко
йшов з ним попереду, а далi Роман, а за ним Струк iз Денисом, держачи його
за кiнець пояса, що зв'язував руки. Мовчали всi.
   Так увiйшли в село.
   - Куди ж ти? - спитав Струк.
   - У волость,одказав Денис.
   - А може б, до батька його? Нехай повчить! - порадив Терешко.
   - Такий, що повчить! - сказав Денис.- У волость!
   Повернули до волостi. Здивованi люди спинялися, поглядаючи на цю чудну,
незвичайну процесiю,  i  не  могли  нiчого  зрозумiти.  Дехто  пiдходив  i
питався, але тi, поспiшаючи, йшли далi.
   Увесь час Роман мовчав. Але як уже пiдiйшли до волосного рундучка i вiн
ступив на нього ногою - тодi повернувся до Дениса:
   - У, iрод! - I плюнув йому межи очi. Денис рвонувся був до  нього,  але
зараз же спинився.
   - Постривай, побачимо, що в холоднiй заспiва╨ш! - утерся, i  всi  вкупi
вступили до волостi.
   Там були писар, старшина, врядник. Вони аж нестямилися з того дива,  що
побачили. А Денис, незважаю­чи на те, почав  оповiдати,  що  ось  вони
пiймали злодiя з салом, i вимагав,  щоб  написано  протокола  i  посаджено
злодiя в холодну. Говорив так, мовби це не про брата, а про когось  зовсiм
йому не вiдомого й чужого.
   - Що ти, Денисе? Бога ти не бо©шся, людей не страмишся! Брата?!.дорiкав
йому старшина.
   - А хоч i брат, та коли таке ледащо...
   Тодi озвався Роман: вони на його  напали,  калiчили,  нiвечили  його!..
Денис завсiгди пеклом на нього дихав... I тепер хоче  занапастити.  Зовуть
його злодi╨м! А почому вони знають, як у Романа те сало  опинилося?  Може,
йому батько сам його дав.
   Волоснi з урядником не знали, що ©м робити,  ©м  було  жалко  Романа  i
гидко Дениса слухати, а проте все, ж це було злодiйство. Допомiг писар:
   - По закону так: коли б син у батька що i взяв, а як  батько  простить,
то й суду нема нiякого.
   - Це правда, так! - додав урядник.
   - А коли так, дак що тут казати? - озвався старшина.- Це не наше  дiло,
а батькове. Сторож, розв'яжи його!
   Сторож укупi з Струком розв'язали  бiдолаху.  Струк  тепер  уже  зовсiм
прохолов i сам на себе гнiвний був, що в таке  встряв.  I  Терешковi  було
нiяково.
   - Ми всi тут дiло бачили й чули; коли що  треба  буде,  то  всi  будемо
свiдками, а протоколу нема на що списувати! - рiшив старшина.- Iдiть  собi
з богом!
   - Спасибi вам, господин старшина! - подякував Роман i  зараз  вийшов  з
волостi.
   Понурившись, вийшли за ©м Струк i Терешко, а позад усiх Денис.
   Денис гнiвався на волосних. Голова в його болiла, закривавлене  обличчя
розпухло i щохвилини нагадувало про Романа.
   Як вiн увiйшов у свою хату, то там були всi дома.
   Зiнько аж з мiсця зiрвався, побачивши Дениса:
   - Денисе! Що це тобi?
   Не вiдмовляючи йому, Денис промовив просто до батька:
   - Ото ж ваш синочок наробив.
   - Хто? Роман? - спитав батько.- Знову билися? З чого ж це?
   - Аз того, що ми - кум Терешко, Струк та я - пiймали  його  з  салом  у
байрацi.
   У старого Сиваша затремтiли руки.
   - Та й били його?
   - Або вiн нас бив, поки йому руки назад скрутили.
   - Нащо ж ви йому руки крутили?
   -_ Щоб у волость одвести. Шкода тiльки, що старшина не схотiв у холодну
посадити.
   - I ти вiв його зв'язаного... через село в волость?
   - А то ж би нiс чи вiз на собi?
   I вiдразу всi очi повернулися до старого батька. Вiн устав бiлий, увесь
тремтячи, як лист пiд вiтром, i звiв угору проти Дениса руку.
   У -хатi зробилось так тихо, мов усi перестали й дихати.
   - Бодай же ти довiку був...
   Але слово прокльону спинилося на устах у безщасного батька, i  вiн,  як
стояв, упав на стiл головою i заплакав старими,  тяжкими,  як  камiнь,  як
огонь, пекучими сльозами.
   - Так мене зганьбив!.. Увесь рiд наш чесний так  зганьбив!..  Брата  не
пожалiв!.. Хоч  би  мене,  старого,  пожалiв!..  Мою  стару  голову  таким
соромом, такою гакьбою покрив!..
   I нi слова бiльше. Тiльки чути було, як мати хлипала,  стоячи  в  кутку
бiля дверей. По Зiньковому обличчю котилися сльози...



   Частина друга. СЕРЕД НОВОГО ТОВАРИСТВА

   Вийшовши Роман з волостi, повернув знов у город.
   Ще нiколи вiн не був такий лютий на брата й на селян, як тепер.
   Йому, бувши вже не простим мужиком, зазнати тако© ганьби, такого сорома
перед цiлим селом!
   I все через його, через цього клятого Дениса! Якби вiн його зараз отут,
серед шляху, стрiв - задавив би його, розтоптав би, як гадину!
   Та гарнi й батько з Зiньком, потураючи такому хамлетовi, як Денис. Вони
могли б оддiлити його, Романа, дати йому що треба,- вiн би пiшов од них, i
нiчого б тодi не було.
   А тепер!..
   Та всi вони, всi йому за шкуру сала залили!..i Всi цi мужла© клятi!
   Вiн повернувся до села, що вже поринало в долинi, визираючи з-за  горба
солом'яними  покрiвельками,   з   бiлими   димарями,   розкиданими   серед
ясно-зелених куп густих верб i темного листу садкiв. Зняв кулак  угору,  i
крiзь затисненi зуби вилетiв якийсь пiвзвiрячий згук лютостi й зненавистi!
Повернувся i пiшов швидко-швидко.
   Довго йшов, поки хоч трохи втихомирилося серце i мiг думати i про  щось
iнше.
   Що саме вiн зараз робитиме в городi?
   У кишенi  в  його  бряжчало  трохи  грошей,-  зосталось  од  попереднiх
крадiжок,- але ©х не могло стати надовго.
   Ет! Там видно буде! Стукатиме скрiзь,- десь та вiдчиниться.
   Але як вiн увiйшов у город i проходив вузькою  вулицею,  поглядаючи  на
невеличкi одноповерховi будиночки, пооббиванi  дошками  i  помазанi  сiрою
фарбою, то не знав, у якi саме дверi ма╨ почати стукати. Всi були однаково
непривiтнi, однаково замкненi вiд кожного чужого.
   I так iшов усе далi, аж поки дiйшов до невеликого базару,  засмiченого,
захаращеного шопами й рундучками, обставленого великими й малими бакалiями
та крамницями. Цi бакалi© й крамницi надихнули йому думку: а що, якби туди
в прикажчики?
   Недовго думав i зайшов зараз же  у  велику  бакалiю.  Там  було  кiлька
покупцiв, i крамарчуки метушились, поспiшаючися  все  подати,  не  баривши
покупця. Один пiдбiг i дуже ввiчливо озвався до Романа:
   - А вам что угодно?
   - Та менi хазя©на.
   Обличчя в крамарчука  зараз  одмiнилося,  скоро  виявилось,  що  це  не
покупець. Вiн недбало кивнув рукою на високого худого чоловiка,  що  стояв
за касою:
   - Он!
   Роман пiдiйшов до хазя©на, поздоровкався.
   - А що скажете?
   Роман почав був казати, але ще  й  не  доказав  усього,  а  вже  хазя©н
замахав руками:
   - Не нужно! Не нужно! У нас усi прикажчики ╨сть.
   Роман вийшов з цi╨© крамницi i подавсь у другу. В другiй хазя©н спитав:
   - А рекомендацi© ╨сть? Цього в Романа не було.
   - А по какой частi ви служили? Роман одказав, що швейцаром.
   - Та нi, по торговой частi... чи в бакалейной, чи в мануфактурi?
   - Та я по торговой савсьом не служил.
   - Е, дак ви нам не пiдходите,- вiдказав хазя©н i  одвернувся  у  другий
бiк.
   Роман вийшов знову без нiчого. Але вiн уже наважився походити  сьогоднi
по крамницях i почав заходити в кожну пiдхожу по черзi.  Здебiльшого  нiде
не треба було прикажчика, а як часом i не вiдсилано його вiдразу, то зараз
же виявлялося, що вiн торговлi не зна╨, i пiсля цього вже годi й говорити.
Обiйшовши так десяткiв трохи не зо два крамниць,  Роман  побачив,  що  тут
йому нема чого сподiватися. Треба було це облишити.
   Почувся на втому й голод. Купив на базарi хлiба, тут же сiв на рундучку
©сти.  Базар  був  порожнiй,  бо  було  вже  пiзно  i  день  не  базарний.
Коли-не-коли тiльки перейде засмiченим майданом який чоловiк, але нiхто не
займав Романа. Мiг ©сти як хотiв помалу i думати скiльки хотiв.
   Думав усе про одно. Завтра пiде  по  палатах  тощо:  чи  не  треба  там
сторожа. Не дуже до вподоби Романовi було те сторожування,  та  вже  лiпше
це, нiж нiчого. Пiшов би й сьогоднi, та пiзно:  з  усiх  палат  члени  вже
порозходилися. Щоб так-сяк добути день до вечора,  походив  по  городських
бульварах, почитав на стовпах афiшi та iншi оповiстки  та  розпитався,  де
тут ╨ "ночлiжний дом". Скоро почало вечорiти, пiшов у той  "дом"  ночувати
за три копiйки.
   Не сподобалось йому там. Велика свiтлиця була така нечиста й темна,  що
лiпше було б ©© темницею звати. На стiнках колись  були  шпалери,  але  це
було дуже давно, бо тепер од них позоставалися тiльки  де-не-де  великi  й
малi клаптi. Обдертi  стiни  були  такi  занехаянi,  обпльованi,  помазанi
роздавленими блощицями, що Романовi гидко  було  на  ©х  дивитися.  Чорнi,
затоптанi грязею помости попрогнивали. У вiкнах найнижчих шибок зовсiм  не
було: ©х так часто бито, що хазя©н позатулював там дощечками. По всiй хатi
стояли широкi ослони з дерев'яними приголовачами - i серед хати,  й  попiд
стiнами. Котрi були порожнi, а на котрих, на якомусь  дрантi,  сидiли  або
лежали люди. Пiд чорною вiд сажi стелею висiла поганенька  лампа  i  ледве
освiчувала тьмяним свiтом цей притулок людського вбозтва.-
   Роман обiбрав собi порожнiй ослiн пiд стiною в кутку.
   Скинув пальто, пославсь i мовчки  лiг.  Ще  було  рано  спати,  i  вiн,
лежачи, почав роздивлятися, серед яке  товариство  потрапив.  Були  старi,
зовсiм   сивi   дiди,   були   здоровi,   дужi   люди   i   хлопцi   рокiв
шiстнадцяти-сiмнадцяти. Просто© сiльсько©  одежi  було  мало,бiльше  всяке
городянське вбрання. Якi сидiли або  лежали  самi  собi,  а  якi  купками,
розмовляючи,- певне,  знайомi.  Он  недалечке  тро╨  лагодяться  вечеряти:
порозкладали перед себе на якiйсь ганчiрцi порiзаний  хлiб  i  ковбасу,  а
один зручно вибива╨ з пляшечки затичку, вдаривши дном  пляшки  об  долоню.
Притуля╨ пляшку до губiв, i Романовi чуть, як  булька╨  горiлка.  Надпивши
трохи, переда╨ другому... Романовi почина╨ страшно хотiтися  випити  чарку
горiлки i закусити отi╨ю ковбасою.
