<"Укра©нський ВибЁр" [Москва]. 1997. Травень-червень. No 5-6.>
АндрЁй М. Окара
ЗАПИСКИ КИ╞ВСЬКО╞ ДОКТОРА ФАУСТА
Забужко Оксана.
ПольовЁ дослЁдження з укра©нського сексу. Роман. -- Киев: "Згода", 1996. -- 142 с.Досить дивне виника╨ враження, коли пишеш про книгу, яку, зна╨ш точно, мало кому з читачЁв цЁ╨© замЁтки доведеться не те щоб прочитати, а Ё на очЁ побачити. "ПольовЁ дослЁдження з укра©нського сексу" минулого року стали чи не першим (у сучасному розумЁннЁ) укра©нським бестселером -- книга ки©всько© поетеси та Ёсторика фЁлософЁ© Оксани Забужко (©й належить також наукова праця "ФЁлософЁя укра©нсько© Ёде© та ╨вропейський контекст") водночас зробила ©© популярною не лише у колЁ вишукано© ЁнтелЁгентсько© публЁки, але й серед широких читацьких мас. До речЁ, дуже характерна для сучасного постмодернового мистецтва тенденцЁя на зближення масово© культури з Ёнтелектуальними претензЁями.
Середньостатистичний росЁйськомовний читач з традицЁйною байдужЁстю ставиться до укра©нсько© лЁтератури, у якЁй його знання, як правило, обмежуються Ёменем Т. Шевченка, у кращому випадку -- ще й ЛесЁ Укра©нки, ╡. Франка та О. Довженка (мало хто зна╨, що останнЁй не лише фЁльми знЁмав). А проте укра©нська лЁтература при всЁй сво©й мовнЁй близькостЁ до росЁйсько© надзвичайно далека вЁд не© типологЁчно -- у нЁй панують зовсЁм ЁншЁ, нЁж у росЁйськЁй, мотиви та свЁтовЁдчуття. У нЁй представлений Ёнший погляд на свЁт
.За радянсько© епохи укра©нська лЁтература була другою за обсягом (за кЁлькЁстю письменникЁв та читачЁв) пЁсля росЁйсько© серед радянських лЁтератур, Ёснувала у станЁ деяко© внутрЁшньо© самодостатностЁ -- порЁвняно мало ©© було представлено у московських "товстих" журналах, ЛЁтературний Ёнститут Ём. Горького в ©© ЁсторЁ© займа╨ куди менше мЁсця, нЁж, скажЁмо, в лЁтературах Дагестану. Тому укра©нська поезЁя Ё проза 1960--1980-х рокЁв в особЁ таких неординарних та видатних авторЁв, як ЛЁна Костенко, Василь Симоненко, Микола ВЁнграновський, Павло Мовчан, ╡рина Жиленко, Василь Стус, Олесь Гончар, Павло Загребельний та Ён. вЁдомЁ у РосЁ© менше, нЁж, наприклад, представники Ёнших так званих "нацЁональних" лЁтератур -- Й. Друце, В. Биков, А. Адамович, С. АлексЁ╨вич, Ч. Айтматов, К. КулЁ╨в, Н. Думбадзе, Р. Гамзатов. Може бути, росЁйськомовним читачам вЁдомЁ Борис ОлЁйник та ВЁталЁй Коротич, та й то не як поети, а один -- як автор публЁцистичного бестселера "Два роки в КремлЁ" -- книжки проклять на адресу Горбачова, другий -- як головний редактор "Огонька" часЁв того ж Горбачова.
