В. В. Бойніцький
(Київський університет ім. Т. Г. Шевченка)

Відокремленість та автентичність створеного світу у романі "Володар Кілець" Дж. Р. Р. Толкієна

Місце сюжетної дії роману Дж. Р. Р. Толкієна "Володар Кілець" - Серединна Земля - є створеним світом, найголовнишими ознаками якого є автентичність у своїх межах та незалежність, відокремленість від відомого нам реального світу. Появу та існування Серединної Землі як окремого світу можна пояснити, розглянувши "Володаря Кілець" з точки зору системи текстуальних кодів, вперше запропонованої Роланом Бартом у його роботі "S/Z" і розвинутої у пізніших працях [Примітка 1].

Читання будь-якого твору є, стверджує Барт, процесом його 'структурування' (себто, видобування його значень, дещо відмінних для кожного окремого читача) за допомогою обмеженої кількості кодів, які "утворюють свого роду мережу, topos, крізь яку проходить увесь текст (чи радше у проходженні крізь яку він стає текстом)" [Примітка 2]. Барт виділяє п'ять основних кодів, що діють у будь-якому тексті:

• герменевтичний, що відповідає за створення загадковості, таємничості, тримає читача у напрузі до розкриття таємниці;

• семантичний, що відповідає за створення образів та характеристику персонажей, місць, тощо;

• символічний, сфера дії якого - світ символів, наприклад, основні символічні бінарні опозиції, властиві людському сприйняттю, як то добро :: зло, життя :: смерть, тощо;

• код дії;

• культурний чи референтивний код - посилання до певної позатекстової галузі знань, науки, тощо.

"Володар Кілець", як і будь-який твір, за Бартом, складається з мережива п'яти вищезгаданих кодів. Однак саме завдяки останньому, культурному коду, Серединна Земля виникає і сприймається як окремий світ. Барт визначає культурний код як "код знання чи радше суспільного знання, громадської думки, одне слово, культури, так як її передають книжки, система освіти, або, у більш загальній та поширеній формі, усе суспільство" [Примітка 3]. "Усі культурні коди, складаючись із численних цитацій, разом утворюють невеликий, дивним чином побудований запас енциклопедичних знань: ...[що] власне і складає повсякденну 'реальність', до якої пристосовується і в якій живе індивід" [Примітка 4]; тобто, сферою дії культурного коду є реальність, така, якою кожний із нас її знає.

Звичайний механізм дії такого коду - співвіднесення текстуального означника з позатекстуальним означуваним, що належить до якоїсь із галузей "всім відомої" реальності, первинного світу, за термінологією Толкієна [Примітка 5]. Якщо проаналізувати певні означники у тексті "Володаря Кілець", то можна відмітитисвоєрідну "переорієнтацію" їх означуваних із сфери емпірично відомої читачеві реальності до сфери створеної реальності, причому остання, власне, і створюється завдяки такій "переорієнтації".

Найбільш показовою ілюстрацією подібної дії культурного коду у "Володарі Кілець" є, на нашу думку, наступний приклад з роману.

На певному етапі подорожі до Мордору Товариство Кільця опинилося у зловісній темряві печер Морії, і коли Ґендальф, їх ватажок і поводир, зник, Араґорн, заспокоюючи своїх супутників, каже: "Не бійтеся! Не раз був я з ним [Ґендальфом] у подорожі. ... Він не заблукає. ... Серед сліпої ночі він певніше знайде шлях додому, аніж коти Королеви Берутіель" [Примітка 6]. Араґорн вживає приказку, зміст якої, напевне, відомий усім учасникам подій. Цікаво, що ніде у тексті "Володаря Кілець" чи додатках до роману більше не згадується ані Королева Берутіель, ані її коти. Звичайно, з ситуації, у якій вжито приказку, читач здогадується, що Араґорн використовує або алюзію з якоїсь казки чи легенди, поширеної у Серединній Землі (у якій, скажімо, йдеться про Королеву Берутіель та її котів, вправно відшукуючих шлях додому у будь-якій темряві), або ж просто приказку-порівняння, загальновідому у Серединній Землі.

Як би там не було, за допомогою культурного коду Толкієн показує, що у Серединній Землі існує свій фольклор. Приказка, що є текстуальним означником, не має свого означуваного у первинному світі - порівняння з "котами Королеви Берутіель" не матиме сенсу для людини, котра не читала "Володаря Кілець". Означуване приказки знаходиться у вторинному світі, у Серединній Землі - у галузі її фольклору. Не даючи прямих тверджень-констатацій існування у Серединній Землі свого фольклору, Толкієн, однак, створює у читача враження, що такий фольклор існує. Фольклор Серединної Землі є, за термінологією Р. Барта, 'референцією' культурного коду у даному випадку - себто, галуззю знань, до якої належить позатекстуальне означуване, що до нього посилає текстуальний означник.

Численні, у тій чи іншій мірі детальні згадки про події "сивої давнини" у тексті твору "свідчать" читачеві про довгу та бурхливу, і, що головне, власну історію Серединної Землі, окрему від історії первинного світу - адже всі згадані події не мали місця у відомій читачеві історії первинного світу. Референцією культурного коду тут є історія вторинного світу "Володаря Кілець".