   - Ти чого тут? - зненацька гримнув над ©м страшний басюра.
   Роман глянув i побачив, що бiля  нього  сто©ть  здоровенний  чолов'яга,
убраний у широке й довге лiтн╨  пальто,  руде,  заяложене  й  обдерте.  На
головi пом'ятий чорний бриль. Здорова пика з бородою.
   - Ти чого тут лiг? - знову зикнув новий гiсть.
   - Того, що тут место било,- вiдказав Роман.
   - Ах ти, болван неучений, стультусяка халдейський! Хiба ти не зна╨ш, що
це мо╨ мiсто, га?
   - А скудова ж би я знал? - сказав Роман, нехотя  встаючи.-  Я  сьогоднi
тут у первой раз.
   - "У первой раз"! - перекривив здоровило.- Тебе нечиста  мати  принесе,
мабуть, сюди ще мiльйон разiв, то знай, що на це  мiсто  в  мене  давность
земська, понiма╨ш? Я тут ночую, я, Патрокл Хвигуровський!
   - Що це там уже бурса розвоювалася? - озвався хтось  iз  другого  кутка
хати.
   - Сердиться! - додав другий.
   - Цитьте, ви, суси тупорилi! До сих пор не можете розшелепать того,  де
бурса, а де семинарiя! Бурса!..
   - Ну, ти вже, Хвигура! - одказав перший голос.
   - Да, Хвигура. А зна╨ш, ти, азiнус клапоухий,що значить  хвигура?  Вид,
образ, все одно що образець! ГIонiма╨ш ти: образець, примiр для вас  усiх,
сервуси ви черв'яковськi!
   Регiт покрив слова Патрокла Хвигуровського. А вiн,  незважаючи  на  те,
почав моститися на сво╨му ослонi, бо Роман перейшов на  iнший.  Тепер  уже
Роман роздивився на нього дужче.  Здоровенна  голова  з  русявим  кудлатим
волоссям, з розкуйовдженою бородою. Обличчя  з  товстим  носом,  одутле  i
червоне вiд випито©  горiлки,  але  зовсiм  не  лихе.  Роман  iще  й  далi
роздивлявся б на його, але новий гiсть хотiв спати, бо в його добре гуло в
головi: умостившись, лiг, повернувся до стiни i незабаром захрiп  так,  що
один сонний аж жахнувся.
   А Роман довго не мiг заснути,- то вiд думок, то вiд усяко©  поганi,  що
за нiч скусала його геть чисто все тiло. Заснувши, спав погано i зараз  же
прокинувся, скоро ночлiжани заворушилися  в  хатi.  Поспiшився  вмитися  i
вийти на вулицю.
   Було ще рано куди-небудь iти за дiлом. Роман  пiшов  на  базар  iзнову,
купив собi снiдання й попо©в. Проба-вившись годин до десятьох,  пiшов  "по
палатах".
   Тут уже рекомендацiй не треба було: досить, що вiн солдат, бо  сторожiв
же й беруть найбiльше з колишнiх  солдатiв.  Та,  на  лихо,  в  маленькому
губернському городi небагато було тих "палат", а якi й були, то скрiзь уже
народу повно й без Романа.
   Вiн виходив увесь день i вернувся ввечерi до нiчлiжного без нiяко© поки
надi© на службу.
   В нiчлiжному були й новi гостi, i тi, що ©х Роман бачив  учора;  тiльки
не було Патрокла Хвигуровського. Роман подався на сво╨  вчорашн╨  мiсце  i
зараз же лiг утомлений.
   До нього пiдiйшов парубок - високий, безвусий, у  старенькому  пiджачку
та в полатаних  на  колiнах  штанях.  Обличчя  зовсiм  молоде,  але  якесь
невиспане, брезкле, з великим синцем пiд оком.
   - А що, земляк, нетутешнiй? - запитав.
   - Н╨.
   - А скудова?
   - З Дибльов.
   -_ А! Чи не служби шука╨ш?
   - Та служби.
   - Ну-ну!.. Етого iщо попошука╨ш!
   - Разлi трудно?
   - А то не? Я сам уже з мiсяць шукаю... Витратився, ободравсь увесь...
   Вони розбалакалися.  Роман  розказав  парубковi  про  сво©  городянськi
пригоди, а той i собi оповiдав, що вiн там та там бував, прохав,  та  нiде
роботи нема,- хоч пропадай з голоду! От сьогоднi вiн ще й не ©в нiчого.
   - Чи нема в тебе, земляк, хоч гривеника? Позич,  пожалуста!  Зароблю  -
оддам. А то так воно - не ╨вши...
   Роман i сам був голодний...
   - А гд╨ б тут можна купить чого закусить? - спитав.
   - Можна! I закусить, i випить! - вiдказав парубок.- Давай збiгаю!
   Роман вийняв четвертака, щоб той  купив  на  двадцять  копiйок  ©жi,  а
п'ятака здачi принiс. Парубок метнувся  швидко,  але  довгенько  проходив.
Принiс оселедець i булку, але без здачi.
   - А п'ятака,прости, земляк! - i сам не знаю как  -  випустил  з  рук...
отут у дворi. Шукал-шукал - темно, не найдеш. Нехай уже завтра пошукаю.
   - Та вже пущай,- сказав Роман, але йому чогось здалося, що вiд  парубка
не пахло попереду горiлкою i що його п'ятак лежить тепер не на дворi, а  в
шухлядi в монополi©.
   Порiзали на шматки оселедець, роздiлили надво╨ булку й почали ©сти.
   - О дикi неуки! - озвався бiля  них,  пiдiйшовши  несподiвано,  Патрокл
Хвигуровський.-  ©дять  оселедець,  не  пивши  попереду!  Ще   в   древнiх
хвилозопiв сказано, що риба любить воду. I коли не можеш дать ©й води,  то
дай ©й хоч водки.
   Його здорова лапища простяглася мiж два ©дцi, ухопила шматок оселедця i
вкинула  його  в  величезний  рот.  Простяглася  знову,  вломила  половину
парубково© булки i послала ©© слiдком за оселедцем.
   -  А  сами  ж  зачим  ©сте,  когда  водки  не  пили?  -   запротестував
невдоволений з таких заходiв парубок.
   - Дурень ╨си! - одказав Патрокл, чвякаючи на всю хату.- Водка  вже  там
╨сть, i через те нехай ця твар iде в мою горлянку.
   I знову шматок оселедця зник за густою щетиною його рудих вусiв.
   - Не гнiвайся, земляче,- озвався до Романа,- що так, не питаючи,  беру:
довлi╨ть-бо пища алчущему оно©. I коли ти цього сервуса черв'яковського  i
неклю-чимого году╨ш такими смашними оселедцями, то вже менi й бог велiв.
   - Садiться! - одказав Роман.
   Патрокл сiв на ослiн i моргнув на парубка:
   - Моторний хлопець! Уже й лапав на свого!
   - Как там напав! - одказав сердито парубок.-  Позичил  у  його  грошей,
пойшол та й купил.
   - Ну, ну, зна╨м! - припинив його Патрокл.-  Позичив,  бо  роботи  нема,
витратився... А скiльки згубив?.. Вiн постоянно роботи шука╨ i губить чужi
грошi - до себе в  кишеню,-  сказав  вiн  уже  до  Романа.-  Багато  тво©х
загубив?
   - П'ятака,вiдказав Роман.
   - П'ятака? Дурак, що губив такий пустяк! То - так вiн i  по  карбованцю
губив. Одначе треба поспiшатися, а  то  цей  канiс  ненажерливий  сам  усе
похапа.- I вiн знов укинув собi в рот шматок оселедця й булки.-  Ех,  чорт
його зна! Все-таки треба рибi води! Лукаш! Получай три злоти:  пляшечка  й
закусочка! Загубиш хоч одну копiйку - не дам нi крихотки, ще й шию наб'ю!
   Лукаш зник, але вернувся тепер дуже швидко, несучи кусок ковбаси,  хлiб
i горiлку. Почали випивати й ©сти. Розбалакались  iз  Патроклом,  i  Роман
мусив i йому розказати про сво© ходiнки й шуканину.
   - Жалiю, амiкус, тебе. Но не рюмсай i возвеселись: терплять i кращi  за
тебе. Глянь на мене! Кончив два класи семiнарi©, греки й  латини  читав  i
думав ученiстю превище всiх превознестись i - пропав!
   - Чого ж ви пропали? - спитав Роман.
   - Чого?.. Чув ти мо╨ iм'я?
   - Чув...
   -_ Ну, то через його.
   - Та каким же образом?
   - А таким... Того, що iм'я геройське.
   - Как - iм'я геройське?
   - Ти цього понять не можеш. Герой був такий... Патрокл: i Трою  воював,
i багато совершив дiл славних... Так i я, iменем його  названий,  повс╨гда
був прихильний до геройських дiл.
   - I совершали?
   - Стультус!.. З Вакхом у компанi© побив морду ╨зу©товi  iнспекторовi  i
за те поневiряюся й досi. I уше-лепкався в цю бездну гнусностi, де  кишать
тварi, подобнi сiй, богам зненависнiй, мармизi! - I вiн  штрикнув  пальцем
просто в пику Лукашевi.- По не розквасюй губи,  бо  то  подла  манера.  Як
зазна╨ш усього i не знайдеш нiчого, i схочеш уже наплювать на цей город  -
приходь до мене, i Патрокл Хвигуровський дасть тобi достойную тебе роботу.
   Роман глянув неймовiрно на обiдрану постать Пат-рокла Хвигуровського  i
подумав собi, що ледве чи можна чого вiд нього сподiватися.  Той  зрозумiв
його погляд:
   - О азiнус клапоухий i Хома невiрний! Не витрiщай сво©х слiпакiв на мою
костюмiровку, а дивись на мо© дiла, i будеш подобен менi i не  пропадеш  з
голоду!
   Поки, одначе, дiла героя з поганою костюмiровкою обмежились на тому, що
вiн найбiльше за всiх порався коло чарки й  закуски,  прибрав  геть  чисто
все, що мiг прибрати, а потiм захрiп по-вчорашньому  на  сво╨му  ослонi  з
"земською давностю".
   Три днi ще ходив Роман та шукав собi служби, а на четвертий зостався  з
п'ятаком у кишенi. Ще одно можна було йому зробити: стати на базарi.
   Щодня на одному звичайному мiсцi на  базарi  стояла  купка  людей.  Всi
виглядали заробiтку. Сiльськi парубки  i  дiвчата,  поприходивши  в  город
шукати наймiв, стояли поруч з городянськими куховарками й поко©вками,  що,
покидавши старих хазя©нiв,  дожидалися  нових.  Кiлька  старiших  людей  з
сокирами за поясами - це були дроворуби. Тут же стояли й мiськi  обiдранцi
з таких нiчлiжних домiв, як отой, що в  йому  Роман  ночував.  Цi  й  собi
виглядали, але вже не наймiв,- хто ж би ©х наймав? - тiльки поденного  або
хоч на  один  раз  якого  заробiтку.  Сiльськi  дiвочi  вбрання  з  ясними
зеленими, синiми, червоними кольорами, парубочi свити,  чумарки,  шапки  й
брилi мiшалися з обдертими лахманами нечепурно©,  загиджено©  городянсько©
одежi.  Уся  ця  купка  товклась  серед  базарових  яток  на  засмiченому,
закиданому недо©дками  i  всякими  покидьками  майданчику,-  люди  стояли,
сидiли, часом лежали на порожнiх рундуках. Дiвчата  цокотiли  промiж  себе
завзято, парубки поштурхували дiвчат, а  тi  верещали  голосно  й  весело.