"ПольовЁ дослЁдження..." в цЁлому можна сприймати як фемЁнЁстичний роман. Але тут нема╨ того чоловЁконенависництва, притаманного класичному фемЁнЁзму. Це -- екзистенцЁйна бЁографЁя чи то геро©нЁ, чи то авторки: текст явля╨ собою потЁк свЁдомостЁ тридцяти з лишком- рЁчно© жЁнки, куди час од часу вплЁта╨ться то росЁйська "матушка", то американський сленг, то вишукана укра©нська лЁтературна мова, то власнЁ вЁршЁ. (До речЁ, чи не вперше за ЁсторЁю укра©нського
слова друкованим способом вЁдтворю╨ться великоруська експресивна лексика -- враження надзвичайне, приблизно таке, як рокЁв сЁм тому вЁд "одкровень" ЕдЁчки ЛЁмонова).Фабула "сексуально© одисе©" окреслена не дуже чЁтко Ё склада╨ться з еротичних пригод та деяких Ёнших "перипетЁй". Од банального "жЁночого" роману або вЁд популярно© ще донедавна "чорнухи" цей роман рЁзниться стрункою системою авторських емоцЁй та рефлексЁй, котрЁ якраз Ё ╨ головним органЁзуючим началом тексту. Тим бЁльше, головна тема роману не жЁноча, а чоловЁча -- почуття духовно©, душевно© та Ёнтелектуально© незадоволеностЁ од спЁлкування з сильною половиною людства. НадсвЁдома, майже метафЁзична ЁмпотенцЁя сучасного укра©нського чоловЁка -- ось що доводить до розпачу Ё саму Оксану, Ё ©© лЁтературну alter ego.
Геро©ня роману -- Ёнтелектуалка, особистЁсть незалежна, самодостатня, здатна, так би мовити, до внутрЁшнього самостояння. Вона (як Ё сама Оксана) безперервно курсу╨ помЁж Ки╨вом та Нью-Йорком, чита╨ лекцЁ© в американських унЁверситетах, вЁдвЁду╨ науковЁ конференцЁ©, "тусу╨ться", що назива╨ться, з американською лЁтературною та Ёнтелектуальною богемою.
У сучаснЁй "жЁночЁй" прозЁ фемЁнЁстсько© орЁ╨нтацЁ© присутнЁй дуже показовий для сьогодення мотив -- жЁнка не те щоб хоче стати чоловЁком-творцем, вона змушена ним стати. ЖЁнка шука╨ гЁдного духовного та Ёнтелектуального партнера, але всЁ пошуки марнЁ -- ©© оточують суцЁльнЁ Ёмпотенти (в духовному та Ёнтелектуальному вЁдношеннЁ, звЁсно). Геро©ня Оксаниного роману ще й поетеса -- вона пропуска╨ через власну емоцЁйну уяву радянську дЁйснЁсть останнЁх десятирЁч. Можливо, тому вона приречена не тЁльки на психологЁчну самотнЁсть, але й на самотнЁсть екзистенцЁйну.
ЯкЁсь нЁкчемнЁ та слабосилЁ укра©нськЁ чоловЁки-ЁнтелЁгенти, як-от приятель геро©нЁ -- невдаха-художник, що чЁпля╨ться до не© з манЁакальною Ёде╨ю: "От вЁзьму й зроблю тобЁ дитинку, чу╨ш? синочка" (С. 28), вихованЁ у рабському дусЁ, з комплексом нацЁонально© та соцЁально© неповноцЁнностЁ, не в змозЁ задовольнити вишуканЁ претензЁ© геро©нЁ, та й просто стати принаймнЁ гЁдними спЁврозмовниками. З Ёншого боку, геро©нЁ на сюжетному шляху постЁйно трапляються чоловЁки з найнижчо© касти -- жлоби, укра©нський рЁзновид homo soveticus, що й розмовляють виключно росЁйською (точнЁше -- на плебейському суржику)
, Ё нЁякою проблематикою не завантаженЁ (згвалтувати, правда, можуть, навЁть по телефону), Ё взагалЁ -- життям задоволенЁ "на вс╨ сто". У сучасних дамських романах Ёдеальний герой -- це модернЁзований образ принца на бЁлому конЁ (або "МерседесЁ"), в якого вЁдсутнЁ будь-якЁ рефлексЁ©, окрЁм гЁпертрофовано© чутт╨востЁ. ЗовсЁм Ёнше зустрЁча╨мо в Оксаниному романЁ: свЁдомЁстю головно© геро©нЁ володЁють не просто сильнЁ й мужнЁ чоловЁки, готовЁ до кЁнця боротися з реальним та метафЁзичним злом, вони ще мають Ё духовний вимЁр -- щось на зразок дисидентЁв та полЁтв'язнЁв: "Марченко, Стус, Попадюк... молодЁ й красивЁ, не набагато й старшЁ за тебе буйночубЁ хлопцЁ, ти мрЁяла про них, як ровесницЁ про кЁноакторЁв, ось вЁн вийде на волю, пошрамований Ё мужнЁй, Ё ми зустрЁнемось, -- тЁльки вони нЁколи не виходили... Вирватись не було куди, скрЁзь були комсомольськЁ збори, полЁтзаняття й чужа мова..." (С. 129).Отже, укра©нськЁ чоловЁки в ЁнтерпретацЁ© Оксани -- творЁння у сво©й бЁльшостЁ неповноцЁннЁ. Шлях виродження укра©нського мужчини -- вЁд гордого та волелюбного козака-запорожця до радянського прапорщика (сержанта, старшини, капЁтана) -- ревного служаки. "В рабствЁ народ вироджу╨ться... -- виживання скоро пЁдмЁня╨ собою життя, оберта╨ться виродженням..." (С. 82).