Важливим внеском у створення Серединної Землі як окремого світу є звернення до хронології у тексті роману. Наприклад, вже в пролозі згадується Чорна Чума, що трапилась "(S. R. 37)" [Примітка 7], себто "37 year by Shire Reckoning" - "37-го року за хронологією Ширу". Фраза "за хронологією Ширу", оскільки вона не має означуваних (тобто - не має сенсу) у первинному світі, створює в уяві читача образ окремої від нашої хронології, "переорієнтовує" означуване із звичного нам первинного до створеного вторинного світу.

До речі, якщо продовжити аналіз цього місця у "Володарі Кілець", то можна зауважити, що "науковий" вигляд фрази - "(S. R. 37)" - "натякає" на наявність у Серединній Землі історії як науки (що, до речі, підтверджується далі у тексті згадками про "давні знання" ["old lore" [Примітка 8]] - своєрідного відповідника історіографії). Вказівка саме на хронологію Ширу "свідчить" про вірогідність існування у Серединній Землі інших хронологій, - себто про те, що, принаймні, декілька цивілізацій Серединної Землі досягли певної стадії розвитку, позначеної виробленням власної хронології. А точність вказаної дати - 37 рік - викликає те, що Р. Барт називає 'ефектом реальності': "кількість емфатично підсилює правдивість факту: що є точним, те має репутацію реального (ця ілюзія й досі існує як загальновідоме марево чисел)" [Примітка 9]. Загалом, специфічна дія культурного коду у "Володарі Кілець" полягає у тому, що деякі текстуальні означники не мають означуваних у контексті емпіричної реальності. Означувані, які не належать до первинного світу, окреслюють певний позатекстовий контекст, відмінний від контексту звичного читачеві первинного світу. Цей відмінний контекст і складає вторинний світ. Іншими словами, як окремий світ Серединна Земля визначається власним контекстом, що утворюється культурним кодом і є відмінним від контексту первинного світу. Варто наголосити, що відмінний контекст Серединної Землі створюється за рахунок лише деяких текстуальних означників, точніше - деяких груп текстуальних означників. Інакше кажучи, культурний код у "Володарі Кілець" не у всих випадках є посиланням до окремого контексту.

Наприклад, у фразі "гора Ородруїн", значення якої утворюється дією культурного коду, означник "гора" посилає до галузі відомої нам географії, а означник "Ородруїн" - до галузі географії, точніше, до одного з її розділів - топоніміки, окремого вторинного світу. Численні подібні приклади - "річка Андуїн", "ліс Фанґорн", тощо - свідчать про те, що географія Серединної Землі є загалом тотожньою географії первинного світу, оскільки у обох світах існують гори, ліси, моря і т.ін. Відмінність світу "Володаря Кілець" полягає у топоніміці - назвах, та у топографії - розташуванні гір, лісів, морів, тощо. Інколи, як, скажімо, у фразах "Туманні Гори" чи "Велика Річка", саме перетворення загальних імен ('туманні гори', 'велика річка') у власні назви "переорієнтовує" культурний код від географії первинного світу до топоніміки світу вторинного.

Як видно навіть з вищезгаданих випадків, контекст Серединної Землі не є цілком відмінним від контексту первинного світу. Серединна Земля не є світом, створеним наново. Походячи з первинного світу, маючи його за основу, Серединна Земля є його "модифікованим" варіантом, причому "модифікація" первинного світу, себто - відмінність Серединної Землі від емпірично відомого нам світу, полягає лише у деяких галузях. Це: топографія, топоніміка, хронологія, історія, типи істот, що населяють Серединну Землю та дія фізичних законів, не властивих первинному світові (насамперед: наявність магії та безсмертя, яким володіють деякі типи істот).

Розглянемо перші чотири відмінні аспекти і визначемо, які функції, крім, звичайно, відокремлення вторинного світу, вони мають у відношенні до Серединної Землі як цілого.

Характерною особливістю топографії, топоніміки, хронології та історії Серединної Землі є їх надзвичайна конкретність та деталізованість. Гранично "точні" карти, супроводжуючі оповідь, є невід'ємною частиною "Володаря Кілець". Трилогія розпочинається саме з карти Серединної Землі [Примітка 10], власне - її західної частини, де і розгортатимуться події твору. [Коментар 1]

Загальну карту поділено на чотири секції. Кожна із секцій у збільшеному вигляді передує розділу роману, дія якого відбувається у відповідному районі Серединної Землі.