Городянськi куховарки та поко©вки у кохтах та в  пальтах  тримались  трохи
осторонь i промiж себе судили й лаяли на всi заставки хазяйок  та  навчали
одна одну (а часом i сiльських дiвчат), як треба поводитися  з  хазяйками,
щоб не давати ©м волi, як прикидати бiльшу цiну  до  того,  що  купу╨ш  на
базарi... Було голосно й весело: кому й не  щастило,  то  соромився  перед
людьми сум виявляти. Але  все  ж  часом  було  чути  смутне  нарiкання  на
нещасливу долю, шо й роботи нема, й ©сти нiчого,  i  нездужа╨...  Блiдi  й
змарнiлi обличчя траплялися серед цього натовпу часто. Обiдранцi  часом  i
собi встрявали до гуртово© розмови, але бiльше  стояли  самi  собi;  часом
вони приносили пляшечку "монопольки" .i зараз же, на якому рундучку, а  то
й  навстоячки,  випивали  ©©,  закушуючи  гнилою  ковбасою  або  смердючим
оселедцем. Iнодi пiдходила до дiвчат i куховарок яка панiя  або  й  пан  -
вибирали собi пiдхожу i починали з нею вмовлятися; якщо ╨днали, то вели  з
собою. Тодi тi, що позоставалися, лаяли панiю чи пана, казали, що  вони  й
слiпi, й дурнi, бо взяли найпоганiшу, а не взяли нi  одно©  з  них.  Часом
приходив наймати дроворуба -  пиляти  й  колоти  дрова,  а  хто  кликав  i
обiдранцiв - найбiльш переносити щось важке. Дроворуби стояли  тут  щодня.
Обiдранцi - теж щодня, хiба що ходили часом  по  базару,  доглядаючи,  щоб
панi© та куховарки добре ховали грошi: котра не робила цього, тую  карали,
бо зараз тi грошi потрапляли до рук обiдранцевi, i вже тодi кiльки день не
видко було його на точку. Всi iншi стояли - поки хто найме; а з сiльськими
бувало й так, що як докучить стояти ненайнятому, то й пiде воно собi знову
додому.
   Серед цi╨© купки мусив стати й Роман. Тепер уже вiн думав про  те,  щоб
поки знайти собi хоч поденний заробiток, бо йому не було  чого  ©сти.  Але
доля була до нього неласкава: вiн простояв увесь перший день до  вечора  i
не вистояв нiчого.
   П'ятака про©в,не було з чим iти й до нiчлiжного. Роман думав,  думав  i
пiшов у великий мiський сад.
   - Засну десь у кущах! - гадав собi-- Поки ще не холодно.-  Вишукуючи  в
саду лiлшого, затишнiшого мiсця, натрапив на чималу будiвлю, що стояла там
серед прочищеного майданчика. Зроблена з шальовок, в однiм мiсцi зовсiм не
було стiни - самi поручата. Роман перескочив через ©х i пiшов усерединi по
помосту. Силкувався йти тихо, щоб не почув сторож садовий. Iшов у  темрявi
i вiдразу почув, що пада╨ вниз.
   Упав, але бiльше злякався з несподiванки,  нiж  забився.  Встав,  почав
мацати руками. Був у якомусь дощаному коридорi неглибокому. Вилiз iз  його
легко i пiшов обережно далi. Дiйшов  до  якихось  дверей  i  вiдчинив  ©х.
Засвiтив сiрника: невеличка дощана комiрчина,  мов  хижка,  попiд  стiнами
лави.
   Зважився тут заночувати. Лiг на лаву, положивши шапку в голови.
   Уночi кiльки разiв прокидався, не розумiючи,  де  вiн.  Тiльки  вставши
вранцi, побачив повидному, що це був лiтнiй театр,  покинутий  уже  тепер,
порожнiй, старий i обдертий. Мусив бути йому притулком  i  надалi  на  той
час, коли не буде грошей, щоб ночувати деiнде.
   Сьогоднi вiн продав за три рублi сво╨ пальто. Осiнь тiльки  почалась  i
була суха й тепла,можна поки було й без нього прожити, а далi... що  буде!
За карбованця купив сокиру i вийшов на базар... Його зараз же взято колоти
дрова. Роман дуже зрадiв цiй роботi. Але поки вiн  наколов  купу  дров  та
заробив пiвкарбованця, то в нього так заболiли крижi й руки, що  вiн  кляв
свою роботу всякими словами. Ввечерi пiшов у нiчлiжний, стрiв там Лукаша i
з горя про©в i пропив з ним увесь свiй заробiток.
   Щодня Роман стояв на точку, та не щодня його брано. В який день не було
заробiтку, Роман жив з тих  грошей,  що  зосталися  йому  вiд  пальта.  Це
дiялося тижнiв зо два, аж поки знову так сталося, що в Романа  не  було  й
трьох копiйок заплатити за нiч у нiчлiжному.
   "Доробився!" - гiрко нарiкав на свою долю Роман, iдучи ночувати знов  у
той садовий театр. Тепер це було не так добре, як попереду, бо  вже  пiшли
дощi i зробилося враз дуже холодно.  Роман  страшно  намерзся,  стоячи  на
базарi, i був голодний. Вiн увесь трусився.
   Дотягся до театру, перелiз через поручата i  пiшов  у  свiй  закамарок.
Iдучи темною сценою, вiн спiткнувся на щось i трохи не впав.
   - Який тут стультусяка собачий ходить та людей колошка╨? -  несподiвано
гримнуло з темряви.
   Роман пiзнав голос Патрокла Хвигуровського: це вiн на нього спiткнувся.
   - Се я, Роман,одповiв.
   - Який Роман, азiнус?
   - Та тот, що з  вами  в  ночлежному  ночувал.-  Увесь  цей  час  ©м  не
доводилося стрiватися.
   - А чого ж ти тут?
   - Та должно того, що н╨ту на ночлежний деньог.
   - Резон, хоч ти й болван!
   - А чого .ж я болван?
   - А того, що повинен тут ночувать.
   - Та й ви ж тут ночу╨те.
   - Я - iнша рiч. Я, братку, так собi... ще  вдень  сюди  зайшов,  а  був
трошки випивши... та як лiг - та й досi!.. Ну,  а  все-таки  я  це  мiсто,
правда, знаю добре... Дак це вже нiч?
   - Нiч.
   - А чого ж ти зубами ухналi ку╨ш?
   -_ Бо холодно.
   - Холодно? Ну, сiдай бiля мене та погрiйся! Чого сто©ш?  Сiдай!  За  це
платити не доведеться.
   I вiн у темрявi пiймав його за руку й потяг униз. Роман сiв бiля нього.
   - Еге, та ти, парубче, без пальта!
   - Атож...
   - А де ж воно?
   - Загуло.
   - Ну, й ти ж скоро загудеш.
   - Куди ж я буду густи?
   - К чортовому батьковi в зуби! Пропадеш без одежi.
   - Продал... топор нужно било купить... Що ж мiн╨ було делать?
   - Клапоухий азiнус! Попитайся мене, то я скажу, що тобi треба робить.
   - Говорiть!
   - Я тебе поведу до добрих людей.
   - Ведiть!
   - Там, поки що, получиш кватиру  й  харч.  Заплатиш  згодя,  як  будуть
грошi.
   - Хароша штука, спасибi вам!
   - Не кажи - хароша, поки не з'©в!  Як  будеш  розумний,  то  матимеш  i
роботу.
   - Какую?
   - Кращу за ту, яку робиш.Тодi знатимеш.
   - Пущай i так!
   - Тiльки одно...
   - А що такое?
   - Чи зостанешся там, чи нi, чи вiзьмеш роботу, чи нi, а що побачиш, про
те мовчи!
   - Ето можно.
   - Заприсягнись!
   - Пущай мене хрест побйоть i сира земля не прийметь, ╨желi кому скажу.
   - Добре! А коли злама╨ш присягу, то я _тобi зламаю шию... I пiд  землею
знайду. Цiла голова не буде. Цього не забудь!
   -_ Не забуду.
   - Гайда.
   II
   Довго йшли через увесь город,  аж  поки  прийшли  до  яко©сь  темно©  i
грязько© вулицi. Перейшли ©© всю. Наприкiнцi вулиця вiдразу падала вниз  i
звертала в якийсь яр. По обидва боки яру, попiд глиняними кручами, блимали
маленькими вiкнами невеличкi хатки. Лiхтарiв не було,- тiльки й  свiту  на
вулицi, що з тих вiконечок. Ноги грузли в глинi, розмоченiй дощами.  Роман
уже набрав у сво© дранi чоботи стiльки води, що всi ноги були мокрi.
   - Iди сюди попiд тином,-  сказав  Патрокл,-  бо  тут  та-ка  халдейська
калюжа.
   I справдi, всю вулицю залила величезна калюжа. Це було найнижче мiсце в
яру, i вода стiкала сюди з усiх високостiв.
   З бiдою, чiпляючися за хворостяний тин, просунулись повз калюжу.
   - Ну й грязюка! - жалiвся Роман.
   - Ще й лучче: як упадеш, то не заб'╨шся.
   - Та куди ж ми зайшли?
   - У Рiвчаки!
   - Какi© рiвчаки?
   - Так зветься... Iди за мною!
   Вiн завернув до двору. Одчинив хвiртку, впустив Романа i по-хазяйському
зачинив за ©м. У дворi хата, зда╨ться,  гонтом  крита,  праворуч  -  якiсь
шопи, чи що.
   Загарчав у темрявi собака.
   - Цить, Хамло, цить! Се я. Здоровенний пес,  пiзнавши  Патрокла,  почав
лащитися до нього.
   - Що? Хiба давно не бачив мене? На вже, на! Витяг щось iз кишенi i  дав
Хамловi.
   - Добрий канiс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику
заляпав.
   Пiдiйшли до хати, i Патрокл загрюкав у засуненi дверi.
   Чути було, як хтось вийшов з хати, i чоловiчий голос озвавсь у сiнях:
   - Хто там?
   - Одчиняй, то й побачиш!
   - Патрокл Степанович? - запитав стиха голос.
   - Атож.
   Хазя©н упустив гостей i зараз же знову засунув дверi. Увiйшли  в  хату.
Це була звичайна мiщанська свiтлиця: велике  лiжко  праворуч  пiд  стiною,
лiворуч стiл,  а  круг  його  простi  дерев'янi,  помазанi  рудою  фарбою,
стiльцi; ближче до дверей - праворуч пiч, лiворуч - шафа. Стiни  облiплено
поганенькими, нечистими вже шпалерами; на стiнах три малюнки  без  рамцiв,
прибитi  просто  гвiздочками:  копi╨чнi  базаровi  ляпанцi,  всi  помазанi
мушиними слiдами. Якась жiнка, мабуть, хазяйка, блiда й худа, клала  спати
дитину в колиску, а за столом сидiв Лукаш.
   Поздоровкались i посiдали.
   Тим часом увiйшов з сiней хазя©н. Не такий здоровий,  як  Патрокл,  але
кремезний  i  дужий,  з  великою  блискучою  чорною   бородою,   з   дужим
закандзюбленим носом. Блиснув на Романа гострими холодними очима.
   - Чого ти так на його дивишся?  -  спитав  Патрокл.-  Оце  тобi  привiв
чоловiка. Ходить без роботи. Коли зараз нема в нас дiла - треба дать  йому
кватирю й харч.
   - А талалая з бiлих берез не буде випускать?
   - Каже, що припне.
   - Хай ночу╨ть.
   - От i гаразд! А тепер зна╨ш що, Яроше? I вiн  голодний,  та  й  я,  як
вечiр побачив, то розласувався на вечерю.
   - Ану, Варко, давай там що ╨сть! - звелiв Ярош господинi.- Ми ще й самi
не вечеряли.
   Жiнка, мовчазна i якась дивна, почала готувати вечерю. Хазя©н вийшов  у
сiни, а за ©м слiдком Патрокл, i довго щось там балакали,  тодi  вернулися
вдвох.
   - Ану, сiдаймо! - покликав хазя©н. Гостi посiдали за стiл,  а  вiн  тим
часом витяг з шафи пляшку з горiлкою.
   - От чудесна штука, що й аква вiта ╨! -  зрадiв  Патрокл.-  Мабуть,  ти
знав, що я змерз?