Перебуваючи якось в ╡зра©лЁ (на черговЁй науковЁй конференцЁ©, звЁсно), геро©ня десь на вулицЁ зверта╨ увагу на Ёзра©льських солдатЁв: високЁ, стрункЁ, як на пЁдбЁр, -- "мЁфологЁчнЁ велетнЁ... мов сама земля ожила й заходила в рЁст, ах якЁ мужики, бенкет для зору! -- в СхЁднЁй ╙вропЁ пЁди-но пошукай таких розкЁшних бардадимЁв семЁтського типу, -- нЁби там, серед на вохру випалених безводних пагорбЁв, Ё далЁ тривала, нЁколи не перериваючись, бЁблЁйна ЁсторЁя... Але в них -- в них усе-таки ╨ випаленЁ до вохряно© жовтизни пагорби, на яких трива╨ ЁсторЁя: хто скаже менЁ, де наш ╙русалим, де його шукати?" (С. 83).
Симптоматично, що про це пише жЁнка -- все ж таки слов'янська цивЁлЁзацЁя ма╨ матримонЁальний характер -- усе в нЁй трима╨ться на жЁнках. НавЁть у класичнЁй укра©нськЁй лЁтературЁ чи не ╨диним чоловЁком доводиться вважати слабку та хворобливу Лесю Укра©нку. Не хотЁлося б порЁвнювати Оксану з Лесею, але сучасна ситуацЁя дещо схожа з ситуацЁ╨ю початку XX столЁття: укра©нський народ виходить з "╨гипетського полону" -- полону бездержавностЁ, з комплексом нацЁонально© неповноцЁнностЁ, з загубленою культурою та забутою мовою.
У романЁ присутнЁ й традицЁйнЁ для укра©нсько© нацЁонально© самосвЁдомостЁ мотиви самобичування Ё трохи не мазохЁзму -- авторськЁ жалЁ з приводу непрочитаностЁ укра©нсько© лЁтератури, з приводу нереалЁзованостЁ у цивЁлЁзацЁйному процесЁ укра©нського народу (його "неЁсторичностЁ", якщо за Гегелем). Оксана голосом сво╨© геро©нЁ зЁзна╨ться, що якби вона писала, наприклад, росЁйською або англЁйською, не валялися б роками ©© книжки на полицях ки©вських книгарень. Зразу б Ё слава, Ё грошЁ... КЁлька Оксаниних вЁршЁв, перекладених англЁйською Ё надрукованих в якомусь заштатному провЁнцЁйному американському журналЁ, одразу потрапляють до солЁдно© американсько© ж "АнтологЁ© свЁтово© жЁночо© поезЁ© ХХ-го столЁття". Укра©нський письменник -- це не просто той, хто пише укра©нською мовою. Це -- свЁдомий вибЁр лЁтературно© долЁ, сво╨рЁдне лЁтературне подвижництво, самозречення. "Укра©нський вибЁр -- це вибЁр мЁж небуттям Ё буттям, яке вбива╨, Ё цЁла лЁтература наша горопашна -- лиш зойк приваленого балкою в обрушенЁм землетрусом домЁ: я тут! я ще живий! -- та ба, рятувальнЁ команди щось довго дляються, а самому -- як його викопа╨шся?" (С. 46). ЦивЁлЁзований свЁт до сих пЁр не зна╨ не те що лЁтератури укра©нсько©, а й взагалЁ тако© кра©ни, такого народу. Та якось не дуже Ё хоче знати. АмериканськЁ спЁврозмовники запитують в геро©нЁ: "Where are you from?" -- "Ukraine", -- "Where is that?" (С. 35).