Карти не лише супроводжують трилогію, але й подекуди "вплітаються" у оповідь. Як підмічає Т. А. Шиппі [Примітка 11], один з найвідоміших дослідників творчості Толкієна, нерідко самі персонажі вдаються до "картографічної" мови. Наприклад, пливучи у човні річкою Андуїн, Араґорн так промовляє до своїх супутників (які дивуються похмурій погоді): "Ми ще не зайшли далеко на південь... Далі вниз за течією, у Затоці Белфалас, куди впадає Андуїн, зараз тепло й радісно, принаймні, має бути так, якщо там ще не з'явився Ворог. Але поки що ми знаходимось щонайбільше на шістдесят ліг, чи десь близько того, південніше Саутфартінгу, що у вашому Ширі десь там, за сотні довгих миль звідси. Ви зараз дивитесь на південний захід, понад північні степи Ріддермарку, Рохану - землі Коноводів. Невдовзі ми пропливемо повз гирло Лімлайту, що витікає з Фанґорну і зливається з Великою Річкою. То буде північний кордон Рохану; в давнину всі землі між Лімлайтом та Білими Горами належали Рохірріму." [Примітка 12] Дуже детально розробленими є і хронологічні таблиці, вміщені у додатках до трилогії. З точністю до року в них подаються історичні події, що "відбувалися" більш ніж за 4500 років до часу дії "Володаря Кілець". Наприклад:

1693	Розпочинається війна Ельфів з Сауроном. Три Кільця сховано.
1695	Війська Саурона входять до Еріадору. Ґіль-Ґалад посилає Ельронда до Ерегіону.
1697	Ерегіон спустошено. Загибель Келебрімбора. Ворота Морії зачинено. Ельронд відступає з залишками нолдорського війська і знаходить притулок у Імладрісі."

[Примітка 13]

Події ж, описані у романі або одночасні з ними подаються по дням:

3018 р.
Червень
20	Напад Саурона на Осґіліат. Приблизно в цей же час атаковано Трандуїл, Ґоллум втікає.
Липень
4	Боромір виїздить з Мінас Тіріту. Ґендальфа ув'язнено в Ортханку.

[Примітка 14]

Поряд із хронологією історичних подій у додатках до роману також маємо прискіпливо вивірені родоводи, здебільшого гобітських сімейств. Подібно до "картографічних" елементів, згадки про історичні події також часто з'являються у оповіді "Володаря Кілець": або у діалогах, або у піснях чи поезіях, що їх виконують персонажі.

Отже, топографія, топоніміка, хронологія та історія Серединної землі є не просто окремими від відповідних аспектів первинного світу, але й ретельно розробленими.

Однак така детальність навряд чи є виправданою з точки зору дії роману, оскільки практично не впливає на її розвиток. Точність вищезгаданих аспектів не є функціональною по відношенню до сюжету трилогії; втім, вона є функціональною по відношенню до Серединної Землі як створеного світу. Означені чотири аспекти складають просторово-часові підвалини вторинного світу, і чим детальніше вони розроблені, тим "переконливішим" є створений світ. Таким чином досягається вже згадуваний 'ефект реальності', визначений Р.Бартом як "що є точним, те має репутацію реального", - у нашому випадку це точна інформація щодо топографії, топоніміки, хронології та історії Серединної Землі.

Крім того, "науковий" вигляд інформації - маштабовані карти; сухий і лаконічний стиль хронологічних таблиць; родоводи, упорядковані за всіма правилами генеалогії - збільшує її "авторитетність".

Таким чином, крім відокремлення вторинного світу від емпірично відомого нам світу, вищезгадані чотири аспекти Серединної Землі мають важливу функцію ствердження автентичності, удаваної реальності світу "Володаря Кілець".

---

Примітки автора

Примітка 1. Ролан Барт "S/Z", изд-во "Ad Marginem", Москва 1994; - надалі у примітках це видання позначатиметься як S/Z. Цитати з російсько- та англомовних джерел подаються у нашому перекладі.
Ролан Барт "Текстуальний аналіз 'Вальдемара' Е. По", у "Антології світової літературно-критичної думки ХХ ст.", за ред. Марії Зубрицької, "Літопис", Львів 1996, стор. 385 - 405; - надалі у примітках це видання позначатиметься як "Текстуальний аналіз...".

Примітка 2. "S/Z", стр. 32

Примітка 3. "Текстуальний аналіз ...", стор. 401

Примітка 4. "S/Z", стр. 227

Примітка 5. Власні погляди Толкієна на побудову та функції створених світів викладені в есе "Стосовно Казок" ("On Fairy-Stories", in "The Monsters and the Critics and Other Essays", HarperCollinsPublishers, London 1997, pp.109-161). Первинним світом (primary world) Толкієн називає реальний, емпірично даний нам світ; створений світ є, за Толкієном, вторинним світом (secondary world).

Примітка 6. J.R.R. Tolkien "The Lord of the Rings", Grafton, London 1992, p. 329 - надалі у примітках це видання позначатиметься як "LR".

Примітка 7. "LR", p. 37

Примітка 8. див., наприклад, "LR", p. 201

Примітка 9. "Текстуальний аналіз...", стор. 392

Примітка 10. "LR", p. 8

Примітка 11. T.A.Shippey, "The Road to Middle Earth", Grafton, London 1992, p. 91

Примітка 12. "LR", p. 401

Примітка 13. "LR", Appendix B, p. 1120

Примітка 14. "LR", Appendix B, p. 1128

---

Коментарі Хранителя

Коментар 1. Роман "Володар Перснів" не є трилогією. Див., наприклад, тут.