   -_ А, должно, ти й не пив би, когда б не змерз? - шуткував Ярош.
   - Та... Мене покiйний батько завсiгди навчав: чарка - ворог твiй!  А  я
ворога де не побачу, там i стребляю: не люблю ворогiв.
   -- Варко! А ти ж чого не садишся? - озвався Ярош до жiнки.
   -_ Не хочу.
   - Знов завередувала? Iди й садись!
   Жiнка мовчки сiла  за  стiл  i  почала  нехотя  ©сти,  нi  на  кого  не
дивлячись. Чоловiк позирав кiлька разiв на не©  спiдлоба,  але  нiчого  не
казав.
   Роман мало говорив, бiльше слухав, силкувався зрозумiти, до яких  людей
вiн потрапив. Але нi обстановка в свiтлицi, нi звичайна мiщанська одежа  у
хазя©в, нi розмови - все про щось  невiдоме  Романовi  -  не  казали  йому
нiчого.
   Повечерявши, зараз полягали спати: хазя©  на  лiжковi,  гостям  послали
долi рядно, а пiд голови дали подушки.
   Другого дня, як Роман прокинувся, то в хатi нiкого не було, тiльки  вiн
та Патрокл спав. Але в сiнях чути було розмову. Жiночий голос казав:
   - Знов уловили грiшну душу, як нечистi в пекло!
   - Цить! Не тво╨ д╨ло! - вiдказав чоловiчий голос.
   - Бодай би вам стiльки  кар  було  на  тому  свiтi,  скiльки  ви  людей
занапастили!
   - Варко, кажу тобi - цить! Давно в тебе ребра трiщали?
   - Покарав мене бог таким чоловiком!
   - Ти таки добалака╨шся!
   Погроза злякала жiнку, i вона змовкла. В хату ввiйшов хазя©н.
   Роман заплющив очi, мов спить.
   - Ге! Час уставати! - прокинувся Патрокл.- Ану лиш, братiку, вставай! -
штовхнув вiн Романа в бiк.
   Повставали. Жiнка внесла з сiней самовар. Посiдали пити чай.
   -- Ну, дак хочеш до нас у кунпанiю пристати? - спитав Романа Патрокл.
   - Почему нет - аби добра кунпанiя.
   - Добра! Комерчеська, - сказав Ярош.
   - А какая комерцiя?
   - Кiнська.
   - Каким образом?
   - А таким,вияснив Ярош,- лошадей дешево купля╨м, а дорого прода╨м.
   - А порадошно заробля╨те?
   - Та вже ж не без бариша.
   -- А где ж ви купля╨те?
   - Развi по селах мало коней?
   Роман не розумiв.
   - Ти, Яроше, погано йому розказу╨ш,-  перепинив  Патрокл,-  бо  в  тебе
чортма елоквенцi©. Слухай, парубче! Зна╨ш, як конi найдешевше купувать?
   - А как?
   - Так, щоб за ©х зовсiм не платить.
   - Каким образом?
   - А таким: як стемнi╨, то зайти в гостi  до  якого  багатого  стультуса
мужика. По-тво╨му - треба поторгуваться з мужиком,  а  по-мо╨му  -  зовсiм
того не треба, бо вiн дуже дорого  буде  править.  А  я  нищечком  повiтку
вiдчинив, та на  коня  сiв,  та  й  гайда  в  степ...  то  так  найдешевше
обiйдеться.
   Тепер уже Роман зрозумiв.
   - А чого, парубче, замовк? Може, вови та хохи бо©шся?
   - Н╨, я вови, положим, не боюсь, а так...
   - Дак вави?
   - I вави не боюсь.
   - Дак грiшки, чи що? Роман мовчав.
   - Болван, белбас i стультус! - гримнув Патрокл.- Що  то  грiх?  Як  хто
заповiдь лама╨  божу.  Що  заповiдь  велить?  Подiлись  з  ближнiм  тво©м!
Дiляться багачi? Одвiчай! Дiляться багачi з нами?
   - Н╨...
   - Ото ж вони роблять грiх, бо ламають заповiдь. А  ми,  як  возьмемо  в
багача конi, то що зробимо?
   -_ Та шо ж? Украдем!
   - Азiнус клапоухий! Ми подiлимо з ближнiми багачевими  добро  його,-  а
цього хоче заповiдь. Значить, вiн ©© лама╨, а ми направляемо. Розiбрав?
   - Та нащот цього разобрал, а тольки...
   - Ну шо "тольки"? Ти не толькай, а слухай розумних  людей!  Жив  ти  на
селi? Жив. Шо з тобою батько й брати зробили? Цiлували-милували тебе?  Нi,
побили мордяку та й випхали без нiчого. А де ж тво╨ добро, шо ти в гуртi з
ними заробив? Братик рiднесенький украв! Що тут треба  зробить?  Узять  ©х
добро та й подiлить так, щоб i тобi зосталося.
   - А почему ж у заповiдях написано: "Не укради"?
   - Шо ти менi  заповiдями  очi  вибива╨ш?  Iгнорантус  мiзер,  або  неук
малоумний! Я ©х лучче за тебе знаю. А як вовк у тебе теля вкраде, то ти не
прийдеш та не вб'╨ш вовка, не вiднiмеш у його теля? Не укради у чесного, а
в злодiя сво╨ одбери! А ти глянь: старшина i  староста  гарбають  обчеськi
грошi - злодi©!  Мужики  цуплять  панський  лiс  -  злодi©!  Пани  хапають
казьоннi грошi - злодi©! Шинкар обдурю╨  тебе  в  шинку  -  злодiй!  Брати
замотали братову частку - злодi©! Усi промишляють, як хто втне.  Ти  тепер
он з голоду пухнеш, а вони там собi горiлочку попивають,  аж  облизуються,
та пундики-мундики трiскають, та з  Романа  смiються,-  аж  черево  догори
дметься,- що такого дурня халдейського, таку лемiшку гречеську знайшли, шо
не вмi╨ свого добра в ©х вирвати. Пiди лиш, позивайся з ©ми! Випозива╨ш?
   - Чорта випозива╨ш!
   - Дак не будь же роззявлякою, а пiди та й вiзьми сам.
   -_ Та, конешно, то моя часть, ту можна взять... А  так,  хто  й  зна  в
кого, то ето вже...- вагався Роман.
   - О сервус малоголовий! Ти хiба ж не бачиш, що всi так роблять, як тво©
брати, то всi й крадуни. А в крадуна не грiх  i  забрать.  Нема  правди  в
свiтi, а ╨сть сама хапанина: хто швидше, хто бiльше вхопить! I хто вхопить
- той багач, хто не вхопить - той харпак! У старовину лучче було:  прийшов
грек, розбив Трою та й каже: я герой, бо Трою спалив,  троянцiв  побив,  а
добро ©х пограбував. А тепер кожен слебезу╨: я по правдi i  по  закону!  А
один з одного по три шкури деруть!.. ╞ ти людей?
   - Нi...
   - Брешеш! У старовину всi люди людей ©ли, а тепер усi брешуть,  шо  нi.
Неправда: трiскають так один одного, шо аж за ушима лящить! Бо homo homini
lupus est!
   I Патрокл грюкнув  з  усi╨©  сили  по  столу,  аж  дитина  жахнулася  й
заплакала в колисцi i все на столi задзвенiло, а очi  в  нього  спалахнули
злим огнем.
   Помовчав трохи,  похилившися,  заспоко©вся,  а  тодi  знов  озвався  до
Романа:
   - Ну, та нехай! Ми вже тебе на чужих не займатимем, а от давай подiлимо
тебе з братами та з батьком.
   - Каким образом?
   - Та так! Адже сам казав, що в твого батька тро╨ добрих коней.  Дак  ми
подiлимо тi© конi так, що твою частку з ©х тобi вiддамо. Якщо добрi  конi,
то можна й добрi грошi взяти.
   Роман мовчав. У нього в головi куйовдилися всякi думки, але  вiн  ще  й
сам собi боявся ©х виявляти. Вiн нiчого не вiдказав Патрокловi i  пiшов  з
хати. Йому не сидiлося: треба було кудись iти, самому подумати.
   Зоставишся Патрокл з Ярошем самi в хатi, спершу дожидали Романа, що вiн
знов увiйде, але згодом побачили, що вiн кудись подався з двору.
   -_ Ой,- сказав Ярош,- чи не подложить нам свинi отой кавалер?
   -_ Нi черта! - вiдказав Патрокл.
   - А ╨слi в полiцiю?..
   - Ну, то й шо вiн там скаже? Шо  ми  пiдмовляли  його  конi  красти?  А
свiдки де?
   - Та так...
   - Хiба полiцiя не  зна╨,  що  ти  вмi╨ш  верхи  ©здить?  Добре  вже  це
розшелепала, хоч тебе тодi за Стеценковi конi й не осуджено.
   - Та, положим... Да тольки не будеть, должно, з його людей.
   - От побачиш, шо буде! Погуля╨, погуля╨ та й вернеться, бо йому  iншого
ходу нема.
   - Конешно, вiн би нам так стежку показав, що ой-ой! Нема лучче з  таким
робить, що добре село зна╨,- промовив Ярош.
   - Ще б пак! Ти,  отамане,  звели  хлопцям  -  нехай  хлопцi  напоготовi
будуть: днiв зо три помине, то вiн явиться.
   А Роман тим часом iшов куди очi,  i  голова  в  нього  розпадалася  вiд
думок. Все минуле, все, що вiн прожив, одбув  уже,  так  мов  насунуло  на
нього, знов ожило.
   До солдатiв вiн жив дома так, як i всi парубки, i  робив  щиро.  Там  у
хазяйствi й його працi багато лежить. Чи вiн же винен, що  тепер  не  може
по-такому жити?
   Кожен чоловiк шука╨ кращого, а, живши в городi, вiн добре  побачив,  де
те краще. Мужича робота важка, нечиста, часом голодна й холодна. Та  кожен
чорт з тебе знуща╨ться, та нема такого начальника,  щоб  тобi  до  пики  з
кулаком не лiз! А городянське життя не таке: i робота  легша,  i  менше  з
тебе воду варять, i заробiток бiльший. От i  вiн  шукав  цього  заробiтку,
шукав того кращого життя. Коли ж не  щастить!  Анi  батько,  нi  брати  не
хочуть його розумiти, не хочуть допомогти йому.  Якби  вони  йому  вiддали
його частку, то, може б, вiн уже давно чоловiком був.  А  то  призвели  до
того. Що хоч з голоду пропадай. Та ще як зганьбили! Якби не втiк - рiзками
вибили б! Його - рiзками!
   Роман зовсiм не думав про те, що й вiн погано зробив, а згадував тiльки
кривду вiд брата. Гарний брат! Ну, сказав би батьковi - нехай  би  батько,
як там схотiв, покарав, а то зараз у волость зв'язаного, як рештанта.
   Роман згадував, як його ведено селом з скрученими назад руками, як люди
показували на  його  пальцями!..  I  велика  злiсть,  лютiсть  знову  його
обнiмала так, як i тодi, як вiн покидав сво╨ село. Там  то,  мабуть,  було
про його  балачок,  усi,  мабуть,  казали:  еч,  думав  панувати,  а  став
злодiювати! Зна╨ вiн цих мужикiв! Радi в ложцi води один  одного  втопити!
Правду казав Хвигуровський, що самi вони гiршi за всяких  злодi©в.  Так  i
братви: не вiддали його частки,- однаково,  що  вкрали  ©©.  А  як  злодiй
украде, дак хiба хазя©н не може, справдi, у його свого добра взяти? Отак i
вiн у братiв може...
   Роман, не помiчаючи того,  сам  собi  переказував  те,  що  йому  казав
Патрокл.
   Так... Але через що ж йому чогось нiяково  те  зробити,  до  чого  його
прихиляють?
   Грiх воно, звiсно, хоч i сво╨, але таким робом брати.