Одначе, пЁсля сво©х багатостраждальних блукань по пеклу радянського життя кЁнця 1970-х -- початку 1980-х, геро©ня вЁч-на-вЁч зустрЁча╨ться не з чоловЁком-лицарем Ё не з епЁчним геро╨м-дисидентом, а, наче той бергманЁвський лицар з "Сьомо© печатЁ", -- з Дияволом. ЗамЁсть Бога -- володар пекла. ЕкзистенцЁйний досвЁд ки©всько© доктора Фауста не дав ©й можливостЁ вирватися Ёз зачарованного кола, не дав ©й нЁ вЁри, нЁ надЁ©, нЁ справжньо© любовЁ. Катарсису -- очищення, переходу на вищий рЁвень буття -- не вЁдбулося, мЁстерЁя не вдалася. От Ё мандру╨ Оксанина геро©ня разом з самою Оксаною радянськими та пострадянськими пекельними колами...
У сучаснЁй укра©нськЁй лЁтературЁ майже вЁдсутня оригЁнальна розважальна белетристика. ОсновнЁ ©© течЁ© пЁдкреслено елЁтарнЁ -- це Ё пЁзньорадянська лЁтература, що тяжЁ╨ до монументального стилю Ё тому не впису╨ться в сучасний лЁтературний процес (О. Гончар, П. Загребельний), Ё "химерна" проза шЁстдесятникЁв -- укра©нський варЁант "магЁчного" реалЁзму (В. Шевчук, Ю. Покальчук), Ё нарочито постмодернова творчЁсть молодих письменникЁв (Ю. Андрухович). Белетристика, тим паче Ёнтелектуальна, передбача╨ певну традицЁю. Про Оксану в якомусь смислЁ можна казати як про родоначальницю цього жанру в укра©нськЁй лЁтературЁ, хоча, зда╨ться, ©й добре вЁдомЁ Ё тексти ГенрЁ МЁллера, Ё ЛЁмонова, Ё численних французьких письменниць. Виявля╨ться, будь-яка нацЁональна культура, що не ма╨ повноцЁнного "нижнього поверху" -- масово© розважально© культури -- приречена на вмирання. Сво╨ю високоЁнтелектуальною книжкою Оксана ма╨ шанси створити цЁлий напрямок укра©номовних епЁгонЁв та наслЁдувачЁв. Високому мистецтву до останнЁх нема дЁла, але сучаснЁй укра©нськЁй культурЁ в усЁй ©© рЁзноманЁтностЁ така "белетризацЁя" може статися на користь.
...У 1798 роцЁ в Санкт-ПетербурзЁ вийшло перше видання "Ене©ди" Котляревського, що поклало початок новЁй укра©нськЁй лЁтературЁ -- на народнЁй мовЁ. До того часу укра©нська лЁтература являла собою сукупнЁсть бароккових текстЁв, написаних елЁтарною книжною мовою Ё нецЁкавих широким народним масам. Тепер, пЁсля виходу Оксанино© книжки -- майже через два столЁття пЁсля "Ене©ди", -- можна впевнено сказати, що новий етап в укра©нськЁй лЁтературЁ почався. Яким йому судилося бути, -- хто вЁдповЁсть? Котляревський генЁ╨м не був, але без нього був би неможливий генЁй Шевченка. ЦЁкаво, якого генЁя можна чекати тепер, пЁсля появи роману Оксани Забужко?
Last-modified: Fri, 26 Jul 2002 06:26:08 GMT