   Грiх... це так... А то ще й  так:  вони  собi  там  ласо  ©дять,  тепло
вдягаються, на печi  зиму  лежатимуть,  а  вiн,  Роман,  мерзне,  голоду╨,
поневiря╨ться тут. Якби не оцi... злодi©, то, може б, i з  голоду  пропав.
Хiба ж це по правдi? I хiба нема в його права, щоб  силомiць  сво╨  взяти?
Тiльки сво╨, тiльки в батька та братiв,- нi в кого iншого вiн не хоче, а в
©х самих...
   От iще тiльки одно страшно. Добре ж, як усе  гаразд  обiйдеться,  а  як
пiймають? Острог, рештантськi роти!
   Романовi сипнуло поза шкурою снiгом.
   I хто його ще зна╨, що воно за люди оцей Патрокл та Ярош. Може, вони ще
в таку справу його вплутають... Певне, за ©ми й полiцiя  догляда╨ться,  бо
вже, мабуть, зна╨ ©х... Що, якби пiти  та  виказати  на  ©х?  Звiсно,  вiн
заприсягся Патрокловi нiчого нiкому не казати, та хiба ж вiн тодi знав, що
то коноводи? Одначе... хоч би й пiшов у полiцiю, але свiдкiв у його  нема,
то нiчого з того й не було б.
   А як вiн пристане до ©х, то тодi й йому суда не минути... А втiм...  не
всi ж i попадаються... Мужики в таких випадках страшнiшi  за  суд.  Бо  як
пiймають коновода, то вже так його катують, що, бува╨, тут йому й каюк.
   Нi, нехай йому всячина! Краще вiн перетерпить якось  цей  час,  хоч  на
поденну походить,  а  там,  може,  яка  служба  знайдеться,  то  буде  вiн
чоловiком жити. А то...
   Роман пiшов на базар i став знову на точку. Тiльки не  багато  вистояв:
узяли попереносити шафи з однi╨© квартири в другу, та й годi,- бiльше й не
було роботи. Одiбрав злотого, та ото й усього заробiтку. Вiн його про©в, а
спати пiшов у сад, у театр. Уночi бiльше мерз, нiж спав.
   Другого дня було ще гiрше: нiхто за весь день i  не  попитав  його.  На
селi вже обробилися, насунуло в город парубкiв;  робiтникiв  було  бiльше,
нiж роботи,- не дотовпишся. Роман був не ©вши до вечора. Не ©вши  пiшов  i
ночувати туди, куди й учора. Але як  вiн  пiдiйшов  до  театрово©  шопи  i
побачив темну сцену - мов велику роззявлену пащу,-  його  обняло  холодом.
Згадав, як вiн мерз минуло© ночi. Тодi ж хоч не голодний був,  а  тепер...
Обняла його безнадiя.
   Отак поневiряться, мучитися! I через що? Тiльки через те, що  брати  не
схотiли йому вiддати його ж добра!
   Ну, дак вiн сам його вiзьме! Годi вже!..
   Вiн уже й не думав бiльше нi про грiх, нi про страх. Вiн був голодний.
   Повернувся i пiшов швидко-швидко на другий  кiнець  города  -  туди,  в
Рiвчаки.
   III
   Другого дня вранцi Роман iще спав у Ярошевiй хатi, як рипнули дверi i в
хату всунувся Патрокл Хвигуровський. Поважний тезко  грецького  героя  мав
сьогоднi обличчя квiтчастiше, нiж звичайно, бо пiд лiвим оком процвiтав  у
нього величезний синяк.
   - А де це? - кивнув на синяк Ярош.
   -_ Ат! - нехотя вiдказав i махнув рукою.
   - Чи не в Левона?
   Левон - то був та╨мний шинкар i помiчник  усяким  злодiям,  що  в  його
збиралися пити.
   - А то ж де хiба ╨ такi скаженi? - одповiв питанням Патрокл.
   - Должно, уп'ять з Левдиком?
   - Не з яким же дияволом! - одказав Хвигуровський, ходячи по хатi туди й
сюди.- Сточортове опудало смi╨ сiкатися! Ну, я ж йому й дав.
   Проходячи проз Романа сплячого, моргнув на нього:
   - А що, не казав я? Тут уже! Ходiм лиш у сiни! Вийшли.
   - Сам прибiг?
   - Сам... учорашнього дня...
   - Шо ж вiн каже?
   - Шо братам одомстить... Тольки ©м, а чого другого не хоче.
   - Та це вже звiсно. Кожен азiнус дума╨, що тiльки оцей  раз,  а  бiльше
вже й не буде. Ти йому вчора пiднiс?
   - Авжеж! Сьогоднi дам опохмелиться.
   - Тiльки добре дай!
   - Знаю плепорцiю. Не гаразд переборщать, а  то  й  на  вечiр  негодящий
буде. При йому хлопцiв не хочу збирать... Хай не зна╨ всiх...
   - Авжеж.
   -- Перекажи Лукашем,  щоб  надвечiр  зiбралися  в  шопу.  Хай  прийдуть
провулком та попiд кручею, щоб йому з вiкна не видать було.  Я  загадаю  -
кому що.
   - Гаразд, отамане.
   Поки вони розмовляли, Роман усе спав, дарма  що  Ярошева  жiнка  ходила
проз його по хатi, пораючись. Знеможений утомою, голодуванням та горiлкою,
вiн спав ще довго, аж  поки  встав,  щоб  знову  залити  горiлкою  останнi
iскорки сумлiння.
   Надвечiр того ж дня у Яроша в старiй шопi,  що  була  колись  возiвнею,
зiйшлося п'ятеро людей. Дожидаючись Яроша, посiли  на  старих  недоломаних
санях, дiжках, дровах та на iншому мотлосi, що ©м захаращено було возiвню.
Тут були Патрокл, Лукаш i ще тро╨ обiдраних добродi©в. Прийшов Ярош.
   - А де ж Левдик?
   - Хто його зна...  кудись  завiявся...  Мабуть,  п'╨,-  сказав  високий
похмурий чоловiк.
   - Сволоч! - вилаявся Ярош.- Тепер його саме нужно. Ну, слухать, хлопцi,
приказу! Усi змовкли.
   -  Кучма,  Лукаш,  Семен  та  Кулач  -  на  сю  ноч  у  Панасовку.  Ти,
Кучмо,вдався вiн до того, похмурого,- зна╨ш Панасовку, дак ти будеш ©м  за
отамана...  Слухать  його  замiсть  мене!  У  Охрiма  Бичка   -   багатий,
чорт,четверо добрих коней. Коней узявши, не ведiть до Гапона, а скорей  на
полтавський шлях... на Полтавщину...  как  той  раз,зна╨ш?  (Кучма  кивнув
головою.) Та глядiть, щоб бiльше двох чарок на дорогу нiхто! Щоб не  було,
як тогда з Лукашем... (Лукаш похнюпився.) Розходьтесь, хлопцi,  да  тольки
тихо, по одному.
   Ярош з Патроклом пiшли в хату.
   - Ну, Романе, треба нам у дорогу,- щоб не спiзнитися.
   - Чи в дорогу, то й у дорогу,- сказав зважливо Роман.- А хто ж iдьоть?
   - Та от ми тро╨.
   - А Лукаш?
   - Обiйдеться й без Лукаша! Нащо нам бiльше як трьох?
   Ярош винiс iз хижки свитку й чумарку.
   - Ануте, вдягайтесь, щоб потеплей било! Та щоб i городом од нас не  так
пахло.
   Усi тро╨ повдягалися в сiльську одежу.
   - А у вас там коней замикають? - спитав Романа Ярош.
   - Замикають.
   - Ну, треба взять i такого, щоб одiмкнуть.
   I вiн принiс iз сiней великий залiзний шворiнь.
   - А то ж для какой надобности? - спитав Роман.
   - А прибо© вирвать, коли замкнуто де,- вияснив Патрокл.
   Незабаром уже все було готово.
   - Ми вдвох з Романом пiдемо,-  сказав  Хвигу-ровський,-  а  ти,  Яроше,
згодом сам вийдеш - щоб не так помiтно.
   - Добре. За городом за цегельнею станцiя.
   - Iди ж ти, Романе, попереду,- звелiв Патрокл,- та  помалу,  а  я  тебе
нажену бiля церкви. Все люди менше вкупi бачитимуть. Бо вони,  яко  Аргуси
стоокi або Цербери пекельнi, так пащу й роззявляють,  щоб  неповинну  душу
вхопить.
   Як Роман з Хвигуровським пiдiйшли до цегельнi, то Ярош:  був  уже  там,
пройшовши ближчими вулицями. Надворi зовсiм смеркалося.
   - Ну, гайда! - скомандував отаман.
   Всi тро╨ пiшли шляхом. Нiде нiкого не  видко  було.  Разiв  зо  два  ©м
зустрiлися селяни возами i байдуже поминули ©х:  з  погляду  тро╨  злодi©в
здавалися звичайними  селянами-хлiборобами,  що  були  в  городi  i  тепер
верталися додому, Патрокл пiдморгнув на ©х:
   -_ Чи це не тi конi, по якi ми йдемо?
   - Н╨, не тi,вiдказав Роман.
   - Та я таких i не хочу. Це дуже поганi. Увiйшовши верстов з вiсiм, сiли
вiдпочити пiд га╨м.
   - А що, половину ввойшли? - спитав Ярош у Романа, як посидiли трохи.
   - А должно.
   -_ Ну, гайда вп'ять, щоб на  полноч  виспiть.  Тогда  найлучче  мужикам
спиться.
   Рушили знову. Була пiвнiч,  як  перед  Романом  за  чорнiли  хати  його
рiдного села. Щось немов торкнуло його, немов шепнуло йому стиха-стиха: чи
не облишити це, чи не вернутися? Але було вже пiзно, вороття не було.
   Нiч сприяла ©м. Мiсяць давно зайшов, по осiнньому небу пересувались раз
у раз хмари, тьмарячи i той невеличкий свiт, яким блищали з неба на  землю
зiрки.
   - Я пойду попереду, а ви за мною,- сказав Роман товаришам.
   Силкувався говорити спокiйно, а самого трусила пропасниця, як  пiдходив
до крайньо© хати.
   Аби перейти першу, довгу, вулицю, щоб хто не стрiвся, а далi - там  уже
скрiзь можна городами.
   Швидко й обережно перейшли вулицю.  Стрiли  таки  й  стукача,  але  вiн
любiсiнько задрiмав на одному пiддашшi.
   - Через тин! -  скомандував  тихо  Роман.  Перескочили  так,  що  й  не
трiснуло.  Роман  iшов  попереду  знайомими  стежками,   обминаючи   всякi
небезпечнi мiсця. Ще раз перелiзли тин i опинилися на луцi.
   - Тепер ми дома,- сказав Роман.- Просто лукою дойтiть до того провулка,
що мимо наш двiр... У провулок - ворота з току.
   - А на току, в клунi, спить у вас хто? - спитав Ярош.
   - Не знаю.
   Дiйшли до Сивашевого току. Роман одчинив ворота i впустив товаришiв.
   - Прихилiться отут пiд тином, а я пойду гляну, чи не спить случаем  хто
в клунi.
   - Яз тобою,сказав Ярош. Вiн ще не певний був, що Роман  не  зрадить,  i
боявся пустити його самого.
   - Нельзя,вiдказав парубок,- меня собаки знають,  а  ╨желi  з  вами,  то
загавкають. Я сам конi виведу аж сюди.
   Доводилося коритися.
   - На шворiнь - може, прибо© вирвать доведеться.
   - Давайте!
   Ярош з Патроклом прихилилися бiля плоту в затiнку. Роман  з  шворнем  у
руках тихо, обережно пiдiйшов до клунi. На ©й висiв замок. Це добре. Роман
пiдiйшов до других ворiт, одчинив i ввiйшов у двiр. Там було темно й тихо.
Собаки загарчали були, але Роман обiзвався до ©х стиха,  кинув  ©м  хлiба.
Пiзнавши його, вони замовкли i почали ©сти хлiб. Роман тим часом  пiдiйшов
до кiнницi. Замкнено. Заложив шворiнь одним кiнцем i  здорово  смикнув  до
себе за другий. Поганенькi прибо©  давно  вже  поiржавiли,  i  один  зараз
одскочив.  Одчинив  дверi  i  ввiйшов.  Вiн  знав,   що   коней   звичайно
прив'язувано до ясел, бо один був такий, що з тими двома не  мирив.  Роман
налапав ©х морди руками,-  всi  тро╨  дома.  На  двох  були  вуздечки,  на
третьому - оброть. На звиклому мiсцi на кiлку знайшов вуздечку i надiв  на
коня. Обережно вивiв двох коней  i  передав  ©х  товаришам.  По  третього,
баского жеребця, вернувся знову. Вивiвши його, зачинив кiнницю i  притулив
прибой,- мов нiчого не займано.  Тим  часом  товаришi  вже  були  верхи  в
провулку. Роман по-хазяйському позачиняв за собою ворота, думаючи:  "А  то
як кинуть, то ще стукач побачить".
   Скочив на коня, i всi тро╨ тихо посунули провулком. Тепер уже  городами
не перескочиш - треба було  ©хати  вулицею.  То  було  найгiрше.  Але  сон
пригорнув усе село. Нiде нi лялечки, нiщо не шелесне. Тiльки чуть було, як
по хлiвах чмиха╨ товарина. Стукач десь стукав, та  далеко.  Гавкнула  була
раз-два чиясь собака. Серце в Романа стислося, мов перестало  озиватися  в
грудях. Дух забило. Але собака мала поганий  нiс  i  не  дочулася  чужого.
Загарчала та й замовкла. А вулиця була все довга, без  мiри  довга.  Такою
довгою вона нiколи Романовi не  здавалася.  Двi  перi©  покрiвель  тяглися
скiльки видно i зникали в темрявi. Здавалося, що ©м i там нема  краю.  Ось
Миколина хата... Семенова повiтка... Як далеко ще... Роман ударив би коня,
полетiв би з усi╨© сили, але  не  мiг  цього  зробити,  мусив  ©хати  тихо
слiдком за  отаманом...  Замаячила  Костенкова  клуня...  За  нею  ще  три
двори... Ось уже й останню хату видко...
   - А хто це? Стiй!
   Висока постать ураз виявилась серед  темряви  перед  Ярошевим  конем  i
вхопила його за вуздечку. Роман побачив,  як  Ярош,  не  спиняючись,  зняв
угору руку з шворнем i вдарив униз. Чоловiк застогнав i  впав  бiля  коня.
Знову звелася рука, шворiнь упав коневi на бiк. Кiнь  рвонувся  i  полетiв
наперед, за ©м два iншi. Роман припав до гриви, б'ючи ногами коня в  боки.
В один мент опинилися за селом, як вихор полинули рiвним шляхом. Аж  вiтер
у вухах свистiв.
   Добре вигодованi конi гнали з усi╨© сили  i  бiгли  довго.  Перескочили
верстов з п'ять. Ярош припинив свого коня i пустив його  ходою,  щоб  дати
хвилину вiдпочинку. Роман та Патрокл пiд'©хали до нього.
   - Чорт його зна╨, погана штука! - сказав Хвигу-ровський.
   - Що? - спитав Ярош.
   - Та оцей стукач. По чому ти його вдарив?
   - По чому!.. Чорт!.. По тому, по чому прийшлось,- по головi!
   I знову погнав коня.
   Романовi стало моторошно. Невже це чоловiка вбито? Тодi йому здавалося,
що Ярош ударив стукача по руках, щоб вирватися вiд нього. Але як по головi
i той упав...
   Звернули з шляху i погнали улiворуч. Дорога збiгала в яр. Куди це вони?
Роман силкувався вгадати, пiзнати, що це, i якось не мiг.  Замаячила  купа
дерев, далi хата велика... Пiзнав-таки: Гапонiв хутiр.
   Якийсь Гапон тут жив. Як його звали  справдi,  Роман  не  знав,  а  всi
називали Гапоном. Таке собi: нi пан, нi мужик. Мав свiй  хуторець,  трошки
хазяйнував... Щось про його люди гомонiли, та Роман тепер не мiг iзгадати.
Чого ж вони туди ©дуть?
   Пiд'©хали до двору. Ярош скочив з коня, сам одчинив  ворота  i  впустив
товаришiв у двiр. Пiдiйшов до хати i почав стукати в вiкно:
   - Одчини!
   Мабуть, хазя©н пiзнав, чий голос, бо зараз вийшов,  накинувши  наопашку
свиту.
   - Ти, Яроше?
   - Атож.
   - А хто ж з тобою?
   - Патрокл Степанович та ще хлопець... новачок.
   - А що?
   - Тро╨ добрих,одказав Ярош.
   - Звiдки?
   - З Диблiв... од Сиваша Пилипа.
   - Можно до завтрього?
   - Н╨, катай зараз. Тво© хлопцi дома?
   - Дома. А хiба що?
   - Нещасливо случилось: довелось одбиваться.
   - Погано,цмокнув Гапон.- Треба, коли так, по-спiшатись. Зайдемо в хату?
   -Н╨,-вiдказав Ярош,-не рука: нам лучче тепер дальше од вас буть.
   Тим часом Хвигуровський з Романом завели конi у хлiв.
   - А для какого дела? - питав Роман у Патрокла.
   - А що ж ми самi ©х будемо вести? Ми гайда додому. А тут  товариство  i
одведе, i продасть, а ми грошики получимо. Зараз як чкурнуть, то до  свiту
верстов за шiстдесят будуть.
   Пiдождали трохи Яроша, поки вiн нишком розмовляв iз  Гапоном,  i  пiшли
швидко назад. Незабаром вийшли на шлях до города.
   - Чу╨ш, нашi конi по©хали,- тихо промовив Патрокл до Романа.
   Роман прислухався i почув справдi тупiт кiнський унизу в яру.
   - Молодцi, що не баряться,- сказав Ярош.
   Усi змовкли, бо всiх обняла  думка  про  стукача.  Найбiльше  ця  думка
турбувала Романа. Вiн сам на себе лихий був. Зважився на це дiло, i  зараз
же й видко,  яке  воно  погане.  А  що,  як  Ярош  убив  чоловiка?  Уже  ж
шукатимуть, а як найдуть... Не минеш каторги, Сибiру.
   А втiм... не такий страшний чорт, як  його  малюють.  Не  кожного  ж  i
ловлять. Може, ще так минеться.
   Тiльки вже не треба товаришувати з Ярошем та з Патроклом. Хай  ©м  бiс!
Вiдбере свою частку з батькових коней та зараз же й пiде собi геть од них.
   Шляхом проз ©х про©хали якiсь  селяни,  торохтячи  возами,-  мабуть,  у
город на базар.
   - От якби цi клапоухi  стультуси  знали,  звiдки  ми  йдемо!  -  сказав
Патрокл.- Ото б тодi було! Постраждали б ми за правду!
   - Какую правду? - спитав Роман.
   - А такую! Якби вони знали, звiдки ми йдемо, то знали б, що ми  забрали
коней, i це була б правда, i за цю правду вони б нам  бебехи  повiдбивали.
От i страждання за правду!
   Роман та Ярош зареготались. Усi  тро╨  почали  весело  базiкати.  Роман
зовсiм забув про сво© страхи, мов нiчого й не сталося.
   Уже зовсiм розвиднилось, як вони ввiходили в город. Щоб ©х не  помiчено
вкупi, кожен пiшов сам собi iншою  вулицею.  Але  Роман  прийшов  таки  до
Яроша, i вдвох iз ©м спали довго - аж до пiвдня.
   Уставши, Роман пiшов на точок,- не так щоб заробити, а бiльше,  щоб  не
дуже бачено його в Яроша. Вiн почувався якось чудно. Оце й нiчого  неначе,
а тiльки все мов щось муля╨ його, i таке негарне якесь, нелюбе... I сам не
зна╨ що, аж поки згада╨: це ж тая крадiжка... Так мов вона на йому  висне.
Не сказати, щоб йому було сором чи щоб вiн на  грiх  почувався,  а  тiльки
погано, що мов довбню  над  собою  чу╨ш:  от-от  виявиться...  от-от  щось
погане, важке станеться...
   Минув  день,  i  вже  про  ©х  справу  пiшла  поголоска,  i  на  базарi
розказувано, що коноводи вбили чоловiка. Роман сказав про це Ярошевi.
   - Пустяк! - одказав той.- Сьогоднi з тих кра©в  був  знакомий  чоловiк.
Стукач живий. Тiльки памороки забило, як ударив. Кажуть, як упав, то лежав
довго, бо таки трохи й голову... Та вичуха╨ться!..
   Романовi полегшало: хоч чоловiк живий. А  все  страшно.  I  вiн  спитав
Яроша:
   - А що, сильно шукають?
   - Пойди та спроси в тих, хто шука╨. Ти  вже  й  бо©шся?  Ого-го!  Тепер
пущай  шукають!  Першо©  ночi  не  пiймали,  то   вже   чортового   батька
знайдуть,пропало навiки! Тепер уже конi тричi  продано.  Скоро  й  д╨н╨жки
получим.
   Пiсля цi╨© розмови Романiв страх  десь  подiвся  i  вже  нiщо  йому  не
муляло. Стукач живий, ©х не найдуть,- чого ж  iще?  Незабаром  Ярош  оддав
йому двадцять карбованцiв. Продано коней рублiв  за  вiсiмдесят,  бо  конi
були добрi, але частка з ©х припадала  Гапоновi,  а  Ярош  одiбрав  тiльки
п'ятдесят п'ять рублiв. Цi грошi треба було подiлити на все товариство, та
Ярош дав самому Романовi двадцять карбованцiв, щоб заохотити його до цього
дiла.
   - А що, брат,за одну нiч двадцять рублей заробив! Будеш розумний, то  й
не так зароблятимеш.
   Роман i сам уже бачив, що це i добрий, i легенький заробiток. Так ловко
багато грошей мати! Роман купив собi пальто,  причепурився  трохи.  Ну,  а
тепер що?
   Вiн спершу так думав, що як вiзьме грошi, то буде з  чого  жити,-  тодi
покине Яроша i знову служби шукатиме. Коли так думав,  то  так  i  зробити
треба, хоча тепер уже вiн чогось трохи байдужий до цього став. Ну, а втiм,
треба ж!..
   Пiшов  знову  туди-сюди...  походив,  поникав...  Нiде  нiчого  нема  й
тепер... Це дратувало Романа: всi його мрi© про те, щоб  зробитися  паном,
вибившися з мужицтва, блiдли й зникали... Нi з чим не щастило! Оце його  й
дошкуляло.. А щоб не так було дошкуляння чути, брався Роман  до  чарки,  i
скоро брався, то незабаром було все добре...
   А грошi недовго держалися в руках. За малий час у Романа стало ©х  саме
стiльки, скiльки було тi╨© ночi, як iшов  по  конi  до  батькового  двору.
Заробiтку не було, та Роман уже й не шукав його. Вiн просто пiшов до Яроша
i тi╨© ж ночi, вкупi з ним, знову подався на здобитки...
   Не  минуло  й  мiсяця,  як  вже  коноводи  прийняли  Романа  до   свого
злодiйського товариства. Товариство це тепер складалося з восьми  чоловiк,
рахуючи й Романа. За отамана був Ярош - зручний, смiлий i хитрий  коновод.
Вiн умiв завсiгди викручуваться з усяких, навiть найважчих, справ  i  хоча
за свiй вiк чимало переводив коней, але до рук судовi потрапив тiльки раз,
та й то так замотав, заплутав справу, що вийшов з суду не осуджений.  Самi
коноводи дуже його берегли. Не одного разу так було, що за Ярошеву  справу
вiдсиджував хтось iнший: i вiдав винного, але мовчки  приймав  i  вiдбував
кару, знаючи, що виказувати нi на кого не треба, а надто  на  отамана.  Не
сказати, щоб вони його любили, але поважали й боялись дуже. Поважали  його
за злодiйське завзяття й смiлiсть - так само,  як  поважають  промiж  себе
люди палкого робiтника чи смiливого вояку. Слухались  його  невiдмовно,  i
вiн умiв порядкувати над людьми, умiв  нагнати  страху  й  накарати,  коли
треба. Не вмiв жалiти, але цього  вiд  його  нiхто  й  не  сподiвавсь,  а,
навпаки, всякий, знаючи, що вiн його не пожалi╨, слухався дужче. Через  це
нi в одному товариствi злодiйському на всю округу не було  такого  ладу  й
послуху, як у Яроша.
   Товариство здебiльшого не вкупi ходило на  здобитки,  а  так,  що  одна
частка йшла з Ярошем, а друга з Патроклом або з  Левдиком.  Хвигуровський,
дякiв син, справдi колись учився в семiнарi©, але, бувши вже в пiдстаршому
класi, напився якось укупi з товаришами горiлки i, п'яний, вилаяв ректора,
а iнспектора штовхнув. Його  вигнали  з  семiнарi©,  та  ще  й  з  "вовчим
бiлетом", що бiльше вже нiкуди й не мав права пiти вчитися. Та  вiн  i  не
мiг би цього зробити, бо в семiнарi© вчився коштом духовенства, а в батька
грошей на науку не було. Вернувся вiн додому; батько так на його  напався,
що хлопець утiк з дому в город шукати  якогось  заробiтку.  Але  вигнаному
семiнаровi не так легко було його знайти, а надто  -  що  вiн  звик  пити.
Через те вiн як i знайшов роботу (в якiйсь конторi писарчуком), то недовго
на  ©й  удержався.  Почав  тодi  мiняти  одну  службу  на  другу;  був   i
прикажчиком,  i  листоношею,  i  кондуктором  на  залiзницi,  починав  був
торгувати дрiбною копi╨чною бакалi╨ю, але  скрiзь  йому  не  щастило:  або
погризеться з хазя©ном п'яний, або в рахунках наплута╨ (собi на  користь),
або ще щось... а бакалiю свою дак вiн здебiльшого пропив. Нарештi зробився
вже вiн писарем шинковим: за кiлька десяткiв копiйок чи за пiвкварти писав
неписьменним селянам усякi "жалоби" та "прошенiя". В одному з  цих  шинкiв
доля й звела його з Ярошем... У товариствi його поважали, що  "вчений"  та
що здоровий: вiн мав велику силу й не раз ставав нею товариству в пригодi.
А що був i смiлий, то Ярош часто приручав йому замiсто себе отаманувати  в
тому гуртi товариства, який iшов на здобитки окремо.
   За це з Патроклом ворогував Левдик - добрий i хитрий  коновод,  але  ще
гiрший п'яниця, нiж Хвигуровський. Як вiн був тверезий, то  Ярош  завсiгди
ладен був приручити отаманування йому; але як напився, то вже не кому,  як
Патрокловi. Це дуже брало за серце Левдика, i вiн, упившись, часто заходив
у сварку та в бiйку з Патроклом, а надто, що той iще й дражнив його раз  у
раз та лаяв незрозумiлими латинськими словами.
   Але Патрокл i Левдик були рiвними з iншими  товаришами,  як  доводилося
дiлити здобутi вiд крадiжки грошi. Тiльки отаман мав бiльшу частку.
   Опрiч товаришiв, були ще й так  собi  помiчники:  цих  не  приймано  до
товариства, вони навiть не знали, що ╨ спiлка, але кликано ©х, коли  треба
було на помiч у якiй справi, i за те ©м плачено, 3-межи  цих  людей  часом
вибирали собi годящого i до товариства прийняти. Так було й з Романом.
   Таких товариств на широкому просторi нашо© землi було не одно. Вони мов
сiткою покрили край. Кожне мало свого отамана, було  самостiйне,  i  кожне
мало свою округу, свою частку землi, територi©, i  тiльки  на  цiй  частцi
товариство й мало право робити сво╨ дiло.  Скоро  воно  переступало  межу,
захоплювало щось з територi©  сусiднього  товариства,  то  з  цього  зараз
повставала промiж двома товариствами сварка, а часом i  бiйка:  коли  одно
товариство ловило людей з iншого на вчинку на сво©й  землi,  то  без  жалю
било ©х i проганяло.
   Але було дещо, що й зв'язувало промiж себе товариства: вони одне одному
допомагали переводити якомога далi  вiд  крадiжки  конi  й  продавати  ©х.
Крадучи конi, Ярошеве городянське товариство не вело ©х продавати  в  свiй
город, а передавало iншому товариству, а те часом знов  iншому,  i  бували
такi випадки, що за однi сутки вкрадена коняка опиниться  за  яких  двiстi
верстов, у третiй уже губернi©. В цiй справi дуже допомагав Гапон. Сам вiн
коней не брав, але мав двох дорослих синiв i  вкупi  з  ними  передержував
крадених i одводив ©х до iншого товариства  або  й  просто  на  продаж.  I
Гапон, i кожне iнше товариство, продавши конi,  зоставля-ли  собi  звича╨м
установлену частку грошей за "комiсiю", а все iнше  передавали  тому,  вiд
кого мали конi. I так грошi передавалися аж доти, поки  доходили  до  того
товариства, що i вкрало конi. Контролю тут, звiсно,  не  могло  бути,  але
всiм  коноводам  дуже  залежало  на  тому,  щоб  по  змозi  все  було  без
одурювання, i через те цi справи роблено  бiльш-менш  чесно.  Та  коноводи
завсiгди знали, скiльки за яку коняку можна б узяти, то  вже  коли  грошей
приходило менше, часом сварилися, i це примушувало iнших бути обачнiшими й
чеснiшими.
   Коноводи, поруч з палiями, були завсiгди нашому  селяниновi  найлютiшим
ворогом, бо вони руйнували йому хазяйство. Як вовк набiга╨ на село, хапа╨,
що зможе, i знову тiка╨, так i тi© коноводи. Як до вовка  не  мали  селяни
нiякого змилування, нiякого жалю, так не мали вони його до  коновода.  Аби
попали, то вже так його не пускали. Що там суд! Суд його хоч i засудить на
рiк чи там скiльки в острог, дак що з того? Вийде злодiяка на  волю  та  й
почне мститися на людях, то ще гiрше ©м буде, нiж як його суд i не  карав.
Хiба ж мало такого бувало, що коновод, одсидiвши в острозi, приходив у  те
село, де його пiймано, та й палив його так, що й  зовсiм  усього  рiшалися
люди? Через те селяни карали такого злодiя самi.
   Серед коноводiв раз у раз оповiдано страшнi й правдивi пригоди  з  тими
злодiями, якi потрапляли до рук селянам. Пiймано одного  серед  степу,  як
уночi хотiв забрати конi, та зараз же кийками його i  вбито!  I  так  люто
бито, що всього на гамуз потрощено, з людського тiла зроблено страшну купу
кiсток, м'яса й кровi. Найдено цю купу на полi, довго полiцiя шукала,  хто
це зробив i кого це вбито, але нiчого не могла знайти. Знало, хто й  кого,
багато людей: знали про це  коноводи,  але  мовчали,  щоб  самих  себе  не
виявити, знало чимало селян, та хто ж би з-промiж ©х став виказувати?
   Але все ж убивати було небезпечно: могла виявитися справа, i тодi виннi
йшли на Сибiр.  Через  те  коновода  карано  здебiльшого  iнакше:  бито  й
мордовано так, щоб уже здоров'я не могло до нього вернутися i  вiн  або  в
тюрмi, або незабаром пiсля не© попрощався з цим свiтом i не мiг уже бiльше
нiкому шкодити. I як тiльки не мордовано безщасних!  Одному  повикручувано
руки й ноги, другого пекли сiрниками, третьому стягли  i  зв'язали  докупи
голову з ногами i так покинули лежати всю нiч... Вигадали ще так бити,  що
признакiв на тiлi  не  було,  що  бито,-  нiхто  тодi  й  не  причепиться.
Вiзьмуть, прив'яжуть чоловiка спиною до дошки, а тодi  пiднiмуть  дошку  з
ним  та  й  кидають  на  землю.  Пiднiмають  та  й  кидають  -   аж   поки
вдовольняться. На тiлi нема нiяко©  признаки,  що  бито,  а  в  катованого
коновода все всерединi повiдрива╨ться. Мало таких, що виживали пiсля  того
довго.
   Громадянство викидало, виригало з-промiж себе людей, що не змогли з  ©м
поладнати, не змогли знайти собi "чесного" шматка  хлiба  -  чи  то  через
нещасливi обставини  особистi,  чи  через  визискування  iнших,  чи  через
нещастя мати спадщиною iз батькiв  i  дiдiв  нахильнiсть  ламати  загально
додержуванi закони  власностi.  А  цi  викинутi  з  звичайного  ладу  люди
мстилися тодi на громадянствi, ставали йому ворогом i завзято  боролися  з
ним,  чим  могли.  Так  саме  боролися  за  право  жити,  iснувати,  як  i
громадянство.
   Такими  людьми  були  й  коноводи.  Вони  нападали  на  мужика,   мужик
оборонявся. Щоб мати з чого жити, вони вiднiмали в мужика способи до  його
життя, а мужик  однiмав  у  ©х  життя  чи  хоч  здоров'я,  волю.  Це  була
повсякчасна боротьба, вiйна часто кривава, а гiрша за звичайну вiйну  тим,
що вона нiколи не кiнчалася згодою...
   Роман також пристав до цi╨© вiйни i незабаром зробився  у  нiй  воякою.
Дужий, зручний, смiлий  i  нахабний  -  вiн  подужував  скрiзь  i  щасливо
вискакував з небезпеки. В сво╨му товариствi вiн був дуже корисний  чоловiк
ще й тим, що вiн був з Диблiв. Ярошеве товариство так добре вичистило свою
частку повiту, так обурило проти себе мужикiв i примусило ©х  день  i  нiч
берегти сво© конi, що вже треба  було  трохи  перечасувати,  поки  все  це
затихне та  поки  мужики  розживуться  на  новi  конi.  Самi  Диблi  якось
зоставалися досi незайманi. Роман знав там кожен двiр, кожного  хазя©на  i
через  те  був  чудовим  проводирем  товариству.  Незабаром  пiсля  першо©
крадiжки вони дуже щасливо вивели ще четверо коней, а  тодi  знов  тро╨...
Роман мав добрий заробiток, жив  на  окремiй  квартирi,-  у  тих  же  таки
Рiвчаках,- перед людьми удавав, мов ходить на якусь там роботу, а  справдi
мав тiльки одно дiло...
   Жив добре, не сподiваючися бiди чи то не думаючи, забуваючи за не©.
   Але вона за його не хотiла забувати.
   IV
   А що ж тим часом робила Левантина? Левантина зараз же почула про те, що
сталося з Романом: як його пiймано з салом, як iз  його  знущалися.  Тепер
усi тi, що ©ми вiн гордував, були радi вiддячити  йому  за  те  гордування
лайкою чи глузуванням. А найбiльше нападався на його  рiдний  брат  Денис.
Той був такий лютий на Романа, що нiколи про його доброго слова не мав,  а
ганьбив, аж люди дивувались, що брат на брата так уста╨.  Звiсно,  казали:
Роман ледащо, нероба, то ще й злодiйкуватий; але ж i Денисовi не  годилось
би так на його нападатися. А iншi обставали за Дениса, кажучи, що  такого,
як Роман, i милувати не можна - де ж таки!
   Усе те мусила слухати й Левантина, слухати й мовчати.  Озватися  словом
за Романа вона не смiла. Уже й так про не© та про його слава пiшла,  а  то
ще гiрше буде. Треба мовчати, нiби згоджу╨ться.
   А серце не згоджувалось, не могло згодитися з тим. Йому Роман  здавався
iншим.
   Це погано вiн зробив, що сало взяв у батька, та ще ж це  дiло  не  таке
вже й страшне. Та'дже раз у раз i дочки й сини беруть  з  дому  нишком  на
складки i яйця, i борошно, i сало,  i  курей  -  усячину.  Як  довiда╨ться
батько - погрима╨ трохи, та й усе. I всi про це знають, i дарма. А тут яку
бучу збили: злодiя з парубка вчинили, хотiли в холодну  посадити,  рiзками
бити! Чи то ж правда? Звiсно, Роман не на складку брав, а так... Але  ж...
то ж iз дому, там же й його, Романова, частка була. Хоч i погано, та як же
було йому не взяти, коли йому з дому нiчого  не  давали?  Прохав  же,  щоб
оддiлити, так нi! А як би це гарно було! Роман казав ©й, що тодi  б  зараз
почав торгувати бакалi╨ю... i вони побралися б... А тепер  -  що  сталося?
Хто винен? Денис та батько й виннi... Зiнько - нi, бо вiн  добрий:  тiльки
вiн сам i обороняв Романа, Дениса спиняв...
   Такими думками силкувалася виправдати вкохану людину бiдолашна дiвчина.
Вона сама. почувала, що трохи воно не так, що i Роман грiшний у  всiй  цiй
справi з сiм'╨ю... Та на нього i так усi нападаються,- невже ж i  вона  ще
нападатиметься? Вона, що так його любить?!
   А любила вона його дуже. Так його любила, що все вiддала...
   I що ж тепер буде? Невже Роман так ©© й покинув i не вернеться  бiльше?
Нi, нi, цього не може бути, вона тому певна. Звiсно,  не  може  вiн  тепер
знову вернутись сюди: так його зганьблено! Вiн пiшов у  город,  шука╨  там
собi служби. I певно найде: город - не село. Хоч, може, й не вiдразу,  бо,
кажуть, i там пошукати ще треба. А як найде та влашту╨ться, то й прийде по
не©... або просто покличе ©© до себе... Там вони звiнчаються та й житимуть
собi любо, забувши про це село i про недобрих у ньому людей.
   Тiльки коли б швидше вiн це зробив, щоб не спiзнився. Бо як  спiзниться
- ой сорому, великого сорому зазна╨ вона тут на селi. Де ж таки: покритка!
Яка мати, скажуть, така й дочка. Уже ж як ©й вибивали очi  тi╨ю  безщасною
матiр'ю, то, мабуть, ©© душi й на тiм свiтi нема  впокою!  А  тодi  вже  й
поготiв. I погане цуценя гавкатиме.
   "Ой Романе, Романочку! Який ти гарний, що й душу тобi вiддала,  а  який
ти недобрий, що не пожалiв i вiночка дiвочого!  Якби  не  це,  дожидала  б
тебе, виглядала б тебе спiваючи, смiло б увiчi всiм дивилася,  не  боялась
би за тебе словом озватися, вiд лихих ворогiв тебе оборонити!  А  тепер...
Та вже не вернеш! Тiльки ж пожалiй мене, пошануй мене тепер, бо ти ж  менi
тепер i батько, й матiнка, i дружина вiрная. А я ж тобi вiрю, а я  ж  тебе
дожидаюся!"
   Вiрила й дожидалася...
   А про Романа не було й чутки. Дибляни ©здили на базар не до мiста, а до
близького великого мiстечка, то мало що й знали про той город, як там i що
там. То й про Романа  нiчого  не  знали:  як  пiшов,  то  як  вода  вмила.
Левантина вже й прислухалася, й причувалася, вже  й  розпитувалася  декого
обережно,- нi, нiчого не чуть.
   Мабуть, йому, бiдному, не щастить там, мабуть,  вiн  шука╨,  та  нiчого
знайти не може. Це бува╨. От Стецько Гавриленко розказував, що одного разу
два мiсяцi тiльки й жив з того, що на  поденнiй  коли-не-коли  заробляв...
так нiчого й не добувсь у городi та й вернувся  додому.  Коли  б  цього  й
Романовi не було! Поможи йому, мати божа!
   А мiсяцi минали...
   От i рiздвянi свята... Яка рада  звичайно  Левантина  рiздвяним  святам
бувала! Як весело, випросившися, вимолившися в хазяйки, бiгати з дiвчатами
по селу, колядувати, смiятися, гуляти на волi!.. А цього року й колядувати
не пiшла: сказала дiвчатам, що хазяйка не пустить. Може б, i  пустила,  та
Левантина й не питалася.
   Вона все дожидала: може, рiздвяними святами Роман прийде. Може, досi де
службу добру ма╨, то й прийде з родичами помиритися. Вона  позирала  через
тин до Сивашiв у двiр i вбиралася в святий день, думаючи:  причепурюся,  а
може...
   Та нi, нема... Минув Новий рiк, минуло Водохреще... Уже й не буде...
   Пiшов не попрощавшися... Невже ж i побачитися не доведеться? А що ж  iз
нею буде?
   Сумна та нерадiсна збiгла зима, не було радiснiше й  повеснi.  Сонце  з
неба смi╨ться, а в Левантини рясним дощем сльози капають;  квiтки  радiсно
вiтають життя молоде, а бiдолашна  сво╨  життя  проклина╨...  Дiвчата  над
рiчкою веснянок вигукують,  i  далеко-далеко  несуть  ©х  голос  лепетливi
хвилi; а безщаснiй Левантинi не до  спiву,  в  не©  одна  думка  -  тяжка,
пекуча...
   Так, вона повинна стати матiр'ю.
   Матiр'ю! Не матiр'ю, щасливою сво©ми дiтьми, не  дружиною,  радiсною  з
свого чоловiка, хазяйкою у власнiй  хатi!..  Ох,  яке  це  велике,  велике
щастя! Але не такою вона буде.
   Не пишатися вона буде сво╨ю дитиною перед людьми,  а  ховатися  з  нею,
очей не смiючи звести на людей!
   Сором!.. Ганьба!..
   А за вiщо? Невже це такий великий, непрощений  грiх?  Хiба  то  не  бог
iзробив так, що дiвчина ста╨ жiнкою, матiр'ю? Якби бог хотiв, щоб у  самих
тiльки вiнчаних були дiти, то вiн би так i зробив. А то ж не зробив! За що
ж люди карають, глузують, знущаються?
   Левантина не могла зрозумiти, не могла найти вiдповiдi на  тi  питання,
тiльки мучилась ©ми тяжко, мучилась уже самими думками  про  те  лихо,  що
мало ще прийти, впасти на не©.
   А лихо йшло помалу, не поспiшаючись,  але  не  перестаючи  наближатися,
неминуче, невблаганне. Бiдолашна щодня оглядала, навiть мiряла поясом свiй
стан i плакала, плакала... Скоро всi вже побачать!..
   Вона того не знала, що цiкавi давно вже побачили, давно вже  плели  про
не© всячину. Не знала, аж поки сама почула одного  разу.  Розмовляло  дво╨
дiвчат на вулицi й не помiтили, як вона наблизилась, бо темно  було.  Вона
почула, як Химка казала:
   - Гляди, щоб i з нею не було так, як з Левантиною!
   - А що? - попитала Вустя.
   - Ото, дурка! Хiба ти не помiтила?
   - Або ж нi!
   - Так змарнiла з обличчя, а стан який повний - скоро  ходитиме,  як  та
копиця.
   Тiкала вiд ©х, землi пiд собою  не  чуючи,  i  ридала  тяжко,  страшно,
забившись головою в солому в тiй самiй повiтцi.
   Господи! Невже вiн покинув ©©? На поталу ворогам, на глум,  на  ганьбу!
Хоч би розпитати кого про його, хоч би довiдатися - де вiн, що вiн?
   Незабаром на селi почали розказувати, що Романа в городi нема,  що  вiн
покинув свiй край зовсiм, а по©хав на службу в той город, де був солдатом.
Сплiв хтось, як звичайно плетуться серед людей усякi неправдивi звiстки. А
Левантина понила тому вiри.
   От тепер вона зна╨, що покинув, забув. Коли так  далеко  пiшов,  то  не
вернеться.
   А може... Може, так трапилось, що тут нiде не мiг роботи знайти,  мусив
податися аж туди, де його знають i дадуть роботу. Тодi вернеться i  вiзьме
Левантину.
   Хоч би як безнадiйно все стояло, а людина завсiгди силку╨ться  вдержати
в себе хоч крихтину маленьку надi©, тих  солодких  пахощiв  зрадливих,  що
завертають  нам  голову,  щоб  ми  не  так  гостро   почували   мордування
невблаганного, немилосердного життя.
   А час минав. Бачили вже всi  Левантинине  лихо.  Дiвчина  ховалася  вiд
людей, але вiд хазяйки не могла сховатися. Уже ©й та щодня вичитувала.
   Наближались жнива. Левантина повинна була в'язати.
   Одного разу ввечерi вона пiшла в хижку щось узяти. Враз почула  гострий
страшний бiль, що пронизував увесь живiт i крижi. Так заболiло,  що  ледве
встояла. Але тiльки на мить, бо зараз же й перестало.
   Левантина  зрозумiла,  що  почина╨ться  воно,  те,  страшне.  Хоч  вона
попереду знала, що це неминуче, що воно вже наблизилося, але думка, що  це
буде ось зараз, цього вечора, що вже почалося, обняла  ©©  мов  огнем.  Не
думаючи, не розбираючи, що робить, Левантина кинулась з хижки, вискочила з
двору й побiгла аж на другий кiнець села.
   Бiгла, нiчого не тямлячи, не бачачи, серед темряви. I враз почула знову
той бiль, ще страшнiший, захиталась i впала, не вдержавшися  вiд  швидкого
бiгу. Упала просто животом на якусь колоду, що лежала пiд хатою... Мало не
зомлiла з болю.
   На щастя, нiхто ©© там не побачив. Очутившись, пiдвелася i попленталась
уже помалу. Сама не думаючи про те, якось забiгла вона аж на той куток, де
жила стара баба Олiйничка, ©© хрещена мати. Пiзнавши ©©  хату,  ввiйшла  в
сiни i не зважувалася йти далi.
   -  Хто  там?  -  запитала  баба   з   хати   i   зараз   же   вiдхилила
дверi.Левантино!.. Чого це ти хова╨шся? Левантина вступила в хату i  впала
бабi до нiг:
   - Матiночко-голубочко!..
   Новий бiль перепинив ©© слова...
   Вночi Левантина породила кволу дочку...
   Стручиха довго дожидалася з хижi Левантини i не могла дiждатися.
   - А вже менi ця проклятуща дiвка!  Пiде  та  й  сидить,  бодай  ти  там
каменем сiла! Ой, пiду зажену так, що аж спотикатиметься!
   Пiшла, але хижка стояла вiдчинена, а Левантини не було. Стручиха почала
гукати,- не озива╨ться.
   - Мабуть, побiгла на вулицю! Тiльки й справля╨  побiгунцi!  Бодай  тобi
ноги поплутало!
   Лягла спати, лютуючи i присягаючись одлатати завтра Левантину так,  щоб
довго згадувала. Але i вранцi Левантини не було. Сипала тодi  прокльонами,
мов горохом з решета:
   - А, iдолова байстрюча порода! Саме перед жнивами кинула, сучого виводу
дiвка! Бодай ти скрутилася i круг свiту пiшла, як ти вiд мене  пiшла!  Щоб
тобi руки покорчило та посудомило, як ти менi роботу кинула!
   - Кого це ви так кленете, кумо? - озвалася з вулицi до Стручихи ©© кума
Вiвдя.
   - А кого ж, як не ту свiтопоганку Левантину, бодай би ©© всю  болячками
взяло? Покинула мене саме в жнива.
   - Еге, вже й не вернеться, кумо! - вiдказала  Вiвдя.-  Кажуть,  у  баби
Олiйнички з дочкою лежить.
   - Та невже? От я ж ©й дам!.. I хоч робота аж кричала, а Стручиха так  i
метнулась iз двору.
   - Куди ти, дурна? Куди? - кричав Струк, але